Види господарських справ, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження

Інститут спрощеного позовного провадження у господарському процесі, будучи новим для вітчизняного законодавства, передбачає розгляд малозначних справ, справ незначної складності та інші спра­ви, для яких пріоритетом є оперативність, за винятком певних справ, передбачених ч.

- справи про банкрутство;

- за заявами про затвердження планів санації боржника;

- спори з корпоративних відносин;

- спори щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім тих, що не перевищують 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездат­них осіб; спори із захисту економічної конкуренції;

- спори між юридичною особою та її посадовою особою про від­шкодування збитків, завданих такою посадовою особою юридичній особі її діями чи бездіяльністю;

- спори щодо приватизації державного чи комунального майна, спори, ціна позову яких перевищує 500 розмірів прожиткового міні­муму для працездатних осіб;

- інші вимоги, об'єднані з вищезазначеними вимогами, крім пер­ших двох.

Крім того, законодавець передбачив (ч. 3 ст. 248 ГПК України), що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) ціну позову;

2) значення справи для сторін;

3) обраний позивачем спосіб захисту;

4) категорію та складність справи;

5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;

6) кількість сторін та інших учасників справи;

7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Аналізуючи викладене вище, виникає низка питань. По-перше, щодо поняття малозначності справ, що використане як основна під­става для розгляду спору в спрощеному порядку. Поняття «малознач- ність справ» не має законодавчого визначення, тобто відсутня його легальна дефініція, що може призвести до різного тлумачення цього положення.

Варто також звернути увагу на те, що законодавець пов'язує поняття малозначності справ із ціною позову, певною мірою по­силаючись на те, що заявлена сума не є значною. Загальне значен­ня слова «малозначний» - такий, що не має великого значення, не створює великого впливу на кого-небудь чи на будь-що. Хоча для заявника ця сума може бути значною у співвідношенні із його ма­теріальним станом і може мати вплив на подальшу його господар­ську діяльність.

Зарубіжна практика при визначенні незначної ціни позову також не знаходить спільного знаменника. Зокрема у Німеччині незначною ціною позову вважається 600 євро, в Англії - 10000 фунтів стерлінгів, а для європейської процедури за малими сумами - 2000 євро. Крім того, незрозумілим є таке формулювання законодавця: суд має вра­хувати «значення справи для сторін» та визначити «чи становить роз­гляд справи значний суспільний інтерес». На нашу думку, якщо особа звертається до суду за захистом свого права чи законного інтересу, при цьому сплачує розмір судового збору, оплачує послуги пред­ставника, то логічно, що така справа матиме для неї інтерес. Наразі категорія «суспільний інтерес» теж є оціночною, що ускладнює вирі­шення питання розгляду конкретної господарської справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного по­зовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд спра­ви за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення роз­міру позовних вимог або зміни предмета позову відповідна спра­ва не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Триває розгляд справи судом у порядку спрощеного позовного провадження упродовж розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).

5.3.