Питання 6. Господарсько-правові норми: поняття та види

Акти господарського законодавства зазвичай мають комплексний характер, тобто складаються з правових норм різних галузей права, приурочених до одного предмета. Проте, провідне місце у будь-якому акті господарського законодавства посідають господарсько-правові норми, яким властиві певні ознаки: встановлення господарсько-правових норм компетентними органами; офіційний, тобто встановлений законом порядок прийняття таких норм (залежить від юридичної сили та виду нормативно-правових актів, у яких містяться норми); фіксація таких норм у спеціальних правових документах (їх назва залежить від юридичної сили документа і, відповідно, від органу, що його приймає: закон, декрет, постанова, указ, розпорядження, наказ, положення, статут, засновницький договір, правила, рішення та ін.); адресування таких норм заздалегідь невизначеному колу осіб.

Узагальнення згаданих ознак дозволяє дати таке визначення: господарсько-правові норми – це встановлені компетентними органами в офіційному порядку і зафіксовані в спеціальних правових документах індивідуально не персоніфіковані правила у сфері господарювання.

Господарсько-правові норми слід класифікувати за такими видами:

норми-визначення (більшість законів мають спеціальну статтю «Визначення термінів», у якій розкривається зміст основних понять, що застосовуються у відповідному законі, зокрема, це ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

норми-принципи (наприклад, загальні принципи господарювання – ст. 6 ГК України, принципи підприємницької діяльності – ст. 44 ГК України і т.п.;

компетенційні норми (визначають правовий статус і компетенцію суб’єктів, наприклад, повноваження Антимонопольного комітету України – ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», функції Національного банку України – ст.ст. 6, 7 Закону України «Про Національний банк України»);

норми-заборони (заборона здійснення підприємницької діяльності органам державної влади та органам місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 43 ГК України);

техніко-економічні норми (порядок здійснення певних технологічних процесів, параметри і вихідні величини господарської діяльності, наприклад, норми амортизаційних відрахувань, державні стандарти, державні будівельні норми та правила, технічні умови тощо);

норми-рекомендації (не будучи юридично обов’язковими для суб'єктів господарювання, вони орієнтують їх на бажану для суспільства і держави поведінку у сфері господарювання, наприклад, примірні статути, примірні договори).

Водночас наведена класифікація не вичерпує всіх видів господарсько-правових норм. Виділяють ще міжнародні, загальнодержавні, регіональні та локальні норми, за формою вираження припису – уповноважувальні, зобов’язуючі, заборонні та інші класифікації, дослідження яких є необхідним в рамках тематики.