Підготовче провадження

Введення в господарський процес України інституту підготовчого провадження є даниною часу та вдалим кроком у напрямі підвищення ефективності господарського судочинства. До внесення відповідних змін у ГПК України науковці наголошували, що «у господарському процесуальному праві України підготовка справи до розгляду є дале­кою від ідеалу».

сталої концепції підготовки, яка включала б у себе розуміння відпо­відного етапу в структурі процесу, виокремлення його структури ці­льових установок, встановлення балансу участі суду, сторін та інших суб'єктів тощо. Є.А. Таликін наголошував, що «одним із важливих елементів концепції підготовки справи до розгляду є відповідна про­цесуальна форма, яка сьогодні перебуває під впливом невизначеності змістовного наповнення і потребує переосмислення».

Після прийняття господарським судом позовної заяви до прова­дження процес переходить на нову стадію - підготовче провадження, тобто стадію підготовки справи до судового розгляду. Стадіями про­цесу є певні його частини, об'єднані сукупністю процесуальних дій, які здійснюють суд та учасники процесу, спрямованих на досягнення самостійної, найближчої цілі. Від рівня проведення цих дій залежать законність і обґрунтованість судових рішень, якість і ефективність правосуддя загалом.

Правотворча діяльність із запровадження попереднього судового засідання в господарський процес України проводиться з урахуван­ням досвіду, напрацьованого у вітчизняному цивільному судочин­стві, зарубіжному судочинстві в господарських спорах у максимально конкретизованій формі, яка враховує обов'язковість його проведен­ня (або підстави для застосування цієї процедури); правила повідом­лення й участі осіб, що беруть участь у справі; регламентацію від­кладення та перерви в проведенні попереднього судового засідання; підстави та порядок переходу до розгляду справи по суті; загальну послідовність дій суду й інших учасників; порядок реалізації розпо­рядчих прав сторін; фіксацію перебігу результатів тощо.

Після прийняття Верховною Радою України 3 жовтня 2017 року закону № 6232 було зроблено черговий крок у судовій реформі, а за­значені вище питання щодо впровадження стадії підготовчого прова­дження у господарський процес було вирішено.

Підготовка справи до розгляду є тією стадією судового процесу, в якій закладаються основи правильного та швидкого вирішення справи будь-якого виду судового провадження, а її недооцінка, по­милки і прорахунки суддів призводять до обрання неправильного напряму всього судового розгляду, численних порушень строків роз­гляду справи і є причинами скасування судових рішень. Економія на зазначених стадіях спричиняє значно більші витрати на стадії судо­вого розгляду і, що особливо небезпечно, порушення прав осіб, які беруть участь у справі.

Підготовка будь-якої справи до розгляду є обов'язковою і само­стійною процедурою. При цьому саме на цій стадії формуються го­ловні передумови для досягнення основних завдань господарського судочинства, до яких чинним законодавством віднесено справедли­ве, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, відне­сених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захи­сту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інте­ресів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Підготовче провадження в господарському процесі починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підго­товчого засідання та є однією із важливих стадій, завдання якої ви­значено в ч. 1 ст. 177 ГПК України. Участь прокурора у справі регла­ментована положеннями ч.ч. 3-4 ст. 53 ГПК України, відповідно до якої у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скарги, заяву про перегляд су­дового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Як приклад доцільно навести рішення господарського суду Ки­ївської області у справі № 911/32/18. Заступник керівника Києво- Святошинської місцевої прокуратури Київської області 29 грудня 2017 року в інтересах держави в особі Вишневої міської ради Києво- Святошинського району Київської області звернувся до Господар­ського суду Київської області (далі - суд) із позовною заявою до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фон­ду України Київської області (далі - відповідач, Об'єднане УПФУ) про звільнення переданого в оренду згідно з договором від 28 січня 2003 року № 2 частини нежитлового приміщення площею 900 кв. м, яке знаходиться за адресою: Київська обл., м. Вишневе, вул. Свято- шинська, 50, та повернення Вишневій міській раді. Як зазначив про­курор у позовній заяві, останній здійснює представництво в суді за­конних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або нена­лежним чином здійснює, зокрема, у цьому випадку орган місцевого самоврядування - Вишнева міська рада як власник майна, до компе­тенції якого віднесені повноваження щодо захисту майнових прав. Суд проаналізував попереднє повідомлення прокурора від 17 листо­пада 2017 року № 21994вих-17 щодо інформування позивача про своє звернення до суду в інтересах держави в особі Вишневої міської ради із відповідним позовом та дійшов висновку про наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Вишневої міської ради.

Відповідно до ч.

Кожному етапу судової діяльності мають бути притаманні певні цілі і завдання. Не є винятком і етап підготовки справи до судово­го розгляду у підготовчому провадженні. Основна мета підготовчого засідання (яке є окремим етапом підготовчого провадження) в за­гальному вигляді визначена у ч. 1 ст. 181 ГПК України. Так, підготов­че засідання проводиться в кожній судовій справі, яка розглядаєть­ся за правилами загального позовного провадження, для виконання завдання підготовчого провадження.

Метою підготовки суддею господарського суду справи до судового розгляду є створення належних умов щодо забезпечення правильно­го і своєчасного вирішення спору. Окрім того, однією з цілей підго­товчого провадження може бути примирення сторін. Під примирен­ням сторін у процесуальній літературі зазвичай розуміють укладення сторонами мирової угоди на будь-якій стадії судового процесу. Утім, у правозастосовній практиці примирення полягає не лише у досяг­ненні сторонами мирової угоди, а й у відмові позивача від позову, визнанні позову відповідачем. Це пов'язано з тим, що як при укла­денні власне мирової угоди, так і при відмові позивача від позову або визнанні позову відповідачем правовий конфлікт вичерпується, а сторони на власний розсуд, користуючись своїми диспозитивними правами, в той чи інший спосіб вирішують врегулювати свій спір.

Новелою господарського законодавства є віднесення до завдань підготовчого провадження у господарському процесі наступних питань:

1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних пра­вовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;

2) з'ясування заперечень проти позовних вимог;

3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;

4) вирішення відводів;

5) визначення порядку розгляду справи;

6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своє­часного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Аналізуючи норми глави 3 (Підготовче провадження) розділу ІІІ ГПК України, які регламентують порядок проведення підготовчо­го провадження, доходимо висновку, що цю стадію процесу умовно можна поділити на 3 етапи: попередній (початковий етап), який бере свій початок з моменту відкриття провадження у справі; основний, суть якого полягає у проведенні підготовчого засідання; і завершаль­ний, який відповідно до вимог ч. 2 ст. 185 ГПК України полягає в по­становленій за результатами підготовчого засідання судом однієї із ухвал про:

1) залишення позовної заяви без розгляду;

2) закриття провадження у справі;

3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

При цьому необхідно враховувати, що підготовче засідання як основний етап підготовчого провадження згідно з ч. 1 ст. 181 ГПК України проводиться в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи як важливість проведення попередніх процедур, так і необхідність дотримання розумних строків подальшого розгляду справи по суті, законодавець у ч. 3 ст. 177 ГПК України визначив, що підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Доктриною господарського процесу розроблено наступний поділ учасників справи залежно від їх інтересу:

- учасники господарського процесу, які мають матеріально-право­вий та процесуальний інтерес у розгляді справи (позивач; відповідач; третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору; заяв­ник, що оскаржує рішення третейського суду; особа, що звертається до суду з заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду; кредитор; боржник; власник майна);

- учасники господарського процесу, які мають лише процесуаль­ний інтерес у розгляді справи (третя особа, що не заявляє самостій­них вимог на предмет спору; представник; прокурор; посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій державних та інших органів, що можуть давати пояснення щодо суті спору, що роз­глядається; представник працівників боржника; уповноважена особа акціонерів, учасників товариства з обмеженою чи додатковою відпо­відальністю; державний орган з питань банкрутства);

- учасники господарського процесу, які не мають інтересу у роз­гляді справи, а лише сприяють здійсненню судочинства відповідно до покладених на них обов'язків (перекладач; експерт; спеціаліст; арбіт­ражний керуючий).

Необхідно зазначити, що представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва низ­кою специфічних ознак: складом представників, колом суб'єктів, ін­тереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

Сторона у справі через сукупність процесуальних прав реалізує свій матеріально-правовий інтерес, прокурор же безпосереднього інтересу у справі не має, процесуальний інтерес останнього обумов­лений специфікою його державних функцій. Таким чином, якщо інші особи беруть участь у справі, як правило, на захист власного інтересу, то участь прокурора спрямована виключно на захист порушених дер­жавних інтересів.

Наказом Генеральної прокуратури України від 21 вересня 2018 року № 186 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень» на під­порядкованих прокурорів покладено обов'язок забезпечувати здійс­нення процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави у судовому провадженні, в порядку, передбаченому законом. Зокрема, при вирішенні питання про пред'явлення позову (заяви) до­тримуватися вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та норм процесуального законодавства щодо встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, повідомлення відповід­ного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду з позовом (заявою).

У разі виявлення випадків нездійснення або здійснення неналеж­ним чином органом державної влади, органом місцевого самовря­дування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, захисту інтересів держави, а також ознак адміністративного чи кримінального правопорушення одночасно із заходами представницького характеру за наявності під­став прокурори повинні здійснювати передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Прокурори зобов'язані забезпечувати повноту та обґрунтованість процесуальних документів, додержуватися вимог закону щодо фор­ми і змісту, юрисдикції, визначеної компетенції та обмежень. Переду­сім вони мають посилатися на норми матеріального і процесуально­го права, якими регулюються відповідні правовідносини, правильно обирати спосіб захисту, долучати до позовів (заяв), скарг належні, допустимі та достовірні докази, у тому числі щодо відправлення копії позовної заяви, скарги і доданих до них документів іншим учасникам справи, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.

Отже, враховуючи особливий статус прокурора, який виконує державні функції з захисту порушених інтересів держави, однією із особливостей його участі в позовному провадженні є необхідність доведення факту наявності відповідних повноважень щодо участі у справі, який полягає в потребі захисту інтересів держави у разі по­рушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган держав­ної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноважен­ня, а також у разі відсутності такого органу.

Таким чином, на прокурора при зверненні до суду покладаєть­ся обов'язок визначити належний орган, уповноважений державою здійснювати функції захисту порушених інтересів держави у спірних відносинах, а також обґрунтувати свої повноваження щодо звернен­ня до суду замість визначеного органу.

Попередній (початковий етап) підготовчого провадження має, по-суті, технічний характер і полягає в проведенні певних процесу­альних процедур, спрямованих на забезпечення підготовчого засі­дання. І у відповідній ухвалі суду, яка постановляється за результата­ми прийняття позовної заяви, закладаються підвалини до подальших підготовчих дій. Так, прийнявши позовну заяву до розгляду та від­кривши провадження у справі, суд постановляє відповідну ухвалу, у якій, згідно із вимогами ч. 2 ст. 176 ГПК України, окрім інших даних, також зазначається: за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа; дата, час і міс­це підготовчого засідання, якщо справа буде розглядатися в порядку загального позовного провадження; строк для подання відповідачем відзиву на позов; результат вирішення заяв і клопотань позивача, що надійшли разом із позовною заявою, якщо їх вирішення не потребує виклику сторін; строк для подання відповідачем відзиву на позов; строк подання пояснень третіми особами, яких було залучено при відкритті провадження у справі.

Після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі вона надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 ГПК України, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 ГПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 176 ГПК України, якщо при відкритті провадження у справі було вирішено питання про залучення третіх осіб, позивач не пізніше двох днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі повинен направити таким третім особам копії позовної заяви з додатками, а докази такого направлен­ня надати суду до початку підготовчого засідання.

При цьому відповідачеві надається право у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження в справі, надіслати:

1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні дока­зи (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свід­ків, що підтверджують заперечення проти позову;

2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, згідно з вимогами ч. 2 ст. 178 ГПК України суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, при постановленні ухвали про відкриття прова­дження у справі або ухвали, постановленої у підготовчому засіданні (якщо третіх осіб було залучено у підготовчому засіданні), треті осо­би, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, мають право подати письмові пояснення щодо позову або відзиву. Відповід­но до ч. 2 ст. 179 ГПК України учасники справи мають право подати відповідь на такі пояснення до закінчення підготовчого провадження.

Положення ст. 180 ГПК України регламентують порядок подан­ня зустрічного позову, який згідно з вимогами означеної статті може бути поданий відповідачем у строк, відведений судом для подання відзиву. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. При цьому зустрічний по­зов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зо­крема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задо­волення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Якщо відповідач прийняв рішення про подання зустрічної позов­ної заяви, він повинен скласти та подати її згідно із вимогами, перед­баченими для загальної позовної заяви у ст.ст. 162, 164, 172, 173 ГПК України. У випадку, коли зустрічна позовна заява подається з пору­шенням вимог, перелічених вище, суддя протягом п'яти днів з дня надходження її до суду постановляє ухвалу про залишення зустрічної позовної заяви без руху. При цьому згідно з ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення зустрічної позовної заяви без руху зазнача­ються недоліки зустрічної позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху. Якщо ухвала про зали­шення зустрічної позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в та­кій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхід­но сплатити (доплатити).

Коли відповідачем пропущено строк пред'явлення зустрічної по­зовної заяви, або якщо обидва позови не взаємопов'язані, спільний їх розгляд не є доцільним, зокрема, коли вони не виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову не може ви­ключити повністю або частково задоволення первісного позову, зу­стрічна позовна заява ухвалою суду повертається особі, яка її заяви­ла. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи. Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГПК України, у випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позов­ного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Наступний етап підготовчого провадження - підготовче засідан­ня - основний, бо під час його проведення з'ясовуються та вирішу­ються найважливіші питання, після чого в подальших стадіях госпо­дарського процесу позов буде вирішено по суті в загальному порядку. Отже, якщо взяти до уваги головну мету підготовчого провадження, то вона полягає в тому, що суддя, з одного боку, сприяє тому, щоб спір було вирішено остаточно в подальшому судовому засіданні, а з іншо­го боку, намагається створити всі умови для того, щоб не виникло жодних перешкод чи технічних питань, які цьому заважали б.

На важливість вирішення судового спору у першому ж засіданні вказує й те, що цільова спрямованість на своєчасний розгляд та вирі­шення спору по суті в стадії судового розгляду дістає прояв у нормах господарського процесуального права, які покладають на суб'єктів процесу зобов'язання здійснювати процесуальну діяльність у вста­новлені законом та судом строки.

Дійсно, вимоги законодавства сформульовані таким чином, щоб розгляд справи було завершено, як правило, в першому судовому за­сіданні. Лише аномальний розвиток процесу може призвести до від­кладання вирішення справи. Таким чином, підготовчому засіданню має бути приділено максимум уваги, оскільки правильно виконані дії, повною мірою з'ясовані обставини та правильно прийняті проце­суальні рішення є запорукою швидкого та чіткого розгляду справи по суті в судовому засіданні.

За загальним правилом підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. В будь-якому випадку, за правилами ч. 1 ст. 181 ГПК України, дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуван­ням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесу­альних дій, проте в межах вказаного вище строку.

Якщо розгляд справи у випадках, передбачених ГПК України, по­чинається спочатку, суд призначає та проводить підготовче засідання в загальному порядку, крім випадку ухвалення рішення про колегі-

Розділ 2. Відкриття позовного провадження у господарській справі альний розгляд справи, коли підготовче засідання проводиться спо­чатку лише у разі, якщо суд дійшов висновку про необхідність його проведення.

Підготовче засідання проводиться у судовому засіданні у спеці­ально обладнаному приміщенні - залі судових засідань - за прави­лами, передбаченими ст.ст. 196-205 ГПК України, з урахуванням осо­бливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 розділу ІІІ ГПК України. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи, які мають право заявити клопотання про розгляд справи за 'їх відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, підготовче провадження здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Частина 2 ст. 183 ГПК України передбачає вичерпний перелік під­став, за наявності яких суд може відкласти підготовче засідання в ме­жах визначеного ГПК України строку підготовчого провадження. До таких підстав відносяться:

1) а) неявка в підготовче засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце підготовчого засідання; б) перша неявка в підготов­че засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і міс­це підготовчого засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; в) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до чинного госпо­дарського процесуального законодавства підготовче засідання може відбутися без участі такої особи; г) необхідність витребування нових доказів у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість за- явлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;

2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача;

3) в інших випадках, коли питання, визначені ч. 2 ст. 182 ГПК Укра­їни, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

У зв'язку із заміною неналежного відповідача, залученням спів­відповідача такі особи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пізніше двох днів з дня вручення їм відповідної

ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи. У зв'язку зі вступом у справу третьої осо­би, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, така особа, а також інші учасники справи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пізніше двох днів з дня вручення їм від­повідної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи (ч. 3 ст. 183 ГПК України).

Також суд може оголосити перерву у підготовчому засіданні у разі необхідності, зокрема у випадках:

- заміни відведеного експерта, перекладача, спеціаліста;

- невиконання учасником справи вимог ухвали про відкриття провадження у справі у встановлений судом строк, якщо таке неви­конання перешкоджає завершенню підготовчого провадження;

- неподання витребуваних доказів особою, яка не є учасником су­дового процесу;

- витребування нових (додаткових) доказів.

При цьому згідно із вимогами ч. 7 ст. 183 ГПК України, у разі від­кладення підготовчого засідання або оголошення перерви підготовче засідання продовжується зі стадії, на якій засідання було відкладене або у ньому була оголошена перерва.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд:

1) оголошує склад суду, а також прізвища секретаря судового за­сідання, перекладача, спеціаліста, з'ясовує наявність підстав для від­водів;

2) з'ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або звернутися до суду для проведення врегулювання спо­ру за участю судді;

3) у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та за­перечень проти них та розглядає відповідні заяви;

4) вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну нена­лежного відповідача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше;

5) може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи;

6) з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі;

7) з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, ре­чових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше;

8) вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста;

9) за клопотанням учасників справи вирішує питання про забезпе­чення позову, про зустрічне забезпечення;

10) вирішує заяви та клопотання учасників справи;

11) направляє судові доручення;

12) встановлює строки для подання відповіді на відзив та запере­чення;

13) встановлює строк для подання пояснень третіми особами та відповіді учасників справи на такі пояснення;

14) встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю судді за наявності згоди сторін на його проведення;

15) встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони по­силаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослі­дження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду спра­ви по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання;

16) з'ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат;

17) вирішує питання про колегіальний розгляд справи;

18) призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті;

19) здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи значний обсяг питань, які вирішуються у підготов­чому засіданні, прокурору, який бере участь у справі, необхідно по­стійно тримати на контролі аргументованість та доведеність своєї по­зиції, докладати всіх необхідних зусиль для своєчасного вирішення проблем, які можуть виникати з приводу предмета спору чи процесу­альних моментів. Якщо прокурор виявить окремі проблемні момен­ти, що можуть бути оперативно вирішені, для цього необхідно вжити негайні заходи процесуального характеру.

Так, наприклад, у справі № 922/1462/18 ухвалою господарського суду Харківської області було продовжено строк підготовчого прова­дження на тридцять днів, оскільки 25 червня 2018 року від заступ­ника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області до канцелярії суду надійшла письмова заява про зменшення розміру позовних вимог. До канцелярії суду надійшли додаткові пись­мові пояснення, в яких зазначалось, що при поданні позовної заяви та письмових пояснень (як Харківською місцевою прокуратурою, так і РВ ФДМУ по Харківській області) помилково не було враховано, що вже є рішення Господарського суду Харківської області від 27 листо­пада 2017 року у справі № 922/3432/17 щодо стягнення з відповідача частини заборгованості.

Якщо під час підготовчого судового засідання вирішені всі перелі­чені вище питання, за письмовою згодою всіх учасників справи роз­гляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після за­кінчення підготовчого судового засідання (ч. 6 ст. 183 ГПК України). З іншого боку, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ух­вали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення під­готовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

Вбачається за доцільне, що, готуючи справу до розгляду, суд по­винен:

- визначити обставини, які мають значення для справи, та факти, що підлягають встановленню і покладені в основу вимог і заперечень;

- визначити характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги;

- встановити матеріальний закон, який регулює спірні правовід­носини;

- вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі;

- з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів;

- визначити коло доказів відповідно до характеру спірних право­відносин і роз'яснити, якій із сторін слід довести певні обставини;

- вжити заходів для забезпечення явки в судове засідання;

- сприяти врегулюванню спору до судового розгляду.

Як бачимо, така логіка притаманна чинному господарському про­цесуальному законодавству, яким передбачено наведені положення, за винятком обов'язку суду визначити матеріальний закон, який ре­гулює спірні правовідносини.

Разом з тим така процесуальна дія, на нашу думку, має важливе значення та повинна віднайти своє закріплення у переліку дій суду у підготовчому засіданні, передбаченому ч. 2 ст. 182 ГПК України. Оскільки чинне господарське процесуальне законодавство є об'єк­тивно новим, та окремі його положення будуть зазнавати змін, до­повнень, розвиваючи саму процедуру (на прикладі кримінального процесуального законодавства, яке динамічно розвивається та при­стосовується до реалій сьогодення), в системі цих змін необхідно та­кож переглянути наведену вище пропозицію.

У господарському процесі, як вбачається з наведеного, підготовче судове засідання надає можливість сторонам врегулювати спір до судо­вого розгляду, незважаючи на те, що зазначена обставина не віднесена законодавцем до завдань підготовчого провадження у господарському процесі. Власне порядок проведення підготовчого засідання законо­давцем закріплено у ст. 183 ГПК України із посиланням на правила, ви­значені ст.ст. 196-205 ГПК України, з урахуванням особливостей підго­товчого засідання, передбачених відповідними статтями ГПК України.

Аналізуючи норми господарського процесуального законодав­ства, якими регулюється етап підготовки справи до розгляду в підго­товчому процесі, можна констатувати, що попереднє судове засідання наділене високим потенціалом узагальнення результатів процесуаль­ної діяльності. При тому значна частина питань (наприклад, призна­чення експертизи, забезпечення позову, визначення складу осіб, які підлягають виклику до суду) мають знайти своє вирішення саме за наслідками попереднього судового засідання.

Варто наголосити на відмінностях попереднього судового засі­дання від засідання суду в ході розгляду справи (судового засідання), в основі яких - цілі вказаних судових засідань.

Так, у попередньому судовому засіданні зазначаються докази, які було подано, з'ясовується фактична ситуація у справі, які потім під час судового розгляду справи по суті досліджуються та їм надається пра­вова оцінка. Відтак суди не повинні надавати можливість будь-якій із сторін досліджувати докази, заявляти про їх фальшивість тощо на по­передньому судовому засіданні, щоб зайвими діями не затягувати його проведення. І дійсно, якщо аналізувати дії та рішення суду щодо речо­вих доказів у справі, то стає цілком зрозуміло, що суддя лише зовні оці­нює достатність та відносність доказів, не надаючи їм правової оцінки.

Якщо особа не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову прокурора в інтересах держави (та інших випадків, визначених законом). Якщо ж орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, відмов­ляється від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви) відповідно до ст. 55 ГПК України, подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати по­зов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті. При цьому прокурор з метою вирішення питання щодо наявності підстав для перегляду судових рішень у справі, розглянутій без його участі, має право озна­йомлюватися з матеріалами справи в суді та отримувати їх копії. Про­курор користується таким самим правом з метою вирішення питання про вступ у справу за позовом (заявою) іншої особи.

Проведення попереднього судового засідання у господарській справі дає можливість:

1) уточнити позовні вимоги та заперечення;

2) визначити обставини, що мають значення для справи;

3) з'ясувати питання, що стосуються інституту доказування;

4) на стадії підготовки справи до судового розгляду процесуально закріпити розпорядчі дії сторін щодо розпорядження своїми матері­альними та процесуальними правами;

5) закінчити провадження у справі як з ухваленням рішення по суті, так і без ухвалення такого рішення тощо.

Завершальним етапом підготовчого провадження є винесення су­дового рішення за результатами обставин, з'ясованих під час підго­товчого засідання.

Так, згідно зі ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого за­сідання суд постановляє ухвалу про:

- залишення позовної заяви без розгляду. У разі укладення сто­ронами мирової угоди та звернення до суду із заявою про її затвер­дження або звернення позивача до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду, або в разі відмови позивача від позову чи визнання позову відповідачем, спір вважається врегульованим та його врегулювання за участю судді згідно з п. 4 ч. 1 ст. 189 ГПК Украї­ни припиняється, і позовна заява залишається без розгляду;

- закриття провадження у справі. Якщо у ході підготовчого судо­вого засідання господарський суд констатує наявність будь-якої із на­ведених нижче підстав, провадження у справі закривається.

До таких підстав відповідно до ч. 1 ст. 231 ГПК України відносять­ся наступні:

1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

2) відсутній предмет спору;

3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у від­критті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 ГПК України, крім випадків, передбачених части­ною другою статті 175 ГПК України;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерцій­ного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом;

- закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. В тому випадку, коли цілі підготовчого провадження досягнуті, і суд констатує необхідність розгляду справи

2.3. Поняття і сутність урегулювання господарського спору за участю судді по суті, він своєю ухвалою закриває підготовче провадження та при­значає справу до судового розгляду.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготов­чому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встанов­леному ст.ст. 191, 192 ГПК України. До ухвалення судового рішення про відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем на суд покладається обов'язок роз'яснити сторонам наслідки відповід­них процесуальних дій, оскільки у разі ухвалення судом відповідного рішення сторона, яка відмовилася від позову, сторона, яка визнала позов, не матиме права надалі звертатися до суду з позовом щодо того ж предмета і з тих же підстав.

Суд з'ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засі­дання для розгляду справи по суті, проте відповідно до ч. 1 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у ви­падку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

2.3.