Сутність провадження у господарській справі до судового розгляду

Відкриття провадження у справі - правовий інститут, що перед­бачений главою 2 Господарського процесуального кодексу України як стадія господарського процесу. Вважається, що відкриття прова­дження у господарській справі - це сукупність процесуальних дій суду та інших учасників процесу, спрямованих на визначення перед­умов, підстав та порядку реалізації права на звернення до суду за су­довим захистом.

Діяльність господарського суду з розгляду і вирішення підвідом­чих йому спорів здійснюється у певній логічній послідовності по ста­діях процесу. В юридичній літературі стадіями господарського про­цесу називають певні його частини, які об'єднані окресленою вище сукупністю процесуальних дій, що здійснюють суд та учасники про­цесу з метою досягнення самостійної, найближчої цілі. Складність і кількість процесуальних дій на кожній стадії процесу залежить від завдань кожної стадії. Від рівня проведення цих дій залежать закон­ність і обґрунтованість судових рішень, якість та ефективність пра­восуддя в цілому.

Відповідно до логіки руху господарської справи та поступового розвитку господарського процесу першою стадією загального позов­ного провадження є пред’явлення позову шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції (ст. 171 ГПК України). На цій стадії по­зивачу надається можливість заявити клопотання про розгляд спра­ви за правилами спрощеного позовного провадження. Крім того, по­зивач зобов'язаний надіслати учасникам справи копію позову та копії доданих до нього документів (ст. 172 ГПК України).

У другій стадії «Відкриття провадження у справі» ми виокремлю­ємо етап вивчення позовної заяви вже іншим суб'єктом - судом для вирішення питання щодо її прийняття. Об'єктом процесуальних дій і правової оцінки на цій стадії є вивчення позову з усіма доданими до нього матеріалами з погляду підвідомчості і підсудності, а також інших критеріїв. До них відносяться: вирішення питання щодо при­йняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у спра­ві (ст. 176 ГПК України), відмови у відкритті провадження у справі (ст. 175 ГПК України), повернення позовної заяви (ст. 174 ГПК Укра­їни). Слід зауважити, що окреслені інститути існували і у редакції ГПК 1992 року. Суттєвих змін вони не зазнали, лише трохи змінилася термінологія, що пояснюється уніфікацією процесів та поступовим наближенням до термінології, вживаної в практиці Європейського суду з прав людини.

У чинній редакції запроваджено новий для господарського про­цесу інститут залишення позовної заяви без руху, який покликаний кращою мірою забезпечити доступ до правосуддя та за наявності певних недоліків позовної заяви надати позивачу можливість опера­тивно їх усунути. Крім того, інститут залишення позовної заяви без руху сприятиме забезпеченню дотримання прав позивача у випадку подання позовної заяви наприкінці строків позовної давності.

Розглянемо докладніше цей новий для господарського процесу ін­ститут. Схематично це виглядає наступним чином:

Що стосується повернення позовної заяви у випадках, за яких не застосовується інститут залишення позовної заяви без руху, то від­повідно до ч.ч. 5-10 ст. 174 ГПК України таке повернення застосову­ється у разі:

- подання позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписання або підписання особою, яка не має права підписувати його, або особою, посадове становище якої не вказано;

- порушення правил об'єднання позовних вимог;

- надходження заяви про врегулювання спору/відкликання;

- відсутності підстав на звернення до суду прокурора;

- відсутності доказів щодо вжиття заходів досудового врегулю­вання спору у випадку, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом;

- якщо позивачем подано до цього ж суду інший позов до цього ж відповідача за тим же предметом та з однакових питань.

Окремо звертаймо увагу на останній випадок - коли позивачем подано інший позов (позови) до того ж самого відповідача за тим же предметом та з однакових питань.

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що першу стадію «пред'яв­лення позову» шляхом подання позовної заяви ми відокремили від другої стадії «відкриття провадження у справі» за суб'єктністю. Та­кож слушним є поділ другої стадії на два етапи. Зокрема, саме на пер­шому етапі суд (суддя) визначається щодо прийняття позовної заяви, відмови у її прийнятті, залишення позову без руху, або його повер­нення (ст.ст. 173-175 ГПК України).

Кожна з цих процесуальних дій після здійснення за певних обста­вин, визначених законодавством, і оформлення окремим процесуаль­ним документом вказує на подальший хід процесу. Вони є самостійни­ми, оскільки кожна з них може виявитись останньою у конкретному випадку. Так, якщо від позивача надійшла заява про врегулювання спору або відкликання позовної заяви, суд повертає позовну заяву та додані до неї документи, про що виносить ухвалу, яка буде останньою у цьому конкретному випадку. Суд може відповідно до ст. 175 ГПК України відмовити у відкритті провадження у справі.

Тільки повністю пройшовши цей етап, суд має підстави для пе­реходу до другого етапу - відкриття провадження у справі. За ре­зультатами всієї попередньої роботи з пред'явленням позовної заяви та вивченням її та документів, що до неї додаються, наступає завер­шальний, головний етап другої стадії: безпосередньо «відкриття про­вадження у справі» (ст. 176 ГПК України). У частині першій цієї статті прямо вказано, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви.

Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття прова­дження у справі суд постановляє ухвалу. У ч.

Також необхідно зазначити веб-адресу сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасни­ки справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

В ухвалі вказується строк, який суд визначає відповідачу для по­дання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п'яти днів з дня вручення ухвали. Ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 ГПК України, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 ГПК України.

Суд також має повноваження щодо надання доручення відповід­ним органам стосовно з'ясування місцезнаходження фізичної особи, що не є підприємцем, а у позовній заяві вказана відповідачем та стро­ки отримання такої інформації.

Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Варто зазначи­ти, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна ін­формаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Зако­ном інформації про особу та про документи, що оформлюються із за­стосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гаранто­ваних Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 ГПК України, постановляє не пізніше наступного дня ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що пові­домляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

2.2.