<<
>>

Висновки до розділу 2

Правові відносини виступають як правові явища, що створюють так званий склад, який включає суб’єктів, об’єкти, зміст. Такий склад (структуру) мають й індивідуальні трудові правовідносини.

Завдяки такому складу індивідуальні трудові правовідносини, як й інші правовідносини, виявляються здатними виконувати свої функції в механізмі дії права. Вони конкретизують коло учасників (суб’єктів), міру їх можливої та належної поведінки і можуть стати правовою підставою для застосування юридичної відповідальності, якщо суб’єкти не виконують добровільно свої обов’язки.

Суб’єктами індивідуальних трудових правовідносин є працівник і роботодавець, які мають трудову правосуб’єктність.

У вітчизняному законодавстві відсутня єдина дефініція поняття «працівник». У чинному КЗпП дане поняття не визначається, а в інших законодавчих актах існують відмінності у формулюванні даного поняття.

У частині першій ст. 20 проекту ТК України працівник визначається як фізична особа, яка вступила у трудові відносини з роботодавцем на підставі трудового договору. Зазначене визначення видається неповним. Пропонується визначити працівника як фізичну дієздатну особу, яка на підставі трудового договору виконує на користь роботодавця роботу за визначеною спеціальністю, кваліфікацією або посадою і отримує заробітну плату.

Водночас видається необхідним удосконалення поняття «роботодавець» у частині першій ст. 23 проекту ТК України, відповідно до якої роботодавцем є юридична (підприємство, установа, організація) або фізична особа, яка в межах трудових відносин використовує працю найманих осіб. Пропонується визначити поняття роботодавця у зазначеній статті як юридичну (підприємство, установа, організація) або фізичну особу, яка на підставі трудового договору та у встановленому законодавством порядку використовує працю найманих осіб.

Недостатньо повним є визначення роботодавця-фізичної особи у частині другій ст.

23 проекту ТК України, якою закріплюється лише те, що роботодавцем може бути фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність. Пропонується доповнити частину другу ст. 23 наступними положеннями: «Роботодавцями-фізичними особами визнаються: фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як індивідуальні підприємці та які здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, а також приватні нотаріуси, адвокати та інші особи, чия професійна діяльність відповідно до закону підлягає державній реєстрації та (або) ліцензуванню, та які вступили у трудові відносини з працівниками в цілях здійснення зазначеної діяльності; фізичні особи, які вступають у трудові відносини з працівниками в цілях особистого обслуговування та допомоги по веденню домашнього господарства».

Об’єктом індивідуальних трудових правовідносин виступає сам процес праці, тобто жива праця. В окремих випадках об’єктом індивідуальних трудових правовідносин можуть стати результати праці, але тільки через їх нерозривний зв\'язок із живою працею і через те, що це саме її результати.

Суб’єктивне трудове право є складним правовим явищем, що включає низку правомочностей: а) право працівника чи роботодавця на власні фактичні дії, спрямовані на використання корисних властивостей об’єкту права; б) право на юридичні дії, на прийняття юридичних рішень; в) право вимагати від іншої сторони виконання обов’язку, тобто право на чужі дії; д) право домагання, яке полягає у можливості привести в дію апарат примусу проти зобов’язаної особи, тобто право на примусове виконання обов’язку.

Специфікою юридичного змісту індивідуальних трудових правовідносин є те, що в їх рамках відбувається здійснення працівниками і роботодавцями індивідуальних трудових прав та виконання кореспондуючих ним обов’язків. Йдеться про такі індивідуальні трудові права, як право на працю, право на справедливі умови праці, право на безпечні та здорові умови праці, право на справедливу винагороду, право на відпочинок, право на професійну підготовку, право на рівні можливості та рівне ставлення при вирішенні питань щодо працевлаштування та професії без дискримінації за ознакою статі та ін.

Права і обов’язки сторін індивідуальних трудових правовідносин, що складають їх зміст, поділяються на три категорії: 1) основні статутні (тобто встановлені в законі); 2) окремі статутні; 3) договірні права і обов’язки.

Прийнято вважати, що основні статутні права і обов’язки працівників і роботодавців закріплені в Конституції та законах України. Окремі статутні права і обов’язки працівників передбачені статтями КЗпП, інших законодавчих актів, які конкретизують і доповнюють перечень основних трудових прав і обов’язків. Чимало прав і обов’язків працівників закріплюються в локальних нормативно-правових актах (правила внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкціях). Договірні права і обов’язки працівників закріплюються у трудових договорах (контрактах).

Окремі статутні права і обов’язки роботодавців встановлені багатьма статтями КЗпП, інших нормативно-правових актах, у тому числі статутах організацій. Договірні права і обов’язки роботодавців закріплені у колективних договорах, угодах, трудових договорах (контрактах).

Незважаючи на те, що Європейська соціальна хартія (переглянута) належить до регіональних міжнародних договорів, на сьогодні саме вона містить найбільш повний каталог індивідуальних трудових прав і закріплює досить високий рівень їх гарантій.

Індивідуальні трудові права як складова змісту індивідуальних трудових правовідносин мають загальні риси з іншими трудовими правами. Водночас зазначеним правам властиві ознаки юридичної своєрідності, до яких слід віднести наступні. Індивідуальні трудові права поширюються тільки на суб’єктів індивідуальних трудових правовідносин - працівника і роботодавця. Реалізація даних прав напряму пов’язана з рівнем економічного розвитку і виконанням державою конкретних обов’язків у сфері соціальної політики. Окремі індивідуальні трудові права сформульовані як оціночні базові положення, що ускладнює їх реалізацію. Деякі з індивідуальних трудових прав як основні трудові права, закріплені в міжнародних актах, являють собою мінімальні соціальні стандарти робочого часу, часу відпочинку, заробітної плати, безпеки і гігієни праці і т. ін. Для реалізації таких індивідуальних трудових прав необхідною є їх конкретизація в актах національного законодавства у вигляді державних соціальних стандартів і державних соціальних гарантій.

Індивідуальні трудові права, що належать до основних трудових прав, конкретизуються в трудових правах, передбачених нормами різних галузевих інститутів (робочого часу, часу відпочинку, заробітної плати, охорони праці та ін.).

У вітчизняному законодавстві відсутня єдина дефініція поняття «працівник». У чинному КЗпП дане поняття не визначається, а в інших законодавчих актах існують відмінності у формулюванні даного поняття.

У частині першій ст. 20 проекту ТК України працівник визначається як фізична особа, яка вступила у трудові відносини з роботодавцем на підставі трудового договору. Зазначене визначення видається неповним. Пропонується визначити працівника як фізичну дієздатну особу, яка на підставі трудового договору виконує на користь роботодавця роботу за визначеною спеціальністю, кваліфікацією або посадою і отримує заробітну плату.

Видається необхідним удосконалення поняття «роботодавець» у частині першій ст. 23 проекту ТК України, відповідно до якої роботодавцем є юридична (підприємство, установа, організація) або фізична особа, яка в межах трудових відносин використовує працю найманих осіб. Пропонується визначити поняття роботодавця у зазначеній статті як юридичну (підприємство, установа, організація) або фізичну особу, яка на підставі трудового договору та у встановленому законодавством порядку використовує працю найманих осіб.

Недостатньо повним є визначення роботодавця-фізичної особи у частині другій ст. 23 проекту ТК України, якою закріплюється лише те, що роботодавцем може бути фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність. Пропонується доповнити частину другу ст. 23 наступними положеннями: «Роботодавцями-фізичними особами визнаються: фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як індивідуальні підприємці та які здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, а також приватні нотаріуси, адвокати та інші особи, чия професійна діяльність відповідно до закону підлягає державній реєстрації та (або) ліцензуванню, та які вступили у трудові відносини з працівниками в цілях здійснення зазначеної діяльності; фізичні особи, які вступають у трудові відносини з працівниками в цілях особистого обслуговування та допомоги по веденню домашнього господарства».

Елементами правового статусу працівника і роботодавця як суб’єктів індивідуальних трудових правовідносин є: 1) трудова правосуб’єктність;

2) основні права і обов’язки; 3) юридичні гарантії трудових прав і обов’язків; 4) відповідальність за порушення трудових обов’язків.

<< | >>
Источник: РИМАР ІГОР АНАТОЛІЙОВИЧ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Одеса - 2015. 2015

Скачать оригинал источника

Еще по теме Висновки до розділу 2:

  1. Розділ 20 і ПРОВЕДЕННЯ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ: ЗАВДАННЯ ТА ЦІЛІ
  2. ВСТУП
  3. Висновки до третього розділу
  4. Процесуальне керівництво прокурором проведенням негласних слідчих (розшукових) дій оперативними підрозділами органів внутрішніх справ
  5. Розділ 10 Судовий контроль за законністю й обґрунтованістю прийняття рішень органами розслідування щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій
  6. Розділ І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДОЛОГІЧНОЇ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
  7. ЗМІСТ
  8. Висновки до розділу 3
  9. ВСТУП
  10. ВСТУП
  11. ВИСНОВКИ
  12. РОЗДІЛ 1 СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ АВТОМОБІЛЬНОЇ ІНСПЕКЦІЇ МВС УКРАЇНИ (1936–2000 рр.): ПРОБЛЕМИ ІСТОРІОГРАФІЇ
  13. Висновки до розділу 2
  14. Висновки до розділу 2
  15. РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ
  16. РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ США
  17. Висновки до розділу 1
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -