Стаття 15. Ефективність

1. Адміністративний орган організовує розгляд та вирішення справ, що на­лежать до його компетенції, з найменшою витратою коштів та інших ресурсів у простий та ефективний спосіб.

2.

Предмет регулювання

1. Коментована стаття має предметом свого регулювання закрі­плення принципу ефективності в адміністративній процедурі та визначення деяких критеріїв принципу ефективності.

Цілі статті (мета норми)

2. Метою коментованої статті є забезпечення раціональності та простоти в діяльності адміністративних органів.

Місце коментованого положення у цілісному механізмі, умови й особливості застосування

3. Принцип ефективності є важливим для діяльності адміні­стративних органів, адже органи публічної адміністрації повинні діяти оперативно та з меншими процедурними витратами, аніж, наприклад, судові органи, оскільки у переважній більшості випадків рішення адміністративних органів не носять конфліктного (спірного) характеру та не стосуються складних справ.

Отже, адміністративний орган повинен застосовувати найпро­стіші засоби для досягнення результату та діяти з найменшими витратами часу та коштів.

Наприклад, саме з цих мотивів більшість процедурних рішень можуть бути оскаржені в адміністративному порядку лише разом з адміністративним актом. Такий підхід покладає відповідальність за хід адміністративного провадження на адміністративний орган.

4. Адміністративна процедура не повинна бути надмірно форма­лізованою, а адміністративне провадження має відбуватись просто та швидко. Саме з цих причин в адміністративній процедурі є менші вимоги щодо змісту та форми фіксації процедурних дій та рішень, порівняно з судовими процесами. Регламентуючи порядок вирішення індивідуальних адміністративних справ, законодавець повинен не лише подбати про захист прав та законних інтересів приватних осіб, а й попередити надмірну зарегульованість відносин між адміністра­тивним органом і особою.

5. У ЗАП принцип ефективності реалізовано і через врахування специфіки різних видів проваджень (статті 63-65), зокрема:

- розгляд та вирішення адміністративної справи при особистому зверненні особи (стаття 63);

- розгляд та вирішення адміністративної справи у письмовому провадженні (стаття 65);

- розгляд та вирішення адміністративної справи із заслуховуван­ням учасників адміністративного провадження (стаття 64).

При цьому структура Глави 3 Розділу IV Закону побудована таким чином, щоб в першу чергу використовувалися найпростіші способи та засоби розгляду та вирішення адміністративної справи.

На практиці, саме невідкладене вирішення справи при особистому зверненні особи та вирішення справи в письмовому провадженні — є нині і повинні залишатися в майбутньому домінуючими способами вирішення справ. І лише у незначній категорії справ, де є або мож­лива певна конфліктність (наприклад, де є заінтересовані особи, що заперечують проти запитуваного заявником рішення), або негативне втручання в права особи, — там виправдане ускладнення проце­дури розгляду і вирішення справи. Але нехай потенційні конфлікти будуть мінімізовані, зважені та збалансовані на етапі до прийняття адміністративного акта, аніж потім будуть перенесені на стадії його оскарження чи виконання. У цьому, очевидно, має бути зацікавлена й публічна адміністрація, й доброчесні приватні особи.

6. Варто зауважити, що такий новий елемент адміністративної процедури, як слухання (аналог «судового засідання»), передбачений статтями 68-70 ЗАП, незважаючи на зовнішню складність, насправді може прискорити та спростити вирішення справи. Адже на одній зустрічі можна з’ясувати позиції різних учасників провадження, що сприяє об’єктивному і всебічному розгляду справи. Звичайно, щоб уникнути надмірної формалізації, норми щодо слухання, які прово­дяться адміністративними органами, є достатньо гнучкими.

Ведення протоколу слухання так само спрямовано на економію процедурних засобів, адже в протоколі фіксуються позиції учасників адміністративного провадження і будь-хто зможе завжди отримати найповнішу інформацію про суть справи, позиції заінтересованих осіб тощо. Крім того, протокол слухання буде джерелом доказів у разі можливого оскарження адміністративного акта в адміністратив­ному чи судовому порядку.

Зарубіжний досвід

Дуже гарно акцентовано увагу на простоті адміністративної процедури у відповідному Законі ФРН (а потім аналогічну норму запозичено і до законів багатьох інших країн). Зокрема, у його §10 («неформальність адміністративної процедури») сказано, що «адміні­стративна процедура не зв’язана визначеними формами, якщо закон не встановлює особливі вимоги до форми процедури. Процедура має відбуватися просто, доцільно і швидко».