§ 1. Поняття і види строків у ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ

Строки, встановлені законом, у свою чергу, можуть бути поді­лені на строки, встановлені законом для господарського суду (слу­жбові строки) і для осіб, які беруть участь у справі.

Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше насту­пного дня з дня закінчення такого строку.

Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня по­чатку розгляду справи по суті.

Провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Коде­ксу (ст. 195 ГПК України).

Чинним законодавством установлено строки здійснення гос­подарським судом окремих процесуальних дій. Як правило, у зако­нодавстві визначаються фіксовані строки, протягом яких суд по­винен вчинити процесуальну дію.

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи в електронній формі. Процесуальні та інші документи і докази у па­перовій формі не пізніше трьох днів з дня їх надходження до суду переводяться у електронну форму та долучаються до матеріалів електронної судової справи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (ч. 9 ст. 6 ГПК України).

У ГПК України визначено й інші строки, необхідність дотри­мання яких вимагається від господарського суду. Наприклад, згід­но з ч. 3 ст. 175 ГПК України ухвала про відмову у відкритті прова­дження у справі постановляється не пізніше п'яти днів з дня над­ходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому ст.

Іноді в господарському процесуальному законодавстві вимога до господарського суду щодо вчинення окремих процесуальних дій формулюється без вказівки на фіксовані строки, а визначається період часу, протягом якого вони можуть або мають бути здійснені. Наприклад, неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімна­дцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представ­ника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена (ч. 3 ст. 44 ГПК України).

Згідно зі ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня пос- тановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розгляда­ється протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відк­риття апеляційного провадження у справі. Апеляційна скарга на ухвалу, постанову суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», розглядається протягом шістдесяти днів з дня постано­вления ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Чинним законодавством установлюються строки, дотримання яких вимагається від осіб, які беруть участь у справі. Приписи ГПК України, адресовані особам, які беруть участь у справі, так само, як і господарському суду, що стосуються окремих процесуальних дій, мо­жуть бути виражені вказівкою на подію, з настанням якої можливе їх вчинення, періодом часу, коли вони можуть або мають бути здійснені.

Господарському суду чинним законодавством надано право встановлювати для осіб, які беруть участь у справі, строки, протя­гом яких можуть чи мають бути здійснені процесуальні дії.

До компетенції господарського суду у встановленні процесуа­льних строків віднесено, зокрема, встановлення часу наступного засідання господарського суду після відкладення розгляду справи в межах установлених ГПК України строків розгляду справи (ст. 216 ГПК України).