Ефективність та інші якісні властивості право­вого регулювання

Незважаючи на важливість однозначного розуміння тако­го поняття, як „ефективність правового регулювання”, в спеці­альній літературі існують різні погляди щодо його змісту.

Першою проблемою, різне розв’язання якої зумовлює неоднозначне тлумачення зазначеного поняття, є проблема співвідношення такої якісної властивості права, як ефектив­ність, з іншими його якісними властивостями - передовсім, із соціальною цінністю, економічністю та корисністю.

Позиція дослідників, що розмежовують ці властивості, загалом зводиться до того, що ефективність правового регу­лювання - це співвідношення реальних результатів такого регулювання з його офіційною метою. Цінність же правового регулювання - це така його якість, яка характеризується здат­ністю задовольняти потреби існування та розвитку людини, соціальної групи, всього суспільства. А економічність право­вого регулювання - це обсяг соціальних витрат (предметно- речових, грошових, кадрових, часових, фізично-людських та ін.), потрібних для досягнення мети закону [192, с.149-150]. Нарешті, корисність правового регулювання - це співвідно­шення намічених офіційних результатів регулювання та ре­зультатів побічних, непередбачуваних. Стосовно останнього поняття в літературі відзначають, що з позицій праксеології воно відрізняється від соціальної цінності, оскільки, лише співставивши всі результати певної діяльності - як позитив­ні, так і негативні - можна дати загальну оцінку корисності чи шкідливості цієї діяльності [445, с. 57-61].

Такий підхід до тлумачення ефективності права отримав значну підтримку у вітчизняній юриспруденції. В той же час можна зустріти й інші інтерпретації розглядуваного поняття, відмінність яких по суті полягає в тому, що до нього включа­ють - у різноманітних комбінаціях - елементи й інших якіс­них властивостей правового регулювання: економічності, соціальної цінності чи корисності.

Так, А. Пашков та Д. Чечот вважали, що ефективність правового регулювання - це його здатність здійснювати вплив на суспільні відносини в певному, корисному для сус­пільства напрямку [162, с.3]. В. Лапаєва під ефективністю правової норми розуміє не просто ступінь досягнення мети, а ступінь досягнення соціально обумовленої, соціально ко­рисної мети [115, с.51]. Тут, отже, акцент переноситься на таку якість як корисність.

В іншій статті А. Пашков у співавторстві з Л. Явичем ви­словили думку про те, що не можна відривати питання ефек­тивності правової норми від тих витрат, які пов’язані з досяг­ненням передбаченого нею результату, а тому слід у дефініції та загальній формулі ефективності правової норми відбити й значимість таких соціальних витрат [163, с.41,45]. У такому випадку до поняття ефективності включено складову еко­номічності. Таку ж позицію підтримували Ф. Фаткуллін та Л. Чулюкін, коли, відмежовуючи соціальну цінність від ефек­тивності правової норми, писали, що юридичні інструменти повинні забезпечувати високі темпи досягнення поставле­них перед ними цілей при найменших матеріальних, трудо­вих і духовних витратах. На їх погляд, це досить важлива обставина, яка характеризує якраз властивість ефективності. Зрозуміло, що це відобразилося й на дефініції ефективності правової норми, запропонованої зазначеними авторами [405, с.25-26]. М. Лєбєдєв вважав, що ефективним можна вважати лише таке державне рішення, результат якого наближаєть­ся до наміченої мети при витрачанні мінімально можливих у даних умовах засобів (ресурсів, часу, енергії) [117, с.194]. Нарешті, В. Лазарєв, досліджуючи ефективність правозас- тосувальних актів, відзначав, що повна ефективність тако­го акта досягається тоді, коли всі його цілі виконані з най­меншою шкодою для різноманітних соціальних цінностей, з меншими економічними затратами, в найбільш короткий термін [114, с.98].

Складним є співвідношення таких якісних властивостей права, як ефективність та його соціальна цінність.

З другого боку, розглядаючи співвідношення ефектив­ності та соціальної цінності права, деякі дослідники вказу­ють, що вивчення ефективності правової норми та її інших якостей - це не межа, а лише один із кроків, необхідних для розкриття соціальної цінності норми права, її реальної соці­альної ролі [445, с.72]. Тобто тут вже сама ефективність нор­ми розглядається як одна з умов її соціальної цінності.

Проблема встановлення точного співвідношення ціннос­ті та ефективності правового регулювання виходить за межі нашого дослідження. Важливим тут є інше: якщо між цими явищами все ж таки існує певне співвідношення, то вони, отже, є різними - вони характеризують якісні різні власти­вості правового регулювання.

Критикуючи об’єднування у категорії ефективності різ­них якісних властивостей права, прихильники вузького ро­зуміння терміно-поняття „ефективність” зазначали, зокрема, що при широкому його трактуванні ніхто ще не просунув­ся далі досить загальних розмірковувань. І це не випадково: адже такий підхід вимагатиме надскладних теоретичних та конкретно-соціологічних досліджень, спрямованих на вияв­лення єдиної й нероздільної синтетичної властивості, якою буде ефективність у широкому значенні [445, с.74-75].

Підсумовуючи, відзначимо, що на наш погляд, наведе­ні наукові дискусії пов’язані із змішуванням, ототожненням окремих, достатньо самостійних, якісних властивостей пра­вових засобів. Між тим, їх доцільно було б розмежовувати.

2.1.2.