Право на свободу вибору

а) Європейська хартія прав пацієнтів

Стаття 5. Право на свободу вибору

«Кожен має право на свободу вибору між різними медичними процедурами та закладами (фахівцями) на підставі адекватної інформації».

б) Конституція і закони України

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. [статті 284 (ч. 2), 633].

«Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій» (ч. 2 ст. 284). «Публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець - взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо)» (ч. 1 ст. 633).

Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. (у ред. від 01.12.2005 р.) [стаття 21].

«...Права споживача вважаються у будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції (будь-які товар, робота чи послуга)» (п. 1 ч. 1).

Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.1992 р. [статті 6 (п. «д»), 34 (ч. 2), 36, 38].

У п. «д» ст.6 визначено, що кожний громадянин України має право на охорону здоров’я, що передбачає, в тому числі, кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров’я.

«Лікуючий лікар обирається пацієнтом або призначається йому в уста­новленому цими Основами порядку. Пацієнт вправі вимагати заміни лікаря» (ст. 34).

«Кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування, відповідно до його рекомендацій.

Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імуноде­фіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ: Закон України від 12.12.1991 р. (у ред. від

23.12.2010 р.) [стаття 6 (ч. 4)].

«Безоплатне тестування з метою виявлення ВІЛ, відповідне дотес- тове і післятестове консультування, підготовка і видача висновку про результати такого тестування може здійснюватися медичними закла­дами незалежно від форми власності та підпорядкування, службами соціальної підтримки та іншими організаціями, що працюють у сфері протидії поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ, мають відповідну ліцен­зію на здійснення такого виду діяльності та акредитовану в установ­леному законодавством порядку медичну лабораторію (далі - заклад, що проводив тестування)».

Про захист населення від інфекційних хвороб: Закон України від 06.04.2000 р. [стаття 7].

Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз: Закон України від 05.07.2001 р. [стаття 8 (ч. 1)].

Про заходи протидії' незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними: Закон України від 15.02.1995 р. [стаття 14 (ч. 4)].

«Лікування залежності від наркотичних засобів або психотропних речовин здійснюється в лікувальному закладі незалежно від форми власності за наявності дозволу Міністерства охорони здоров'я України на такий вид діяльності».

в) Підзаконні нормативно-правові акти

Положення про порядок направлення громадян на лікування за кордон: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.12.1995 р. № 991.

Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян: Наказ МОЗ України від

13.11.2001 № 455 [п. 1.5, 1.9, 2.22].

«У разі вибору особою лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи документи, що засвідчу­ють тимчасову непрацездатність, видаються за наявності заяви-кло- потання особи, погодженої з головним лікарем обраного лікувально- профілактичного закладу, або його заступником, засвідченої підписом та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу» (п.

Інструкція про порядок заповнення листка непрацездатності: Наказ Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406 [п. 3.8].

«Особам, у яких тимчасова непрацездатність настала поза постійним місцем проживання і роботи, листок непрацездатності видається за підписом головного лікаря, що засвідчується круглою печаткою закладу охорони здоров’я. Запис здійснюється у графі «Видачу листка непрацездатності дозволяю» із обов’язковим записом у медичних картах амбулаторного чи стаціонарного хворого».

Про затвердження Порядку вибору та заміни лікаря первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та форм первинної облікової документації': Наказ МОЗ України від 04.11.2011 р. № 756.

Про забезпечення порядку направлення громадян на лікування за кордон: Наказ МОЗ України від 06.06.2008 р. № 307.

Про диспансеризацію населення: Наказ МОЗ України від 27.08.2010 р. № 728 [п. 3].

«Організаційний супровід та облік диспансеризації здійснюють органи або заклади охорони здоров’я, які визначені відповідальними за стан надання медичної допомоги населенню на відповідній адміністратив­ній території».

Про затвердження нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров’я України щодо реалізації Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві»: Наказ МОЗ України від 05.10.2011 р. № 646.

Про внесення змін до наказу МОЗ України від 01.11.2011 р. № 742 (Наказ МОЗ України від 01.11.2011 р. № 742 «Про за­твердження примірник договорів про медичне обслуговування населення»): Наказ МОЗ України від 28.12.2011 р. № 992.

Про затвердження Положення про центр первинної медичної (медико-санітарно'і) допомоги та положень про його підрозді­ли: Наказ МОЗ України від 04.11.2011 р.

г) Кодекс медичної етики

Етичний кодекс лікаря України, прийнятий і підписаний на Всеукраїнському з'їзді лікарських організацій та X З'їзді Всеукраїнського лікарського товариства від 27.09.2009 р. [п. 3.5].

«Лікар повинен шанувати право пацієнта на вибір лікаря та його участь у прийнятті рішень про проведення лікувально-профілактичних заходів...»

д) Юридична практика

1. Приклад дотримання прав

Гр. П. захворів, перебуваючи у своєї родини в іншому місті, не за місцем своєї реєстрації. Він викликав дільничного лікаря, який надав хворому ме­дичну допомогу, але відмовився видати йому листок непрацездатності на тій підставі, що гр. П. не зареєстрований за цією адресою. Хворий звернувся до головного лікаря амбулаторно-поліклінічного закладу за місцем свого перебування із заявою про отримання листка непрацездатності, який був йому виданий за підписом головного лікаря.

2. Приклад порушення прав

Гр. H., 1948 р. н., звернулась із заявою до головного лікаря амбулаторно- поліклінічного закладу з вимогою замінити дільничного лікаря. Вона мотивувала свою вимогу тим, що лікар неуважний, недобросовісно виконує свої обов'язки. Головний лікар категорично відмовив хворій у заміні лікаря і запропонував звернутись у приватний заклад охорони здоров'я, оскільки в нього всі лікарі перевантажені й не можуть бути уважними до кожного пацієнта.

3. Випадок з практики

Гр. Ю., 2001 р. н., що проживав у м. Д., госпіталізували у тяжкому стані з гострим гломеронефритом у міську дитячу лікарню. У процесі лікування стан дитини різко погіршувався, потрібно було проводити гемодіаліз, а можливостей у цьому закладі не було. Батьки наполягали на переведенні сина в обласну дитячу лікарню, де був апарат штучної нирки. Лікуючий лікар повідомив, що госпіталізація міських хворих в обласну лікарню не передбачена, що в цій лікарні є усе необхідне обладнання, спеціалісти для надання допомоги гр. Ю. Через день пацієнта у тяжкому стані було переведено в реанімаційне відділення. Батьки звернулись до головного лікаря зі скаргою у письмовій формі на некваліфіковану медичну допомогу, зокрема вказуючи на порушення їхнього права на вільний вибір закладу охорони здоров’я, вибір методів лікування, гарантованого їм ст.

е) Практичні поради

1. Структура права на свободу вибору в галузі охорони здоров’я складається з п’яти елементів (можливостей), а саме: а) права на вільний вибір лікаря; б) права на вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря; в) права на вибір закладу охорони здоров’я; г) права на заміну лікаря на вимогу; д) права на лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах охорони здоров’я України.

2. Віковим цензом для реалізації аналізованих прав є досягнення пацієнтом 14 років.

3. Захист права на свободу вибору лікаря та лікувального закладу насамперед здійснюється шляхом звернення до службових осіб, якими є завідувач відділення, заступник головного лікаря з лікувально-профілактичної роботи та головний лікар. Письмова заява, належним чином оформлена та зареєстрована, на ім’я вищевказаних посадових осіб, з посиланням на нормативно- правові акти, які встановлюють право вільного вибору, в багатьох випадках веде до бажаної мети - надання медичної допомоги саме у цій лікарні або обраним лікарем.

4. У лікувальних закладах приватної форми власності, які надають медичні послуги на підставі публічного договору, захист права на свободу вибору пацієнтом лікаря або лікувального закладу здійснюється на підставі норм Цивільного кодексу України та норм Закону України «Про захист прав споживачів».

5. Договір медичного обслуговування за своєю правовою при­родою є публічним договором. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

є) Перехресні посилання з відповідними міжнародними та регіональними правами

Будь ласка, перегляньте міжнародні та регіональні норми, які стосуються Права на вільний вибір у контексті таких можливостей:

• Права на свободу та особисту недоторканність, розкритого в розділах 2 і 3.

• Права на недоторканність особистого життя, розкритого в роз­ділах 2 і 3.

• Права на свободу від катувань та інших жорстоких, нелюдських та таких, що принижують гідність, видів поводження, розкритого в розділах 2 і 3.

• Права на особисту недоторканність, розкритого в розділах 2 і 3.

• Права на найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров'я, розкритого в розділах 2 і 3.

6.1.6.