1577р., травня 25, Мальборк Стефан виносить рішення в справі суперечки громади і цехів Львова на міську раду за самовільне накладання податків та інші зловживання; наказує обрати колегію сорока мужів, що представлятиме громаду

Ориг.: ЦДІАУЛ. - Ф.131, спр.576. Пергаментний документ у вигляді зошита з чотирьох аркушів розміром 35,5х30 см. Написи: “Inter communitatem et magistratum Leopoliense, sabbatho ante festa Pentecosten.

Облята: ЦДІАУЛ. - Ф.9, оп.1, спр.350, арк.721-727.

Коп.: ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр.613, ap^HO^^; спр.614, apK169-173; спр.615, ap^72- 80; Czart., 2014, k.67-74; Czart., 2029, k.75-85.

Опубл.: Соціальна боротьба, с.41-44 (частково).

Регест: Каталог, №671.

tephanus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Kiioviae, Volhiniae, Podlachiae, Livoniae etc. dominus, necnon princeps Transylvaniae. Significamus praesentibus literis nostris, quorum interest, universis, quod cum intellexissemus ex supplicatione, nomine communitatis civitatis nostrae Leopoliensis nobis exhibita, exortas fuisse multas controversias, dissensiones ac differentias ratione variarum iniuriarum et gravaminum inter communitatem ex una et consules, advocatum et scabinos eiusdem civitatis Leopoliensis partibus ex altera dederamusque literas mandati nostri, quibus ipsas utrasque partes suprascriptas ad nos et tribunal nostrum certo termino, illis coram nobis cum omnibus earum controversiis, iuribus ac munimentis comparendi¹ praefixo, advocavimus, ut potius coram nobis de omnibus iniuriis, controversiis ac differentiis iudicialiter experiantur, quam quod in illa civitate maioribus ac diuturnis litium, anfractibus² ac tumultibus se invicem involvere debeat. In quo quidem termino, vigore advocationis a nobis illis praefixo, partibus ipsis, ex ordine quidem consulari egregiis et famatis Simone Magistro, Nicolao Gelasino, iuris utriusque doctore, Ioanne Zalieski, consulibus, Wolphango Scholcz, Bartholomeo Gadowski, scabinis, et Alberto Baccalaureo a Chodel notario, plenipotentibus cum sufficienti plenipotentia ab universo ordine consulari et advocato et scabinis, coram nobis exhibita, nomine vero communitatis famatis Ioanne Zaidlicz, Iacobo Soszka, pellione, Ioanne Schulczik sartore et Ioanne Ganshern pellione, civibus, necnon Ioanne Niedzwiecz cerdone, et Ioanne Orzessek, suburbanis, coram nobis et iudicio nostro cum plenipotentiis, a communitate et contuberniis civitatis illius nobis exhibitis, comparentibus et terminum illis a nobis praefixum attentantibus, primum quidem plenipotentibus communitatis articulos iniuriarum et gravaminum, quibus ipsam communitatem atque adeo rempublicam civitatis illius ab officio consulari et advocatiali gravari et praemi quearebantur, proponentibus.

Primum quidem quod attinet querellam nomine communitatis contra magistratum civilem propositam, de proventibus bonorum Zubrza et Szichow, quod eos proventus in suos usus privates magistratus convertat, de eisque communitati aeque ut de aliis proventibus civilibus rationem non faciat. Quoniam nomine magistratus civilis inscriptionibus venditionum et resignationum perpetuarum eorundem bonorum coram nobis deductum est, bona eadem in personas consulum pro tempore existentium et in usus eorum privates, ac in sustentationem dignitatis et officii illorum consularis a certis nobilibus iure perpetuae venditionis esse acquisita. Constat etiam ex privilegio incorporationis bona eadem iuri quidem civili, quo ad iurisditionem, quo ad vero usumfructum et possessionem personis consulum pro tempore existentium esse subiecta. Ideo eosdem consules nunc et pro tempore

existentes, in libero usufructu et possessione bonorum praedictorum iuxta iura eorum superius nominata perpetuis temporibus conservavimus et relinquimus.

De bonis autem civilis, ut pote duabus domibus lapideas per magistratum civilem divenditis, quod plenipotentes communitatis querebantur, quoniam consules deducebant domos nonnullas lapideas civiles ex pecunia publica coemptas et tandem urgente necessitate civili de communi consensu totius communitatis venditas pecuniamque pro eis venditis acceptam, non nisi in publicam usum civitatis esse conversam, et ex superabundanti in locum venditarum istarum domorum alia bona ex proventibus civilibus in usum et commodum civitatis melioribus temporibus comparata esse, refferentes se in iis ad inscriptiones et regestra rationum.

De ratione autem facienda per magistratum de proventibus civilibus, quoniam de ea ipsa ratione facienda nomine consulum productum et exhibitum est nobis privilegium seu declaratio serenissimi olim Sigismundi Primi regis, per modum decreti inter communitatem et consulatum facta, ut ad rationem faciendam ex communitate eligantur sex viri idonei et antiqui consules, coram residentibus et quatuor scabinis ante electionem novorum rationem faciant eamque iurati subscribant. Nos eosdem in eo usu iuxta superius memoratam declarationem Sigismundi Primi regis conservamus et relinquimus, ita tamen, ne quid per hoc constitutionibus regni publicis, de rationibus faciendis laudatis derogetur, ut liberum sit nobis quando voluerimus, aut quoties necessarium fore intellexerimus, ad ipsam rationem audiendam, deputatos nostros cum capitaneo nostro deputare.

De electione consulum, quod plenipotentes communitatis urgebant, ut ad communitatem iuxta consuetudinem aliarum civitatum et iuris communis observantiam pertineat. Quoniam consulatus inhaerebant privilegio serenissimi olim Sigismundi Primi regis, de ea ipsa electione edito, quo privilegio cautum est, ut ipsi consules ex scabinis in locum demortui consulis vel demortuorum alium eligerent. Ideo eosdem consules iuxta hoc idem privilegium Sigismundi Primi regis perpetuo conservamus et relinquimus.

De appellationibus in rothulis occlusis ad nos transmitti solitis, quod communitatis plenipotentes urgebant, ut ipsi rotuli occlusi tollantur et appellationes viva voce ad mittantur. Consules autem inherebant privilegiis et decretis antecessorum nostrorum super usum eiusmodi rotulorum occlusorum obtentis et coram nobis exhibitis. Nos eosdem consules iuxta eadem privilegia et decreta in usu transmittendorum rotulorum occlusorum conservavimus, uti conservamus praesentibus. Ita tamen ut deinceps in posterum toties quoties eiusmodi rotuli ad nos transmitti debebunt ad occlusionem eorum partes, tam actorea, quam conventa vocentur et in praesentia earum utrarumque partium ipsi rotuli occludantur, totusque processum causae de qua ad nos appelabitur in praesentia partium antequam occludatur, perlegatur. Et similiter quoque ipsi rothuli a nobis ad illos remitendi adcittatis partibus in praesentia earum aperiantur, et ad debitam executionem deducantur.

De domo quodam³ notariorum appellata alienata, quod plenipotentes communitatis querebant. Quoniam consules deduxerant fuisse quidem obligatam, iam tamen ex proventibus civilibus exemptam, et mansionem notariis civilibus in ea asignari. Ideo nos consules ab eiusmodi delatione liberos pronunciamus, dispositionem eiusdem domus fidei et administrationi illorum consulari relinquentes.

De emporio Leopoliensi per neglientiam consulum prout nomine communitatis ad nos delatum est desertato. Quoniam consules deducebant se illud ipsum emporium quantum in illis fuit semper custodivisse, et ratione illius transgressi emporii plerosque ad iudicium, tribunalque nostrum vocasse, nec per eos stare, quod hoc emporium multoties impediatur, tam ab officio castrensi, quam etiam a pleraque nobilitate, adeo ut multi hominum hoc ipsum emporium praetergredi promittantur, immo et in illo praetereundo invantur contra iura et privilegia eorum ab antecessoribus nostris super hoc idem emporium civitati Leopoliensi concessa. Petebantque a nobis ipsi consules sibi in eo authoritate nostra provideri.

De taxatione domorum vendendorum, quod plenipotentes communitatis illa segravari querebantur, quoniam hic coram nobis plenipotentes consulum consenserunt, ut eiusmodi taxatio non extendatur ad homines eiusdem conditionis rittus et iurisditionis ipsorum civilis in eo ipsos secundum consensum hunc illorum authoritate nostra ac praesentis decreti nostri vigore approbamus et confirmamus.

Similiter de exactionibus civilibus ex consensu etiam ipsorum, ut sine publico et communi consensu totius civitatis, prout in aliis civitatibus nostris observatur, a magistratu non imponantur civibus, decernimus atque statuimus.

Similiter de electione quadraginta virorum, qui repraesentant communitatem, de consensu etiam ipsarum partium, ut iuxta morem et consuetudinem aliarum civitatum, praesertim vero civitatis Cracoviensis, quadraginta viri, modo sint possessionati, probatae fidei et honesti, eligantur, decernimus atque statuimus.

De oneribus suburbanorum, in quibus se gravari per praefatos plenipotentes queruntur, quod attinet, nominatim vero quod ad evehendum fimam⁴ ex civitate se non teneri allegarent. Quoniam nomine officii consularis deductum et privilegio⁵ olim Casimiri Magni regis comprobatum est, ipsos in agris civilibus, ex centum laneis civitati huic donatis, locatos esse, proptereaque ad onera omnia civilia, quaecunque illis ex officio mandantur, sine ullo discrimine ipsorum onerum teneri, quandoquidem non solum ipsi suburbani, verum etiam et cives eiusdem civitatis, etiam ex numero consulari, quicunque aliquid eorum agrorum obtinent, onera eadem ex aequo ferunt et obeunt. Proinde eosdem iuxta privilegium eorum suprascriptum conservavimus et suburbanos praedictos ratione agrorum illis locatorum onera omnia, quaecunque a magistratu iubentur, civitati praestare teneri decrevimus ita, ut decernimus praesentibus.

Quod autem attinet querimoniam contuberniorum de oppugnatis privilegiis. Quoniam consules allegarunt se non oppugnare, immo conservare eiusmodi contuberniorum privilegia, quae ad ordinem bonum in illa civitate conservandum, cum scitu et consensu magistratus civilis sine praeiudicio et derrogatione magistratus civilis obtenta fuerint. Nos hoc in passu providere volentes ne propterea ordo civilis confundatur, declaramus eiusmodi privilegia contuberniorum valere et conservari debere, quae cum scitu et consensu magistratus civilis edita, sigillioque eiusdem magistratus ad petendam a nobis confirmationem roborata fuerint.

De nundinis alteris desertatis pro festo sanctae Margarethae, antehac cellebrari solitis, quod plenipotentes communitatis querebantur. Quoniam plenipotentes consulum petierunt, ut id refferatur ad communem consensum omnium civium, in quantum iis nundinis pro eo tempore, uti voluerint, eo illos refferimus ac remittimus.

De occultatis plebiscitis civitatis. Quoniam consules obtulerunt se obtensuros communitati plebiscita quaecunque habent et ut plura constituantur, illos non impedituros, dum modo fiat de consensu magistratus et totius communitatis et salva approbatione nostra regia.

Similiter de lapidibus publicis in aedificationem turns praeparatis, et per consules, ut asseverebatur in usus privates adeptis. Quoniam consules obtulerunt se responsuros de eo communitati et se nihil eorum in usus privates accepisse ostensuros.

Similiter quoque de mensuras civilibus non diminutis, sed iuxta antiquam publicam mensuram aeream in praetorio habitam, coequatis, ipsas partes ad communem et universum civitatis congressum et ostendendum et demonstrandum eo in loco solito communitati remittimus, it quidem, ut in eo constitutionibus publicis officioque palatinati non derogetur.

Insuper omnes alias querimonias et causas privatas privatorum ad forum et iudicium illorum competens civile Leopoliense, in quo sunt possessionati, ut ibidem de iis legitime iudicio salva ad nos appellatione experiantur, remittimus, iniungentes et mandantes⁶ serio et sub gravi animadversione nostra ipsis partibus suprascriptis, ne deinceps a modo interse ullas turbas, discordias, dissensiones, aut tumultus civiles et intestinos excitent, sed pacifice et quiete ac fraterne, in charitate vivant et iure communi contenti sint. Communitas magistratui debitam obedientiam, honorem et reverentiam praestet.

Magistratus quoque communitatis dignam rationem habeat, omnesque simultates et offensas, odia et rancores, inter se invicem hactenus utrinque habitas, deponant et in oblivionem perpetuam inducant, nec ea sibi exprobrent, aut ullis coloribus et praetextibus unus contra alterum coniunctim vel divisim vindicet sub poena mille marcarum pecuniae communis fisco nostro per partem succumbentem et praemissa non observantem persolvenda, decernentes⁷ eas omnes dissensiones, delationes⁸ et accusationes, nullius partium bonae famae et existimationi, tam in genere, quam in specie, aut successorum eorum ullo unquam tempore nocere posse nec debere, ita nostra sententia mediante. In cuius rei testimonium sigillum nostrum praesentibus est subappensum. Datum Marienburgi, sabbato ante festa Pentecostes proximo, anno Domini millesimo quindentesimo septuagesimo septimo, regni vero nostri anno secundo.

Stephanus rex.

¹ У Соціальній боротьбі comparentibus. ² У Соціальній боротьбі confractibus. ³ В оригіналі quadam. ⁴ У Соціальній боротьбі fimum. ⁵ У Соціальній боротьбі privilegiis. ⁶ У Соціальній боротьбі iniungendo et mandando. ⁷ У Соціальній боротьбі decernendo. ⁸ У Соціальній боротьбі contentiones.

тефан, Божою ласкою (титулатура). Змістом даної грамоти повідомляємо всім, кому необхідно. З прохання, що подали нам від імені громади нашого міста Львова, ми дізналися про те, що між громадою, з одного боку, і райцями, війтом та лавниками цього ж міста, з другого боку, виникло багато суперечок, незгод і сварок з приводу різних кривд і гноблення, ми видали мандат, яким викликали обидві згадані сторони у призначений термін до нас та до нашого трибуналу, щоб вони з’явилися перед нами з усіма своїми суперечками, правами та виправдовуваннями, щоб вони краще перед нами судово вирішували всі свої кривди, спори та незгоди, ніж мали тривати у цьому місті часті, взаємні суперечки, незгоди і неспокій. У той термін, призначений нами їм у порядку виклику, з’явилися ті ж сторони: від стану райців - визначні та славетні райці Симон Магістер, Микола Геласин, доктор обох прав, Йоан Залеський, лавники Вольфганг Шольц, Бартоломей Г адовський, писар Альберт Бакалавр з Ходеля - уповноважені від цілого стану райців, війта і лавників з відповідними уповноваженнями, яке нам подали; від імені громади - міщани славетні Йоан Зайдліч, Яків Соска, кушнір; Йоан Шольчик, кравець; Йоан Г ансгорн, кушнір, а також передміщанин Йоан Нєдзвєдзь, чинбар, та Йоан Ожешок.

Коли вони з’явилися перед нами і нашим судом з повноваженням від громади і цехів цього міста, домагалися рішення в терміні, який ми їм визначили. Тоді виступили насамперед уповноважені від громади з поданням пунктів про кривди і тягарі. Вони скаржилися в них на те, що раєцький та війтівський уряди гноблять і обтяжують цю громаду, навіть спільноту цього міста. Після того вищевказані уповноважені від раєцького та війтівського урядів подавали також свідчення своєї невинності, як усно, так і письмово, та наводили привілеї, права і захисні грамоти відповідно до кожного пункту зокрема. Ми зі своїми дорадниками і досвідченими правознавцями нашого двору, які тоді з ними засідали, вислухавши уважно предмет суперечки, докази, аргументи і підтвердження, які обидві сторони виклали перед нами стосовно окремих пунктів (скарги), і відповідно перевіривши, розглянувши та обміркувавши права, привілеї та інші захисні грамоти, які вони нам пред’явили, (вирішили):

1. Спочатку, стосовно скарги від імені громади, оголошеної проти міського магістрату, про прибутки з маєтків Зубря і Сихів, що магістрат ці прибутки у своє приватне користування привертає, а з них рівно ж, як і з інших міських прибутків, громаді звіт не складає, то оскільки від імені міського магістрату нам були приведені записи про продажі та вічні відступлення цього майна, що особами райців, на той час існуючих, вічним правом продаж було придбане від певних шляхтичів у їхнє приватне користування і в утримання гідності та уряду тих райців. Також відомо з привілею включення цих маєтків до міського права*: наскільки (села) (міській) юрисдикції були підпорядковані, настільки (підпорядковані) до використання і володіння особами райців, в той час існуючих. Таким чином, райців, що тепер є і в майбутньому будуть, зберігаємо і залишаємо у вільному користуванні і володінні згаданими маєтками згідно з правом, згаданим вище.

2. Про міське майно, а саме, дві кам’яниці розпродані міським магістратом, на що уповноважені громади скаржилися. Оскільки райці приводили, що деякі міські кам’яниці, куплені за міські гроші, тоді (вони) продали за невідкладною потребою міста і за згодою всієї громади, і отримані гроші за продані (кам’яниці) тільки лише на громадський вжиток міста використали; і з надлишком, замість цих проданих будинків, інші маєтки з міських прибутків у користування і вигоду міста у кращі часи купили, відсилаючи у цьому до записів і реєстрів звітів. Ми також, звертаючи увагу на управління цим містом, відсилаємо (до) пункту про складання звіту, (що) нашими попередниками раєцькому уряду з довір’ям їм було доручене, щоб із звіту (міщани) відкрили (правду). Так само про відчуження села Брюховичі. То, оскільки райці посилалися, що (вони) представили свій привілей на колись безлюдне і пусте місце, давніше надане місту, що це майно не є відчужене (від міста), і дехто міщан в справі локації і витрат, зроблених на локацію, до певного часу на загосподарювання (села) не зробив, але тими останніми часами певний великий чинш з цих маєтків вже має, щоб також це із складеного звіту нехай (міщани) відкриють, і відсилаємо (їх) до складання звіту.

3. Що ж стосується звітності магістрату про міські прибутки, то оскільки в справі складання того звіту пред’явили нам від імені райців привілей або декларацію, видану найяснішим покійним королем Сигізмундом І, як декрет між громадою і райцями**, (де сказано), щоб для складання звіту обирати з-поміж громади шість відповідних людей і неурядуючих райців, які б перед новими виборами складали звіт у присутності райців - урядуючих (райців) і чотирьох лавників - і під присягою підписували його, залишаємо їх при цьому звичаї згідно із згаданою декларацією короля Сигізмунда І, з тим, одначе (застереженням), щоб вільно нам було, коли схочемо, якщо це необхідно, відрядити для заслуховування цього звіту наших депутатів з нашим старостою для того, щоб через це не порушити конституцій королівства, ухвалених відносно звітування.

4. Що ж до справи вибору райців, то оскільки уповноважені від громади наполягали, щоб за звичаєм інших міст і загальним правом (цей вибір) належав до громади, а райці дотримувалися привілею, виданого відносно того ж вибору найяснішим покійним королем Сигізмундом І***, в якому застережено, щоб самі райці на місце померлого або померлих райців обирали іншого з-поміж лавників, ми зберігаємо і залишаємо назавжди цих райців при тому привілеї короля СигізмундаІ.

. Про апеляції у закритих звичайних ротулах, посланих до нас, стосовно яких уповноважені громади наполягали, що ці закриті ротули можуть підмінюватися і апеляції без права голосу допускатися. А райці дотримувалися наданих привілеїв і декретів наших попередників про використання такого роду закритих ротул, що нам показали. Ми тих райців згідно з тими привілеями і декретами⁴* про користування пересильних закритих ротул зберегли і зберігаємо вічними (часами). Таким чином, щоб надалі, у майбутньому, скільки разів ті ротули до нас повинні посилати закритими для обох сторін, як для позивача, так і для відповідача, (стільки разів) і в присутності цих двох сторін ці ротули мають закриватися. Весь процес справи, від якої до нас апелюють, в присутності (сторін) перш ніж закривати, мають прочитати. І так само ці ротули при поверненні від нас до тих приведених сторін, у їх присутності мають відкриватися і до належного виконання приводитися.

6. Про відчужений будинок, колись званий писарським, про що уповноважені громади скаржилися, то оскільки райці доводили, що (будинок) був обтяжений, і вже з міських прибутків вилучений і є виділений на місцеперебування міських писарів. Таким чином, ми райців від такого звинувачення вільними проголошуємо, залишаючи розпорядження тим будинком у довір’ї та керуванні того раєцького (уряду).

7. Про львівський склад, спустошений недбалістю райців, згідно з тим як іменем громади до нас подано скаргу, то оскільки райці приводили (свідчення), що той склад (вони) скільки могли завжди оберігали, і в справі порушення складу багато разів до суду і нашого трибуналу викликали, не з (їх вини) сталося, що цей склад багато разів порушений, як гродським урядом, так і більшістю шляхти, настільки, що багато людей цей склад насмілюються минати. Мало того, повертаючись назад, наважуються (виступити) проти тих прав і привілеїв, наданих нашими попередниками щодо цього складу у місті Львові. Просили нас ці райці, щоб нашою повагою потурбуватися, тому ми вирішили так і вирішуємо даною (грамотою), щоб цей склад згідно з їх правами і привілеями у всьому точно оберігався і дотримувався, і гродський уряд чи будь- яка особа має міцно і непорушно дотримуватися, під жодним видом чи приводом перешкоджати не повинна.

8. Про оцінку будинків, поданих до продажу, на що уповноважені громади скаржилися, що є обтяжені, то оскільки перед нами уповноважені райців погодилися, що така оцінка не поширюватиметься на людей суспільного становища, віровизнання і міської юрисдикції, в цьому згідно з їх згодою зберігаємо й залишаємо, і ту згоду нашою повагою та силою даного нашого декрету схвалюємо і підтримуємо.

9. Так само, у справі збирання міських податків також за згодою їх (райців), ми вирішуємо і постановляємо, щоб магістрат не накладав їх (міські податки) на міщан, без громадської та загальної згоди усього міста, як цього дотримуються в інших містах.

10. Так само у справі вибору (колегії) сорока мужів⁵*, яка репрезентує громаду, ми вирішуємо та постановляємо, за згодою тих же сторін, їх (членів колегії сорока мужів) обирати за звичаєм інших міст, зокрема міста Кракова, тільки щоб члени колегії сорока мужів були людьми осілими, довіреними та чесними.

11. У справі повинностей передміщан, на які вони скаржаться через згаданих уповноважених, ніби ними (повинностями) їх обтяжують, - зокрема доводять, що не є їхнім обов’язком вивозити сміття з міста, - то, оскільки (уповноважені) від імені раєцького уряду довели та привілеями покійного короля Казимира Великого⁶* підтвердили, що вони (передміщани) оселились на міських грунтах з-поміж ста ланів, дарованих цьому місту, так є їхнім обов’язком виконувати всі міські повинності, які їм магістрат доручає, незважаючи на характер тих повинностей. А оскільки не тільки самі передміщани, але й міщани цього міста, навіть з-поміж райців, нарівні віддають та виконують усі повинності, якщо лише мають якусь частину тих грунтів, ми залишили їх (передміщан) при їхньому згаданому вище привілеї, вирішили та вирішуємо цим (декретом), що згадані передміщани зобов’язані виконувати від грунтів, зданих їм в оренду, всі повинності, які визначить їм магістрат.

12. Що ж стосується скарги цехів про поборювання привілеїв, то оскільки райці приводили (в доказ), що не поборюють (привілеї), а мало того зберігають такого роду привілеї цехів, що до впорядкування добра у місті дотримуються, і були наділені з відома і за згодою міського магістрату без прецеденту і обмеження міського магістрату. Ми хотіли таким чином потурбуватися, щоб внаслідок цього міський порядок не заплутати, декларуємо, що ті цехові привілеї, які видані з відома і за згодою міського магістрату, повинні мати силу і зберігатися, і нехай печаткою того магістрату на прохання від нас для підтвердження зміцненні будуть.

13. Про опустілий другий ярмарок на свято св. Маргарити, який до цього часу звично відбувався, на що уповноважені від громади скаржилися, то оскільки уповноважені райців просили, щоб це було віднесено до загальної згоди всіх міщан, наскільки цей ярмарок на той час (є потрібним), як (міщани) захочуть, до цієї (згоди) відносимо і відсилаємо.

14. Про таємні ухвали міста, то оскільки райці представили, що якщо будуть продовжуватися ухвали міста, то щоб всі мали (можливість) і щоб більшість (міщан) ухвалювали без перешкод, хай (збори) відбудуться зі згоди магістрату і всієї громади та нашого благополучного королівського схвалення.

15. Так само про громадське каміння, приготовлене для спорудження (міських) веж, що райцями було забране у приватне користування, як рішуче стверджують (міщани), то оскільки райці представили, що якщо відповідатимуть про це громаді, то покажуть, що нічого з цього (каміння) у приватне користування не брали.

16. Також про міські не зменшені міри, але згідно з давньою громадською мірою грошей, яка на ратуші знаходиться, (щоб були) зрівнянні у всіх відношеннях, відсилаємо до спільних і всього міста зборів, щоб (міру) показували і демонстрували у місті, загальноприйнятому для громади, і так, щоб (міщани) у громадських постановах і (постановах міського) уряду частково не відміняли воєводських (постанов).

17. Усі інші скарги і приватні справи приватних осіб відсилаємо до відповідного для них львівського міського суду, на території якого вони (згадані приватні особи) мають маєтки, щоб ці справи розглядалися легально перед судом із збереженням можливості звертатися до нас із апеляцією. При цьому серйозно доручаємо і наказуємо тим вищезгаданим сторонам під нашим суворим попередженням, щоб у майбутньому не чинили між собою жодного заколоту, незгоди, непорозуміння або міських і міжусобних бунтів, але жили мирно, спокійно, в братерській любові і задовольнялися загальним правом. Громада повинна ставитися до магістрату з належним послухом, повагою та пошаною. Магістрат також повинен приділяти громаді гідну увагу і відкласти всякі спори, зневаги, ворожнечу та ненависть, що досі були між обома сторонами, і назавжди про них забути та не згадувати. Також не вільно мстити під будь-яким виглядом чи з будь-якого приводу одному над іншими, разом чи окремо, під загрозою сплати в наш скарб 1000 гривен кари в грошах загального обігу стороною, яка провиниться і не буде додержуватися вищезгаданого. Постановляємо нашим рішенням, що всякі подібні непорозуміння, спори та обвинувачення ніколи взагалі і зокрема не можуть і не повинні шкодити ні добрій славі, ні репутації жодної з сторін, а також (їх) спадкоємцям. Для засвідчення справи до цієї (грамоти) наша печатка є підвішена. Дано в Марієнбурзі у найближчу суботу перед (святом) П‘ятидесятниці, року Божого 1577, нашого панування 2 року.

Стефан, король.

* Див. док. №84, 117, 156.

** Див. док. №88, 134.

*** Див. док. №105, 112, 165.

⁴* Див. док. №102, 141, 155.

⁵* Король ввів колегію “сорока мужів“ як орган міського управління не шляхом видання привілею, а через цей декрет (див.: Prochaska A. Dokumenty objasniaj^ce quadragintawirat w Krakowie i Lwowie // Kwartalnik Historyczny. - 1925. - S.315-317).

⁶* Див. док. №1, 3.