Ефективність суспільного виробництва та її визначення

Найважливішим якісним показником суспільного виробництва є його ефективність. Ефект — це результат виробництва. Ефективність — це різниця між результатами і витратами.

У масштабі народного господарства ефективність суспільного виробництва вимірюється відношенням розмірів створеного за певний період часу національного доходу до витрат суспільної праці; у масштабі галузі, об’єднання, підприємства — відношення величини чистої продукції до витрат суспільної праці в кожній з цих ланок народного господарства.

Ефективність суспільного виробництва у динаміці означає ефективність суспільного відтворення. Ефективність виробництва — відносний показник, що характеризує результативність виробництва у співставленні з використаними виробничими ресурсами, їх витратами. Загальний вираз цього співвідношення має такий вигляд:

„.              .              _              Ефект              виробництва              (продукт)

Ефективність виробництва =              :              .

Витрати ресурсів

Американські економісти Макконелл і Брю так визначають ефективність виробництва: «Економічна ефективність характеризує зв’язок між кількістю одиниць рідкісних ресурсів, які застосовуються у процесі виробництва, і отриманою в результаті кількістю якогось потрібного продукту» .

Більша кількість продукту, отримана від даного обсягу витрат, означає зростання ефективності. Менший обсяг продукту за тих же витрат вказує на зниження ефективності.

1 Макконелл К. Р., Брю С. Л. Економіка: принципи, проблеми і політика. — Т. 1. — С. 39.

При цьому слід виявити зв’язок економічної та соціально- економічної ефективності виробництва, адже повна характеристика ефективності пов’язана не лише з врахуванням витрат на виробництво продукту (економічна ефективність), але й з рівнем задоволення суспільних потреб (соціально-економічна ефективність).

Ефективність суспільного виробництва — складна і багатопланова категорія, її окремі аспекти вимірюють за допомогою конкретніших показників. Виділимо серед них такі:

1. Продуктивність праці (Ппр) виражає відношення величини продукту (П) до затрат живої праці (Р)

Ппр = П

Продуктивність праці — це показник ефективності робочої сили у процесі створення матеріальних благ і послуг. Зворотний показ.              .              ,П „              .              .

ник — трудомісткість продукту (—), який показує, скільки потрібно укласти праці.

Ефективність же матеріально-речових факторів виражається такими показниками як фондовіддача і матеріаловіддача.

2. Фондовіддача — це відношення вартості продукту до основних виробничих фондів (П). Зворотним показником фондовіддачі

Ф

є фондомісткість продукту (П), який показує, скільки потрібно

Ф

обладнання, станків тощо.

Фондовіддача виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів.

3. Матеріаловіддача — це відношення вартості продукту до матеріальних затрат. Вона показує, скільки виробляється продукції на

....              ., П

одиницю затрат праці, втіленої в предметах праці (—).

М

Зворотний показник — матеріаломісткість (—), який пока-

М

зує, скільки потрібно сировини, де

П — обсяг продукту (ВВП чи ВНП);

Р — кількість праці (кількість зайнятих у виробництві продукту);

Ф — основні виробничі фонди;

М — предмети праці.

Отже, показник трудомісткості продукту протилежний показнику продуктивності праці, показник фондомісткості — показнику фондовіддачі, показник матеріаломісткості — показнику матеріа- ловіддачі.

Економічну ефективність необхідно розглядати як раціональне і продуктивне використання усіх виробничих ресурсів (матеріально-речового і особистого факторів), а не лише якогось одного з них. Серед чинників (факторів), що підвищують рівень економічної ефективності, слід виділити такі:

• підвищення технічного рівня виробництва, впровадження у нього досягнень науково-технічного прогресу;
• зростання рівня організації виробництва шляхом поглиблення його спеціалізації, кооперації і концентрації;
• удосконалення рівня управління виробництвом, організації та оплати праці;
• поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей (економічного потенціалу суспільства);
• скорочення строків введення в дію нових виробництв, будівництва виробничих об’єктів;
• зниження трудо-, фондо- і матеріаломісткості виробництва; зростання продуктивності праці, фондо- і матеріаловіддачі;
• структурна перебудова економіки;
• раціональне використання і відтворення природних ресурсів;
• застосування більш ефективних економічних механізмів (зокрема перехід до ринкових форм господарювання) тощо.

Оскільки кінцевою метою суспільного виробництва є задоволення потреб окремого індивіда, трудових колективів, соціальних верств тощо і сукупних потреб суспільства, то ефективність суспільного виробництва слід розглядати як соціально-економічну ефективність.

При визначенні соціально-економічної ефективності враховуються додаткові показники: виробництво суспільного продукту (ВВП, ВНП чи національного доходу) на душу населення, відповідність реального споживання науково обґрунтованим нормам, рівень задоволення платоспроможного попиту населення тощо, а також такі соціальні характеристики як середня тривалість життя, рівень освіченості, кількість вільного часу тощо. Усі вони характеризують добробут населення країни, що є вищим критерієм (критерій — ознака, на підставі якої здійснюється оцінка якогось явища) макро- економічної ефективності.

Мікроекономічна ефективність (на рівні підприємства) своїм показником має рентабельність виробництва (співвідношення прибутку і витрат, тобто норма прибутку), яка розглядалася у главі «Виробництво і фірма. Підприємницька діяльність».