8.3. Витрати, пов'язані з розглядом справи

Провадження у справі передбачає певні грошові витрати, які виникають у зв’язку з наданням правової допомоги, з прибуттям сторін до суду, залученням свідків, спеціалістів, експертів, з проведенням огляду доказів на місці і т.і.

в порядку та у межах встановлених законом у разі звільнення особи від їх оплати та у разі ухвалення судового рішення на користь такої особи. Витрати, пов’язані з розглядом справи, відповідно до ч. З ст. 87 КАС України, складаються з:

1) витрат на правову допомогу;

2) витрат сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду;

3) витрат, пов’язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрат, пов’язаних з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Першим з різновидів витрат, пов’язаних з розглядом справи виступають витрати на правову допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Таким чином, кожній особі гарантується можливість отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує, у тому числі при розгляді адміністративних справ. Відповідно до ч. 1 ст.

У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Так, безоплатну правову допомогу при розгляді і вирішенні адміністративних справ отримують особи, зазначені у ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02 червня 2011 р. Надання безоплатної правової допомоги щодо певних категорій осіб передбачено й іншими законодавчими актами. Зокрема, правова допомога, поряд з іншими соціальними послугами, безоплатно надається особам, що визначені у ч. 5 ст. 7 Закону України «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 р. Також, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 156 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 р. право на безоплатну правову допомогу у суді мають неповнолітні

батьки, які звертаються до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини. В інших випадках особа самостійно несе витрати на правову допомогу. Розмір таких витрат встановлюється у відповідному договорі з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права та залежить від низки чинників. Так, при встановленні у договорі про надання правової допомоги розміру гонорару адвоката враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини (ст. ЗО Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою звільнити її від оплати судових витрат, у тому числі й витрат на правову допомогу. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 р.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» у разі, якщо сторона у адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, і яка не є суб’єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5 відсотка встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинен-

ня окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Така компенсація виплачується за рахунок Державного бюджету України в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами. Розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суб’єктом владних повноважень, відповідно до ст.

Наступним різновидом витрат, пов’язаних з розглядом справи є витрати сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду. До складу витрат сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду, відносяться:

1) витрати на переїзд до іншого населеного пункту сторін та їх представників;

2) витрати на наймання житла для сторін та їх представників у разі переїзду до іншого населеного пункту;

3) добові у разі переїзду до іншого населеного пункту;

4) втрачений заробіток та збитки за відрив від звичайних занять сторін та їх представників^[101].

Задля запобігання необгрунтованому завищенню таких витрат, вони компенсуються за судовим рішенням у межах граничних розмірів, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Це стосується як випадків компенсації зазначеного виду витрат, пов’язаних з розглядом справи, якщо сторону в адміністративній справі звільнено від їх оплати (у цьому випадку такі витрати компенсуються за рахунок держави Державною судовою адміністрацією України), так і випадків їх компенсації стороною іншій стороні, на користь якої ухвалено судове рішення в адміністративній справі. Конкретні граничні розміри компенсації як витрат сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду, так і інших витрат, пов’язаних з розглядом справи (крім витрат на правову допомогу, граничні розміри компенсації яких, як вже зазначено вище, визначені Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах») встановлено Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 р.

Витрати на переїзд до іншого населеного пункту сторін та їх представників, відповідно до пп. 1 п. 5 Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» компенсуються у розмірах, що не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження. Відповідно до п. 6 розділу II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» від 13 березня 1998 р. витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов’язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті. Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, прис-

тані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений працівник, або до місцеперебування у відрядженні. Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд міським транспортом загального користування (крім таксі) відповідно до маршруту, погодженого керівником, та на орендованому транспорті за місцем відрядження (згідно з підтвердними документами).

У розмірах, що не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження, також відповідно до пп. 1 п. 5 Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», компенсуються й витрати на наймання житла для сторін та їх представників у разі переїзду до іншого населеного пункту.

Складовою витрат сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду є також добові. Добові включають витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, які понесені у зв’язку з переїздом до іншого населеного пункту крім безпосередньої вартості проїзду та наймання житла. Добові компенсуються стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб’єктом владних повноважень, та її представнику іншою стороною. Оскільки за своїм складом добові також відносяться до витрат, що пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту, граничний розмір їх компенсації також визначено відповідно до пп. 1 п. 5 Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок

їх компенсації за рахунок держави» у розмірах, що не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження. Згідно Додатку 1 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» сума добових витрат складає 30 гривень.

Оскільки прибуття до суду пов’язано із відсутністю сторони або її представника на робочому місті, а отже і відповідною втратою заробітку, або якщо зазначені особи не працюють — втратою їх доходу від звичайних занять, такі витрати також входять до складу витрат, що пов’язані із прибуттям до суду. Граничні розміри їх компенсації визначені п.п. 2, 3 Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». Так, компенсація за втрачений заробіток стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб’єктом владних повноважень, її представникові у зв’язку з явкою до суду обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абз. З п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 р. Загальний розмір виплати не може перевищувати суму, розраховану за відповідний час, виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати. А компенсація за відрив від звичайних занять - обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

Ще одним з різновидів витрат, пов’язаних з розглядом справи, виступають витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз. Такі витрати складаються з:

1) витрат на переїзд до іншого населеного пункту свідка, експерта, спеціаліста, перекладача;

2) добових свідку, експерту, спеціалісту, перекладачу у разі переїзду до іншого населеного пункту;

3) винагороди експерту (оплата експертизи), спеціалісту і перекладачу^[102].

Витрати на переїзд до іншого населеного пункту свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, а також і виплата добових зазначеним особам у разі їх переїзду до іншого населеного пункту відповідно до пп. 1 п. 5 Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» компенсуються у розмірах, що не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження, які вже розглянуто вище.

Винагорода експерту (оплата експертизи) компенсується у межах граничних розмірів, що визначені у пп. 2 п. 5 Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» - не більше нормативної вартості проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Міністерства юстиції України. Нормативна вартість однієї експертогодини залежно від ступеня складності експертизи встановлена у Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів» від 1 липня 1996 р. і відповідно до п. 1-2 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України підлягає коригуванню щороку станом на 1 січня з урахуванням індексу споживчих цін (індекс інфляції) за відповідний період. Так, Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 12 лютого 2014 р. «Про встановлення нормативної вартості однієї

експертогодини у 2014 році», з урахуванням індексу споживчих цін за 2013 рік нормативна вартість однієї експертогодини у 2014 році становить:

експертиза проста - 49,2 грн.;

експертиза середньої складності - 61,5 грн.;

експертиза особливої складності - 74,0 грн.

Розмір компенсації за виплату винагороди спеціалістам, перекладачам, відповідно до п. 4 Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати, розрахованої відповідно до абз. З п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». Загальний розмір виплати не може перевищувати суми, розрахованої за відповідний час виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Останнім різновидом витрат, пов’язаних з розглядом справи, є витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. До складу цих витрат відносяться витрати: на проїзд до місцезнаходження доказів, на фотографування, відеозапис, копіювання, на вчинення інших дій, які необхідні для розгляду справи, необхідність вчинення яких, втім, визначається не самими сторонами, а судом, який вирішує такі питання оскільки відіграє керуючу роль при розгляді справи. Граничний розмір компенсації зазначеного різновиду витрат, пов’язаних з розглядом справи, визначений пп. З п. 5 Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» і не може перевищувати 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за сукупність дій, необхідних для розгляду справи.