9.2. Поняття та види процесуальних строків

Розгляд будь-якої адміністративної справи повинен відбуватися з додержанням всіх принципів адміністративного процесу, з всебічним та повним вивченням усіх обставин справи, але при цьому він має бути своєчасним.

Значення процесуальних строків в адміністративному процесі полягає в тому, що вони стабілізують та впорядковують адміністративно-процесуальні правовідносини, дисциплінують всіх суб’єктів адміністративного судочинства, включаючи суд. Процесуальні строки є активними засобами впливу на поведінку учасників в адміністративному процесі тому, що з одного боку, гарантують їм можливість належним чином підготуватись та реалізувати необхідні процесуальні дії, а з іншого, не дають можливості невиправдано затягувати процес.

Процесуальні строки в адміністративному процесі можуть бути класифіковані за різними підставами. В залежності від способу визначення процесуального строку, відповідно до ч. 1 ст. 101 КАС України можна визначити два види процесуальних строків. До першого виду належать строки, встановлені законом, тобто визначені адміністративно-процесуальними нормами. Прикладами таких строків є: строки передачі адміністративної справи з одного суду до іншого (ст. 22 КАС України), строки на апеляційне оскарження (ст.

прикладах зафіксовані конкретні процесуальні строки, проте законодавець може використовувати іншу конструкцію для визначення строків. Так, у відповідності зі ст. 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше одного місяця з дня відкриття провадження у справі. Отже, КАС України введено поняття «розумний строк», що означає найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно- правових відносинах (п. 11 ч. 1 ст. З КАС України). Поняття «розумний строк» до встановлення його в національному законодавстві у КАС України, використовувалось в міжнародно-правових актах. Зокрема, в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. закріплено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Проте тлумачення поняття «розумний строк» в офіційних актах не надано. Приєднуючись до позиції ряду вчених, вважаємо, що поняття «розумний строк» належить до числа оціночних та має трактуватись судом у кожному окремому випадку в залежності від обставин справи, бути якомога коротшим, не порушувати права фізичних та юридичних осіб на справедливий судовий розгляд, а також на ефективний захист їх прав та інтересів^[107]. У Листі Верховного Суду України «Щодо перевищення розумних строків розгляду справ» від 25 січня 2006 р. вказано, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних).

судових засідань з великими інтервалами, затягування при передан- ні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Також в цьому ж Листі Верховного Суду України вказано, що перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, а й призводить до значних втрат державного бюджету.

До другого виду процесуальних строків відносяться строки, тривалість та межі яких визначає суд. При цьому судом враховуються конкретні обставини справи та зміст конкретної процесуальної дії. Це означає, що строк має бути достатнім для виконання процесуальної дії та не надто тривалим, щоб не створювати умов для затримки вирішення справи. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених законодавством, приймає ухвалу, у якій, між іншим, встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Ще одним яскравим прикладом є положення, закріплене у ч. 2 ст. 137 КАС України, згідно до якого суд за клопотанням відповідача надає йому строк, достатній для підготовки до справи у зв’язку зі зміною позивачем позовних вимог.

Процесуальні строки можуть бути класифіковані також за іншими підставами. Важливим визнається поділ процесуальних строків за суб’єктами вчинення процесуальних дій на:

- строки, що встановлені для суду;

- строки, що встановлені для учасників адміністративного процесу;

- строки, що встановлені для інших осіб.

Прикладами строків, що встановлені для суду, є положення,

встановлені ч.

його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішує його ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. До строків, що встановлені для учасників адміністративного процесу можна віднести положення ч. 1 ст. 136 КАС України де вказано, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач — визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Також, відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України, позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву. Що стосується строків, що встановлені для інших осіб, то до них можна віднести, наприклад, строки встановлені для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки (ч. 1 ст. 185 КАС України), протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду першої інстанції (ч. 2 ст. 186 КАС України). Аналогічна норма діє також відносно подання касаційної скарги, проте строк встановлений у цьому випадку складає протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції (ч. 1 ст. 211, ч. 2 ст. 212 КАС України).

Класифікація процесуальних строків може бути здійснена також в залежності від засобів, за допомогою яких встановлено межі процесуальних строків. Отже, процесуальні строки можуть визначатись:

- точною календарною датою;

- зазначенням події, яка неминуче повинна відбутися;

- періодом часу, впродовж якого може бути вчинена процесуальна дія.