8.4. Розподіл судових витрат
Як вже зазначалося вище, особи, які мають матеріально-правову заінтересованість у результатах розгляду справи, самостійно несуть судові витрати, крім деяких випадків звільнення від їх оплати.
Ухвалюючи судове рішення за результатами розгляду справи, суд вирішує й питання щодо відшкодування (компенсації) понесених судових витрат, але лише сторонам (також і третій особі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, яка має права позивача), за рахунок іншої сторони або бюджету — здійснює розподіл судових витрат. Судові витрати розподіляються за правилами, встановленими ст. ст. 94-96 КАС України.Розподіл судових витрат в адміністративному процесі залежить від того, чи є сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, суб’єктом владних повноважень. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), з урахуванням наведених вище граничних розмірів компенсації витрат, пов’язаних з розглядом справи. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони лише здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Інші судові витрати в такому випадку стягненню не підлягають. А якщо суб’єкт владних повноважень, на користь якого ухвалено судове рішення, виступає позивачем, а відповідачем у справі виступає фізична чи юридична особа - судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача стягненню не підлягають. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, з урахуванням наведених обмежень щодо стягнення судових витрат на користь суб’єкта владних повноважень. У разі відмови позивача від адміністративного позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою
стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат.
Однак, якщо позивач відмовився від адміністративного позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання адміністративного позову, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати з відповідача. Якщо спір вирішується шляхом примирення, і сторони не дійшли згоди щодо розподілу судових витрат, то кожна сторона у справі несе половину судових витрат.При розподілі судових витрат вони компенсуються стороні за рахунок іншої сторони, а якщо такою стороною є суб’єкт владних повноважень, як вже зазначалося вище - за рахунок відповідного бюджету (з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані. Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Незаконний або необгрунтований розподіл судових витрат може виступати підставою для оскарження судового рішення у цій частині (ч. 2 ст. 98 КАС України).