Стимуляція активності та участі мешканців в управлінні місцевими справами. Інтегрованість громад як базових адміністративних одиниць
Принципиутворення і функціонування допоміжних одиниць
• Ланки системи самоврядування, що розглядаються як допоміжні одиниці (старости, квартальні ради) кваліфікуються в залежності від характеру громади (сільські, міські).
Такий механізм рішення цілком обґрунтований, однак у контексті інтегрованості устрою важливим є збереження єдиних принципів їх функціону-вання. Це не означає, однак, що в кожній громаді допоміжні одиниці повинні функціонувати ідентично. Закон має врегулювати виключно основні правила щодо їх утворення, повноважень, сфери діяльності; у конкретних питаннях місцевим владам надається повна свобод дій.
• Право на утворення допоміжних одиниць повинно випливати безпосередньо із закону, однак органом, що їх утворює, повинна бути рада громадй.
• Ініціатива їх створення - у компетенції ради. Крім того, з метою уможливлення реалізації волі мешканців варто впровадити механізм, що надає їм право ініціювати створення допоміжних одиниць у випадках, коли дії такого характеру не реалізовує рада. Скажімо рада повинна вчинити відповідні дії як реакція на подання (ініціативу)левного відсотка мешканців (досвід показує, що для таких ініціатив він не повинен бути високим - близько 5- 10 %). Винятком з описаного вище принципу може бути законодавче збереження набутих прав принаймі для тих спільнот, де такі одиниці вже існують. Але навіть у таких випадках закон повинен закріпити за радою право створювати допоміжні одиниці з тим, щоб завжди органом, що створює цю одиницю і надає їй повноваження, була рада громади.
• Принципи функціонування допоміжних одиниць визначається статутом громади. Варто було б уникнути регулювання в законі питань, що стосуються принципів функціонування допоміжних одиниць, а делегувати це право безпосередньо радам громад. Важливими є також законодавчі гарантії для дотримання єдиних принципів у громаді. Неприпустима ситуація, за якої на території однієї самоврядної спільноти допоміжні одиниці, рівні за змістом завдань, функціонували б, спираючись на різні принципи або маючи різні повноваження.
Винятком є ситуація місько-сільської громади, де функціонували б два види допоміжних одиниць. У такому випадку допускається урізноманітнення їх статусів та принципів діяльності відповідно до статусу одиниці (одні принципи - для солтисів, інші - для квартальних рад).• Повноваження цих одиниць визначаються виключно статутом громади. Законодавчий орган повинен мати свободу дій у прийнятті рішень стосовно того, яка сфера повноважень відповідає допоміжним одиницям. Чи є це виключно повноваження висловлювати думки і пропозиції, чи їм надається право зобов’язуючих
рішень у визначених питаннях, що належать до компетенції ради громади. Надання законом визначених повноважень, зокрема права вето допоміжним одиницям, - конфліктний та невластивий для них за своєю природою механізм. Також варто відмовитися від подібної форми взаємин з допоміжними одиницями. Право розпоряджатися комунальним майном та публічними засобами, тобто можливість передачі допоміжним одиницям в управління комунального майна та розпорядження засобами з бюджету громади повинне бути передбачене законом. Рішення про використання цього права - виключна компетенція ради, що реалізує її через статут громади і ухвали, які делегують їй право розпоряджатися частиною комунального майна, та бюджетні ухвали.
Принципи співпраці самоврядування з органами самоорганізації мешканців
• Передбачення у рамках реформи функціонування різних форм самоорганізації мешканців дає можливість підвищити ефективність використання потенціалу місцевих спільнот. Звідси випливає, що було б добре, якби прийняті рішення були, з одного боку, гнучкими, а з іншого, - визначені законодавчо методом, який не викликає сумнівів щодо можливості їх створення та функціонування.
• Bci будинкові, вуличні, квартальні комітети є вираженням волі мешканців до об’єднання і спільної діяльності. 3 точки зору публічної влади вони мають трактуватися як приватні суб’єкти. He повинно бути моделі, де існує припущення, що органи цього типу мають функції органів публічної адміністрації.
• Бажаним є гарантування законом можливості для місцевих влад доручати реалізацію визначених публічних завдань суб’єктам цього типу, а також передавати на потрібні цілі відповідні засоби. Це має відбуватися на принципах суверенності сторін, партнерства, ефективності, прозорої та чесної конкуренції. Звідси випливає необхідність визначення у законах принципів, на які публічна влада може спиратися під час делегування непублічним суб’єктам визначених завдань іншогатипу, ніж аукціон. Таке рішення спричинить розвиток третього сектора та посилить почуття співвід- повідальності мешканців за дії місцевої спільноти.
• Уповноваженими для реалізації завдань та отримання для цієї мети публічних засобів на тих самих засадах мають бути також неурядові організації. їх роль схожа на роль комітетів з тією
лише різницею, що замість об’єднання мешканців на визначеній території вони об’єднують осіб, які зацікавлені визначеною проблематикою. Досвід показує, що у більшості випадків напрямки діяльності третього сектора перекриваються зі сферою завдань, що реалізуються самоврядними органами. Звідси випливає необхідність передбачення у законі можливості реалізації публічних завдань також громадськими організаціями.
• Для посилення ефективності управління необхідно подумати над питанням обґрунтованості доручення виконання публічних завдань допоміжним одиницям - органам самоорганізації мешканців. Допоміжні одиниці не виконують у цій ситуації ролі, для якої вони створюються, оскільки стають посередником у трансферті публічних засобів до безпосередніх виконавців. Передача прав та обов’язків суб’єкту нижчого рівня відповідає принципу субсидіарності, .однак призводить до того, що публічні влади на рівні громади втрачають контроль над виконанням та якістю на- даваних публічних послуг.
14.3.5.