4.1 Право приймати релігію чи інші переконання

Право людини приймати релігію чи інші переконання виступає не­від'ємним складником свободи віровизнання та свободи віросповідання людини. Як уже зазначалося, свобода віровизнання включає в себе вну­трішній аспект прийняття релігійних чи інших переконань, а свобода віросповідання - аспект зовнішній.

Право людини приймати релігію або переконання закріплене у ст. 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, який висту­пає частиною національного законодавства України, а також у ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Раніше згадувалося, що право людини приймати релігійні чи інші переконання необхідно також закріпити в ст. 35 Конституції України як один із склад­ників свободи віросповідання.

При аналізі даного елемента свободи віросповідання, здавалося б, все настільки зрозуміле, що не може викликати жодних теоретичних питань. Однак однією із суттєвих проблем, які все ще залишаються відкритими, є необхідність визначення поняття «релігія» і, відповід­но, того, чи є та або ж інша організація релігійною. Крім того, необ­хідно з'ясувати, якими рисами чи особливостями наділений релігійний об'єкт. Адже свобода віровизнання - це можливість людини вільно оби­рати будь-який об'єкт віри (як релігійний, так і нерелігійний) та вира­жати внутрішнє ставлення до нього. Відповідно, потрібно розмежувати вказані об'єкти.

У законодавстві України не дається визначення понять «релігія», «ре­лігійна організація», а лише фіксуються певні види таких організацій

72

(релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місії, духовні навчальні заклади, об'єднання, що складаються з них), а також зазначається мета їх створення. Між тим, дефініції "релігії", "ре­лігійної організації", є необхідними саме тепер, коли на законодавчому рівні дозволено приймати та сповідувати усяку релігію, зокрема, ма­буть, і таку, котрої раніше не існувало в Україні, а можливо, й у світі.

У порядку законодавчої ініціативи до Верховної Ради України протя­гом 1996-2000 рр. було внесено низку пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства з питань свободи віросповідання та діяльнос­ті релігійних організацій [263,264, 150]184. Народний депутат України В. Костицький також підготував проект Закону України «Про свободу віросповідання та релігійні організації» [262]185. У деяких із зазначених законопроектів подаються визначення понять «релігія», «релігійна ор­ганізація» тощо. Так, наведено наступні визначення поняття «релігія»:

1) релігія - система поглядів, що грунтуються на вірі в реальне іс­нування надприродних сил [264]186;

2) релігія - віра в існування надприродного начала, що є джерелом буття всього існуючого, засіб спілкування з ним, входження в його світ

[263]187;

3) релігія - це система вірувань у Бога і відповідних тлумачень, духо­вний феномен, котрий не лише виражає віру людини в існування над­природного начала, що є джерелом буття всього сущого, а й виступає для неї засобом спілкування з ним, входженням в його світ [262]188.

У міжнародних актах з питань прав людини жодних дефініцій таких понять, як «релігія», «релігійна організація», ми не знаходимо. Європей­ський суд з прав людини у справі Манусакіса і інших проти Греції (Ма-поіі88акІ8 апсі оІЇїегз V. Огеесе) (1996 р.) ухвалив, що вирішення питання

184 [263] Проект Закону України «Про зміни і доповнення до Закону України «Про свободу со­вісті та релігійні організації» від 31.08.1996 р. (представлений Кабінетом Міністрів України); проект Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 18.12.1998 р. (представлений Кабінетом Міністрів України); проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 01.02.2000 р. (представлений КМУ); проект Закону України «Про вільність віросповідання і релігійну діяльність від 22.06.1998 (представлений народним депутатом України В.С.

185 [262] Право і релігія. Збірник матеріалів та нормативно-правових актів / За ред. В.В. Кос-

тицького. - К., 2000.

186 [264] Проект Закону України від 22.12.2000 р. «Про свободу світогляду, віросповідання та релігійні організації» (представлений народним депутатом України В.С. Журавським).

187 [263] Проект Закону України від 01.02.2000 р. «Про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»» (представлений Кабінетом Міністрів України).

188 [262] Проект Закону України «Про свободу віросповідання та релігійні організації» (пред­ставлений народним депутатом України В. Костицьким).

73

про те, чим є і чим не є релігія не є державною справою [284]189. Достат­ньо, що члени певної спільноти щиро об'єднуються для сповідування тієї чи іншої релігії. Директорат із прав людини у своєму дослідженні дійшов висновку, що термін «релігія» у правовому сенсі має дуже ши­роке тлумачення. Відповідно, захист релігійної свободи стосується не лише загальновідомих і поширених релігій, але й тих, які зустрічаються дуже рідко або фактично зовсім не відомі [261]190.

У законодавстві багатьох держав ми також не знаходимо визначен­ня релігії. Наприклад, у Бельгії юридичної дефініції цього явища не іс­нує, тому його тлумачення залишається за судами. При визнанні групи (спільноти) релігійною суди беруть до уваги велику кількість обставин, у тому числі існування храмів, культово-обрядової сфери, молитовних текстів та інш. Виходячи з цього, окремі організації (наприклад, Сайєн-тологічна церква, теософські групи) не визнаються релігійними [345]191. Для порівняння, в Російській Федерації Сайєнтологічна церква, орга­нізації "Жива етика" (рерихівці), "Духовна єдність" (толстовці) зареє­стровані як релігійні організації [284]192.

Релігія - доволі складний духовний, культурний, суспільно-історич­ний феномен, котрий виступає однією із форм як суспільної, так індиві­дуальної свідомості. Про це свідчить і той факт, що історично існували й нині існують понад 5 тисяч різних релігій [112] 1 93. Різноманітність типів, форм, функцій як історичних, так і сучасних релігій ускладнює її визначення. З розвитком релігієзнавства з'явилося чимало теорій ро­зуміння релігії, зокрема богословсько-теологічна, філософська, соціо­логічна, наукова, психологічна та інші. Крім того, в рамках цих теорій сформувалися окремі напрямки із власним поясненням суті релігії як явища. Відповідно, у сучасному релігієзнавстві налічується вже близько 300 визначень поняття "релігія".

Релігія (від лат. геїідіо - "благочестя", "побожність", "святиня", "пред­мет культу"; геїедеге - "знову відновити", "відтворити"; геїідагі - "з'єд­нати себе" - зв'язок із Вищим, зі Святим, відвертість і довір'я до Нього,

189 [284] Религиозньїе обьединения. Свобода совести и вероисповедания. Нормативньїе акти. Судебная практика / Сост. А.В. Пчелинцев, В.В. Ряховский. - М.: Юриспруденция, 2001. - С.

190 [261] Проблема новітніх релігійних рухів в Європарламенті // Людина і світ. - 1998. - № 8.

- С. 32.

191 [345] Торфс Рик. Церковь и государство в Бельгии // Модели церковно-государственньх отношений стран Западной Европь и США / Под общ. ред. А. Колодного. - К.: Отделение религие-ведения Ин-та философии НАН Украинь. - 1996. - С. 21.

192 [284] Приложение № 1. Статистические сведения о религиозньх организациях, зарегистри-рованньх в Российской Федерации на 1 января 2001 года (по данньм Государственного Реестра) // Религиозньїе обьединения. Свобода совести и вероисповедания. Нормативньїе акти. Судебная практика / Сост. А.В. Пчелинцев, В.В. Ряховский. - М.: Юриспруденция, 2001. - С. 408.

193 [112] Колодний А.М. Феномен релігії. - К.: Світ знань, 1999. - С. 5.

74

готовність прийняти як керуюче начало свого життя те, що бере початок від Вищого і відкривається людині при зустрічах із Ним [27]194.

А. Колодний зазначає, що «релігія - це позалогічне освоєння люди­ною своєї причетності до процесів, що відбуваються у Всесвіті і перебу­вають під впливом якихось Вищих Сил. Центральним для неї є питання самовизначення у світі,... об'єктом відображення релігії є не щось зо­внішнє щодо людини, а саме процес її самовизначення у світі через віру у свою причетність до світу надприродного, ірраціонального» [112]195.

Як особлива система духовної діяльності людей релігія має власну специфічну структуру, тобто складові (елементи), без яких неможливе її існування. Виділяють такі елементи релігії: релігійна свідомість (ре­лігійна віра, ідеї, уявлення, почуття), релігійний культ, релігійні органі­зації [287, 91]196.

Деякі автори включають у структуру релігії і релігійні відносини та релігійну діяльність, частиною якої є культ [286, 382]197. Підставною, на наш погляд, є думка, за котрою одним із елементів релігійної сис­теми є релігійні норми [101]198. Отже, можемо резюмувати, що складо­вими (елементами) релігійної системи є: релігійна свідомість, релігійні відносини, релігійна діяльність, релігійні норми, релігійні організації. Більшість релігієзнавців вважає, що визначальною специфічною озна­кою релігійної свідомості, та й релігії загалом, виступає релігійна віра. Саме з нею, релігійною вірою, історія й сьогодення релігійної думки (науки) пов'язує декілька точок зору стосовно розуміння сутності релі­гії [343]199.

Прихильники першої точки зору пов'язують сутнісну ознаку релі­гії з вірою у надприродне. Серед них, зокрема, такі зарубіжні вчені, як Е. Тайлор, Р. Маретто, Л. Левіс-Брюль, представники радянської шко­ли релігієзнавства П. Лобовик, Є. Дулуман, В. Гараджа, Ю. Борунков, Д. Угринович [19, 347]200.

194 [27] Василенко Л.И. Краткий религиозно-философский словарь. - М.: Мьісль, 2000. - С.

178.

195 [112] Колодний А.М.

196 [287] Релігієзнавство: Підручник / За ред. В.І. Лубського, В.І. Теремка. - К.: Академія, 2000. - С. 30; [91] Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. - К.: Наукова думка, 1994. - С. 26.

197 [286] Релігієзнавство: Навч.посібник / За ред С.А. Бублика. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - С. 35; [382] Яблоков И.М. Религиоведение: Учеб. пособие и учеб.словарь-минимум. - М.: Гардарика,

1998. - С. 264.

198 [101] Клочков В.В. Религия., государство и право. - М.: Мьісль, 1978. - С. 10.

199 [343] Токман В. Феномен священного і проблема розуміння сутності релігії // Українське релігієзнавство. Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інс-ту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України. - 2000. - № 14. - С. 35.

200 [19] Див.: Борунков Ю.Ф. Особенности религиозного сознания. - М.: Знание, 1972 - С. 15; [347] Угринович Д.М. Введение в религиоведение. - М.: Мьісль, 1985. - С. 14.

75

Наступну позицію щодо розуміння релігії, яка полягає у визнанні визначальною ознакою релігії віри в Бога, представляють передовсім Отці Церкви (Тертуліан, Оріген, Августин Аврелій, Тома Аквінський,), а також такі знані теологи й богослови, як Ф. Шлейєрмахер, Е. Трельч, П. Флоренський, К. Доусон, К. Войтила та інші.

Значний внесок у розробку третьої точки зору, згідно з якою ідея свя­тості є ключовою стосовно розуміння сутності релігійного феномена, належить Р. Отто, Е. Дюркгейму, Гван дер Леуву, М. Еліаде, П. Бергеру та інш.

Слід зауважити, що більшість вітчизняних релігієзнавців вважає, що віра у надприродне є суттєвою ознакою усякої релігії [286, 287, 91]201. До віри у надприродне відносять, зокрема, уявлення про потойбічні сили у вигляді божеств, ангелів, чортів тощо, зазначаючи, що вона (віра) харак­теризується певними особливостями. По-перше, віра у надприродне пе­редбачає не просто наявність у свідомості уявлень про надприродне, а власне віру у реальне існування надприродних сил. По-друге, релігійна віра з необхідністю передбачає емоційне ставлення до надприродного. По-третє, віра у надприродне включає переконаність в існуванні осо­бливих взаємовідносин між ним і людиною, тобто впевненість у тому, що надприродне не лише існує, але й здатне впливати на життя, долю людини, а так само людина за допомогою певних дій, може, в свою чер­гу, чинити вплив на надприродне.

Виділяють три основні історичні типи уявлень про надприродне:

- чуттєво-надчуттєвий (найдавніший) - для нього характерні уяв­лення про зрощення надприродного з тілесним (фетишизм, тотемізм, анімізм);

- демоністичний - уявлення про безплотність предмета віри-духу, розширення сфер його впливу, можливість його переселення, перевті­лення;

- теїстичний - уявлення про надприродне як довершену й абсолют­ну особу (Бога) з іманентною їй функцією розпорядника і творця при­родних та суспільних явищ (теїзм, політеїзм, монотеїзм) [288]202.

Деякі вчені вважають, що віра в Бога чи богів, у «священне» виступають різновидами віри в надприродне [282]203. Слід зазначити, що віра в надпри­

201 [286] Див.: Релігієзнавство: Навч. посібник / За ред. С.А. Бублика. - К.: Юрінком Інтер, 1999.

- С. 35; [287] Релігієзнавство. Підручник / За ред. В.І. Лубського, В.І. Теремка. - К.: Академья, 2000.

- С. 25; [91] Калінін Ю.А. Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. - К.: Наукова думка, 1994. - С. 22.

202 [288] Релігієзнавчий словник / За ред. проф. А. Колодного і П. Лобовика. - К.: Академія,

1996. - С. 207.

203 [282] Религии мира: Справочно-методическое пособие / Сост. Г.В. Щекин. - К.: МАУП, 1997.

- С. 4.

76

родне, в Бога, у священне як визначальні риси релігії можуть співіснувати невіддільно одна від одної. Яскравим прикладом цьому є християнство.

Деякі вчені вважають, однак, що немає підстав розглядати віру у надприродне як ознаку, притаманну всім релігіям на будь-яких стаді­ях їх еволюції. Так, І.Н. Яблоков зазначає, що на ранніх етапах свого розвитку свідомість не була здатна сформувати уявлення і, відповідно, розрізнити «природне» й «надприродне»; не притаманна «віра у над­природне» і розвинутим східним релігіям, наприклад, буддизму. І.Н. Я-блоков відзначає, що своєрідність релігійної свідомості - в сукупності, комбінації, кореляції і субординації низки рис, таких, як віра, чуттєва наочність, створені уявою образи, поєднання адекватного дійсності змісту з ілюзіями, символічність, алегоричність, діалогічність, сильна емоційна насиченість, вираження за допомогою релігійної лексики (й інших знаків) [382] 204.

Заслуговують на увагу й дослідження Дональда Кросбі, який у праці «Інтерпретативні теорії релігії» зазначив, що об'єкт релігійної зацікав­леності повинен бути наділений кожною з шести категорій, які йому притаманні [97]205. Розглянемо ці категорії.

Перша категорія - унікальність релігійного об'єкта. Це означає, що він контрастно протистоїть всьому іншому, що є в житті індивіда. Ре­лігійний об'єкт наділяється особливим місцем у космосі чи щодо кос­мосу; він може бути унікальним з усіх поглядів, наприклад, з огляду на своє походження чи, навпаки, відсутність походження. У релігійній мові унікальність об'єкта виражається такими атрибутами, як «абсо­лют», «надприродне», «трансцендентний», «безмежний».

Друга категорія, яка притаманна релігійному об'єкту, - його пер­шість. Це означає, що він в особистісному вимірі наділений безумов­ним пріоритетом, а в космічному розглядається як остання реальність, кореневий принцип чи сила, від якої все залежить і все отримує свій від­носний статус. Ця категорія виражається такими атрибутами, як «верхо­вний», «вищий», «всемогутній» і т.д. Коли об'єкт має унікальне значен­ня, але позбавлений першості, його не можна вважати релігійним.

Третя категорія - всепроникливість - означає, що релігійний об'єкт суттєво й інтимно зіставляється з кожним аспектом життя індивіда, зв'язує всі елементи його життя в усвідомлене ціле, а також інтегрує космос як ціле. Атрибути цієї категорії релігійного об'єкта - "всюдису­щий", "іманентний", "всеохоплюючий".

204 [382] Яблоков И.Н. Религиеведение: Учеб. пособие и учеб. словарь-минимум. - М.: Гарда-рика, 1998. - С. 36.

205 [97] Кимелев Ю.А. Современная западная философия религии. - М.: Мьсль, 1989. - С. 20.

77

Четверта категорія релігійного об'єкта - правдивість, яка виража­ється такими атрибутами, як «всеблагий», «справедливий», «любля­чий», «блаженний».

П'ята категорія - постійність релігійного об'єкта, котра вказує на його непідвладність часу. Відображається вона такими атрибутами, як «безсмертний», «незмінний», «вічний».

Шоста категорія релігійного об'єкта - прихованість. З точки зору особистості вона вказує на неможливість людини адекватно відобрази­ти всю глибину та багатство досвіду присутності релігійного об'єкта, його величі й сили. В космічному аспекті передає невичерпну таємни­чість релігійного об'єкта.

В іншому джерелі читаємо, що релігія може існувати (і бути пра­вильно витлумаченою) тільки і виключно за дуалістичного підходу до дійсності, тобто тоді, коли приймаємо існування природної дійсності (неживого, живого світу і людини) і надприродної (позаматеріальної, трансцендентної - такої, що якісно перевершує дійсність світу природ­ного) [370]206. Надприродна дійсність, яку називають Богом, характери­зується наступними рисами:

- вона є реально існуючою. Тільки тоді людина звертається до Бога і встановлює з Ним контакт, коли вона переконана в Його дійсному іс­нуванні і коли Він справді існує;

- має трансцендентний характер, який означає, що ця дійсність сут­тєво і якісно відмінна від природної дійсності, котру вона перевершує з усіх поглядів;

- має особовий характер. Адже людина, звертаючись до Бога, не звертається до речей, ідей або безособового буття - але, вона звертаєть­ся до особи, яка існує в іншому вимірі;

- має містерійний, таємничий характер, що його людина не може осягнути своїм розумом. Коли б можна було цілковито збагнути Бога людським розумом, то Він перестав би бути Богом: став би на рівні люд­ського розуму і фактично не перевершив би його, а був би обмеженим, як і він;

- є найвищою й абсолютною цінністю, котра містить у собі всі по­зитивні цінності (бо негативних Він не має) і є їх джерелом.

Із зазначеного випливає, що релігія є екзистенціальним зв'язком лю­дини з Богом. Це не тільки віра в Його існування, а реальне і життєве поєднання з Ним.

Кращому з'ясуванню суті такого явища, як релігія, допомагає класи­фікація релігій.

[370] Християнська віра: Пер. з польської. - Львів: Свічадо, 1996. - С. 7.

78

Релігію як певну єдність, цілісність можна розглядати і як систе­му, що складається з низки видових підсистем, - конкретних релігій, релігійних течій, напрямів тощо, кожна з яких посідає своє місце в ієрархізованій структурі. Релігії можна класифікувати за різними кри­теріями [203] 207.

І. За морфологією: універсальні (буддизм, християнство, іслам); на­ціональні (решта релігій та релігійних течій). ІІ. За кількістю віруючих та їх питомою вагою в загальній чисельності населення. За цим критері­єм виділяють сім найбільших світових релігій: християнство; іслам; ін­дуїзм; буддизм та синтоїзм; конфуціанство та даосизм. Найбільше при­хильників у світі має християнство, якого дотримується понад чверть населення Землі, з них: 3/5 католиків, % протестантів, 1/6 православних. Послідовники ісламу становлять 19 % людства, з них понад 90 % - сун-ніти. Буддизм та синтоїзм сповідує понад 11 % землян, приблизно стіль­ки ж послідовників індуїзму і 7,5 % - конфуціанства й даосизму.

Однак до вказаних статистичних даних слід підходити з деякою обе­режністю, оскільки їх результати є відносними як із суб'єктивних, так і з об'єктивних причин. Так, заповнюючи анкети, чимало людей вказує на свою належність до певної релігії, а в повсякденному житті мало або зовсім не дотримується її обрядових норм. У багатьох східноазіатських країнах та сама людина нерідко відправляє культ двох, а то й трьох, ре­лігій, і її, відповідно, зараховують до послідовників кожної з них.

Підтвердженням наведеного є й те, що, за іншими джерелами, хрис­тиянство сповідує понад 34 % населення Землі [368]208.

У Додатку А можемо спостерігати зміну релігійної карти світу про­тягом 1900-2000 р.р. (в млн. осіб) [75]209. Однак до неї не включені всі існуючі у світі релігійні течії. Зокрема в ній відсутні деякі протестант­ські течії, нові релігійні рухи, течії православного коріння.

ІІІ. За часом виникнення (функціонуванням або історією розвитку): історичні, період розвитку та становлення яких налічує багато сто­річ, - буддизм, християнство, іслам та інші; «нові», що виникли упро­довж новітньої історії або ж з'являються у наш час, - неохристиянські релігії, кришнаїзм, бахаїзм тощо. IV. За рівнем організації: жорстко централізовані (християнство, буддизм, хінаяна в Таїланді); не жорстко централізовані (іслам); самовпорядковані (індуїзм, даосизм, синтоїзм); децентралізованій. За державним статусом: релігії, що мають статус

207 [203] Павлов С.В., Мезенцев К.В., Любіцева О.О. Географія релігій: Навч. посібник для сту­дентів географічних і філософських факультетів вищих навчальних закладів. - К.: АртЕк, 1999. - С.

167.

208 [368] Християнство на порозі ІІІ тисячоліття // Людина і Світ. - 2000. - № 1. - С. 8.

209 [75] Релігійна панорама. - 2001. - № 2 (6). - С. 41.

79

державних (іслам у Західній Азії, лютеранство у Північній Європі); релігії, статус яких не закріплений державними документами (конфу­ціанство і даосизм у Китаї, індуїзм в Індії); релігії, що належать націо­нальним меншинам (іудаїзм за межами Ізраїлю, зороастризм, сикхізм). VI. За правовим статусом: релігії, які підтримуються державою (хрис­тиянство, індуїзм, іслам, синтоїзм); релігії, котрі не підтримуються дер­жавою і навіть переслідуються (релігія свідків Єгови, бахаїзм); релігії, ставлення держави до яких є нейтральним (буддизм у Південно-Східній Азії, джайнізм в Індії, єзидизм). VII. За географічним (просторово-часо­вим) критерієм виділяються такі релігії: світові; регіональні (конфуці­анство, індуїзм та інші); локальні (синтоїзм, зороастризм тощо); місцеві (анімізм, фетишизм, тотемізм та інші).

Розглянувши зміст і структуру релігії, які подаються в різних джере­лах, можемо погодитися, що:

1 ) релігія - духовний феномен, який втілює віру людини в існуван­ня надприродного начала (найчастіше - Бога), що вважається джерелом буття всього сущого, і слугує для неї засобом спілкування з цим нача­лом;

2 ) об'єкту релігійної віри мають надаватися наступні властивості: трансцендентність (позаземне, а зрештою і позаматеріальне існування); абсолютна первинність; всепроникливість; таємничність; реальне іс­нування (у свідомості людини, яка сповідує віру в нього); довічність; найвища й беззаперечна цінність; унікальність (неповторність, невід-творюваність).

Указане визначення поняття релігії та властивості об'єкта релігійної віри спростовують твердження про існування "атеїстичних", "світських" релігій. Так, не можемо погодитися з класифікацією релігій, яка подана в «Современном философском словаре» за редакцією В.Є. Кемерова. У ньому зазначається, що "релігія - це прагнення людини і суспільства до безпосереднього зв'язку з абсолютом (Богом, богами, субстанцією, го­ловною святинею). У залежності від напрямків пошуку абсолюту, релі­гії можна умовно поділити на егоцентричні, соціоцентричні і космоцен-тричні" [323]210. Егоцентрична релігія - це налагодження чи відновлення духовного зв'язку індивіда зі своїм справжнім "Я", на основі принципу "пізнай себе" (суб'єктивний ідеалізм, іманентна філософія, екзистенці­алізм). Соціоцентрична релігія - прагнення людини чи частини суспіль­ства до єдності своїх сутнісних сил. Різновиди цієї релігії: культи особи, партії, держави, вибраного народу чи соціального класу, техніки, науки.

210 [ 323] Современньїй философский словарь / Под ред. проф. В.Е. Кемерова. - М.: Одиссей,

1996. - С. 406.

80

Космоцентрична релігія - віра у встановлення (відновлення) зв'язку лю­дей із Богом, богами, енергетичним центром Всесвіту, зосередження всіх космічних сил. Форми цієї релігії: теїзм, пантеїзм і атеїзм.

Розглянуті види релігії дозволяють стверджувати, що будь-який об'єкт віри є релігійним, з чим ми не можемо погодитися.

Юридичні засоби реалізації права людини приймати релігію чи інші переконання в Україні не встановлені, оскільки дане право людина може здійснювати особисто власними діями.

Юридичним засобом захисту розглядуваного права є передбачене в законодавстві України положення про те, що "не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії... " (ч. 2. ст. 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації). У разі вчинення вказаних дій релігійною організацією її діяльність може бути припинена в судовому порядку (п. 1. ч. 4. ст. 16 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"). Однак у законодавстві України не передбачено юридичної відповідальності за вчинення вказаних діянь конкретною особою (її ще необхідно запрова­дити). Крім того, розглядувану заборону необхідно уточнити, доповни­ти, закріпивши, зокрема, що "не допускається будь-яке примушування при визначенні людиною (а не тільки громадянином - авт.) свого став­лення до релігії та інших переконань." Відповідно, треба передбачити і конкретні заходи юридичної відповідальності за вказані дії.