Форми державного кредиту та підстави їх класифікації. Правове регулювання внутрішніх державних і місцевих позик

Державний кредит може виступати в таких формах:

• державні позики;

• перетворення частини вкладів населення в державні позики;

• запозичення засобів загальнодержавного позичкового фонду;

• казначейські позики;

• гарантовані позики.

Державні позики як форма державного кредиту характеризу­ються тим, що тимчасово вільні кошти населення, підприємств, орга­нізацій залучаються до фінансування суспільних потреб шляхом випус­ку і реалізації облігацій, казначейських зобов’язань та інших державних цінних паперів.

Облігація - найбільш поширений вид державних цінних паперів. Вона символізує державне боргове зобов’язання і надає право її влас­нику після закінчення визначеного терміну одержати назад суму боргу і відсотки за ним. Продаючи облігацію, держава зобов’язана поверну­ти суму боргу у визначений термін із відсотками або виплачувати від­сотки протягом усього терміну використання позикових засобів, а після закінчення цього терміну повернути і суму боргу. Держава встановлює номінальну вартість облігації, яка вказується на облігації і виражає гро­шову суму, надану власником облігації державі в тимчасове викорис­тання. Саме ця сума виплачується власнику облігації в момент пога­шення, і на неї нараховуються відсотки. Проте реальна прибутковість облігацій для їх власників може бути вище або нижче встановленого номінального відсотка.

Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і гро­мадян на добровільних засадах.

Облігації можна класифікувати в залежності від суб’єктного складу:

- облігації внутрішніх і місцевих позик;

- облігації підприємств.

Облігації можуть випускатися іменними і на пред’явника, про­центними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу.

Крім основної частини, до облігації може додаватися купонний лист на виплату процентів.

Купон на виплату процентів має містити такі основні дані:

• порядковий номер купона на виплату процентів;

• номер облігації, за яким виплачуються проценти;

• найменування емітента і рік виплати процентів.

Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступним віль­ним обігом (крім безпроцентних облігацій), повинні містити купонний лист. Рішення про випуск облігацій внутрішніх і місцевих позик прий­мають відповідно Кабінет Міністрів України і місцеві ради.

У рішенні повинні визначатися наступні складові:

• емітент;

• умови випуску;

• порядок розміщення облігацій.

Чинне законодавство регламентує також порядок придбання облі­гацій. Зокрема, облігації усіх видів придбаваються громадянами лише за рахунок їх особистих коштів.

Облігації усіх видів оплачуються у гривнях, а у випадках, перед­бачених умовами їх випуску, - в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, якою проведено оплату облігацій, їх вартість виражається у гривнях. Слід зауважити, що саме ця норма викликає зараз ряд склад­ностей щодо можливості емісії та реалізації в Україні єврооблігацій без участі іноземного банку, який і здійснює такий випуск.

Дохід за облігаціями усіх видів виплачується відповідно до умов їх випуску. Дохід за облігаціями цільових позик (безпроцентними об­лігаціями) не виплачується. Власникові такої облігації надається право на придбання відповідних товарів або послуг, під які випущено позики. Кошти, одержані від реалізації облігацій внутрішніх і місцевих позик, спрямовуються до бюджетів відповідного рівня.

Облігації зовнішніх державних позик України - це цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і під­тверджують зобов’язання України відшкодувати пред’явникам цих об­лігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій. Облігації зовнішніх державних позик України мо­жуть використовуватись у конвертованій іноземній валюті.

Облігації зовнішніх державних позик України можна класи­фікувати на:

• процентні ;

• дисконтні.

У залежності від суб 'єктного складу облігації можуть бути:

• іменні;

• на пред’явника.

У залежності від обігу облігації класифікуються на:

• з вільним колом обігу;

• з обмеженим колом обігу.

Чинне законодавство передбачає, що облігації зовнішніх держав­них позик України оплачуються виключно в конвертованій іноземній валюті відповідно до умов їх випуску.

Емітентом облігацій зовнішніх державних позик України є держа­ва в особі Міністерства фінансів України. Кошти, одержані від роз­міщення облігацій зовнішніх державних позик України, спрямовують­ся виключно до Державного бюджету України. Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України в межах передбачених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України прий­має Кабінет Міністрів України щодо кожного випуску. Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України оформляється постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджуються умо­ви випуску. Умовами випуску облігацій зовнішніх Державних позик України є загальний обсяг випуску, номінальна вартість однієї облі­гації, валюта, в якій існує облігація, строк виплати та розмір доходу, строк погашення тощо.

Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України поза межами передбачених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Держав­ного бюджету України має визначати мету випуску, джерело пога­шення та підлягає затвердженню Верховною Радою України і на­бирає чинності після такого затвердження. Первинне розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснює Міністерство фінансів України. З цією метою Міні­стерство фінансів України може залучати банки, інвестиційні компанії тощо.

Відносини між Міністерством фінансів України і такими організа­ціями регулюються відповідними угодами згідно із законодавством України.

Витрати на підготовку випуску, випуск, погашення облігацій зовнішніх державних позик України, виплату доходу та інші необхідні витрати здійснюються відповідно до умов випуску облігацій за ра­хунок коштів Державного бюджету України, передбачених на ці цілі. Виплата доходів і погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснюються виключно за кошти або за інші облігації дер­жавних позик за добровільною згодою сторін.

Іншим діючим у нашій країні видом державних цінних паперів є казначейські зобов’язання.

Державні внутрішні позики можна класифікувати за озна­кою права емісії:

• такі, що випускаються органами державної влади;

• такі, що випускаються місцевими органами влади.

Залежно від форми виплати прибутків позики класифіку­ються на:

• процентні - власники боргових зобов’язань процентної позики одержують фіксований прибуток щорічно шляхом оплати купонів або один раз під час погашення позики шляхом нарахування відсотків до номіналу цінних паперів;

• виграшні - увесь прибуток власники облігації одержують у фор­мі виграшів у момент погашення облігації. Прибуток виплачується не по всіх облігаціях, а тільки по тих, які потрапили в тиражі виграшів;

• процентно-виграшні;

• безпроцентні - не передбачають виплату прибутків власникам облігацій, але гарантують одержання відповідного товару, попит на який повністю поки що не задовольняється;

• безпрограшні - гарантують, що протягом терміну дії позики ви­граш припаде на кожну облігацію.

За терміном погашення державні позики поділяються на:

• короткострокові (термін погашення до 1 року);

• середньострокові (з терміном погашення до 3 років);

• довгострокові (з терміном погашення понад 5 років).

У тісному зв’язку з державними позиками знаходиться друга форма державного кредиту, функціонування якого опосередковується 344

системою ощадних установ, - перетворення частини внесків на­селення в державні позики.

Запозичення засобів загальнодержавного позикового фон­ду як форма державного кредиту характеризується тим, що державні кредитні установи безпосередньо (не обмежуючи ці операції купів­лею державних цінних паперів) передають частину кредитних ресур­сів на покриття витрат уряду. Ця форма державного кредиту функ­ціонує в тоталітарному суспільстві. Вона сприяє розвитку інфляційних процесів, що особливо небезпечно в умовах жорсткого контрол ю за емісією грошових знаків з боку державних органів.

Казначейські позики як форма державного кредиту виража­ють відносини надання фінансової допомоги підприємствам і органі­заціям органами державної влади і управління за рахунок бюджетних коштів на умовах строковості, платності і зворотності. Відносини по лінії казначейських позик не є аналогом банківського кредитування, оскільки на відміну від госпрозрахункових банківських структур органи державної влади і управління надають фінансову допомогу на інших умовах, за інших причин і в інших цілях. Казначейські позики видаються на пільгових умовах за термінами і нормою відсотка, вони можливі у випадку фінансових ускладнень підприємств через їх особливе становище на ринку або погіршення економічної ситуації в країні, не мають комерційної цілі, а є засобом підтримки життєво важливих для народного господарства економічних структур.

На сьогодні ця форма державного кредиту в Україні активно не використовується.

У тих випадках, коли уряд гарантує безумовне погашення позик, випущених місцевими органами влади чи окремими господарськими структурами, а також виплату відсотків за ними, мова йде про умовну форму державного кредиту - гарантовані позики, за якими уряд реально несе фінансову відповідальність тільки у випадку непла­тоспроможності платника.

Міжнародний державний кредит - це сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому ринку в ролі позичальника, кре­дитора або гаранта. Ці відносини набирають форми державних зов­нішніх позик. Як і внутрішні позики, вони надаються на умовах зво- ротності, строковості і платності. Сума отриманих зовнішніх позик із нарахованими відсотками включається в державний борг країни.

Країнам, що мають значні економічні і фінансові труднощі, зов­нішні позики можуть надаватись на пільгових умовах.

Надання зовнішніх позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів або спеціальних урядових фондів. Одержувачами позик мо­жуть бути центральні уряди або місцеві органи влади. Кредиторами можуть виступати уряди, фінансово-кредитні установи та інші юри­дичні особи іноземних держав, приватні особи, а також міждержавні фінансові організації.

Діяльність України як кредитора і гаранта на міжнародній арені дуже обмежена у зв'язку з несприятливим фінансово-економічним становищем держави.

13.3.