Характеристика кримінально-виконавчих правовідносин
Одним із результатів реалізації норм кримінально-виконавчого права є виникнення специфічних кримінально-виконавчих правовідносин. Це дає нам підставу дійти висновку, що норми кримінально-виконавчого права та кримінально-виконавчі правові відносини знаходяться у тісному взаємозв’язку.
Така залежність полягає в тому, що кримінально-виконавчі правовідносини виникають лише на основі норм кримінально-виконавчого права, які в свою чергу, реалізуються в житті тільки завдяки правовідносинам, які виникають у відповідності з умовами, які передбачені цими нормами. Встановити умови виникнення кримінально-виконавчих правовідносин - означає визначити в кримінальному законодавстві: хто і при яких умовах може чи повинен вступати в правовідносини цього виду. Лише в кримінально-виконавчих правовідносинах можливо перевірити життєвість і ефективність норм кримінально-виконавчого кодексу взагалі, зокрема дієвість і ефективність норм, які регулюють виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі. Саме в кримінально-виконавчих правовідносинах забезпечується інтерес законодавця, який направлений на формування у засуджених правослухняної поведінки в сфері суспільних відносин, які виникають, як при відбуванні ними покарання, так і після звільнення від його відбування.Кримінально-виконавчі правовідносини виникають з моменту вступу вироку суду в законну силу і продовжуються до закінчення терміну відбування засудженими покарання. Такий висновок випливає із ст.4 КВК, згідно якого підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також Закон України Про амністію та акт помилування.
При характеристиці правовідносин виділяють поняття загальних і реальних чи конкретних правовідносин. Вченими стверджується, що загальні правовідносини існують між невизначеною кількістю фізичних осіб, як носіїв загальних прав і обов’язків, між громадянами, з одного боку, державою і її органами, з іншого[198].
По відношенню до засуджених загальні правовідносини являють собою, немов би, перший, основний “пласт” правовідносин, які виникають в процесі реалізації функцій юридичних норм кримінально- виконавчого права, які регулюють конкретний вид покарання. Ці юридичні норми закріплюють коло суб’єктів цього виду покарань, їх правовий статус і створюють правову основу для утворення багаточисленних і різноманітних правовідносин, які виникають при виконанні відбування більшості видів покарань.Наприклад, після вступу вироку суду в законну силу і прибуття засудженого для відбування покарання в кримінально-виконавчу установу вищезазначені загальні правовідносини здобувають форму реальних чи конкретних правовідносин в сфері режиму відбування покарання, суспільно- корисної праці, виховної роботи, загальноосвітньої та професійно-технічної освіти, які виникають на підставі норм кримінально-виконавчого права, що регулюють покарання у виді позбавлення волі.
На підставі викладеного можна зробити висновок, що норми кримінально-виконавчого права і як загальні, так і конкретні кримінально- виконавчі правовідносини знаходяться у тісному взаємозв’язку. Загальні кримінально-виконавчі правовідносини з моменту їх виникнення і до припинення, складаються з цілого ряду нерозривно пов’язаних та взаємообумовлених конкретних правовідносин.
Особливості загальних правовідносин, які виникають при виконанні і відбуванні покарань у виді позбавлення волі, полягають у тому, що сукупність правових норм, які реалізуються при виконанні цього виду покарань, можуть здійснюватись виключно в кримінально-виконавчих правовідносинах, які виникають після вступу вироку в законну силу. При аналізі реальних чи конкретних правовідносин їх потрібно розглядати не як зв’язок, не як стан, а як різновид соціальної діяльності, поведінки його суб’єктів, яка урегульована нормами кримінально-виконавчого права.
Варто підкреслити, що правовідношення, яке виникає з моменту вступу вироку суду в законну силу складається із цілого ряду нерозривно пов’язаних і взаємно обумовлених конкретних правовідносин, які виникають, скажімо в процесі реалізації режиму виконання і відбування покарання, забезпечення умов праці та соціально-виховної роботи серед засуджених, тощо.
Перераховані фактори відрізняють кримінально-виконавчі правовідносини від правовідносин інших видів. Зазначені правовідносини відрізняються від інших видів правовідносин і тим, що більшість із них (крім правовідносин, які виникають при виконання покарань у вигляді штрафу та конфіскації майна) є своєрідно триваючими правовідносинами, оскільки мають реальний строк дії, який встановлений вироком суду.
Кримінально-виконавчі правовідносини відрізняються від інших видів правовідносин і за своїми суб’єктами, якими можуть бути тільки органи і установи виконання покарань з одного боку та особи, які засуджені до кримінальних покарань з іншого боку. При цьому характерною особливістю суб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин є їх правова нерівність, ці відносини базуються на підлеглості однієї (засуджених) іншій стороні (органи і установи виконання покарань).
199
Для кримінально-виконавчих правовідносин характерними є їх специфічні об’єкти, якими є явища та предмети з приводу яких виникає цей вид правовідносин, а також реально здійснювані суб’єктами цих відносин дії (бездіяльності) в процесі виконання та відбування кримінальних покарань. Вони є засобом задоволення матеріальних і духовних інтересів і потреб їх суб’єктів (засуджених та органів і установ виконання покарань).
Мета кримінально-виконавчих правовідносин, для досягнення якої вони встановлюються, відповідає меті та завданням кримінально-виконавчого законодавства, передбаченого ст.1 КВК України. Тому ці відносини є логічним продовженням кримінально-правових та кримінально-процесуальних відносин.
На підставі викладеного, можна виділити наступні особливості кримінально-виконавчих правовідносин:
1. Вони є одним із видів правовідносин;
2. Вони виникають на підставі норм кримінально-виконавчого права;
3. Постійними суб’єктами цих відносин можуть бути лише органи і установи виконання покарань, і особи, які засуджені до відбування кримінальних покарань;
4. Суб”єкти кримінально-виконавчих правовідносин знаходяться в нерівному правовому становищі, оскільки засуджені знаходяться у підлеглості по відношенні до представників органів і установ виконання покарань.
5. Більшість цих відносин є довготривалими правовими відносинами, оскільки мають реальний строк дії, встановлений вироком суду.
Таким чином, кримінально-виконавчі правовідносини -це урегульовані нормами кримінально-виконавчого права суспільні відносини, які виникають між органами і установами виконання покарань і засудженими з приводу виконання та відбування кримінальних покарань.
Як і будь-які інші правовідносини, кримінально-виконавчі правовідносини складаються з наступних елементів:
- суб’єкти та учасники правовідносин;
- об’єкти правовідносин;
- зміст правовідносин.
Зазначені елементи в своїй сукупності створюють склад будь-яких правовідносин,включаючи кримінально-виконавчі.
Розглянемо кожен структурний елемент кримінально-виконавчих правовідносин більш детально.
Суб’єктами кримінально-виконавчих правовідносин можуть бути як фізичні так і юридичні особи, які володіють значним обсягом суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.
Одним із суб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин завжди є засуджений, оскільки саме він є „винуватцем” їх виникнення: по відношенню до нього виконується вирок суду про покарання. Засуджений як суб’єкт кримінально-виконавчих правовідносин - це фізична осудна особа, яка наділена суб’єктивними правами та має юридичні обов’язки, які встановлені кримінально-виконавчим правом.
Іншим суб’єктом кримінально-виконавчих правовідносин виступають органи і установи виконання покарань, в особі їх адміністрацій, які наділені державно-владними повноваженнями по відношенні до засуджених.
В юридичній літературі були спроби розширити коло суб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин, включаючи до них прокуратуру, представників органів державної влади та місцевого самоврядування, різні громадські організації, членів сімей та близьких родичів засуджених, адвокатів, самодіяльні організації засуджених. Однак більшість вчених вважають, що зазначені органи, організації не є суб’єктами, а учасниками кримінально-виконавчих правовідносин, оскільки здійснюють юридично значимі поступки які є необхідною умовою реалізації суб’єктом правовідносин його прав та обов’язків.
Названі організації, органи і особи вступають в правовідносини з адміністрацією органів і установ виконання покарань, а не з засудженими. Аналіз змісту цих правовідносин дає підставу дійти висновку, що вони носять організаційно-правовий характер, а не кримінально-виконавчий і вони направлені на забезпечення законності, прав і свобод засуджених при відбуванні ними кримінальних покарань.При цьому важливо підкреслити, що сукупність суб’єктів кримінально- виконавчих правовідносин в певній мірі залежить від виду кримінальних покарань, а для засуджених до позбавлення волі також і від рівня безпеки кримінально-виконавчої установи.
Вся діяльність суб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин направлена на відповідні об’єкти. Питання об’єкту правовідносин є також дискусійним, як в загальній теорії права, так і в теорії кримінально- виконавчого права. Для визначення власної точки зору з цього питання перш за все необхідно уточнити застосування терміну “об’єкт“. В літературі він вживається як “об’єкт права”, “об’єкт правового регулювання“, “об’єкт правовідносин^ На нашу думку вживання поняття “об’єкт правового регулювання“, зокрема “об’єкт кримінально-виконавчого права” є не зовсім вдалим і тому ми вважаємо більш вірним буде вживання терміну не “об’єкт”, а “предмет правового регулювання”. Це питання, на нашу думку, є не лише питанням термінології, але і суті. Вбачається, що відмінні один від одного поняття повинні відповідно відрізнятись і за формою їх виразу. Стосовно ж застосування термінів “об’єкт права”, зокрема “об’єкт кримінально- виконавчого права” і “об’єкт правовідносин” то тут спостерігається зворотне становище: одне і те ж поняття визначається двома термінами, і, на нашу думку, ці поняття потрібно розглядати як тотожні.
В найбільш узагальненому вигляді об’єктом будь-яких правовідносин виступає те на що направлені суб’єктивні права і юридичні обов’язки його учасників, іншими словами, - те, заради чого виникають самі правовідносини.
В літературі з кримінально-виконавчого права погляди на об’єкти кримінально-виконавчих правовідносин суттєво відрізняються одні від інших.
Згідно однієї точки зору (Михайлов І.А.) об’єктом кримінально-виконавчих правовідносин, завжди будуть реальні дії ( бездіяльність ), які здійснюються суб’єктами цих відносин[199]. Мелентьєв М.П. та Стручков М.О. в якості об’єктів кримінально-виконавчих правовідносин розглядають також і окремі блага[200]. Загалом, підтримуючи думку зазначених авторів, необхідно підкреслити, що вона не до кінця є повною і обґрунтованою. Тому вбачається, що об’єкти кримінально-виконавчих правовідносин є настільки різноманітними, як і різноманітним є сам вид цих правовідносин, а норми права здійснюють свій вплив не тільки на адміністрацію установ і засуджених, але через них і на об’єкти матеріального світу, організації, установи, закріплюють володіння, користування та розпорядження матеріальними благами тощо. Адже суб’єктивне право особи - це право не тільки на дії, але й на певні блага.Тому в залежності від характеру та видів кримінально-виконавчих правовідносин, з суб’єктивними правами та юридичними обов’язками, які до них входять, об’єктами цих відносин можуть виступати:
1. Поведінка засуджених під час відбування ними покарання у виді позбавлення волі ( як правомірна так і протиправна ).
2. Правомірна поведінка адміністрації кримінально-виконавчих установ.
3. Нематеріальні особисті блага засуджених ( життя, честь, гідність, здоров’я, безпека тощо ).
4. Матеріальні блага засуджених ( заробітна плата, речі, предмети ).
5. Продукти духовної творчості ( раціоналізаторські пропозиції, твори літератури, мистецтва, живопису, скульптури, винаходи - тобто все, що є результатом інтелектуальної праці засуджених ).
Права і обов’язки суб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин створюють взаємопов’язану систему і визначають зміст правовідносин. З точки зору змісту кримінально-виконавчих правовідносин, на нашу думку, потрібно виділити наступні види цих відносин:
1) кримінально-виконавчі правовідносини, які виникають при
виконанні та відбуванні кримінальних покарань.
2) кримінально-виконавчі правовідносини, які виникають при
застосуванні заходів виправно-трудового впливу.
Щодо першого виду цих відносин, потрібно зазначити, що кримінально- виконавчі установи в особі адміністрації (посадових осіб) мають право і одночасно зобов’язані вимагати від засуджених неухильного дотримання та виконання порядку і умов відбування покарання (не порушувати вимог режиму відбування покарання, правил внутрішнього розпорядку тощо).
Другий вид цих відносин характеризується завданнями досягнення цілей кримінально-виконавчого законодавства, яке передбачає виправлення засуджених, їх ресоціалізацію та соціальну адаптацію. Цей вид правовідносин пов’язаний з прагненням адміністрації установи побудити засуджених прагнути здобути та підвищити свою професійну кваліфікацію чи загальну освіту, приймати участь і глибоко усвідомлювати сутність і завдання виховної роботи тощо.
Одночасно розрізняють юридичний, фактичний та вольовий зміст правовідносин. Під юридичним змістом кримінально-виконавчих правовідносин розуміється можливість певних дій уповноваженого суб’єкта ( адміністрації установи ) необхідність певних дій чи утримання від якихось дій з боку зобов’язаного суб’єкта ( засуджених ). Оскільки кримінально-виконавчі правовідносини є складними і двосторонніми то права і обов’язки належать всім учасникам цих відносин. Якщо один із суб’єктів має який-небудь обов’язок, то інший - відповідне до обов’язку право. Важливо підкреслити, що при відбуванні покарання у виді позбавлення волі, характер і обсяг прав і обов’язків суб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин в значній мірі залежить від рівня безпеки конкретної установи та ступеня виправлення засудженого в конкретній установі. Право і відповідний йому юридичний обов’язок ( чи обов’язок і відповідне йому право ) зв’язують суб’єктів цих правовідносин. Якщо засуджений, наприклад, має право на побачення, то обов’язок адміністрації створити належні умови для реалізації цього права. Якщо ж засуджений має обов’язок працювати, то адміністрація установи має право вимагати сумлінного ставлення до праці з його боку та створити належні умови для праці.
Розглядаючи правові відносини в єдності фактичного і юридичного змісту, можна виділити наступні взаємозв’язки між елементами кримінально- виконавчих правовідносин, які виникають при виконанні покарань:
1) зв’язок прав і обов’язків суб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин як тієї моделі, яка повинна визначати реальну поведінку суб’єктів;
2) реальний зв’язок суб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин, який повинен відповідати моделі, передбаченій в юридичних нормах;
3) зв’язок реальної поведінки і моделі, яка знаходить свій виараз в здійсненні прав та виконанні обов’язків суб’єктами цих відносин.
При цьому необхідно підкреслити, що права і обов’язки суб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин, враховуючи специфічність і перш за все педагогічну спрямованість, далеко не в повній мірі охоплюють реальну поведінку суб’єктів. Не дивлячись на те, що, скажімо, поведінка засуджених в місцях позбавлення волі є найбільш повно регламентована, порівняно з поведінкою засуджених до інших видів кримінальних покарань, юридичні норми, залишають досить широкий діапазон дій для творчого їх застосування з урахуванням педагогічної доцільності.
На існування правовідносин, зокрема кримінально-виконавчих, визначальний вплив здійснюють юридичні факти, тобто конкретні життєві обставини, з якими правові норми пов’язують виникнення, зміну або припинення правових наслідків (правовідносин)[201].Виникнення кримінально- виконавчих правовідносин пов’язано з комплексом юридичних фактів (фактичних складів), які складаються з:
а) винесення обвинувального вироку;
б) його вступ в законну силу;
в) звернення вироку до виконання.
Вступ вироку в законну силу та його звернення до виконання - це та юридична межа, де закінчуються кримінально-процесуальні і починаються кримінально-виконавчі правовідносини. Вступ вироку в законну силу породжує цілий комплекс правовідносин, пов’язаних з виконанням /відбуванням/ покарання. При цьому підсудний одержує статус засудженого, і у нього виникає комплекс прав і обов’язків, пов’язаних з відбуванням покарання.
Звільнення від відбування покарання, передбачене ст.152 КВК України припиняє весь комплекс кримінально-виконавчих правовідносин і засуджений знову здобуває статус громадянина, звільненого від правообмежень, пов’язаних із відбуванням покарання. Юридичні факти пов’язані зі вступом вироку в законну силу і зі звільненням від відбування покарання можна розглядати в якості генеральних юридичних фактів, які ми відносимо до першої групи таких фактів.
До другої групи юридичних фактів відносяться такі, які пов’язані зі зміною кримінально-виконавчих правовідносин. До цієї групи юридичних фактів можна віднести, наприклад, переведення засудженого до позбавлення волі з однієї структурної дільниці виправних і виховних колоній в іншу, заміна засудженому одного виду покарання іншим, переведення засудженого до виправної колонії іншого рівня безпеки, тощо.
До третьої групи юридичних фактів відносяться ті з них,які сприяють виникненню, зміні чи припиненню правовідносин в межах конкретної структурної дільниці виправної чи виховної колонії, іншої установи виконання покарань. Такими прикладами будуть надання засудженому побачення, короткочасні їх виїзди за межі виправних і виховних колоній, застосування до засуджених заходів заохочення чи стягнення.
При цьому варто відзначити, що кримінально-виконавчі правовідносини, які виникають чи змінюються на основі другої та третьої групи юридичних фактів, є складовою частиною всієї системи кримінально-виконавчих правовідносин, які створюються на підставі юридичного факту вступу вироку в законну силу та звернення вироку до виконання.
Аналіз фактичного складу кримінально-виконавчих правовідносин при розв’язанні конкретних юридичних справ дозволяє глибше зрозуміти значення конкретних норм кримінально-виконавчого права, роль суб’єктів та учасників цих правовідносин.
Питання для самоконтролю
1. В чому полягає зміст норми кримінально-виконавчого права.
2. Назвіть види норм кримінально-виконавчого права.
3. Чим кримінально-виконавчі правовідносини відрізняються від інших видів правовідносин.
4. Яка структура правовідносин, які виникають на підставі норм кримінально- виконавчого права.
5. Визначте суб’єкти кримінально-виконавчих правовідносин.
6. Назвіть об’єкти кримінально-виконавчих правовідносин.
7. Які норми кримінально-виконавчого права встановлюють юридичні права і обов’язки учасників кримінально-виконавчих відносин.
8. Визначте особливості структурних елементів норм кримінально-виконавчого права.
9. Розкрийте зміст кримінально-виконавчої диспозиції та санкції.
10. Назвіть підстави виникнення юридичних фактів кримінально-виконавчих правовідносин.
Список використаних джерел
1. Шейндлин Б.В. Сущность советского права. Л., 1959, с. 12.
2. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (Очерк теории). М., 1976, с.43.
3. Загальна теорія держави і права /За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина.- Х., 2002, с.258.
4. Скакун О.Ф. Теорія держави і права.- Х.,2001,с.276.
5. Алексеев С.С. Общая теория права. Т. 2.- М.,1982, с.65.
6. Словник іншомовних слів / За ред. О.С. Мельничука. К., 1974, с.205.
7. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та права: Підручник.- Львів, 2003, с.319.
8. Теория государства и права / Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько.- М.: Юрист. - 1997. - с 479 - 480.
9. Советское исправительно- трудовое право. Общая часть / Под. ред. Н.А. Стручкова, И.В. Шмарова, И.А. Сперанского. М.: - 1977. - с. 170.
10. Советское исправительно- трудовое право. Общая часть / Под. ред. М.П. Мелентьева, Н.А. Стручкова, И.В. Шмарова. Рязань. - 1987. - с. 224.
11. Котюк В.О. „Теорія права” Київ.Вентурі.1996 р.с.74