Зупинення і закриття провадження у справі. Залишення позову без розгляду

Перш ніж розглянути питання зупинення провадження у справі, зазначимо, що при розгляді та вирішенні господарських справ мо­жуть виникнути такі обставини, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

У господарсько-процесуальній літературі щодо поняття та сутнос­ті зупинення провадження в справі існує декілька думок. До першої слід віднести висловлювання тих авторів, які вважають, що зупинен­ня провадження у справі - це «тимчасове припинення процесуаль­них дій».

До другої групи можна віднести судження авторів, які зупинення провадження у справі вважають «перервою руху процесу».

До третьої групи належить думка юристів, які вважають, що зу­пинення провадження у справі має місце тоді, коли внаслідок певних обставин «розгляд справи по суті неможливий».

Відповідно, четверта позиція щодо зупинення провадження у справі полягає у тому, що це «тимчасове залишення провадження в справі без руху».

На наш погляд, зупинення провадження у справі по суті з погляду родової ознаки зводиться до «перерви в розгляді справи» на невизна- чений строк.

Зупинення провадження у справі як процесуальна дія має загальні ознаки, які полягають у тому, що: а) підстави зупинення проваджен­ня, які є обов'язковими і необов'язковими (факультативними), точ­но визначені законом (ст.ст. 227, 228 ГПК України); б) строки зупи­нення провадження залежать від тривалості дії обставин, що стали підставою зупинення; в) якщо провадження зупинене, вчиняти будь- які процесуальні дії до його поновлення не можна; г) ухвала про зу­пинення провадження може бути оскаржена (п. 12 ч. 1 ст. 255 ГПК України); ґ) до поновлення провадження у справі перебіг строків її розгляду зупиняється.

Залежно від обставин, що є підставами зупинення провадження у справі, його можна поділити на обов'язкове і необов'язкове (факуль­тативне).

Так, відповідно до ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у наступних випадках:

- смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була сто­роною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають право- наступництво на строк до залучення до участі у справі правонаступ­ника чи законного представника.

Факт смерті фізичної особи має підтверджуватися свідоцтвом про смерть, а оголошення її померлою - рішенням суду про оголошення фізичної особи померлою, що набрало законної сили;

- необхідності призначення або заміни законного представни­ка учасника справи на строк до залучення до участі у справі право­наступника чи законного представника;

- перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостій­ні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що пе­реведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерорис- тичної операції чи операції об'єднаних сил на строк до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні ви­моги щодо предмета спору у зазначених військових формуваннях. При цьому господарсько-процесуальне законодавство України не за­значає правового військового статусу (строкова, військова служба за контрактом чи мобілізована особа), яким має бути наділена сторона у справі, яка перебуває у складі Збройних Сил України або інших утво­рених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Тому це може бути військовослужбовець як строкової, так і контрактної служби;

- прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді на час до припинення врегулювання спору за участю судді;

- об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного прова­дження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримі­нального судочинства на строк до набрання законної сили судовим рішенням в такій справі.

Передбачення такої підстави зупинення провадження у справі на­самперед має на меті полегшити доказову діяльність осіб, які беруть участь у справі, в силу встановлення преюдиційних фактів. За визна­ченням - це прийняття судом фактів без доказування та перевірки, які були встановлені процедурно іншим судом в іншій справі. Пре- юдиція дає право стороні у справі повторно не доказувати такі факти для обґрунтування своїх позовних вимог, а іншій стороні не дає пра­во спростовувати ці факти іншими засобами доказування.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що роз­глядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адмі­ністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Сторона справи може заперечувати преюдиційні факти належними та допустимим доказами, і суд пови­нен ці заперечення розглядати та оцінювати.

До факультативних обставин, які наділяють суд правом зупинити провадження у справі, законодавець відніс:

- перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі на строк до припинення перебування на вказаній службі. При цьому варто зауважити, що суд не зупиняє провадження у цьому випадку, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника;

- призначення судом експертизи на строк до її проведення;

- направлення судового доручення щодо збирання доказів у по­рядку, встановленому ст. 84 ГПК України, на строк його виконання та надходження відповіді від суду;

- звернення із судовим дорученням про надання правової допомо­ги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на строк його виконання та надходження відповіді від суду;

- надходження заяви про відвід судді на строк, необхідний для ви­рішення питання про відвід;

- прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом на строк до закінчення виконав­чого провадження з вилучення доказів для дослідження судом;

- перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Вели­кою Палатою Верховного Суду на строк до закінчення перегляду в касаційному порядку.

З питань, зазначених у ст.ст. 227, 228 ГПК України, суд також по­становляє належно мотивовану з цього приводу ухвалу у вигляді окремого процесуального документа. У разі незгоди сторони мають право її оскаржити (ст. 255 ГПК України).

Оскільки перебіг строку на час зупинення у зв'язку із вищеза­значеними обставинами зупиняється, то суддя та інші учасники провадження повинні відслідковувати, чи не змінились обста­вини, що викликали його зупинення. Після чого провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за іні­ціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом пові­домлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу (ст. 230 ГПК України).

Закриття провадження у справі - це форма закінчення господар­ської справи без ухвалення судового рішення по суті спору, наслідком якої, за загальним правилом, є неможливість повторного звернення до суду з тим же позовом. Закриття провадження у справі застосо­вується у випадках, передбачених ст. 231 ГПК України, коли суд не­законно прийняв справу до судового провадження або коли продов­ження процесу стає неможливим або недоцільним.

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочин­ства, при цьому суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи;

2) відсутній предмет спору.

Так, господарський суд Одеської області 26 лютого 2018 року під час розгляду справи № 916/182/18 заслухав представника позивача, який надав заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 2

ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутнім предметом спору, відпо­відачем здійснено оплату у повному обсязі, та закрив провадження у справі;

3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у від­критті провадження у справі відповідно до п. 2 (має місце випадок, коли є рішення, що набрало законної сили, чи ухвала суду про за­криття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами); п. 4 (є рішення третейсько­го суду, міжнародного комерційного арбітражу, прийняте в межах його компетенції в Україні щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого документа на примусове ви­конання такого рішення), п.

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерцій­ного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Статтями 59, 60 Господарського кодексу України визначено загаль­ний порядок припинення діяльності суб'єкта господарювання лікві­дації суб'єкта господарювання та його ліквідацію у таких випадках:

- за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним орга­нів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи 'їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим ГК Украї­ни, - за рішенням суду;

- у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;

- у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом;

- у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передба­чених законом;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Одночасно при закритті провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судо-

3.4. Зупинення і закриття провадження у справі. Залишення позову без розгляду вих витрат, повернення судового збору з бюджету, а також порядок і строки її оскарження.

Залишення позову без розгляду пов'язане з обставинами, які ви­ключають розгляд справи у господарському суді до їх усунення. Про­вадження у справі у господарському суді закінчується без ухвалення рішення за наявності точно встановлених у законі обставин, які свід­чать про недодержання умов реалізації права на звернення до госпо­дарського суду за захистом і можливість застосування яких втрачена, та при неявці сторін.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення господар­ських справ без винесення рішення, яка дає право на повторне звер­нення до господарського суду з такою самою заявою.

Зокрема, господарський суд залишає позов без розгляду у випад­ках, передбачених ст. 226 ГПК України, якщо:

- позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності. За правилами господарського судочинства до суду за захистом свого права чи законного інтересу можуть звертатися тільки особи, які на­ділені процесуальною дієздатністю, тобто спроможні особисто здійс­нювати свої процесуальні права і виконувати обов'язки (ст. 44 ГПК України). У суб'єкта господарювання правоздатність і дієздатність виникають і припиняються одночасно - з моменту внесення відпо­відного запису в Єдиний державний реєстр підприємств та органі­зацій України (Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань);

- позовну заяву підписано особою, яка не має права підписува­ти її, або особою, посадове становище якої не вказано. За правилами ст.ст. 54, 57 ГПК України до позовної заяви, яка подається до госпо­дарського суду позивачем, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. При цьому позовну заяву має підписати повноважна особа з обов'язковим зазначенням її посади. У зв'язку з цим подання позовної заяви до господарського суду без наявності належних повноважень або відсутність посадового стано­вища особи, яка її підписала, є підставою для відмови в її прийнятті, а прийнятої позовної заяви - для залишення її господарським судом без розгляду;

- у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

- позивач без поважних причин не подав витребувані судом дока­зи, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору;

- позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про за­лишення позову без розгляду;

- позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечен­ня судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишен­ня позову без розгляду;

- сторони уклали угоду про передачу цього спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до по­дання ним першої заяви щодо суті спору, надійшли заперечення про­ти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не ви­знає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;

- провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додер­жання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172, 173 ГПК України, і по­зивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;

- дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випад­ках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтри­мує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;

- після відкриття провадження судом встановлено, що пози­вачем подано до цього ж суду інший позов (позови) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не поста­новлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті проваджен­ня у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

- між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене за­коном або міжнародним договором України, за винятком випадків, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господар­ських витрат, про повернення державного мита з бюджету. Крім того, в ухвалі господарським судом можуть бути вирішені питання про стягнення штрафів. Це рішення суду може бути оскаржене в апеля­ційному порядку.

Залишення позову без розгляду за підставами, передбаченими за­значеною статтею, виключає можливість розгляду позову господар­ським судом у судовому засіданні, але після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Питання для самоконтролю та дискусії

1. З якого моменту відповідно до ГПК України розпочинається стадія розгляду справи по суті?

2. Протягом якого строку згідно з ГПК України суд розглядає спра­ву по суті?

3. У яких випадках відповідно до ГПК України можливе зупинення провадження на стадії розгляду справи по суті?

4. Що саме згідно з ГПК України учасник справи повинен довести суду у разі подання ним заяв та клопотань на стадії розгляду справи по суті?

5. На підставі яких даних суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасни­ків справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи?

6. Які обставини зобов'язують суд зупинити провадження у справі?

7. Які обставини наділяють суд правом зупинити провадження у справі?

8. За яких підстав господарський суд закриває провадження у справі?

9. Що є залишенням позову без розгляду, які правові наслідки для сторін у разі прийняття судом такого рішення?

10. В яких випадках суд залишає позов без розгляду?