Зміцнення позицій обраного на прямих виборах війта (бургомістра)

3 аналізу, проведеного в даному розділі, випливає необхідність переосмислення питань про роль, місце та сферу повноважень вій- та/бургомістра, а також його стосунків із законодавчим органом одиниці територіального самоврядування.

По-перше, якщо прийняти, що війт обирається на прямих виборах, а відповідно на такій самій основі, як і рада, необхідно

надати йому максимально можливі конституційні повноваження виконавчого органу громади (а не громадської ради), без формального використання такого визначення. Це означає: виконавчий комітет ради необхідно було б перетворити в орган, що приймає рішення тільки з питань, які чітко визначені законом. I тоді війт, а не виконавчий комітет, як зараз, отримав би загальні виконавчі повноваження, у т. ч. повноваження приймати самостійні рішення у питаннях зі сфери компетенції публічної адміністрації. Відповідно не повинна виникати суперечність між мандатом війта та його повноваженнями. Маючи найповнішу довіру (від прямих виборів) війт на сьогодні має невеликі повноваження, а основна влада віддана в руки обраного опосередковано виконавчого комітету.

По-друге, статус війта повинен бути якомога стабільнішим та захищеним від втручання ради (чого не забезпечує діюче законодавство і, як виглядає, не забезпечить також запропонована зміна статті 79 Закону про місцеве самоврядування в Україні).

По-третє, в територіальному самоврядуванні має бути передбачений своєрідний розподіл влади (рада як законодавчий і контрольний орган одиниці територіального самоврядування, і відповідно, функціонально автономний виконавчий орган). Відповідно рада не повинна ревізувати акти виконавчого органу (виконавчого органу принаймні в перспективі; слід підкреслити особливо: не ради, а саме громади), насамперед у частині визнання їх недійсними. Визнати якісь акти недійсними має право лише орган нагляду, а зрештою суд, а не рада, оскільки це логіка ще радянської моделі місцевого самоврядування, і аж ніяк не європейської.

14.3.4.