Обстеження фінансово-матеріальної бази адміністративно-територіальних одиниць усіх рівнів, стану фінансового забезпечення надання місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування адміністративних і громадських послуг населенню

Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції провело аналіз фінансово-матеріальної бази адміністративно-територіальних одиниць усіх рівнів, стану фінансового забезпечення надання місцевими державними адміністраціями і органами місцевого самоврядування адміністративних та громадських послуг населенню.

Обстеженням у кожній області було охоплено всі міста обласного значення та 5-6 районів, відібраних як за показниками чисельності населення (до ЗО 000 жителів, 40 000 - 60 000 та понад 60 000 жителів), так і за показниками середнього рівня доходів і видатків районних бюджетів на одну особу (мінімальні - середні - найвищі). В кожному районі проведено обстеження 5-6 міст районного значення або селищ міського типу (до 5 000 мешканців, до 15 000 та понад 20 000 жителів) і 5-6 сіл та селищ за показниками населення до 1 500, до 3 000 та понад 5 000 жителів.

Усього обстежено:

• адміністративно - територіальних одиниць:

районів - 62;

міст обласного значення - 43; міст районного значення - 44; селищ міського типу - 51; сільських населених пунктів - 549;

• органів місцевого самоврядування:

обласних рад - 21; районних рад - 62;

міських рад (міст обласного значення) - 43; міських рад (міст районного значення) - 44; селищних рад - 51; сільських рад - 207.

Враховуючи ступінь повноти наданого обласними державними адміністраціями матеріалу та рівень якості його опрацювання, для проведення детального аналізу було визначено 9 базових областей - Донецька, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Львівська, Одеська, Полтавська, Рівненська.

Оскільки обстеження фінансово-матеріальної бази адміністративно-територіальних одиниць, стану фінансового забезпечення надання місцевими державними адміністраціями і органами місцевого самоврядування адміністративних та громадських послуг населенню безпосередньо пов’язано з підготовчим етапом реалізації завдань удосконалення адміністративно-територіального устрою країни (насамперед його низової ланки) та проведенням адміністративної реформи на базовому рівні, основну увагу в ході аналізу було зосереджено на вивченні стану сіл, селищ, міст районного значення.

4.4.1. Рівень —село, селище (сільська, селищнарада)

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Трудові ресурси. За даними обстеження, у 2001 році порівняно з 1995 роком чисельність сільського населення зменшилась на 5,1 відсотка. Частка працездатного населення (відповідно до загальної чисельності населення обстежених сільських населених пунктів) у середньому становить 47 відсотків (зменшення становило 4,7 %). Наявна тенденція зниження кількості дітей у віці до 15 років (на 11,8%) та народжуваності - зниження в середньому становить 26 відсотків. При цьому в Сумській, Чернігівській та Полтавській областях є села, в яких протягом останніх років зовсім не було народжених.

Працюючі у сільській місцевості становили в середньому від 28(3,4 % від загальної кількості обстежених сіл) до 6/ (7,6 %) відсотків від загальної кількості працездатного населення територіальної громади.

Частка населення, яке працює за межами територій сільських рад, у середньому становила у 2002 році 10,8 відсотка.

В окремих районах країни (Свалявський район Закарпатської області, Васильківський район Запорізької області, Біляївський район Одеської області) частка населення, яке працює за межами обстежених територій сільських рад, становить від 15 до ЗО відсотків. Це спричинює зменшення надходжень до місцевого бюджету прибуткового податку з громадян.

Економічний стан працюючих на території сільських населених пунктів підприємств (з яких понад 80 відсотків становлять сільськогосподарські) нестійкий. У випадку його погіршення власники цих підприємств переходять на розрахунки з працівниками натуроплатою. Це призводить до постійного коливання обсягу доходів сільських бюджетів, що закріплюються за ними та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання).

Суттєво впливає на обсяг доходів, що надходять до місцевого бюджету, і юридична неврегульованість статусу особистого підсобного господарства селян. У цих господарствах зайнято майже 50 відсотків працездатного населення, виробляється від 50 до 90 відсотків загального обсягу валової продукції сільського господарства. Але місцевий бюджет від їх діяльності не отримує ніяких доходів.

На загальний економічний стан сільських територіальних громад суттєво впливає відсутність підприємств по збору, первинній переробці та збуту виробленої селянами продукції, забезпечення їх міндобривами, засобами захисту рослин від бур\'янів, шкідників, хвороб, господарським інвентарем, комбікормами, насінням, спеціальною літературою тощо.

СТАН МАТЕРІАЛЬНОЇ БАЗИ

У власності сільських, селищних рад знаходяться:

- бюджетні установи соціально-культурного забезпечення в галузях освіти, охорони здоров\'я, культури;

- комунальні підприємства у сфері житлово-комунального господарства.

На території близько 33 відсотків обстежених сільських, селищних рад працюють дошкільні заклади, які утримуються за рахунок їх бюджету, ще у 13 відсотків сіл працюють дитячі садки, що утримуються за рахунок районного бюджету.

Проведений аналіз видатків на утримання дошкільних закладів засвідчив,що за останні два роки за рахунок місцевих бюджетів не проведено жодного капітального ремонту (а більшість будівель споруджено ЗО - 40 років тому і за нормативами цього потребують). До 10 відсотків дошкільних закладів не працюють у зимовий період (нестача коштів на паливо або капітального ремонту потребують системи енергозабезпечення). Матеріально-технічна база дошкільних закладів потребує оновлення (знос - понад 80 %).

На території деяких сільських, селищних рад, до складу яких входять 3-5 сіл і загальна чисельність їх населення понад 2000 осіб, працюють школи - дитячі садки. В більшості випадків вони утримуються за рахунок районного бюджету.

Із закладів культури на території кожної сільської ради працюють будинок культури і бібліотека. Понад 50 відсотків клубів потребують капітального ремонту як самих приміщень, так і систем життєзабезпечення. Матеріальна база клубів (меблі, костюми, сценічне обладнання, аудіо-,відеотехніка,музичні інструменти тощо) перебуває у незадовільному стані й за останні два роки не оновлювалася. Бібліотеки не мають можливості поповнювати книжковий фонд, тому переважна більшість їх знаходиться на утриманні районних бюджетів.

Дільничні лікарні обслуговують територію декількох (2 - 3) сільрад і утримуються з районного бюджету (вважаються філіями центральних районних лікарень). Є випадки (при чисельності сільських, селищних рад понад 5000 жителів), коли дільничні лікарні утримуються за рахунок сільських, селищних бюджетів. Це стосується і медичних амбулаторій.

Фельдшерсько-акушерські, фельдшерські пункти утримуються в більшості випадків за рахунок місцевих бюджетів. Але є райони, в яких всі ці медичні заклади утримуються за рахунок районного бюджету. Як приклад назвемо Міжгірський та Перечинський райони Закарпатської області, Вільнянський район Запорізької області.

Загальний стан матеріально-технічної бази сільських медичних закладів незадовільний. 40 відсотків будівель медичних закладів потребують капітального ремонту або ремонту систем життєзабезпечення.

Комунальні підприємства на території обстежених сільрад діють у сфері житлово-комунального господарства. Майже 40 відсотків сільрад мають вогнищеві системи централізованого водопостачання, каналізації, тепло- і газопостачання (тобто, які охоплюють від 15 до 40 відсотків житлового фонду), тоді як комунальні підприємства, що їх утримують, створені тільки на території 9 із обстежених сільських, селищних рад (б %), ще на території 8 сільрад діють підрозділи районних комунальних підприємств, які утримуються із районного бюджету (в основному для забезпечення теплопостачанням). Спеціалізовані комунальні підприємства з благоустрою, ремонту автомобільних доріг, видалення та переробки твердих побутових відходів на території обстежених сільрад відсутні.

Матеріальна база комунальних підприємств, особливо системи водо-, тепло-, газопостачання застаріла. Потребує ремонту від 40 до 60 відсотків відповідних мереж. Агрегати, які забезпечують комунальні потреби, працюють на 20 - 40 відсотків від проектної потужності, що підвищує їх енергоємність і, відповідно, тарифи на житлово-комунальні послуги.

Більше третини сільських населених пунктів не мають зупинок громадського транспорту, три чверті сільських населених пунктів мають неосвітлені вулиці, твердим покриттям забезпечено 46 відсотків від загальної протяжності сільських вулиць обстежених населених пунктів.

Видаткова частина сільських бюджетів формується на основі прогнозних показників видатків, розроблених відповідними підрозділами районних державних адміністрацій та централізованими бухгалтеріями. Існує значна диференціація рівнів фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування та бюджетних установ як у різних областях, районах, так і в межах одного району.

Зокрема, варіація видатків на утримання органів місцевого самоврядування в розрахунку на душу населення становить від 18,9 грн (Зорянська сільрада Костянтинівсько- го району Донецької області, 967 жителів) до 52,6 грн (Вільненська сільрада Волноваського району цієї ж області, 1062 жителя).Видатки на утримання дільничних лікарень коливаються від 35,8 грн на особу (Старосанжа- рська сільрада Новосанжарського району Полтавської області, 313/ жителів) до 1о7 грн на особу (Єлизаветівська сільрада Марийського району Донецької області, 2027 жителів).

Диференціація видатків на утримання фельдшерсько- акушерських пунктів сягає від 4,7 до 43,2 грн на особу для сільських рад приблизно однакової чисельності населення. Так, в Опитненській сільраді (2796 жителів) Артемівсько- го району Донецькій області видатки на одну особу становили 26,7 грн, Парасковіївській сільраді (2851 жителів) того ж району - 4,7 грн, Степненській сільраді (2884 жителів) Мар\'їнського району - 43,2 грн, Дворянській сільраді (2714 жителів) Тячівського району Закарпатської області - 9,8 грн.

Видатки на утримання одного дошкільника становили від 1065 грн (Павлівська сільрада Мар\'їнського району Донецької області) до 2603 грн (Добровільська сільрада того ж району).

Невирішеною для сільських, селищних рад є проблема достатнього фінансового забезпечення повноважень, на які передбачаються видатки з власних доходів (15 повноважень, визначених статтею 91 Бюджетного кодексу). Нині таке забезпечення ніяким чином не регламентується, нормативи витрат на це відсутні. Тому місцева влада від 70 до 90 відсотків власних доходів спрямовує на виконання своїх повноважень, видатки на які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. У результаті на благоустрій, позашкільну освіту, житлово-комунальне господарство, ремонт автодоріг, місцеві програми соціального захисту та інше залишається незначна частка власних доходів (є приклади виділення на благоустрій сіл з населенням 1300 чоловік всього 300 грн на рік).

Доцільним видається законодавче визначення мінімального переліку послуг, які повинні надаватись сільськими, селищними органами самоврядування (за рахунок закріплених і власних доходів місцевих бюджетів), розробка державних мінімальних соціальних нормативів у всіх сферах життєдіяльності територіальної громади, визначення порядку їх фінансового забезпечення.

МІСЦЕВИЙ БЮДЖЕТ

За підсумками виконання бюджетів обстежених сіл і селищ у 2002 році середній рівень закріплених доходів на одного сільського жителя становив 21,6 грн. Коливання рівня закріплених доходів становить від 0,1 грн в Роз- токівській та Верхньоводянській сільрадах Рахівського району Закарпатської області до 216,1 грн у Томашівській сільраді Фастівського району Київської області.

Понад 95 відсотків закріплених доходів формуються за рахунок:

- прибуткового податку з громадян - від 0 (13 % обстежених сільрад в Закарпатській,Запорізькій та Одеській областях) до 90 відсотків загальної суми закріплених доходів (50 % обстежених сільрад усіх областей мають такий обсяг податку), при цьому обсяг податку сильно диференційований по роках і залежить від стану економічної діяльності розташованих на територіях сільрад сільськогосподарських підприємств;

- державного мита: його частка, що належить відповідним місцевим бюджетам, становить від 0 (14,7 % обстежених сільрад) до 50 (2,7% обстежених сільрад) відсотків загальної суми закріплених доходів;

- плати за торговий патент на здійснення окремих видів підприємницької діяльності: за рахунок цього надходження бюджет поповнюється від 1,5 до 5 відсотків від загальної суми закріплених доходів у середньому по обстежених областях та від 44 до 87,3 відсотків по окремих районах Закарпатської області (всі обстежені сільради - Сва- лявського району), Василівського району Запорізької області, Арцизького району Одеської області та Кобеляцького району Полтавської області. Обсяг надходжень податку залежить від стану економічної діяльності на території сільради малого підприємництва.

За підсумками 2001 року закріплені доходи в бюджеті сільської, селищної ради в середньому становили 38,8 відсотків загальної його дохідної бази (без врахування обсягів міжбюджетних трансфертів). В обстежених сільських бюджетах на 2002 рік було закладено їх ріст на 15 - 20 відсотків, що підтвердилося за підсумками їх вик.онання.

Доходи сільських бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (власні доходи). Підсумки виконання власних доходів бюджетів обстежених сільських та селищних рад за 2002 рік свідчать, що середній рівень власних доходів на одного сільського жителя становить 22,1 грн; коливання рівня власних доходів становить від 3,0 грн (6 % сільрад Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської областей) до 75 грн на жителя (Малобілозерська сільська рада Василівського району Запорізької області).

Понад 95 відсотків власних доходів сільського (селищного) бюджету формуються за рахунок

- плати за землю: від 4 відсотків у Привільненській сільраді Волноваського району Донецької області, Вели- кобілинській сільраді Самбірського району Львівської області до 90 відсотків у Предтечинській сільраді Донецької області та Негровецькій сільраді Закарпатської області. Рівень доходів сільських,селищних бюджетів від плати за землю до 2002 року стабілізувався і його зростання можливе за умови підвищення економічної активності на території відповідної сільради;

- фіксованого сільськогосподарського податку: від 0 - 5 відсотків (понад 56 % обстежених сільрад) та більше 50 відсотків загальної суми (7,7 % обстежених сільрад) власних доходів;

- місцевих податків і зборів: до 5 відсотків загальної суми власних доходів у 46,8відсотках обстежених сільрад; понад 35 відсотків загальної суми мали 4,1 відсотків обстежених сільрад (середній рівень - 9 % загальної суми).

Обсяг надходжень від останніх двох податків залежить від стану розвитку підприємництва. Останні два роки закріпилась загальна тенденція підвищення обсягів надходжень до місцевих бюджетів за цими видами податків на 5-10 відсотків на рік.

За підсумками 2002 року власні доходи в бюджеті сільської, селищної ради складали в середньому 61,2 відсотка від загальної суми доходів (без врахування обсягів міжбюджетних трансфертів).

У сільських бюджетах на 2002 рік було закладено їх зростання на 5 - 10 відсотків, що підтвердилося станом їх виконання за рік.

4.4.2. Рівень — місто районного значення (селище міського типу)

(місто

району Рівненської об-

В Україні налічується 1086 міст районного значення та селищ (міського типу),які мають самостійні органи місцевого самоврядування. Чисельність населення обстежених малих ¹ ційованість: від 28 300

ласті) _ рнянська селищна рада

Тячівського району Закарпатської області). Розміщення їх на території України нерівномірне - майже 40 відсотків їх на сході (Дніпропетровська - 55, Донецька - 155, Луганська - 132, Харківська - 71 мале місто). На заході тільки у Львівській області таких міст налічується 71. В інших областях по 15 - 50 міст районного значення та селищ міського типу.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Трудові ресурси. Триває тенденція до зниження чисельності населення малих міст на 0,5 - 13,5 відсотків за останні п\'ять років. Працездатне населення складає (у відсотках до загальної кількості обстежених малих міст ) 45 - 56 відсотків. Чисельність працездатного населення коливається в залежності від економічної ситуації на території міст (є міста, у яких наявна тенденція до збільшення кількості працездатного населення на 2 - 4 відсотки, проте є й такі, де чисельність працездатних знизилась за останні роки на 4 - 68 відсотків (м. Тячів Тячівського району Закарпатської області). Кількість працездатного населення міст у віці до 28 років скорочується повільніше ніж у сільській місцевості (на 1,5 - 15 % за останні п’ять років). Наявна тенденція до скорочення кількості дітей у віці до 15 років (3 - 9 %) та народжуваності (на 17 - ЗО %).

Працюючі від загальної чисельності працездатного населення складають 20 - 70 відсотків, з них за межами міськрад працюють від 5 до 17 відсотків. Рівень фіксованого безробіття на території малих міст найвищій серед інших рівнів адміністративно-територіальних одиниць - від 4 до 27 відсотків. Це обумовлено тим, що понад 60 відсотків малих міст є монофункціональними.

Рівень навантаження на одного працюючого на території міської (селищної) ради непрацездатних (пенсіонерів, дітей) та інших осіб, які проживають на території ради, в середньому складає 8 осіб. (Довідка: в смт Ланчин Надвір- нянського району Івано-Франківської області навантаже- ність становить о2 особи на одного працюючого).

Економічний стан працюючих на території міської (селищної) ради підприємств різних форм власності нестійкий, рівень їх рентабельності змінюється майже щороку від +8до -20 відсотків.

СТАН МАТЕРІАЛЬНОЇ БАЗИ

У власності міських (міст районного значення) і селищних (селищ міського типу) рад та на утриманні їх бюджетів перебувають такі ж типи бюджетних установ соціально-культурного призначення, як і в сільських радах. Рівень їх фінансового забезпечення з місцевих бюджетів також унеможливлює підтримання будівель та їх обладнання в задовільному стані. У всіх обстежених територіальних громадах поширена практика передачі бюджетних установ на утримання з районного бюджету. Послуги у сфері охорони здоров\'я для жителів міста (а їх чисельність у оільшості випадків становить 20 - 40 відсотків від загальної кількості жителів району) надають центральні районні лікарні, у сфері культури - районні будинки культури.

В усіх обстежених малих містах діють комунальні підприємства, які забезпечують надання послуг з благоустрою, вивозу і переробки відходів, утримання житлового фонду, водопостачання та вод овід ведення. Видатки на їх утримання в розрахунку на душу населення в різних містах становлять від 0,8 грн до 129 грн (середній показник - ЗО грн). Теплопостачання в переважній більшості малих міст здійснюється виробничими підрозділами районних комунальних підприємств.

Житлово-комунальні підприємства збиткові, мають велику заборгованість зі сплати за енергоносії та електроенергію. Це пов’язано з постійним зростанням заборгованості населення за спожиту електро- та теплоенергію (в середньому сплачується тільки 70 % нарахованих сум) та підприємств усіх форм власності. Обладнання комунальних підприємств фізийно застаріле, в середньому воно зношене на 70 відсотків, мережі тепло- і водопостачання в 40 - 60 відсотках випадків потребують заміни.

МІСЦЕВИЙ БЮДЖЕТ

Середній рівень закріплених доходів міських (міст районного значення) бюджетів на одного жителя у 2001 році склав 42,1 грн. Коливання рівня закріплених доходів: від мінімальних значень 1,2 - 10 грн (15,4 % обстежених міськрад) до 144,2 грн на особу (м. Соледар Донецької області).

Формування 75 відсотків обсягу закріплених доходів у міських бюджетах здійснюється за рахунок:

- прибуткового податку з громадян: від 0 (смт Велико- долинське Овідіопольського району Одеської області) до 100 відсотків від загальної суми закріплених доходів (смт Пе- речин Закарпатської області);

- державного мита в частині, що належить відповідним місцевим бюджетам: від 0,1 (смт Делятин Івано- Франківської області) до 93,8відсотків від загальної суми закріплених доходів (м. Рахів Закарпатської області);

- єдиного податку для суб\'єктів малого підприємництва від 1,1 (м. Часів Яр Донецької області) до 45,9 відсотків загальної суми закріплених доходів (смт Степ- ногірськ Василівського району Запорізької області);

- плата за торговий патент на здійснення окремих видів підприємницької діяльності: від 1 (м. Часів Яр Донецької ооласті) до 54,6 відсотків загальної суми закріплених доходів (смт Міжгір\'я Закарпатської області) і залежить від розвитку на території міськради малого підприємництва. Рівень доходів вищий у містах з населенням понад 5000 жителів.

За підсумками 2002 року закріплені доходи у бюджетах обстежених малих міст становили в середньому 51,8 відсотка від загальної суми доходів (без врахування обсягів міжбюджетних трансфертів).

Середній рівень власних доходів місцевого бюджету в розрахунку на одного жителя малих міст у 2002 році становив 45,2 грн. Коливання рівня власних доходів у розрахунку на одного міського жителя - від мінімального вії грн (і0,9 % обстежених міст) до 389,9 грн (смт Таїрове Одеської області).

Власні доходи бюджетів малих міст на 80 відсотків формуються за рахунок:

- плати за землю: від 5,8відсотка загальної суми власних доходів (м. Старий Самбір Львівської області) до 84,1 відсотка (смт Битків Івано-Франківської області); середній рівень - 52 відсотка;

- місцевих податків і зборів: від 0,7 відсотка (смт Олек- сандрівка Одеської області) до 66,4 відсотка загальної суми власних доходів (м. Рахів Закарпатської області); середній рівень - 13 відсотків.

У випадку виконання містом або селищем функцій районного центру значно підвищуються обсяги власних надходжень бюджетних установ: до 10-15 відсотків та частка податку з власників транспортних засобів: до 5 - 10 відсотків.

За підсумками 2002 року власні доходи в бюджеті міст районного значення та селищ міського типу складають 49,2 відсотка від загальної суми доходів (без врахування обсягів міжбюджетних трансфертів).

4.4.3. Рівень - місто обласного значення

В Україні налічується 173 міста обласного (республіканського - для Автономної Республіки Крим) значення. В ході обстеження проаналізовано стан фінансово-матеріальної бази 13 міст обласного значення дев\'яти областей. Територіальна громада цих міст становить 2350 тис. осіб (15 % наявного населення цього рівня адміністративно-територіальних одиниць). Обстежено міста обласного значення з різним рівнем чисельності населення: малим - м. Острог Рівненської області (14 800), м. Новогродівка Донецької області (17 500), середнім - м. Бердянськ Запорізької області (124 900), м. Стрий Львівської області (62 500), великим - м. Львів (758 500), м. Запоріжжя (817 800 жителів).

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Трудові ресурси. В містах обласного значення помітна тенденція до зниження чисельності населення, але нижчими темпами - на 0,3 - 6,5 відсотка кожні п\'ять років. Наявна тенденція до збільшення у всіх містах кількості пенсіонерів: на 0,5 - 4,2 відсотка за п\'ятиріччя. Кількість населення у працездатному віці (у відсотках до загального числа обстежених міст обласного значення) становить 45 - 65 відсотків (загалом ця цифра скорочується на 1,5 - 2,7 % кожні п\'ять років).

Працюючі від загальної кількості населення у працездатному віці становлять 60 - 86 відсотків, з них за межами міськради працюють від 7 до 24 відсотків. Безробітних реєструється 0,9 -3,6 відсотка від фактичної їх кількості.

Рівень навантаження на одного працюючого на території міської ради у середньому становить 1 непрацездатний.

Економічний стан міст обласного значення. За останні два роки вимальовується тенденція до пожвавлення економічної діяльності на території більшості міст обласного значення. Проте в містах з чисельністю населення менше 50 тис. і монофункціональною економікою відчуваються різкі коливання рівнів доходів у місцеві бюджети.

СТАН МАТЕРІАЛЬНОЇ БАЗИ

Стан будівель і споруд закладів освіти,охорони здоров\'я, культури та інших об\'єктів соцкультпобуту задовільний. У бюджетах міст упродовж 2000 - 2002 років щорічно передбачались кошти на проведення їх ремонту в обсязі 0,і - 4 відсотка від загальної суми витрат;

Видатки на утримання бюджетних установ, що розраховуються у відповідності з формулою розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів, не враховують витрати на їх матеріально-технічне забезпечення. Мінімальні соціальні нормативи та методики розрахунку обсягу витрат на дані цілі не визначені. Для міст обласного значення з невеликою чисельністю населення не розроблено порядок визначення доцільності передачі власних бюджетних установ міст на утримання з обласного бюджету та умови розрахунків за відповідні трансферти на їх утримання;

Стан комунальних підприємств, за даними обстеження, незадовільний. Основна причина - заборгованість населення та підприємств за надані житлово-комунальні послуги, особливо за теплопостачання. Всі міські комунальні підприємства, які постачають тепло, збиткові - обладнання застаріле і енергоємне, потребує значних капіталовкладень. Потребують заміни від 40 до 60 відсотків мереж водо- і теплопостачання, водовідведення. Реформування житлово-комунального господарства проводиться незадовільними темпами. Більшість міст обласного значення з населенням менше 100 тис. жителів передало комунальні підприємства з теплопостачання та частково з водопостачання на утримання областей.

МІСЦЕВИЙ БЮДЖЕТ

Середній рівень закріплених доходів міських бюджетів на одного жителя у 2002 році становив 165,5 грн. Коливання рівня закріплених доходів: від 91,4 грн (м. Острог Рівненської області) до 465,3 грн на особу (м. Енергодар Запорізької області).

Формування 90 відсотків обсягу закріплених доходів у міському бюджеті здійснюється за рахунок:

- прибуткового податку з громадян - від 73,5 (м. Львів) до 96 (м. Енергодар Запорізької області) відсотків від загальної суми закріплених доходів (обсяг податку протягом останніх двох років в обстежених містах зростав на 4- 10 % на рік);

- державного мита в частині, що належить відповідним місцевим бюджетам - від 0,8 (м. Енергодар Запорізької області) до 4,6 відсотка від загальної суми закріплених доходів (м. Орджонікідзе Дніпропетровської області);

- єдиного податку для суб\'єктів малого підприємництва

- від 1,2 (м. Новогродівка Донецької області) до 13,5 (м. Львів) відсотка від загальної суми закріплених доходів;

- плати за торговий патент на здійснення підприємницької діяльності - від 0 (м. Острог Рівненської області) до 7,3 (м. Львів) відсотка від загальної суми закріплених доходів.

За підсумками 2002 року закріплені доходи у бюджетах обстежених міст обласного (республіканського - для Автономної Республіки Крим) значення становили в середньому 60,3 відсотка від загальної суми доходів (без врахування обсягів міжбюджетних трансфертів).

Середній рівень власних доходів місцевого бюджету в розрахунку на одного жителя обстежених міст у 2002 році склав 108,8грн. Коливання рівня власних доходів у розрахунку на одного міського жителя - від 38,6 (м. Острог Рівненської області) до 258,5 грн (м. Стрий Львівської області).

Власні доходи бюджетів міст на 80 відсотків формуються за рахунок:

- плати за землю - від 8,3 (м. Добропілля Донецької області) до 55,8(м. Енергодар Запорізької області) відсотка від загальної суми власних доходів (середній рівень - 42 %);

- місцевих податків і зборів - від 3,2 (м. Стрий Львівської області) до 49,4 (м. Новогродівка Донецької області) відсотка від загальної суми власних доходів (середній рівень - 17%);

- власних надходжень бюджетних установ - від 1,5 (м. Новогродівка Донецької області) до 80,2 відсотка (м. Добропілля Донецької області).

За підсумками 2002 року власні доходи в бюджеті міст обласного (республіканського - Автономна Республіка Крим) значення складали 39,7 відсотка від загальної суми доходів (без врахування обсягів міжбюджетних трансфертів). У 2000

- 2002 роках намітилась тенденція до зростання обсягів доходів міських бюджетів у середньому на 15 - 25 відсотків щорічно,причому це зростання забезпечується в основному за рахунок збільшення обсягу закріплених доходів.

Таким чином, аналіз матеріалів обстеження фінансово-матеріальної бази адміністративно-територіальних одиниць усіх рівнів, стану надання місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування адміністративних і громадських послуг населенню свідчить про значну міжрегіональну диференціацію обсягів доходів та видатків місцевих бюджетів у розрахунку на одну особу на базовому рівні.

Коливання обсягів доходів на одного жителя села (від максимального до мінімального) сягає:

- по закріплених доходах - 52 рази (Донецька і Закарпатська області);

- по власних доходах - 7,5 раза (Донецька і Закарпатська області);

- по видатках,що враховуються при визначенні міжбюд- жетних трансфертів - 5,8 раза (Донецька і Закарпатська області);

- по видатках, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів - 50 разів (Донецька і Львівська області).

Ця проблема потребує вирішення через механізм врегулювання міжбюджетних відносин на рівні села, селища, міста районного значення та району шляхом визначення оптимальних мінімальних нормативів фінансового забезпечення з метою надання якісних послуг населенню незалежно від місця проживання відповідно до встановлених мінімальних соціальних стандартів.

Підсумовуючи викладене вище, можна зробити висновок, що підвищення якості надання органами місцевого самоврядування всіх рівнів державних та соціальних послуг населенню на сучасному етапі можливе за умови розробки механізму врахування в розрахунках бюджетів адміністративно-територіальних одиниць коштів на забезпечення встановлених законодавством України гарантій та пільг окремим категоріям громадян у відповідності з їх розмірами, визначеними державними мінімальними соціальними нормативами.

Для наближення послуг до їх безпосередніх споживачів, підвищення їх якості слід розробити фінансові та інші критерії доцільності делегування окремих повноважень органів місцевого самоврядування базового рівня на районний та обласний рівень. Доцільно визначити також механізм передачі комунальних об’єктів, закладів та підприємств на утримання з районних та обласних бюджетів, порядок розрахунків,який супроводжує таку передачу, між територіальними громадами та цими органами місцевого самоврядування.

Одним із шляхів вирішення зазначених проблем може бути також укрупнення сільських рад,які не мають ніяких матеріальних засобів для розв\'язання своїх господарських потреб, що дозволить на кращій ресурсній базі самостійно проводити окремі соціально-економічні заходи.

Зарубіжний досвід свідчить,що укрупнення територіальних громад повинне здійснюватися за ініціативою центральних органів виконавчої влади, тобто “згори”, підкріпленою відповідною законодавчою базою.Приміром, у багатьох країнах у 60 - 70-ті роки XX століття для підвищення економічної ефективності управління на місцях було проведено муніципальні реформи і зменшено кількість низових територіальних колективів за рахунок їх укрупнення. В результаті реформи 1974 року в Данії, наприклад, число комун скоротилося від 1388 до 275. В Англії та Уельсі у 1972 році кількість округів скоротилася з 1383 до 402. У Швеції було скорочено кількість комун з 1037 до 278.

Натомість там, де процес об\'єднання здійснюється на добровільних засадах, він проходить надзвичайно повільно. У Нідерландах, наприклад, за 100 років кількість комун зменшилася з 1100 до 700, у Бельгії за період добровільного об\'єднання (1961 - 1971 роки) - з 2663 до 2359. А у Франції число комун навіть зростає.

4.6.