§ 4.3. Лісові правовідносини

ЛК України у ст. 2 визначає лісові відносини як суспільні відно­сини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лі­сами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стало­го використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, еконо­мічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Щодо сталого розвитку лісів, то слід пам'ятати, що 1992 р. на Міжнародній конференції ООН у Ріо-де-Жанейро була проголошена концепція сталого розвитку лісового господарства, основні положення якої відображені в таких документах, як «Агенда 21»^[180] та «Ліс - прин­ципова заява»^[181]. У цих документах було проголошено: усі країни по­винні брати участь в озелененні Землі шляхом насадження і збере­ження лісів, мати право використовувати ліси для власного соціально- економічного розвитку на основі національної лісової політики, що відповідає принципам сталого розвитку, та створювати сталі структу­ри виробництва і споживання, що забезпечують екологічно безпечне використання лісів; використання лісів має бути спрямоване на задо­волення соціальних, економічних, екологічних, культурних і духов­них потреб сучасного і майбутнього поколінь; національні програми розвитку лісового господарства повинні забезпечувати захист уніка­льних лісів, що мають культурну, духовну, історичну та релігійну цінність; надавати допомогу тим країнам, що розвивають створення нових і захист старих лісів, забезпечити планування екологічно без­печних технологій ведення лісового господарства; до планування за­лучати корінні народи, урядові й неурядові організації; торгівля лісо­вою продукцією повинна бути недискримінаційною (сприяти обробці лісоматеріалів на місцях); добиватися контролю за забрудненнями, що завдають шкоди лісам.

Безпосередньо України стосується стале управління лісами Кар­пат, про що Урядом України підписано відповідний протокол^[182].

Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лі­сові ділянки. Поняття лісового фонду України та лісових ділянок бу­ло розглянуте у попередньому параграфі.

Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до чинного законодавства. Щодо перелічених суб'єктів слід пам'ятати, що поняття «громадяни» в цьому контексті є не зовсім вдалим, оскільки ліси можуть надаватися в користування також іно­земним особам та особам без громадянства. Наприклад, право загаль­ного лісокористування не може бути обмежене для негромадян Укра­їни. Система місцевого самоврядування визначена ст. 5 ЗУ «Про міс­цеве самоврядування в Україні»^[183]. Поняття юридичної особи розкривається у ст. 80 ЦК України.

Природний зв'язок різних природних об'єктів, включених до правового поняття «ліс», обумовлює багатоплановість лісових право­відносин і, як наслідок, необхідність залучення інших правових ін­ститутів і галузей права для їхнього правового регулювання.