1.3. Методи правого регулювання екологічних суспільних відносин
Специфічні ознаки притаманні й методу екологічного права, під яким розуміють сукупність способів, прийомів і засобів впливу на суспільні відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки суспільства, захисту екологічних прав і свобод громадян та раціонального й ефективного використання природних багатств.
В силу публічної юридичної природи екологічного права переважним залишається імперативний метод регулювання екологічних суспільних відносин, тобто застосування обов’язкових для виконання екологічних вимог. Імперативний метод регулювання екологічних відносин застосовується, наприклад, при здійсненні стандартизації та нормуванні в сфері природокористування й охорони навколишнього природного середовища, встановленні видів юридичної відповідальності за екологічні правопорушення, забезпеченні використання й охорони окремих природних об’єктів та їх ресурсів, а також щодо регулювання охорони навколишнього середовища у відповідних галузях господарської діяльності та захисту особо охоронюваних природних об’єктів і комплексів, регулювання умов та порядку проведення оцінки впливу на довкілля[7], поводження з виробничими та побутовими відходами, забезпечення екологічної безпеки тощо.Сучасному екологічному праву відомий і диспозитивний метод правового регулювання, завдяки застосуванню якого визначаються лише межі поведінки учасників екологічних відносин, що надає їм можливість вільно і самостійно регулювати свої взаємини у встановлених межах. Диспозитивний метод регулювання екологічних відносин може мати місце, наприклад, при застосуванні договірних форм природокористування, регулюванні прогнозування у сфері охорони навколишнього природного середовища, обранні форм і методів здійснення еколого-правової освіти та формування екологічного світогляду в суспільстві тощо.
Застосування загальноправових засобів впливу на учасників суспільних відносин у сфері охорони довкілля, а саме: заборони, дозволу, санкціонування, узгодження, уповноваження, стимулювання, попередження, профілактики, рекомендацій тощо, відбувається у межах імперативного та диспозитивного методів правового регулювання екологічних відносин. При цьому у застосуванні загальноправових засобів при врегулюванні конкретних екологічних відносин спостерігаються суттєві особливості їх прояву.
Так, метод профілактики правопорушень в силу виняткових особливостей екологічної шкоди, що пов’язано з неможливістю її повного й адекватного відшкодування, має пріоритетне значення для забезпечення екологічних вимог. В екологічному праві простежується також тенденція підвищення ролі та значення таких загальноправових засобів, як стимулювання природоохоронної діяльності, пільгове кредитування природоохоронних програм, екологізація господарської діяльності, надання відповідних переваг за виробництво органічної й екологічно чистої продукції та інших способів впливу на учасників відповідних правовідносин. Це пояснюється загальним станом якості довкілля в країні, екологічним станом окремих природних об’єктів і територій, а також технологіями господарювання.Одночасно екологічному праву відомі свої власні методи правового регулювання, які виділяють його від інших галузей права. Вони за своїм змістом і призначенням є спеціальними методами, які розраховані на регулювання саме екологічних відносин. До спеціальних методів екологічного права можна віднести метод еколого-оціночного впливу на довкілля, завдяки якому виявляється ступінь негативного рівня стану навколишнього середовища, метод еколого-соціального обмеження з метою збереження окремих природних об’єктів і територій, метод еколого-охоронного обтяження господарської діяльності з метою виконання певних дій чи, навпаки, утримання від їх здійснення тощо.
Еще по теме 1.3. Методи правого регулювання екологічних суспільних відносин:
- Природне право як фактор розвитку суспільних екологічних відносин, екологічного права і законодавства
- 2.7. Перспективи правового регулювання у сфері суспільних інформаційних відносин
- Питання 3. Методи та форми державного регулювання господарських відносин.
- 1.1. Предмет екологічного права та види еколого-правових відносин
- У науковій юридичній літературі, яка за останні роки позначається помітним методологічним плюралізмом у пізнанні правових явищ, посилилась тенденція до розуміння й пояснення позитивного права саме як засобу регулювання суспільних відносин, вирішення різноманітних соціальних завдань, досягнення відповідних цілей, розв’язання конфліктів та ін.
- 2.4. Інформаційні відносини та їх правове регулювання
- Науково-теоретичні підходи до визначення правової категорії «об’єкти» в екологічних природних відносинах
- § 6. Правове регулювання екологічного страхування
- Суб’єктний склад природних екологічних відносин, їх класифікація
- 2.5. Законодавство України у сфері суспільних інформаційних відносин: сучасний стан та концепція реформування
- Особливості застосування юридичної термінології при визначенні об’єктів природних екологічних відносин в еколого-правовій науці і законодавстві