§ 5. Досконала конкуренція та економічна ефективність

Економісти розглядають досконалу конкуренцію як ідеальну ринкову структуру.

По-перше, кожна фірма досягає максимуму прибутку за умови, що Р = МС. Це означає оптимальний розподіл ресурсів, за яким вони використовуються більш раціонально, приносячись максимальну суспільну користь.

По-друге, рівновага встановлюється на рівні довгострокового та короткострокового мінімуму середніх загальних витрат (Р = min БАТС = min LAТС). Це означає, що кожна фірма одержує лише нормальний прибуток, а тому забезпечується найбільш дешевий з усіх можливих варіантів виробництва, що також сприяє збільшенню суспільного добробуту.

По-третє, фірми і галузі в умовах досконалої конкуренції функціонують без надлишку та дефіциту. Крива попиту за досконалої конкуренції збігається з кривою граничного доходу (D = МR), а крива пропозиції — з кривою граничних витрат (S = МС), тому умовою довгострокової рівноваги конкурентної галузі фактично є рівність попиту та пропозиції на певний продукт (тому що МR = МС, то D = S).

Незважаючи на основні переваги досконалої конкуренції, слід звернути увагу і на її слабкі сторони.

По-перше, у конкурентній ринковій системі відсутні мотиви оптимального розподілу доходів.

По-друге, галузь з досконалою конкуренцією може заважати застосуванню кращої виробничої техніки та уповільнювати темпи розвитку технічного прогресу.

По-третє, досконала конкуренція не забезпечує ні широкого вибору продуктів, ні умов для розробки нових продуктів.