§ 4.7. Державне регулювання та управління у сфері лісових відносин

Основним завданням державного регулювання та управління у сфері лісових відносин є забезпечення ефективної охорони, належно­го захисту, раціонального використання і відтворення лісів.

Державне регулювання та управління у сфері лісових відносин здійснюють такі органи державної влади: ВР України; КМ України; Держлісагентство України; Мінприроди України; Рада міністрів АРК, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; районні державні адміністрації та сільські, селищні, міські ради.

ВР України у сфері лісових відносин: визначає засади державної політики у сфері лісових відносин; приймає закони щодо регулюван­ня відносин у цій сфері; затверджує загальнодержавні програми з охорони, захисту, використання і відтворення лісів; вирішує інші пи­тання у сфері лісових відносин відповідно до Конституції України. Так, окремим ЗУ затверджено «Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року». Раніше Поста­новою ВР України були затверджені «Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природ­них ресурсів та забезпечення екологічної безпеки».

Відповідно до ЛК України, КМ України у сфері лісових відносин: забезпечує реалізацію державної політики у цій сфері: спрямовує та координує діяльність органів виконавчої влади щодо організації охо­рони, захисту, використання та відтворення лісів; забезпечує розроб­лення та виконання загальнодержавних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів; затверджує державні програми з охорони, захисту, використання та відтворення лісів; передає у влас­ність, надає в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більше 1 га, що перебувають у держа­вній власності; приймає рішення про обмеження або тимчасове при­пинення діяльності підприємств, установ та організацій у разі пору­шення ними природоохоронного та лісового законодавства; вирішує інші питання у сфері лісових відносин відповідно до Конституції України та законів України.

КМ України є вищим органом у системі органів виконавчої вла­ди. Він здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерст­ва, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів АРК та місцеві державні адміністрації, спрямовує та координує роботу цих органів. КМ України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний ВР України у межах, передбачених ст. 85, 87 Конституції України. Діяльність уряду регламентується ЗУ «Про Кабінет Міністрів України», в якому передбачені основні завдан­ня та повноваження в галузі охорони довкілля, в тому числі й лісів.

Повноваження Держлісагентства України у сфері лісових відносин передбачені ст. 28 ЛК України, а також Положенням, яке затверджене Указом Президента України. У ньому визначено такі основні завдання Держлісагентства України: внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства та реалізація державної політики у сфері лісового та мисливського госпо­дарства. Держлісагентство України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України через міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи центральних органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

Наразі керівники галузі лісового господарства України намага­ються врешті-решт перевести до свого підпорядкування окремі лісові масиви, що перебувають у сфері управління Мінагропрому та Міноб- рони. Актуальність проблеми полягає в тому, що на сьогоднішній день у підпорядкуванні Держлісагенства України перебуває лише 68 % загальної площі земель лісового фонду України, тоді як 17 % лісів підпорядковані Мінагрополітики, 2 % - Міноборони, 13 % - ін­шим відомствам, зокрема Мінінфраструктури, Мінприроди, МНС, а також визначені як землі запасу, комунальні ліси тощо. Неузгодже­ність між розпорядниками призводить до того, що лісові масиви вза­галі перебувають без нагляду та поза увагою представників влади.

Мінприроди України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації держа­вної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та у межах своєї компетенції біологічної, генетичної та раді­аційної безпеки, поводження з відходами, пестицидами та агрохіміката- ми, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, зокрема, лісів і рослинного світу..., а також у сфері здійс­нення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законо­давства про охорону навколишнього природного середовища, раціо­нальне використання, відтворення та охорону природних ресурсів.

Мінприроди у сфері раціонального використання, відтворення та охорони об'єктів тваринного і рослинного світу, біо- та ландшафтного різноманіття, формування, збереження та використання екологічної мережі та у межах своєї компетенції біологічної та генетичної безпеки, відтворення та охорони земель забезпечує установлення нормативів спеціального використання природних рослинних ресурсів, погоджен­ня і затвердження розрахункових лісосік, а також затверджує розрахун­кові лісосіки заготівлі деревини у порядку рубок головного користу­вання, погоджує матеріали лісовпорядкування. У сфері контролю за дотриманням природоохоронного законодавства забезпечує нормати­вно-правове регулювання з питань щодо здійснення державного кон­тролю за додержанням правил у сфері лісокористування, мисливсько­го впорядкування та режимів рибогосподарської експлуатації.

Рада міністрів АРК, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повно­важень на їхній території:

1) забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;

2) беруть участь у розробленні та забезпеченні виконання регіо­нальних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та від­творення лісів;

3) здійснюють контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин;

4) передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебува­ють у державній власності, на відповідній території;

5) передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (АРК) та обласного значення та припиняють права користування ними;

6) приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (АРК) значення;

7) обмежують або тимчасово припиняють діяльність підпри­ємств, установ та організацій у разі порушення ними лісового законо­давства в порядку, передбаченому законодавством;

8) забезпечують здійснення заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні й інші технічні засоби та обладнання, забороняють відвідування лісів насе­ленням і в'їзд до них транспортних засобів у період високої пожежної небезпеки в порядку, передбаченому законодавством;

9) встановлюють ліміт використання лісових ресурсів при заготі­влі другорядних лісових матеріалів та здійсненні побічних лісових користувань;

10) встановлюють максимальні норми безоплатного збору дико­рослих трав'яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо;

11) вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.

Місцеві державні адміністрації діють у межах ЗУ «Про місцеві державні адміністрації»^[215]. Вони в межах, визначених Конституцією України і ЗУ, здійснюють на відповідних територіях державний конт­роль за використанням та охороною лісів. Місцева державна адмініст­рація розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановле­ному законом порядку програм раціонального використання лісів, що перебувають у державній власності.

Районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їхній території: забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісо­вих відносин; беруть участь у розробленні та забезпеченні виконання регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів; передають у власність, надають у постійне користу­вання для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки пло­щею до 1 га, що перебувають у державній власності, у межах сіл, се­лищ, міст районного значення та припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових діля­нок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення; беруть участь у здійсненні заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспо­ртні й інші технічні засоби та обладнання; вносять у встановленому порядку пропозиції про обмеження або тимчасове припинення діяль­ності підприємств, установ та організацій у разі порушення ними лі­сового законодавства; вирішують інші питання у сфері лісових відно­син відповідно до закону.

Сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відпо­відній території: передають у власність, надають у постійне користу­вання земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власно­сті, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для дов­гострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і при­пиняють права користування ними; беруть участь у здійсненні заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт на­селення, транспортні й інші технічні засоби та обладнання; організо­вують благоустрій лісових ділянок і культурно-побутове обслугову­вання відпочиваючих у лісах, що використовуються для цих цілей; встановлюють порядок використання коштів, що виділяються з місце­вого бюджету на ведення лісового господарства; вирішують інші пи­тання у сфері лісових відносин відповідно до закону.

Місцеве самоврядування в Україні врегульоване спеціальним ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». Зокрема, в ньому передба­чено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, вико­ристанням та охороною земель, природних ресурсів загальнодержав­ного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Виключно на пленарних засіданнях обласних рад вирішується питання прийняття рішень про віднесення лісів до категорії захисно- сті, а також про поділ лісів за розрядами такс у випадках і порядку, передбачених законом. Обласні ради делегують обласним державним адміністраціям повноваження підготовки проектів рішень про відне­сення лісів до категорії захисності, а також про поділ лісів за розряда­ми такс у випадках і порядку, передбачених законом.