§ 1. Право на позов у господарському процесі. Порядок реалізації права на позов У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Право на звернення до суду за судовим захистом займає важливе місце серед конституційних гарантій прав і свобод кожної особи.

Діяльність господарського суду щодо захисту порушених прав та інтересів суб'єктів господарських правовідносин відбувається в порядку наказного та позовного проваджень, основним з яких є позовне провадження (загальне та спрощене).

Процесуальним засобом звернення до суду в порядку позовного провадження є позов, що одержує своє закріплення в позовній заяві.

Право на позов об'єднує в собі дві правомочності: право на пред'явлення позову і право на задоволення позову, які повинні ви­ступати в єдності, оскільки без права на пред'явлення позову не може бути права на задоволення позову. Також право на пред'явлення позову не буде для позивача засобом захисту порушеного або оспорюваного права, якщо у нього не буде права на задоволення позову.

Право на позов - самостійне суб’єктивне право, яке існує за наявності певних умов (передумов). Передумови права на пред’яв­лення позову - обставини, з наявністю або відсутністю яких закон пов’язує виникнення суб’єктивного права особи на пред’явлення позову по конкретній справі.

Згідно із ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених за­коном до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття пе­редбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопо­рушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Разом із тим, щоб отримати судовий захист порушеного, неви­знаного або оспорюваного права чи законного інтересу, а також привести в дію механізм процесуальних засобів захисту, необхідно мати, в першу чергу, право на звернення до суду (право на пред’явлення позову). Таким чином, у теорії процесуального права набув поширення погляд, відповідно до якого наявність або відсу­тність права на звернення до суду з позовом у кожному конкрет­ному випадку в кожного конкретного суб’єкта залежить від певних обставин, іменованих передумовами права на пред’явлення позову.

Передумови права на звернення до суду поділяють на суб’єк­тивні та об’єктивні, пов’язані з характером предмета, який підлягає розгляду судом, на позитивні та негативні - залежно від зв’язку права на звернення до суду з наявністю або відсутністю обставин.

Суб’єктивною передумовою права на пред’явлення позову є пра- восуб’єктність особи, яка звертається до суду із заявою. За загальним правилом звертатися до суду можна лише для захисту права чи законного інтересу, які, на думку заявника, належать йому. Переш­кодою до пред’явлення позову згідно з п. 6 ч. 1 ст. 175 ГПК України є та обставина, що настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб’єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред’явлено позов, і спірні право­відносини не допускають правонаступництва.

Об'єктивні позитивні передумови - це передбачені в господар­ському процесуальному законі обставини, які повинні бути в дано­му випадку під час пред’явлення позову. До позитивних передумов нині належить положення п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, згідно з якою право на пред’явлення позову є у відповідної особи та суддя повинен прийняти заяву, яка підлягає розгляду в суді, якщо вимога належить до юрисдикції господарських судів.

Негативні передумови - це обставини, відсутність яких є необ­хідною, щоб відповідно до процесуального закону суддя прийняв заяву. Вони передбачені законом для того, щоб не допустити вине­сення суперечливих або взаємовиключних судових рішень. До та­ких передумов права на пред’явлення позову належать:

- відсутність рішення суду, що набрало законної сили, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих же підстав або ухвали про прийняття відмови позивача від позову чи про затвердження мирової угоди сторін, або ж судового наказу, що набрав законної сили, за тими самими вимогами (п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України);

- відсутність у провадженні суду справи із спору між тими са­мими сторонами, про той самий предмет і з тих же підстав (п. 3 ч. 1 ст. 175 ГПК України);

- відсутність рішення третейського суду, міжнародного коме­рційного арбітражу, прийнятого в межах його компетенції в Украї­ні щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого документа на примусове виконання такого рішення (п.

- відсутність рішення суду іноземної держави або міжнародно­го комерційного арбітражу, визнаного в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п. 5 ч. 1 ст. 175 ГПК).

Якщо судом установлено зазначені передумови, особі нале­жить право на судовий розгляд її позовної вимоги. Якщо будь-яка з передумов відсутня, звернення до суду не може викликати судово­го розгляду позову.

Наслідки відсутності права на позов і права на пред’явлення позову неоднакові. Відсутність права на позов у матеріальному сенсі означає відсутність самого права вимагати певної поведінки від боржника. Установити наявність або відсутність права на позов можна лише в результаті розгляду справи по суті. Наслідком відсут­ності цього права є рішення суду про відмову в задоволенні позову.

Право на пред’явлення позову не залежить від наявності або відсутності права на позов у матеріальному сенсі. Для пред’явлен­ня позову досить припущення про наявність права на позов. Право на пред’явлення позову є й за відсутності права на позов у матеріа­льному сенсі. Наявність або відсутність необхідних передумов пра­ва на пред’явлення позову перевіряється судом під час прийняття позовної заяви. Якщо виявляється відсутність хоча б однієї з них під час подання позовної заяви, то суддя відмовляє в її прийнятті. Якщо ж відсутність передумови встановлюється після порушення справи або під час судового розгляду, то провадження у справі припиняється на будь-якій стадії.

Для відкриття провадження у справі в господарському суді не­обхідно реалізувати право на пред’явлення позову в порядку, вста­новленому законом, тобто дотриматися необхідних умов реалізації цього права.

До порядку звернення до господарського суду з позовом пред’яв­ляється вичерпний перелік вимог. Недотримання умов реалізації права на пред’явлення позову тягне за собою неможливість відк­риття провадження у справі в суді. Позивач може виправити допу­щені помилки й повторно звернутися до суду з тотожним позовом на загальних підставах (ст.

До умов реалізації права на пред’явлення позову належать:

1. Належність справи до територіальної юрисдикції (підсудно­сті) даного суду (ст. 27-30 ГПК). Якщо непідсудність справи даному суду буде виявлено суддею під час подачі позовної заяви, суддя не приймає справу до провадження, а направляє матеріали справи за встановленою підсудністю.

2. Наявність належно оформлених повноважень представника на пред’явлення позову. Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі й підписується позивачем (повноважною посадовою особою позивача) або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (ч. 2 ст. 162 ГПК). До позовної заяви, підписаної предста­вником позивача, додається довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (ч. 5 ст. 164 ГПК).

3. Сплата судового збору. Закон України «Про судовий збір», ст. 164 ГПК України закріплюють попередній порядок сплати судо­вого збору.

4. Дотримання змісту позовної заяви. Зміст позовної заяви становлять обов’язкові відомості, необхідні для розгляду і вирі­шення позову в господарському суді (ст. 162 ГПК України).

Таким чином, якщо аналіз суддею передумов права на пред’яв­лення позову дає йому відповідь на питання наявності права на пред’явлення позову, то аналіз дотримання умов пред’явлення по­зову дає відповідь на питання, чи правильно реалізується це право.