§ 4.4. Нормативно-правове регулювання лісових правовідносин

Лісове законодавство має давні, сталі традиції. І за часів дорево­люційної Росії, і в радянський період на теренах України діяли чис­ленні акти, що регулювали порядок користування лісами, їхнє понов­лення та охорону, боротьбу з браконьєрством та інші питання охоро­ни та використання лісів.

Згідно з ЛК України, лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», ЛК України, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Лісові відносини, що виникають у процесі використання землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтво­рення рослинного та тваринного світу, не врегульовані ЛК України, регулюються відповідними законодавчими актами.

Правове регулювання Конституцією України лісових правовідно­син відбувається шляхом визначення права власності українського народу на природні ресурси та інших загальних еколого-правових норм, які передбачені Основним Законом.

Наступним щаблем регулювання лісових правовідносин є міжна­родні нормативні акти. Деякі з них уже згадувалися у попередньому параграфі.

Регіональним міжнародним документом, стороною якого є Україна, є Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат^[184], яку було підписано 22.05.2003 р. і ратифіковано Україною 07.04.2004 р.^[185], а датою набуття чинності є 04.01.2006 р. До цієї Конвенції існує окремий Прото­кол про збереження і стале використання біологічного та ландшафтного різноманіття від 19.06.2008 р.

Протокол також має багатоступеневий механізм набуття чинності^[186]. Так, його було підписано 19.06.2008 р., ратифіковано 04.09.2009 р., а чин­ності він набрав 28.04.2010 р.

Сторони Конвенції визнали, що Карпати є унікальним природ­ним скарбом визначної краси та екологічної цінності, важливим центром біорізноманіття, головним водозбором великих річок, необ­хідним середовищем існування та притулком для багатьох видів рос­лин і тварин, які опинилися під загрозою зникнення, а також найбі­льшою в Європі територією з незайманими лісами, та усвідомили, що Карпати є важливою частиною екологічного, економічного, культур­ного, рекреаційного довкілля та середовища існування в серці Євро­пи, спільного для багатьох народів і країн.

Вказану Конвенцію сторони прийняли, усвідомлюючи важли­вість та екологічну, культурну і соціально-економічну цінність гірсь­ких регіонів, що спонукало Генеральну Асамблею ООН проголосити 2002 р. міжнародним роком гір та визнати важливість гірських регіо­нів, як це закріплено у розділі 13 (Сталий розвиток гірських регіонів) Декларації щодо довкілля та розвитку («Порядок денний на ХХІ сто­ліття», Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), а також у Плані дій Світового саммі­ту з проблем сталого розвитку, посилаючись на Декларацію з питань довкілля та сталого розвитку в Карпатському і Дунайському регіонах (Бухарест, 2001 р.).

Іншим прикладом міжнародного акта в галузі лісового господарс­тва може слугувати Меморандум про взаєморозуміння між Держав­ним комітетом СРСР по лісу та Міністерством сільського і лісового господарства Італії стосовно співробітництва у галузі лісового госпо­дарства від 30 листопада 1989 р.

Подібна Угода між Держлісагентством України та Дирекцією з питань розвитку та співробітництва Швейцарії стосовно технічного співробітництва в рамках Швейцарсько-Українського проекту розвит­ку лісового господарства в Закарпатті «FOR-ZA»^[187] здійснювалась в рамках ширшої угоди, ратифікованої ВР України¹⁸⁸. Сам проект спрямований на впровадження сталого, багатофункціонального управління лісовим господарством у Закарпатті з наданням особливої уваги заходам з охорони довкілля, попередження стихійних лих та поліпшення життєвого рівня місцевого населення.

Особливим прикладом міжнародного акта можуть бути «Прин­ципи лісівництва», які не мають обов’язкової сили, а є заявою з викла­денням принципів для глобального консенсусу стосовно раціональ­ного використання, збереження та сталого розвитку всіх видів лісів, які прийняті Конференцією ООН з навколишнього середовища та розвитку у Ріо-де-Жанейро 14.06.1992 р.

Лісові відносини регулюються в першу чергу спеціальним кодифі­кованим нормативним актом - ЛК України. Крім нього, вони також регулюються іншими законами та правовими актами України, а також локальними нормативними актами. ЛК України передбачає пріоритет над іншим галузевим законодавством, у тому числі цивільним, і закріп­лює правило, відповідно до якого колізія норм лісового законодавства і норм інших правових актів вирішується на користь першого. Як резуль­тат цього має виконуватися правило щодо беззаперечної відповідності норм інших нормативних актів лісовому законодавству України.

Не применшуючи юридичного значення ЛК України, слід наго­лосити на тому, що розроблений він був відповідно до ЗУ «Про охо­рону навколишнього природного середовища».

ВР України, впроваджуючи державну політику заліснення тери­торій, обмеження неконтрольованих рубок лісів, прийняла такі ЗУ: «Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону»¹⁸⁹ та «Про мораторій на видалення зелених насаджень на окремих об’єктах благоустрою зеле­ного господарства м. Києва»¹⁹⁰. Останній передбачає таке поняття, як «ліс населеного пункту», тобто лісовий масив або ділянка лісу, співробітництва в рамках Швейцарсько-Українського проекту розвитку лісо­вого господарства в Закарпатті «FOR-ZA» від 29.11.2004 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 52. - Ч. 2. - Ст. 3500.

¹⁸⁸ Про ратифікацію Угоди між Урядом України і Урядом Швейцарської Конфедерації про технічне та фінансове співробітництво : закон України від 14.05.1999 № 665-XIV // Відомості Верховної Ради України.

¹⁸⁹ Див.: Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 13. - Ст. 99.

¹⁹⁰ Див.: Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 18. - Ст. 121.

розташовані в межах населеного пункту. Цим ЗУ вводиться мораторій строком на 5 років на видалення зелених насаджень на таких об'єктах благоустрою зеленого господарства м. Києва, як сквери, ботанічні са­ди, парки, лісопарки, рекреаційні зони, ліси міста. Раніше поняття міських лісів лише згадувалося, без розкриття його суті, в ЗУ «Про благоустрій населених пунктів»^[188].

ЗУ «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісо­матеріалів»^[189] також можна віднести за його спрямованістю до двох попе­редніх, що стримують неконтрольоване хижацьке знищення лісів та ви­везення їх за кордон. Він визначає особливий правовий режим експорту та реалізації лісо- та пиломатеріалів. Зокрема, передбачає заборону виве­зення за межі митної території України лісоматеріалів та пиломатеріалів цінних та рідкісних порід дерев. Реалізація суб'єктами підприємницької діяльності лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, крім цінних та рідкісних порід дерев, допускається за наявності сертифіката про походження лісоматеріалів^[190].

Наступними за юридичною силою є нормативні акти Президента України. Його указами затверджено Положення про Держлісагентст- во України^[191] та перелік заходів щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень»^[192]. Слід вказати і Розпорядження «Про вивчення стану ведення лісового господарства у Вінницькій, Івано- Франківській, Закарпатській, Львівській, Тернопільській і Чернівець­кій областях»^[193].

Найбільш насиченою діяльністю щодо охорони та використання лісів відповідно до своєї компетенції займається Уряд України. При­кладом можуть бути постанови КМ України: «Про затвердження Пра­вил рубок головного користування в гірських лісах Карпат»^[194]; «Про затвердження Правил поліпшення якісного складу лісів»^[195]; «Про вре­гулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів»^[196], якою затверджено Порядок спеціального використання лісових ресурсів та Порядок видачі спеціальних дозволів на викорис­тання лісових ресурсів; «Про затвердження Санітарних правил в лісах України»^[197]; «Про затвердження Державної цільової програми «Ліси України» на 2010-2015 роки»^[198]; «Про затвердження Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів»^[199]; «Про затвердження Положення про державну лісову охорону»^[200]; «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».

Прикладом нормативного акта центрального органу виконавчої влади з питань охорони довкілля може слугувати наказ Мінприроди України від 13 квітня 2011 р. № 120 «Про затвердження розрахункових лісосік для постійних лісокористувачів Кіровоградської, Рівненської та Черкаської областей». Центральний орган виконавчої влади з пи­тань забезпечення реалізації державної політики у сфері лісового та мисливського господарства - Держлісагентство України - видає лис­ти, накази, рішення та затверджує плани.

До локальних нормативних актів слід віднести, наприклад, По­станову Ради міністрів АРК. від 27.04.2011 р. № 187 «Про затверджен­ня заходів щодо забезпечення охорони лісів Автономної Республіки Крим від лісових пожеж на 2011-2015 роки», або подібне також на цю нагальну тему, Розпорядження Київської міської державної адмініст­рації від 12.04.2011 р. № 548 «Про заходи щодо охорони лісів від по­жеж у 2011 році»^[201].

Сучасне лісове законодавство тісно взаємопов’язане із суміжними галузями законодавства, особливо щодо притягнення винних осіб до кримінальної, адміністративної, цивільної чи дисциплінарної відпо­відальності.