Соціальний результат як джерело інформації про інтегровану ефективність системи юридичних засобів
У зв’язку з вищевикладеним звернемо увагу на наступне. Процес юридичного впливу на суспільні відносини є, безперечно, діяльнісним процесом, а тому завжди передбачає певну ціль та засоби для її досягнення.
Відхилення реального результату будь-якої діяльності від результату ідеального (тобто від цілі) свідчить про неадекватність, невідповідність засобу. І навпаки, якщо такий результат співпадає з метою, то, отже, засоби були адекватними, ефективними. Ці відомі положення загальної теорії діяльності стосуються й правового регулювання. Неадекватність результату правового регулювання - це перш за все проблема невідповідності обраного засобу меті регулювання. Однак що тут є засобом? Чи тільки юридична норма? Чи тільки дії щодо її реалізації?
Правове регулювання передбачає залучення не якогось одного виду юридичних засобів, а цілої їх системи. Тому таке регулювання лише у системі всіх своїх необхідних юридичних засобів спроможне чинити вплив на суспільні відносини. У найзагальнішому вигляді до юридичних засобів належать наступні: 1) нормативні засоби-інструменти, 2) засоби-ді- яння, 3) засоби правосвідомості. Таким чином, цілком закономірно, що у спеціальній літературі окремо досліджували проблеми ефективності і першого виду юридичних засобів (ефективність юридичної норми - чи то матеріальної, чи то процесуальної, інституту, галузі, усього об’єктивного юридичного права), і другого (ефективність правозастосувальної діяльності), і третього (зазвичай, високий рівень правосвідомості розглядався як визначальна умова ефективності правового регулювання [53; 445, с.131-139]).
Треба також мати на увазі, що до процесу правового регулювання залучаються, як правило, ще й засоби неюридич- ні (а скажімо, матеріально-технічні).
Тому інтерпретація ефективності, яка побудована на формулі „відношення результату до цілі”, насправді говорить про ефективність і не норми, і не діяльності, а усієї системи юридичних засобів у поєднанні зі сукупністю засобів неюридичних.
Останні виявляються як на рівні нормативного матеріалу (є й інші соціальні норми, що впливають на потрібний результат юридичного регулювання), так і на рівні правозастосування (у літературі вже демонструвалось значення неправових факторів у забезпеченні ефективності реалізації нормативних юридичних приписів [430, с. 105-107; 171, с. 204-241; 113; 30, с.36]).У цьому аспекті видається слушною позиція П. Рабіно- вича, який вважає, що загальна ефективність правового регулювання забезпечується: 1) ефективністю самого закону (юридичної норми); 2) ефективністю процедурно-процесуального механізму застосування закону (юридичної норми); 3) ефективністю самої діяльності із застосування й реалізації закону (юридичної норми). Якщо перші дві позиції - вважає він - стосуються ефективності правотворчості, то остання - ефективності правозастосування (правореалізації). Серед умов ефективності автор виділяє, зокрема, високий рівень правосвідомості [192, с.151].
Таким чином, ми вважаємо, що виявлення соціального результату правового регулювання й співставлення його з метою правового регулювання свідчитиме про сукупну (інтегральну) ефективність усієї системи юридичних засобів; однак при цьому не можна не враховувати і вплив засобів неюридичних (загальносоціальних).
2.1.6.