висновки

Метою дослідження була розробка теоретичних і правових засад сучасної наукової концепції використання матеріалів ОРД у кримі­нальному процесі й обґрунтування рекомендацій по вдосконаленню чинного законодавства та відомчих нормативно-правових актів і прак­тики його застосування в цій сфері.

Проведений аналіз свідчить про необхідність подолання неадеква­тності засобів боротьби з сучасною злочинністю, передбачених чин­ним законодавством, характеру її проявів і форм та створення системи таких засобів, яка б, з одного боку, дозволяла своєчасно виявляти, до­кументувати, ефективно розслідувати злочини і в розумні строки роз­глядати кримінальні справи у суді, постановляючи у них законні, об­ґрунтовані й справедливі рішення, спрямовані на поновлення прав по­терпілих та відшкодування їм збитків, завданих злочинами, а з іншо­го — створення таких гарантій, які б забезпечили непритягнення до кримінальної відповідальності й неосудження невинних.

Теорія кримінального процесу поступово ЗВІЛЬНЯЄТЬСЯ ВІД ДОKTpH- нальної спадщини радянської доби, залишаючи лише ті інститути та правові норми, які протягом десятиліть довели свою ефективність у боротьбі зі злочинністю та захисті прав людини.

Згідно із розроблюваною Концепцією державної політики у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні, метою якої є становлення системи кримінальної юстиції та органів пра­вопорядку, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і гарантує додержання прав людини й основоположних свобод, передбачено усі кримінально карані діяння у подальшому охопити новим узагальнюючим поняттям — «кримі­нальні правопорушення» з його відповідною видовою диференціацією за ознаками й особливостями, що притаманні кожному з видів, на зло­чини та кримінальні проступки. З огляду на це у новому Кримінально- процесуальному кодексі України слід відмовитися від системи досу- дового розслідування злочинів, яке поділяється на дізнання та слідст­во, оскільки такий поділ є недоцільним, тому що відмінності між цими двома формами не стосуються змісту розслідування справи.

Стадія порушення провадження у кримінальній справі у новому Кримінально-процесуальному кодексі України має бути не лише за­лишена, а й отримати подальше вдосконалення, оскільки в умовах поширеного правового нігілізму в Україні, в тому числі й серед право- застосовників, вона має особливе значення в захисті прав людини від необгрунтованого втручання в них правоохоронних органів. Важливе значення у вітчизняному кримінальному процесі має акт порушення провадження у кримінальній справі, який передбачає можливості про­курорському нагляду та судовому контролю за його здійсненням, спрямовані на забезпечення прав людини, її захист від необгрунтова­ного їх обмеження відповідними правоохоронними органами.

Досудове провадження повинно полягати у гласному та неглас­ному зборі й фіксації фактичних даних про обставини злочину, необ­хідних для доказування обвинувачення в суді, у зв’язку з чим у ново­му КПК України поряд із слідчими діями слід ввести й інститут спеці­альних слідчих дій (зняття інформації з каналів зв’язку, встановлення засобів негласного спостереження за місцем чи особою, огляд і виїмка кореспонденції тощо), які мають розшуковий характер, докладно вре­гулювавши їх процесуальну форму, що посилить взаємозв’язок ОРД і кримінального процесу, зблизить розшукову діяльність і досудове слідство та підвищить ефективність боротьби зі злочинністю, захист прав і законних інтересів людини, забезпечення безпеки суспільства й держави від злочинних посягань.

Водночас потребує зміни й процесуальний статус органу досудо- вого розслідування та подальшого удосконалення інституту оператив- но-розшукового забезпечення досудового розслідування кримінальної справи та її судового розгляду, що має знайти своє місце у новому Кримінально-процесуальному кодексі України.

Зближення ОРД і досудового розслідування кримінальних справ вимагає забезпечення процесуальної рівноправності сторін, посилення змагальності та диспозитивності досудового провадження й вдоскона­лення процесуальної регламентації способу збирання і подання суду інформації сторонами захисту та обвинувачення.

З розширенням змагальності та диспозитивності на досудовому провадженні виникає необхідність передбачення механізмів забезпе­чення можливості отримання доказової інформації стороною захисту, в тому числі й на її клопотання, з метою отримання такої інформації чи її перевірки, проведення відповідних оперативно-розшукових захо­дів та порядку ознайомлення з їх результатами.

Визнання зібраних фактичних даних доказами у кримінальній справі має здійснюватися виключно судом у присутності і за безпосе­редньої участі сторін обвинувачення та захисту, що потребує перед­бачення відповідних механізмів для попередження зловживання нада­ними сторонам процесуальними правами щодо подання недостовірної інформації, затягування провадження у кримінальній справі тощо.

У новому Кримінально-процесуальному кодексі України потребує зміни статус прокурора в досудовому розслідуванні, який повинен по­лягати у здійсненні ним контролю за дотриманням законності під час його провадження відповідно до моделі контрольних функцій проку­ратури у країнах Європи.

Прокурор має оцінювати та спрямовувати хід досудового роз­слідування з огляду на свою майбутню позицію у суді при під­триманні державного обвинувачення. Він повинен бути наділений правом процесуального керівництва як досудовим розслідуванням, так і оперативно-розшуковою діяльністю, що здійснюється до порушення провадження у кримінальної справи і в ході супроводу її досудового розслідування і судового розгляду.

Повноваження прокурора за новим КПК України — це контроль за додержанням законів при проведенні досудового розслідування че­рез процесуальне керівництво розслідуванням конкретної криміналь­ної справи; здійснення кримінального переслідування особи, у тому числі висунення обвинувачення та складання обвинувального акту; підтримання державного обвинувачення в суді; контроль за заведен­ням, подовженням строків ведення та закриттям оперативно-розшуко­вих справ; контроль за проведенням конкретних оперативно-розшуко­вих заходів, що включає в себе також і обов’язковість виконання до­ручень прокурора на проведення конкретного оперативного-розшу- кового заходу чи його скасування.

Подальшого вдосконалення у новому Кримінально-процесуаль­ному кодексі України потребує інститут судового контролю в процесі досудового провадження, який повинен передбачати тимчасове обме­ження конституційних прав людини і її основоположних свобод лише за рішенням суду, у зв’язку з чим суддя повинен здійснювати: надання дозволу на проведення спеціальних слідчих дій; обрання запобіжних заходів та надання дозволу на застосування інших заходів процесуа­льного примусу, пов’язаних з тимчасовим обмеженням особистих та майнових прав особи.

Питання про застосування заходів процесуального примусу по­винно вирішуватися у судовому засіданні з дотриманням принципів рівності та змагальності при обов’язковій участі сторін обвинувачення і захисту.

У разі прийняття будь-яких процесуальних рішень на підставі ма­теріалів ОРД не лише сторона обвинувачення, а й сторона захисту по­винна мати можливість до вирішення справи по суті ознайомитися з вмотивуванням таких рішень в установленому порядку й мати мож­ливість навести свої доводи та оскаржити такі рішення.

Відповідно до функціонального призначення правоохоронних ор­ганів виникає необхідність зміни підслідності кримінальних справ.

У зв’язку із впровадженням нової Концепції державної політики у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні потребує докорінної зміни і підготовка кадрів для органів криміналь­ної юстиції та правопорядку, яка повинна бути багаторівневою систе­мою, життєздатність та ефективність якої доведена в демократичних правових країнах Європи та США.