Стаття 20. Мова здійснення адміністративного провадження

1. Адміністративне провадження здійснюється державною мовою з ураху­ванням положень закону, який регулює питання використання мов в Україні.

2. Особи, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, під час адміністративного провадження мають право користуватися послугами перекладача в порядку, встановленому законодавством.

3. У разі подання документів недержавною мовою адміністративний орган має право вимагати їх перекладу на державну мову.

4. Особи з вадами слуху під час адміністративного провадження мають право користуватися послугами перекладача для перекладу жестовою мовою в порядку, встановленому законодавством.

Предмет регулювання

1. Предметом регулювання є питання використання мов у адмі­ністративному провадженні, і зокрема, обов’язок використання дер­жавної мови, право учасників адміністративного провадження на користування послугами перекладача (в т.ч. з жестової мови).

Цілі статті (мета норми)

2. Метою цієї статті є визначеність мови здійснення адміністра­тивного провадження, зокрема, обов’язковість використання держав­ної мови, а також право учасників адміністративного провадження на користування послугами перекладача.

Правова основа коментованого положення

3. Конституція України визначає українську мову як єдину дер­жавну мову в Україні (стаття 10) та покладає на державу обов’язок забезпечувати всебічний зв’язок і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

Рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 встановлено, що українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами міс­цевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документа­ції тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Місце коментованого положення у цілісному механізмі, умови й особливості застосування

4. У частині 1 статті 20 ЗАП зазначається, що адміністративне провадження здійснюється державною мовою.

Статус української мови як єдиної державної мови закріплений у Законі України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» набув чинності 16 липня 2019 року.

Законодавче закріплення української мови як єдиної державної мови передбачає обов’язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах сус­пільного життя.

5. У частині 2 статті 20 ЗАП передбачено право осіб, які не воло­діють або недостатньо володіють державною мовою, користуватися послугами перекладача під час адміністративного провадження. Перекладачем, як зазначається в частині 1 статті 35 ЗАП, може бути особа, що вільно володіє рідною мовою відповідного учасника адміністративного провадження або мовою, якою він володіє, у межах, необхідних для усного або письмового перекладу, або особа, що володіє жестовою мовою.

6. Адміністративний орган має право вимагати перекладу на державну мову документів, які подані недержавною мовою. Тому визначений законодавчо статус перекладача дозволяє скористатися його технічною та спеціальною допомогою.

7. Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» визначив статус української жестової мови та мовні правила жестомовних осіб. Зокрема, в статті 4 цього Закону зазначено, що українська мова є мовою жестомовних осіб, кожному гарантується право вільно використовувати українську жестову мову в суспільному житті, вивчати та підтримувати її, а також навчатися українською жестовою мовою.

Під час адміністративного провадження особи з вадами слуху також мають право користуватися послугами перекладача.

8. Іншим питання залучення перекладача до адміністративного провадження присвячена стаття 35 ЗАП.