Питання 5. Джерела (форми) господарського права. Загальна характеристика Господарського кодексу України.

Джерела господарського права – це зовнішня форма виразу правил поведінки у сфері господарювання, загальнообов’язковість, що забезпечує їх, і регулятивна дія. До джерел господарського права належать: 1) господарське законодавство; 2) нормативні договори; 3) судова практика; 4) ділові звичаї; 5) юридична доктрина.

Господарське законодавство включає не тільки закони у власному сенсі, але і підзаконні нормативно-правові акти в межах, що не суперечать законам. Зокрема, відповідно до ст. 7 ГК України, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами. У цьому сенсі слід розрізняти поняття «акти законодавства» від поняття «законодавчі акти» (перше поняття ширше за своїм змістом і включає будь-які нормативно-правові акти в господарській сфері, натомість друге поняття – вужче і передбачає лише закони). В системі господарського законодавства найвищу юридичну силу має Конституція України. Ст. 5 ГК України в концентрованому вигляді відтворює конституційні основи правопорядку у сфері господарювання. Наступне місце в ієрархії нормативно-правових актів, які регулюють господарську діяльність, посідають закони (кодифіковані і некодифіковані), далі – підзаконні нормативно-правові акти. Особливе місце відводиться Господарському кодексу України – єдиний кодифікований акт є центром системи господарського законодавства, управляє цією системою шляхом встановлення загальних положень, принципів, понять та інститутів, розмежування компетенції між органами управління, закріплення заходів відповідальності, визначення напрямів розвитку спеціального господарського законодавства тощо.

ГК України – кодифікований закон, був прийнятий 16 січня 2003 р. і набрав чинності з 1 січня 2004 р. Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.