1666р., листопада 13, Варшава Ян Казимир надає райцям Львова право вибору опікунів для дітей-сиріт
Облята: MK, 205, k.94-96. Титульний напис копіїста: “Oblata rescripti civitati Leopoliensi pro pupillis servienti”.
Коп.: ЦДАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр.646, арк.225-228зв.
oannes Casimirus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniae, Smolensciae, Czernichoviaeque, nec non Sueccorum, Gottorum Vandalorumque haereditarius rex.
Significamus praesentibus litteris nostris, quorum interest, universis et singulis. Quia nos civitatem nostram Leopoliensem omamentum et munimentum totius Russiae primarium optimis legibus institutisque salutaribus, quam instructissimam et maxime munitam sub felici regimine nostro habere volentes, utque indies maiora incrementa, non tantum in emolumentis et commodis rerum domesticarum, sed etiam in moribus et vita civili accipiat, mature praevidere cupientes desideria eius salutaria et instituta laudabilia augere et promovere nunquam intermisimus. Cum vero tam ex querelis, magistratus civitatis eiusdem frequenter apud nos depositis, quam et causis actionibusque variis, ad iudicia nostra devolutis probe intellexissemus, tutores pupillorum quoscunque nimirum testamentarios, legitimos et dativos in civitate Leopoliensi non iuxta praescriptum iurium ac legum communium, tam in institutione edicationeque ipsorum pupillorum, quam in dispositione administrationeque bonorum pupillarium sese, gerere ac procedere, verum prava quadam consuetudine et inveterato more, pro lege recepto tutorum memoratorum alios quidem institutione educationeque pupillorum penitus neglecta, vel etiam perperam et incuriose adhibita et procurata, ipsos pupillos neque bonis moribus, neque disciplinis, conditioni et statui cuiuslibet convenientibus, instruere ac instituere, satagere, sed eos cum summo periculo corporum animarumque arbitrio suo relinquere, unde ob defectum et neglectum primaevae institutionis, aetas, lubrica et in vitium cerea, in iuvenes immorigeros, discolos ac pervicaces, postea vero et in cives sibi totique civitati perniciosos degenerent, tales enim cives quaelibet respublica sortitur, quales in teneriori aetate formavit sibi et quodammodo genuit. Alios autem tutores bona pupillaria non iuxta exigentiam legum, sed pro libitu suo administrare et disponere, ita ut frequenter pupilli patrimoniis suis evoluti, bonisque haereditariis variis artibus tutorum exuti innata successione priventur, vel etiam cum tutoribus succo pupillari saginatis ac ditatis ipsi consilii ac peculii inopes, in lites exosas descendere in iisque reliqum aetatis ac patrimonii consumere cogantur, nonnuli litibus necessariis ab ineunte aetate assueti, non neccessariis etiam grandiores facti se se implicant, vitiligatoresque, notabiles, non modo litigatores evadunt. Quorum omnium malorum infinitam seriem ex unico fonte sinistrae nimirum institutionis personarum pupillarim in ordinataeque administrationis bonorum eorundem permanare. Nos advertentes illamque in radice ipsa praecidere volentes hanc perpetuam et nunquam violabilem administrationem nostram circa tutela pupillorum, quorum praecipue cura adnos tanquam supremum omnium orphanorum in regno hoc existentium tutorem pertinet, in civitate Leopoliensi per omnes observari, manuteneri, adimpleri, per magistratum autem consularem, serio exequi volumus, mandamus ac praecipimus videlicet, ut cuiuslibet anni, quolibet privilegiato electionis officialium civitatis die e medio magistratus duo consules in patronos pupillorum et quaesitores, inspectores ac censores tutorum cuiuslibet conditionis, status ac nationis existentium, per eundem magistratum consularem Leopoliensem perpetuis temporibus eligantur, nominentur et fastis electionis inscribantur, quibus quidem duum viris per magistratum modo supradicto electis ac constitutis plenam potestatem et omnimodam facultatem, damus, tribuimus ac de plenitudine potestatis nostrae regiae concedimus, pupillos cuiuscunque status, conditionis ac nationis fuerint, magistratui praesentandi, tutores illis in defectu naturalium et testamentariorum ex civibus idoneis et sufficienter possessionatis eligendi, nominandi ab eodemque magistratu approbationem illorum impetrandi, refractarios et sine legitima iuris causa munia tutellae detrectantes, paenalibus etiam decretis ad acceptandam tutoriam cogendi et una cum magistratu compellendi, inventariis bonorum mobilium et immobilium (a quibus omnis tutella sumere debet exordium) per tutores conficiendis, ut integre bona fide conficiantur, curam et praesentiam suam adhibendi, confectis vero et in aliquo inventariis defectuosis contradicendi, iuramenta super veritate inventariorum, praestanda auscultandi.
Vel ex causa pietatis et reverentiae parentibus et arcto sangvine iunctis ad annos perfectae aetatis pupillorum (si ita magistratui visum fuerit) differendi, bona mobilia corruptioni obnoxia taxa et hastae subiciendi summasque pecuniarias, tam ex divenditione mobilium corrasas, quam paratas, nec non bona solo fixa pupillorum, in meliorem conditionem pupillarem locandi, disponendi, administrandi, convertendi, utque pupilli institutionem Christianam, tam in probis moribus, quam disciplinis conditioni suae congruentibus, nec non conditionem decentem et viribus peculii sui aequipollentem a tutoribus suis habeant, curam et diligentiam adhibendi procurandique rationes ac calculos administrationis bonorum pupillarium quotannis a tutoribus excipiendi, audiendi auscultandique, defectus illorum ad pravam administrationem bonorum pupillarium magistratui defendendi, susceptos et damnos tutores a munere tutoriali amovendi, aliosque magis idoneos in locum illorum substituendi aliaque omnia quamvis hic non expressa pro expressis haberi volentes, quaecunque in rem, commodum conditionemque meliorem pupillorum visa fuerint, agendi, faciendi, determinandi. Porro magistratui consulari Leopoliensi serio mandamus, ut causas actionesque omnes pupillares, processu summario et compendioso sine dilationibus exemptionibusque quibusvis de plano cognoscat et sine figura ordinarii processus decidat, iudicet ac determinit. Parcendoque sumptibus et impensis pupillaribus appelationem non nisi a sententia definitiva admittat, secus pro gratia nostra, ex debito officiorum suorum et metu legis subsidiariae non facturas. Datum Varsaviae die XIII mensis Novembris, anno Domini MDCLXVI, regnorum nostrorum Poloniae et Sveciae XVIII anno.Ioannes Casimirus rex.
Stephanus Hankiewicz secretarius regiae maiestatis manu propria.
н Казимир, Божою ласкою (титулатура). Даною нашою грамотою повідомляємо всім і кожному, кому необхідно. Ми, бажаючи, щоб наше місто Львів, одне з перших оздоб і укріплень всієї Русі, мало найкращі закони і корисні звичаї, як можна більш було наділене і максимально укріплене під нашим щасливим управлінням, і щоб (отримало) щоденно більше зростання, не тільки у прибутках і зручностях місцевих справ, але також у звичаях і міському житті; бажаючи своєчасно потурбуватися про їхні корисні побажання, ми ніколи не зупинялися, щоб розширити і покращити ухвалені звичаї.
Коли ж достатньо дізнавшись, як зі скарг часто складених нам магістратом того міста, так і з різних справ та судових дій, які потрапляють до нашого суду, що будь-які опікуни сиріт, а надто (що стали ними) законно шляхом заповіту, і назначені в місті Львові, але діють і чинять не згідно з визначеними правами і загальноприйнятими законами, я в наставництві й вихованні тих сиріт, так і в розпорядженні та управлінні майном сиріт, але до певної міри неправильною практикою і недавнім звичаєм, прийнятим за закон, коли згадані опікуни наставництвом та вихованням сиріт цілком нехтують або також викривлено і байдуже застосовують і не опікуються, не наставляють, не клопочуться, не навчають тих сиріт ні добрих звичаїв, ні будь-якій науці, відповідній до походження і статусу, але їх у своїй волі при великій небезпеці для тіла і душі залишають, звідки через нестаток і нехтування дитячим вихованням, в юності (стають) ненадійними і піддатливі на недоліки, непокірними, некультурними і непоступливими, а пізніше вироджуються в небезпечних (осіб) для міщан і всього міста, бо міщани будь- якої спільноти таких шукають, які у дитячому віці сформувалися і в певній мірі народилися. А інші опікуни сирітським добром не згідно з належним законом, але на свій розсуд управляють і розпоряджаються, так що часто сироти без своїх спадщин є залишені; спадкові маєтки різними (у них) хитрощами опікунів є забрані, природного успадкування є позбавлені, або також з опікунами, вгодованими і збагаченими сирітським майном, (сироти) бідні на розум та без власності, змушені починати повні ненависті суперечки і на них залишок віку і спадщини витрачати. Деякі (з них), призвичаєні до необхідних суперечок у перехідному віці, до ще більших непотрібних (суперечок) втягуються; (з них) виходять не просто сперечальники, а скандалісти. Тих усіх поганих (суперечок) безкінечний ряд (виходить) з єдиного без сумніву джерела неправильного виховання дітей-сиріт та впливає на правильне керування їх маєтками. Ми, звертаючи увагу та бажаючи, щоб це докорінно вирішити, хочемо, щоб це вічне і ніколи не насильне наше управління щодо опіки сиріт, виключна турбота про яких тільки до нас, найголовнішого опікуна всіх існуючих сиріт у цьому королівстві, якого (управління) у місті Львові всі дотримувалися, зберігали і виконували, хай раєцьким магістратом серйозно здійснюється; наказуємо і розпоряджаємося, а саме, щоб кожного року, у перший день виборів урядовців міста, той раєцький магістрат Львова вічними часами хай вибере, іменує і урочистим вибором запише двох райців з грона магістрату на патронів сиріт та доглядачів, інспекторів та цензорів опікунів будь-якого походження статусу і нації. Тим двом чоловікам, вищеописаним
способом вибраним і встановленим магістратом, даємо, виділяємо і з повноти нашої королівської влади надаємо повну владу і всяку можливість представляти магістрату опікунів для сиріт будь-якого статусу, походження і нації при відсутності природних і визначених заповітами з відомих і достатньо маєтних міщан, а також обирати, номінувати, отримуючи на це схвалення магістрату, непоступливих і тих, що без законної причини і права від обов‘язку опіки відмовляються, караючими декретами до прийняття опіки змушувати і разом з магістратом примушувати; при складанні опікунами інвентарів рухомих і нерухомих маєтків (від яких (інвентарів) всіх опіка повинна починатися), щоб цілком майно вірно було враховане, турботу і свою присутність забезпечувати, а складеним інвентарям, якщо в чомусь помилкові, заперечувати; складання присяг щодо вірності інвентарів вислуховувати; або з причини милосердя та поваги до батька і близьких родичів до досягнення повноліття сиротами (якщо це буде видно магістрату) відкладати (вислуховування інвентарів); при знищенні рухомого добра попередню оцінку і опис давати; суми грошей, складені як з продажу рухомого (майна), так і готівкою, а також майно власне сиріт, для кращої участі сироти розміщувати, розпоряджатися, керувати, використовувати; турботу і ретельність виявляти і дбати, щоб сироти від своїх опікунів отримали би християнське виховання, як чесним звичаям, так і науці, відповідній до свого походження, а також умови, що належать і є рівнозначними (з умовами) людей свого достатку; рахунки керування майном сиріт кожного року від опікунів приймати, вислуховувати і заслуховувати; при відсутності їх (рахунків) при поганому керуванні майном сиріт магістрату повідомляти, підозрілих і обвинувачених опікунів від обов‘язку опіки відсторонювати та іншими (опікунами) більш відповідними на їх місце замінювати та інші будь-які не висловлені (ситуації) бажаємо мати за висловлені, якщо будь-що для справи, зручності та кращої участі сиріт буде бачитися - хай виконують, роблять, визначають. Далі, львівському раєцькому магістрату серйозно наказуємо, щоб справи і судові дії всіх сиріт вирішив, присудив і визначив скороченим і стисненим процесом, без будь-яких відтермінувань і вилучень, не в судовому порядку і без форми звичайного процесу, зберігаючи видатки і витрати сиріт, дозволивши апеляцію тільки від кінцевого рішення, інше хай не робиться задля нашої ласки з обов‘язку своїх урядів і зі страху перед основним (?) законом. Дано у Варшаві 13 листопада, року Божого 1666, нашого панування у Польщі - 1, Швеції- 2 року. (Місце печатки великої королівської канцелярії).
Ян Казимир, король.
Стефан Ганкевич, секретар королівського маєстату, власною рукою.