§ 4.8. Організація лісового господарства

Організація лісового господарства має своїм завданням забезпе­чувати ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних та економічних умов, цільового призначен­ня, лісорослинних умов, породного складу лісів, а також функцій, які вони виконують.

1) розроблення та затвердження в установленому законом поряд­ку нормативно-правових актів з ведення лісового господарства;

2) поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ни­ми функцій, виділення особливо захисних лісових ділянок;

3) установлення віку стиглості деревостанів, норм використання лісових ресурсів;

4) проведення лісовпорядкування;

5) ведення державного лісового кадастру, обліку лісів;

6) ведення моніторингу лісів;

7) проведення лісової сертифікації;

8) здійснення інших організаційно-технічних заходів згідно з ос­новними вимогами щодо ведення лісового господарства, визначеними законодавством.

Нормативно-правові акти з ведення лісового господарства вста­новлюють порядок і вимоги до системи заходів з охорони, захисту, використання і відтворення лісів, комплекс якісних та кількісних по­казників, параметрів, що забезпечують регулювання діяльності у цій галузі. ЛК України у ст. 37 містить перелік питань, що регулюються нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства:

1) поділ лісів на категорії залежно від значення та основних ви­конуваних ними функцій;

2) проведення рубок головного користування;

3) організація лісовпорядкування;

4) ведення державного лісового кадастру, обліку і моніторингу лісів;

5) організація та проведення лісової сертифікації;

6) заготівля другорядних лісових матеріалів і здійснення побіч­них лісових користувань;

7) використання корисних властивостей лісів для культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо- виховних цілей, потреб мисливського господарства та проведення науково-дослідних робіт;

8) відновлення лісів і лісорозведення;

9) здійснення заходів щодо підвищення продуктивності, поліп­шення якісного складу лісів;

10) здійснення охорони лісів від пожеж;

11) здійснення захисту лісів від шкідників і хвороб.

Цей перелік не є вичерпним, і тому законами, іншими норматив­но-правовими актами можуть регулюватися інші питання з ведення лісового господарства.

Ліси України за екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії:

1) захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахи­сні та інші захисні функції);

2) рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно рекреацій­ні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції);

3) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, нау­кові функції тощо);

4) експлуатаційні ліси.

Ліси, що зростають на одній території і відповідають умовам та ознакам віднесення до різних категорій, належать до тієї з них, для якої у визначеному законодавством порядку встановлений режим більш обмеженого лісокористування.

Межі лісів, визначених для віднесення до однієї з категорій, про­водяться уздовж природних меж, квартальних просік, ліній зв'язку та електромереж, інших чітко визначених на місцевості розмежувальних ліній - залізниць і автомобільних доріг, канав, каналів, газо- та нафто­проводів, візирів, протипожежних розривів і вододільних ліній.

Поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій проводиться в порядку, що встановлюється Постановою КМ України «Про затвердження Порядку поділу лісів на категорії та виді­лення особливо захисних лісових ділянок»^[216].

Ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного при­значення. До них належать лісові ділянки, які виконують природо­охоронну, естетичну функції, є об'єктами науково-дослідних робіт на довгочасну перспективу, сприяють забезпеченню охорони унікальних та інших особливо цінних природних комплексів та історико- культурних об'єктів, зокрема: 1) розташовані в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду; 2) розташовані в межах істори- ко-культурних заповідників, меморіальних комплексів, місць, пов'язаних із важливими історичними подіями, охоронних зон пам'яток історії, археології, містобудування та архітектури, монумен­тального мистецтва.

Рекреаційно-оздоровчі ліси. До цих лісів належать лісові ділян­ки, що виконують рекреаційну, санітарно-гігієнічну та оздоровчу фу­нкцію, використовуються для туризму, занять спортом, санаторно­курортного лікування та відпочинку населення і розташовані: 1) у межах міст, селищ та інших населених пунктів; 2) у межах округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій і курортів; 3) у межах поясів зон санітарної охорони водних об'єктів; 4) у лісах зеле­них зон навколо населених пунктів. Площа таких лісових ділянок ви­значається за нормативами; 5) поза межами лісів зелених зон, що виді­ляються за нормативами.

Захисні ліси. До цієї категорії лісів належать лісові ділянки, що виконують функцію захисту навколишнього природного середовища та інженерних об'єктів від негативного впливу природних та антропо­генних факторів, зокрема: 1) лісові насадження лінійного типу (поле­захисні лісові смуги, державні захисні лісові смуги, лісові смуги уз­довж забудованих територій населених пунктів); 2) лісові ділянки (смуги лісів), розташовані у смугах відведення каналів, залізниць та автомобільних доріг; 3) лісові ділянки (смуги лісів) у ярах, на легко- розвіюваних пісках, рекультивованих землях, кам'янистих розсипах, малопотужних кам'янистих ґрунтах, у високогірних зонах, на стрім­ких гірських схилах, у селенебезпечних басейнах та на схилах лави­нонебезпечних басейнів (протиерозійні ліси), які виділяються за нор­мативами; 4) лісові ділянки (смуги лісів), які прилягають до смуг від­ведення залізниць і виділяються з категорії експлуатаційних лісів на 500 метрів з кожного боку. У гірських районах ширина смуг лісів у разі потреби може бути збільшена з урахуванням результатів спеціа­льних обстежень до розмірів, що забезпечують захист залізниць і без­пеку руху; 5) лісові ділянки (смуги лісів), що прилягають до смуг від­ведення автомобільних доріг державного значення і виділяються з категорії експлуатаційних лісів шириною 250 м з кожного боку доро­ги.

Експлуатаційні ліси. До категорії експлуатаційних лісів належать лісові ділянки, що не зайняті лісами природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, рекреаційно-оздоровчими та за­хисними лісами (категорії лісів з особливим режимом лісокористу­вання). Експлуатаційні ліси призначені для задоволення потреб наці­ональної економіки у деревині.

У межах лісових ділянок, що віднесені до однієї з категорій лісів, можуть бути виділені особливо захисні лісові ділянки, для яких вста­новлюється режим обмеженого лісокористування. Виділення особли­во захисних лісових ділянок здійснюється за нормативами. Нормативи такого виділення уточнюються з урахуванням місцевих природних умов органом виконавчої влади з питань лісового господарства АРК, територіальними органами Держлісагентства за погодженням з орга­ном виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища АРК, територіальними органами Мінприроди.

Прикладом такого локального нормативного акта може слугувати розпорядження Донецької обласної державної адміністрації від 29.09.2010 № 559 «Про погодження клопотань про віднесення лісів до відповідних категорій та виділення особливо захисних лісових діля­нок». Так, обладміністрація, розглянувши клопотання про віднесення лісів до відповідних категорій та виділення особливо захисних лісових ділянок державних лісогосподарських підприємств Донецької області, керуючись Порядком поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок та іншими нормативними актами, погодила клопотання державних підприємств лісового господарства Донецької області про віднесення лісів до відповідної категорії та ви­ділення особливо захисних лісових ділянок згідно з додатком.

У додатку до цього розпорядження Донецької обласної держав­ної адміністрації подано зведену відомість поділу лісів державних підприємств лісового господарства Донецької області на категорії. У ній передбачено назву підприємств, яким надаються ліси (наприклад, ДП «Слов’янський лісгосп»); загальна площа лісів (у гектарах), в тому числі за категоріями (у гектарах): ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, в тому числі особливо захисні лісові ділянки; рекреаційно-оздоровчі ліси; захисні ліси. Таким чи­ном, проаналізувавши це розпорядження, можна дійти висновку, що в області відсутня четверта категорія лісів - експлуатаційні ліси.

Організація лісового господарства передбачає встановлення віку стиглості. Він визначається, виходячи з основного цільового призна­чення лісів, функцій, які вони виконують, продуктивності, біологіч­них особливостей деревних порід, лісорослинних умов, природних зон, а також способів відновлення лісу. Вік стиглості деревостанів об­ґрунтовується під час проведення лісовпорядкування за результатами спеціальних наукових досліджень і визначений наказом Держлісаге- нтства України «Про затвердження віків стиглості похідних ялинових деревостанів»^[217]. Тому, відповідно до ст. 42 ЛК України, на підставі розробок Науково-дослідного інституту лісового господарства та аг­ролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького, здійснених з використанням матеріалів ВО «Укрдержліспроект», затверджено вік стиглості похід­них ялинових деревостанів: в експлуатаційних лісах - 51-60 років; в інших категоріях лісів - 61-70 років.

Велике значення для організації лісового господарства має розра­хункова лісосіка і порядок її затвердження.

Інструкцію про порядок погодження та затвердження розрахун­кових лісосік затверджено у лютому 2007 р. наказом Мінприроди України^[218].

Державні лісовпорядні організації готують пропозиції та відпові­дні обґрунтування розрахункових лісосік для постійних лісокористу- вачів, власників лісів згідно з відомістю визначення розрахункової лісосіки на ревізійний період. Рекомендовані розрахункові лісосіки розглядаються на лісовпорядній нараді за участю представників орга­ну виконавчої влади з питань лісового господарства АРК, територіа­льних органів Держлісагентства, органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища АРК, територіаль­них органів Мінприроди, органів виконавчої влади та місцевого само­врядування (за згодою), інших зацікавлених сторін. Результати роз­гляду та відповідні обґрунтування (причини збільшення або змен­шення обсягів розрахункових лісосік за господарськими секціями деревних порід на 15 % і більше, причини, що спонукали до розгляду або перегляду розрахункової лісосіки) заносяться до протоколу лісо­впорядної наради. У разі, якщо за результатами зазначеної наради приймаються обсяги розрахункової лісосіки, які відрізняються від рекомендованих лісовпорядкуванням, до протоколу вносяться відпо­відні обґрунтування. У разі незгоди з прийнятою за результатами наради розрахунковою лісосікою учасники наради заявляють свою особливу думку, яка додається до протоколу.

Затверджена в установленому порядку розрахункова лісосіка для постійних лісокористувачів (власників лісів) діє до скасування її нака­зом Мінприроди. Перегляд розрахункової лісосіки здійснюється тіль­ки в обумовлених випадках.

У разі зміни меж лісових ділянок, віку стиглості деревостанів, поділу лісів залежно від основних виконуваних ними функцій та ін­ших змін, що впливають на норму заготівлі деревини від рубок голо­вного користування, до розрахункової лісосіки вносяться зміни.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ве­дення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального вико­ристання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної та всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування передбачає:

1) відновлення в установленому порядку меж території лісового фонду України і визначення внутрішньогосподарської організації;

2) виконання відповідних топографо-геодезичних робіт і спеціа­льного картографування лісів;

3) інвентаризацію лісового фонду України з визначенням пород­ного та вікового складу деревостанів, їхнього стану, якісних і кількіс­них характеристик лісових ресурсів;

4) виявлення деревостанів, що потребують рубок, з метою поліп­шення якісного складу лісів;

5) обґрунтування поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій;

6) обчислення розрахункової лісосіки, обсягів використання ін­ших видів лісових ресурсів;

7) визначення обсягів робіт щодо відновлення лісів і лісорозведен­ня, охорони лісів від пожеж, захисту від шкідників і хвороб, інших лісо­господарських заходів, а також порядку і способів їхнього проведення;

8) ландшафтні, ґрунтові, лісотипологічні, лісобіологічні та інші обстеження і дослідження лісових природних комплексів;

9) виявлення типових та унікальних природних комплексів, місць зростання та оселення рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, які підля­гають заповіданню, включенню до екологічної мережі;

10) упорядкування мисливських угідь;

11) забезпечення державного обліку лісів і державного лісового кадастру;

12) проведення науково-дослідних робіт з метою забезпечення науково обґрунтованого використання лісових ресурсів, охорони, за­хисту та відтворення лісів;

13) складання проектів організації та розвитку лісового господар­ства і здійснення авторського нагляду за їх виконанням;

14) участь у розробленні програм охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

15) ведення моніторингу лісів;

16) інші лісовпорядні дії.

Лісовпорядкування є обов’язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною сис­темою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства. У лісах, що перебувають у дер­жавній власності, лісовпорядкування ведеться за рахунок коштів дер­жавного бюджету, у лісах комунальної власності - місцевого бюдже­ту, у лісах приватної власності - за кошти їхніх власників.

На території України з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів ведеться Державний лісовий кадастрі. Він ведеться на основі Державного земельного кадастру.

Державний лісовий кадастр^{[219] [220]} та облік лісів ведеться Держлісаге- нтством за єдиною для усіх лісів системою за рахунок коштів держав­ного бюджету. Він включає системні відомості про розподіл лісового фонду між власниками лісів і постійними лісокористувачами, поділ усіх лісів за категоріями залежно від виконуваних ними основних фу­нкцій, грошову оцінку та інші дані, що характеризують кількісний і якісний стан лісів.

Склад документації кадастру і первинного обліку лісів, поря­док^[221] її ведення визначаються Держлісагентством за погодженням з Мінприроди.

Документація державного лісового кадастру ведеться на основі даних Державного земельного кадастру, які є обов’язковою основою для використання (врахування), за такими формами:

• № 1 «Розподіл лісових ділянок за категоріями в межах категорій лісів».

• № 2 «Розподіл вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок за панівними породами та групами віку».

• № 3 «Загальні дані про лісовий фонд у розрізі адміністративно- територіальних одиниць».

• № 4 «Розподіл вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок за повнотами та класами бонітетів».

• № 5 «Розподіл вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок за 10-річними віковими періодами».

Внесення змін і доповнень до складу документації державного лісового кадастру проводиться Держлісагентством за погодженням із Держземагентством.

Інформація про зміни в лісовому фонді вноситься власниками лі­сів і постійними лісокористувачами в матеріали первинного обліку лісів станом на 1 січня поточного року. На основі такої інформації уточнюється до 1 лютого документація кадастру.

Республіканський комітет з лісового та мисливського господарст­ва АРК, територіальні органи Держлісагентства щороку подають те­риторіальним органам земельних ресурсів інформацію про показники кадастру з урахуванням поточних змін для ведення ними державного земельного кадастру.

Документація кадастру поновлюється один раз на п’ять років.

Підприємства, установи, організації та громадяни, що мають у постійному користуванні або у приватній власності ліси, надсилають до 1 березня року проведення чергового державного обліку лісів по­годжену з територіальними органами земельних ресурсів та оформле­ну в установленому порядку документацію первинного обліку лісів відповідним державним лісогосподарським підприємствам Держліса- гентства для узагальнення і подання органам Держлісагентства до 1 тра­вня зведеної облікової інформації.

Органи Держлісагентства перевіряють повноту і достовірність за­значеної інформації, формують зведені дані кадастру по АРК, областях, містах Києву та Севастополю і подають Держлісагентству до 1 серпня року проведення чергового державного обліку лісів.

Держлісагентство перевіряє повноту і достовірність зведених ві­домостей кадастру, узагальнює їх у цілому по Україні й до 1 листопа­да року проведення чергового державного обліку лісів подає Мінеко­номіки, Мінприроди та Держземагентству; зберігає документацію кадастру, готує та видає в установленому порядку інформаційні мате­ріали про лісовий фонд України.

Крім державного лісового кадастру, ведеться облік лісів, що включає збір і узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Ос­новою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування. Ведення обліку лісів забезпечується постійним підтриманням в актуалізовано­му стані характеристик кожної лісової ділянки, їхніх змін, спричине­них господарською діяльністю, стихійним лихом або іншими причи­нами. Громадяни та юридичні особи мають право на отримання в установленому законодавством порядку інформації про облік лісів.

Моніторинг лісів - це система регулярного спостереження, оцінки і прогнозу динаміки кількісного та якісного стану лісів. Він проводить­ся шляхом збирання, передавання, збереження та аналізу інформації про стан лісів, прогнозування змін у лісах і розроблення науково об­ґрунтованих рекомендацій для інформаційно-аналітичного забезпе­чення управління лісами, прийняття рішень щодо запобігання негатив­ним змінам стану лісів, дотримання вимог екологічної безпеки та принципів ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку. Моніторинг лісів є складовою частиною державної системи моніторин­гу навколишнього природного середовища^[222]. Тому Держлісагентство здійснює моніторинг довкілля в частині: ґрунтів земель лісового фон­ду (радіологічні виміри, залишкова кількість пестицидів, агрохімікатів і важких металів); лісової рослинності (пошкодження біотичними та абіотичними чинниками, біомаса, біорізноманіття, радіологічні вимі­ри, вміст ЗР); мисливської фауни (видові, кількісні та просторові ха­рактеристики, радіологічні виміри).

Разом з моніторингом лісів проводиться лісова сертифікація - оцінка відповідності системи ведення лісового господарства встанов­леним міжнародним вимогам щодо управління лісами та лісокористу­вання на засадах сталого розвитку. Метою лісової сертифікації є за­безпечення економічно, екологічно і соціально збалансованого ве­дення лісового господарства.

Організація та проведення лісової сертифікації здійснюються відповідно до порядку, що встановлюється центральним органом ви­конавчої влади з питань лісового господарства за погодженням із центральними органами виконавчої влади з питань економічної полі­тики та охорони навколишнього природного середовища.

Лісову сертифікацію було започатковано у 90-ті рр. XX ст. під впливом світового «зеленого руху» як інструмент для сприяння гло­бальному невиснажливому та відповідальному управлінню лісами.

Основною метою лісової сертифікації є забезпечення сталого управ­ління лісами та ведення лісового господарства, що передбачає створення умов для збалансованого вирішення економічних, екологічних та соціа­льних питань шляхом покращення обліку та використання лісових ре­сурсів, підвищення рівня ведення лісового господарства.

Лісова сертифікація проводиться у рамках міжнародних схем. На­разі у світі лідирують дві схеми: всесвітня схема Ради з управління лі­сами (FSC) та схема Загальноєвропейської лісової сертифікації (PEFC).

Програма підтримки сертифікації лісів (PEFC) є міжнародною некомерційною, неурядовою організацією, що має на меті просування сталого лісокористування через незалежні сертифікації третьою стороною.

PEFC проводить роботу по всьому ланцюгу поставок лісової про­дукції, щоб сприяти ефективній практиці в лісі й гарантувати, що продукти деревини і нелісової рослинності видобуваються з дотри­манням найвищих екологічних, соціальних та етичних норм. За до­помогою екологічного маркування клієнти і споживачі можуть іден­тифікувати продукти зі стало керованих лісів.

PEFC є парасольковою організацією. Вона працює, ініціюючи ух­валення і внесення змін до національних систем лісової сертифікації, що розроблені шляхом багатосторонніх процесів з урахуванням місце­вих пріоритетів та умов.

На сьогодні ухвалено близько 30 національних систем сертифі­кації й сертифіковано більше 220 млн га лісів, тому PEFC є найбіль­шою у світі системою лісової сертифікації^[223].

FSC-сертифікація^[224] є добровільним ринковим інструментом, який підтримує відповідальне лісокористування в усьому світі. Якість сертифікованої лісової продукції перевіряється з лісу походження через ланцюжок поставок. Знак FSC на етикетці гарантує, що лісова продукція використовується з відповідальністю й на базі зібраних і перевірених джерел.

У 2000 р. за схемою FSC організовано першу в нашій державі «Українську групу сертифікації» (Certifive Group Ukraine). Площа сер- тифікованих лісів цієї групи склала 203 тис. га, а потенційна щорічна пропозиція сертифікованої лісопродукції - 360 тис. м³.

У 2005 р. за схемою FSC закінчилася сертифікація лісогосподар­ських підприємств Закарпатської області.

Досвід сертифікації лісів в Україні свідчить, що низка норматив­но-правових, соціально-економічних та екологічних питань потребує узгодження з міжнародними вимогами. Наразі вивчається питання прийнятності для України FSC-схеми як рамкової інституції націона­льного процесу запровадження власної схеми сертифікації лісів.

Під час сертифікації лісогосподарських підприємств, пріоритетом діяльності яких є збереження та підтримання біоти, природозахисних

і природорегулюючих функцій лісів, використовуються інші орієнти­ри - сертифікується система дотримання принципів охорони природи (EMS) відповідно до міжнародних стандартів (ISO 14001/14004^[225]). При цьому ЕМS-сертифікація не пов'язана з маркуванням лісової продукції.

Питаннями лісової сертифікації в Україні кваліфіковано займа­ються Український науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації (УкрНДІЛГА), Національний аграрний універ­ситет (НАУ) та Національний лісотехнічний університет (НЛТУ). Фа­хівцями УкрНДІЛГА у 2003 р. розроблені попередні рекомендації щодо запровадження лісової сертифікації в Україні.

У 2004 р. за підтримки альянсу WWF та Світового Банку, а також консультативної допомоги незалежної консалтингової фірми GFA Terra Systems сформовано національну робочу групу, яка займається розробкою та апробацією національних стандартів лісової сертифіка­ції в Україні. Цю роботу координує НАУ.

Таким чином, Україна нині знаходиться лише на початковому етапі реалізації програми лісової сертифікації. Необхідно прийняти стратегічні рішення щодо співробітництва з міжнародними схемами сертифікації та організувати національні органи, які б забезпечили кваліфікований науково-методичний супровід сертифікації лісів у рамках наявного законодавчого й нормативного поля з урахуванням рекомендацій лісової науки та практичного досвіду. Подальший роз­виток лісової сертифікації залежить від кон’юнктури лісового ринку, його екологізації, результату конкурентної та гармонізаційної взаємо­дії провідних рамкових сертифікаційних схем тощо. Добровільність сертифікаційного аудиту надає лісовласникам право вільного вибору напрямку дій^[226].

Актуальною є наразі зміна цільового призначення земельних лі­сових ділянок з метою їхнього використання в цілях, не пов’язаних з веденням лісового господарства. Вона проводиться органами вико­навчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їхнього використання для житлової, громадської та промислової забу­дови проводиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійс­нюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісо­вого господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища АРК, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навко­лишнього природного середовища.