Сучасний стан соціально-економічного розвитку малих міст

Малі міста (міста з чисельністю населення до 50 тис.) посідають особливе місце в історичному розвитку України. У них формувалася національна культура народу, вони є основою прогресу та створення великих виробничих і містобудівних комплексів,гарантом стабільності держави і суспільства.

Спад виробництва, дестабілізація соціально-економічного та фінансового стану в країні протягом 1991-2002 років послабили економічну базу малих міст.

Малі міста є найбільшою за кількісним складом групою міст. Значна частина їх - це адміністративні центри районів. З малими містами безпосередньо пов\'язане життя 22,4 млн міських та сільських жителів. Ці міста відіграють важливу роль у формуванні поселенської мережі та розвитку і розміщенні продуктивних сил України.

Станом на 1 січня 2003 року в Україні нараховувалося 350 малих міст (3/4 від загальної їх кількості), в яких проживає 13 відсотків населення (19 % міського населення) (див. додатки 5-6).

У малих містах у 1991-2002 роках спостерігався як природний приріст населення (1,1-1,3 %),так і приріст за рахунок міграції (1,7-3,6 %),тоді як у цілому по країні загальна кількість населення та кількість міського^-населення зменшилися.

В Україні є 11 міст з чисельністю населення до 5 тис., 64 міста - від 5 до 10 тис.,158міст - від 10 до 20 тис., 117 міст - від 20 до 50 тис.

За часткою населення, зайнятого в різних сферах економічної діяльності, можна виділити такі категорії малих міст:

• міста з переважно промисловими функціями;

• транспортні вузли;

• санаторно-курортні та рекреаційні центри;

• історичні, історико-архітектурні, культурні й туристичні центри;

• адміністративні центри районів;

• господарські центри місцевого значення;

• центри низових локальних систем розселення,що виконують функції з надання соціально-культурних, комунально-побутових та інших послуг населенню.

Найбільше в Україні малих міст, які за характером економічної діяльності є організаційно-господарськими та культурно-побутовими центрами місцевого значення (майже 50 % від загальної кількості міст).

Близько 25 відсотків малих міст належать до категорії міст з відносно розвинутою економічною базою - це міста з переважно промисловими функціями. Головною ознакою віднесення малого міста до цієї групи є перевищення середнього по Україні рівня зайнятості населення в галузях матеріального виробництва. Значна частина цих міст - мо- нофункціональні міста, галузями спеціалізації яких є гірничодобувна промисловість, енергетика, переробка сільськогосподарської сировини тощо. В країні 111 таких міст. До них належать:

- індустріальні центри: вугледобування - 32 міста,добування рудної і нерудної сировини - 7,енергетики - 9, обробної промисловості - 27,хімічної і нафтопереробної промисловості - 6;

- аграрно-індустріальні центри - 18;

- транспортні центри - 9;

- лікувально-оздоровчі центри - 2;

- центр художніх промислів - 1.

Найгострішими загальними проблемами розвитку малих міст є:

- низький рівень соціального розвитку;

- відсутність матеріальної та фінансової бази, необхідної для надання якісних громадських та адміністративних послуг населенню;

- низький рівень фінансування з бюджету;

- одностороння спеціалізація промислових комплексів, недостатня завантаженість потужностей підприємств інших галузей;

- низькі темпи будівництва житла, об\'єктів соціальної інфраструктури;

- слабка диференційованість містоутворюючої бази, обмеженість вибору професій, нерозвинутість сфери обслуговування, що ускладнює ситуацію на ринку праці та породжує демографічні проблеми;

- недостатня розвинутість системи водо-, енерго-, теплопостачання та каналізаційних мереж;

- аварійний стан об\'єктів систем водо-, енерго-, теплопостачання;

- незадовільний стан ресурсозбереження;

- незадовільний стан дорожнього господарства;

- низький рівень розвитку міської інфраструктури, сфери соціальних послуг, об\'єктів культури;

- недостатній розвиток транспортних зв\'язків із сільськими населеними пунктами в зоні впливу малого міста;

- низький рівень благоустрою, незадовільна ситуація із збиранням та знешкодженням твердих відходів;

- недостатній рівень професійно-кваліфікаційної підготовки управлінських кадрів;

- обмеженість можливостей населення в одержанні освітніх послуг.

За характером динаміки соціально-економічного розвитку малі міста поділяють на:

• міста, що інтенсивно розвиваються і протягом останніх трьох років мають позитивні показники зростання виробництва (22 міста);

• міста,які слабо розвиваються (60 % міст);

• депресивні міста (33 %).

Порядок віднесення малих міст до категорії депресивних та механізм надання державної підтримки для їх розвитку запроваджується відповідно до законодавства.

00