§ 1. Поняття і види матеріалів оперативно-розшукової діяльності

У статті 10 Закону України про ОРД вказуються напрями викори­стання матеріалів ОРД у кримінальному процесі, проте як у цьому за­коні, так і у відомчих нормативно-правових актах термін «матеріали оперативно-розшукової діяльності» вживається без розкриття його поняття, змісту, форми та визначення їх видів.

Відсутність у правових актах нормативного визначення поняття матеріалів ОРД, їх видів, а також встановлених вимог до оформлення кожного з їх видів у ході оперативно-розшукового документування протиправних дій розроблюваних осіб та порядку передачі їх особам, що ведуть кримінальний процес, для використання в інтересах кримі­нального судочинства є одним із проблемних питань, невирішеність якого в теорії і законодавстві негативно впливає на правозастосовну діяльність, про що свідчать результати аналізу матеріалів оперативно- розшукових та кримінальних справ, актів прокурорського реагування на допущені порушення законності в ході здійснення відповідних ОРЗ, подань оперативно-розшукових підрозділів до суду на отримання до­зволу на проведення ОРЗ, що обмежують конституційні права грома­дян. Зазначене актуалізує наукову розробку поняття матеріалів ОРД та визначення їх видів.

Поняття «матеріали» з точки зору семантики визначається як різ­номанітні відомості, дані, зібрання документів, відомостей про що- небудь, те, що призначене для того, на що вказує зміст означення^[632]. Виходячи з аналізу норм Закону про ОРД (статті 1, 6, 7, 8, 9, 9^і, 9², 10) та відомчих нормативних актів, можемо зробити висновок, що «мате­ріали оперативно-розшукової діяльності» — це різноманітні носії фак­тичних даних та відомостей, документи, предмети, що містять у собі фактичні дані (відомості, інформацію, дані) та їх носії, які отримують­ся в ході ОРД і зосереджуються в оперативно-розшукових справах.

Відповідно до Закону про ОРД і відомчих нормативних актів опе­ративні підрозділи при проведенні гласних ОРЗ уповноважені отриму­вати від громадян, організацій, підприємств та установ, незалежно від їх форм власності, посадових осіб, представників влади, засобів масо­вої інформації документи й інші матеріали: заяви громадян, повідом­лення організацій, підприємств, установ, посадових осіб про підготов- лювані, ті, що вчиняються, або вчинені злочини; пояснення громадян, посадових осіб; матеріали перевірок, інвентаризацій, ревізій фінансово- господарської діяльності підприємств, установ та організацій; відповіді на офіційні запити організацій, підприємств, установ, посадових осіб з питань, що входять до їх компетенції; копії документів архівних кри­мінальних справ, кримінальних справ, що перебувають у провадженні правоохоронних чи судових органів (копії відповідей на запити право­охоронних та судових органів, копії пояснень громадян та посадових осіб, копії протоколів допитів, обшуків, виїмок, оглядів та ін.) тощо.

Окрім зазначених в оперативно-розшукових справах також зосе­реджуються матеріали ОРД, що фіксують діяльність осіб (оперативно­го працівника, начальника оперативно-розшукового підрозділу), які здійснюють ОРД, а також матеріали ОРД, що відбивають хід ведення оперативно-розшукової справи, а саме: рапорт оперативного праців­ника про виявлені у ході проведення ОРЗ протиправні діяння, що міс­тять ознаки злочинів, виявлення і припинення яких віднесено до ком­петенції відповідних підрозділів, що здійснюють ОРД, інші докумен­тальні матеріали, в яких містяться підстави для заведення оперативно- розшукових справ; узагальнюючі довідки, складені за результатами аналізу отриманої в ході роботи у справі інформації та її правової оці­нки, з відповідними пропозиціями прийняття управлінських та проце­суальних рішень; постанови про заведення, тимчасове припинення та закриття оперативно-розшукової справи, а також матеріали ОРД, що фіксують план ОРЗ; отримані результати перевірки первинної опера­тивної інформації про протиправну діяльність; матеріали перевірки за автоматизованими банками даних та оперативними обліками СБ Укра­їни, а також оперативно-довідковими картотеками УМВС — MBC України; плани проведення окремих оперативних заходів (оперативні комбінації, експерименти та ін.); копії письмових завдань особам, що перебувають з оперативними підрозділами в негласних конфіденцій­них відносинах; матеріали ОРД, отримані від таких осіб та в ході про­ведення негласних ОРЗ (рапорти, довідки, меморандуми, фото-, кіноп­лівки, аудіо-, відеодиски, протоколи тощо).

Залежно від виду оперативно-розшукових справ, визначених від­повідними нормативно-правовими актами, у них зосереджуються ма­теріали ОРД про фактичні дані, а також дані про їх джерела, які можуть бути використані в інтересах кримінального судочинства, зокрема: про ступінь небезпеки в діях осіб, що розробляються, оцінку завданої ними шкоди їх злочинними діяннями; нові виявлені фактичні дані, які підтверджують або спростовують початкові підозри; обставини, які виключають притягнення осіб, що розробляються, до кримінальної ві­дповідальності; механізми і причини вчинення злочинів та умови, що сприяють вчиненню злочинних дій, заходи щодо їх усунення; особу, що розробляється, та її злочинні зв’язки; мотиви вчинення протиправ­них діянь; про конкретних осіб, що готують (вчинили) злочин, або про ймовірне місцезнаходження особи, що розшукується у зв’язку з переховуванням від органів досудового слідства, суду або ухиляєть­ся від відбування покарання; коло осіб, яким відомо про факт злочину або підготовку до його вчинення; обставини вчинення злочину, прик­мети злочинців; підготовку злочину або локалізацію негативних на­слідків вчиненого злочину; найбільш вірогідні мотиви вчинення зло­чину та інформацію, яка сприяла б встановленню конкретних осіб, що вчинили злочин або готують його; додаткові відомості стосовно об’єкта розшуку, що мають суттєве значення для проведення розшу- кових заходів; усі зв’язки розшукуваного, з’ясування можливої появи у них розшукуваного чи їх обізнаності про його місцезнаходження; дані обліків органів внутрішніх справ, податкових органів, медичних закладів, установ соціального забезпечення, військкоматів, відділів кадрів підприємств, установ та організацій, інших відомств та органі­зацій, у яких здійснюються документальні обліки населення; про епі­зоди злочинної діяльності особи чи групи осіб, щодо яких порушено та розслідується кримінальна справа, а також їх співучасників; осіб, які можуть бути свідками у кримінальній справі; місцезнаходження майна, цінностей, коштів, здобутих злочинним шляхом, а також іншо­го майна, цінностей та коштів, що належать особам, які притягуються до кримінальної відповідальності, з метою забезпечення можливої конфіскації для відшкодування завданої шкоди; місцезнаходження пі­дозрюваних та обвинувачених у кримінальній справі; негативний вплив зв’язків осіб, що розробляються, на хід розслідування кримі­нальної справи; причини й умови, які сприяли вчиненню злочинних дій; про злочинні плани й наміри, передусім міжрегіональних і міжна­родних, організованих злочинних угруповань, їх структуру, склад і ке­рівні ланки; корумповані зв’язки цих угруповань в органах державної влади і управління, їх економічне підґрунтя, тактику й механізми зло­чинної діяльності; намагання організованих злочинних угруповань встановити корумповані зв’язки з державними службовцями та поса­довими особами, співробітниками правоохоронних та контролюючих органів, органів управління, військових формувань України, а також спроби втягнення їх у злочинну діяльність; здійснення організованими злочинними угрупованнями таких тяжких та особливо тяжких злочи­нів, як терористичні акти, вбивства «на замовлення», захоплення заруч­ників, посягання на життя державних та громадських діячів, працівни­ків правоохоронних органів, керівників кредитно-фінансових установ чи промислових структур тощо; масштабні контрабандні акції, фінан­сові афери, проникнення в життєво важливі сфери економіки; пору­шення встановленого порядку вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання та технологій, які можуть бути використані для створення ракетної, ядерної, хімічної, інших видів зброї, військової та спеціальної техніки; а також у сфері нелегальної міграції, незаконного обігу зброї, боєприпасів, вибухових, радіоактивних та отруйних речо­вин, наркотичних засобів і прекурсорів; розповсюдження найманства або незаконної участі громадян України у збройних конфліктах інших держав; лідерів чи учасників злочинних груп та організацій тощо.

З аналізу наведеного змісту оперативно-розшукових справ, визна­чених відомчими нормативними актами, можемо зробити висновок, що оперативно-розшукова справа (як сукупність документів) склада­ється із: документів, які фіксують хід і результати ОРЗ; документів, отриманих від фізичних і юридичних осіб; документів і предметів, що мають на собі сліди, які вказують на ознаки злочину; аналітичних до­кументів, складених уповноваженими особами за результатами ОРЗ.

За змістом оперативно-розшукова справа являє собою певним чи­ном упорядковану інформаційну систему, що знаходить своє фіксова­не відображення в сукупності документів, у тому числі із відповідни­ми додатками, отриманих уповноваженими суб’єктами у визначений законом та відомчими нормативно-правовими актами спосіб, що міс­тять фактичні дані, які можуть бути використані для прийняття рішень в ОРД, кримінальному процесі та інших сферах діяльності^[633] відповідно до визначених законом напрямків.

Аналіз матеріалів ОРД, що становлять зміст оперативно-розшу- кових справ, дає підстави для виокремлення в них таких ознак: вони отримуються лише відповідно до мети та завдань ОРД; лише уповно­важеними на це особами; лише після заведення оперативно-розшу­кової справи; шляхом проведення відповідних ОРЗ; лише у вста­новленому законом та відомчими нормативними актами порядку; вони повинні оформлятися відповідно до встановленої законом та відом­чими нормативно-правовими актами форми; містити фактичні дані (інформацію), що є предметом дослідження відповідної оперативно- розшукової справи; вони являють собою як документи, в яких фіксу­ються фактичні дані (інформація), так і матеріальні носії такої інфор­мації, а також матеріальні об’єкти (документи, їх копії, предмети, їх макети, речовини, зліпки слідів тощо); у них повинен відбиватися спо­сіб отримання оперативно-розшукової інформації, документів, пред­метів та ін.; вони повинні долучатися до матеріалів оперативно- розшукової діяльності у визначений законом та відомчими норматив­ними актами спосіб; вони є засобом закріплення (фіксації) результатів ОРД та способом їх передачі.

Правильне оформлення процесу й результатів ОРД дозволяє: за­кріплювати (фіксувати) й зберігати виявлені фактичні дані, що вка­зують на ознаки злочину, розроблювальних осіб та інші обставини, що мають значення для справи; здійснювати їх кримінально-правову і кримінально-процесуальну оцінку (дати їм кримінально-правову ква­ліфікацію, оцінювати їх з точки зору законності їх отримання, відно­шення до предмета дослідження, достатності для прийняття відповід­ного рішення в ході ведення оперативно-розшукових справ та їх реалі­зації, а також для використання їх у кримінальному процесі для пору­шення провадження у кримінальній справі, проведення слідчих дій, прийняття інших процесуальних рішень, а також для отримання дока­зів); контролювати дії осіб, що беруть участь в ОРД, а також весь хід ОРД; здійснювати прокурорський нагляд за ОРД та судовий контроль за проведенням тих ОРЗ, що обмежують права громадян.

Виходячи з викладеного, можемо зробити висновок, що матеріали ОРД— це матеріально фіксовані джерела, що виникають у процесі здійснення оперативно-розшукових заходів, які містять відомості (інформацію) про ознаки злочину, причетних до нього осіб, а також інші дані, що сприяють його розкриттю.

Матеріали ОРД, які використовуються в інтересах кримінального судочинства, — це матеріально фіксовані джерела, що виникають у процесі здійснення оперативно-розшукових заходів, які містять відомості (інформацію) про ознаки злочину, причетних до нього осіб, а також інші дані, що сприяють його розкриттю та можуть бути вико­ристані для прийняття рішень у кримінальному процесі.

Матеріали ОРД являють собою:

а) документи (їх копії), які відповідно до мети та завдань ОРД складені чи отримані уповноваженими на це особами у передбачений законом та відомчими нормативно-правовими актами спосіб і зафіксо­вані у визначеній ними формі на будь-яких матеріальних носіях (папе­рових, аудіо-, фото-, відеоплівках, магнітних дисках тощо), які відобра­жають фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, пе­редбачені KK України, про їх джерела та інші обставини, що сприяють викриттю цих протиправних діянь, хід отримання даних про них;

б) будь-які предмети, рідини, гази (їх копії, макети, зразки), влас­тивості, якості й стан яких об’єктивно пов’язані зі злочинною діяль­ністю, які були знаряддям злочину й зберегли на собі його сліди чи були об’єктом злочинних дій розроблюваних осіб, гроші й цінності, нажиті злочинним шляхом, та всі інші матеріальні об’єкти, що можуть бути засобами виявлення злочину, встановлення фактичних обставин злочинної діяльності й виявлення осіб, які до неї причетні; які можуть бути використані як приводи та підстави для порушення провадження у кримінальній справі або проведення слідчих дій і прийняття інших процесуальних рішень, а також для отримання фактичних даних, що можуть бути доказами у кримінальній справі.

З урахуванням викладеного, не можна погодитися з В. Ігнатко, який визначає матеріали ОРД, що можуть бути використані в інте­ресах кримінального судочинства, лише як «оперативно-службові до­кументи (протоколи, постанови, довідки, акти, предмети тощо), скла­дені особою, у провадженні котрої перебуває оперативно-розшукова справа, за результатами проведення передбачених у Законі «Про опе- ративно-розшукову діяльність» і відомчими нормативними актами оперативно-розшукових заходів, у яких відображені джерела і способи отримання достатніх даних, що вказують на наявність у діянні особи (осіб) ознак злочину, а також фактичні дані, які можуть бути викорис­тані як підстави і приводи до порушення кримінальної справи, прове­дення слідчих дій і отримання доказів у справі»^[634].

Аналіз наведеного поняття, а також ознак матеріалів ОРД, що бу­ли підставою автору для його визначення, дозволяє зробити висновок, що правознавець відносить до матеріалів ОРД лише документи ОРД, складені особою, у провадженні якої перебуває оперативно-розшукова справа. Таке твердження, на нашу думку, є необгрунтованим, оскільки матеріалами ОРД є також і оперативно-службові документи, які скла­дають уповноважені особи й інших оперативно-розшукових підрозді­лів (оперативного документування, оперативно-технічних підрозділів, забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства та ін.), документи, які отримуються як гласно, так і негласно оперативно- розшуковими підрозділом у передбачений законом спосіб від фізичних та юридичних осіб, документи та предмети, виявлені оперативно- розшуковим підрозділом у ході проведення ОРЗ. Із наведеного визна­чення незрозуміло, які предмети, «складені особою», автор відносить до документів.

Необгрунтованим є віднесення до матеріалів ОРД лише тих, які «можуть бути використані як підстави і приводи до порушення про­вадження у кримінальній справі, проведення слідчих дій і отримання доказів у справі», оскільки матеріали ОРД використовуються і для прийняття інших рішень у кримінальній справі, наприклад, для засто­сування заходів примусу, для застосування заходів безпеки до учасни­ків кримінального судочинства та членів їх сімей, а також для їх ска­сування.

Чинний Закон України про ОРД та відомчі нормативно-правові акти поряд з терміном «матеріали оперативно-розшукової діяльності» вживають і такі терміни: «дані» (п. 4 ст. 7, п. 4 ч. 1 ст. 8, частини 11, 15 ст. 9, п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 9 ¹, п. 7 ст. 9 ², ч. З ст. 12 ), «фактичні дані» (ст. 1, п. 2 ст. 10), «документи» (пункти 7, 16 ч. 1 ст. 8, п. 2 ч. 2 ст. 14), «відо­мості» (частини 10, 12, 13, 15 ст. 9), «інформація» (ст. 1, пункти 1, З ч. 1 ст. 6, пункти 7, 9, 14, 17 ч. 1, частини 2, 3 ст. 8, частини 11, 12, 13, 16 ст. 9, ч. З ст. 11), «протоколи з відповідними додатками» (ч. 2 ст. 8), «оперативно-розшукова справа» (частини 1, 3, 4 ст. 9, статті 91, 92, пункти 2, 8 ч. 2 ст. 14), «документальні дані», «оперативно-розшукова інформація», які в практичній діяльності правоохоронних та судових органів нерідко ототожнюються, що призводить до проблемних ситу­ацій при використанні матеріалів ОРД в інтересах кримінального су­дочинства. У відповідних статтях законів про ОРД країн — колишніх республік CPCP замість терміна «матеріали оперативно-розшукової діяльності» вживається термін «результати оперативно-розшукової ді­яльності»¹, який широко використовується в практичній діяльності ві­тчизняних науковців та правозастосовників і нерідко ототожнюється з поняттям «матеріали оперативно-розшукової діяльності».

Аналіз наукових джерел та матеріалів практики свідчить про те, що найчастіше в професійному обігу поряд з терміном «матеріали оперативно-розшукової діяльності» вживається термін «оперативно- розшукова інформація», під яким окремі науковці розуміють: «матеріа- 2 • • 3 • • 4 • 5

ли», «оперативно-розшукові дані», «відомості», «оперативні докази» «фактичні дані, але не докази»^{[635] [636] [637] [638] [639] [640], «дані про факти»[641], «події», «обста­вини»[642], «непроцесуальну інформацію»[643], «оперативно-процесуальну інформацію»[644], окремі з яких, на нашу думку, збігаються, що нами вже зазначалось, а деякі з них мають своє змістовне і формалізоване значення.}

Отже, основними категоріями, які визначають підсумок оператив­но-розшукової діяльності чи певних ОРЗ, що мають значення для кри­мінального процесу, й неоднозначно трактуються науковцями та прак­тиками, є «оперативно-процесуальна інформація», «матеріали опера­тивно-розшукової діяльності», «результати оперативно-розшукової діяльності», у зв’язку з цим виникає необхідність визначення їх по­нять та співвідношення.

Виходячи з того, що кожне явище має свій зміст та форму, кате­горію «матеріали оперативно-розшукової діяльності» ми відносимо до форми. Зміст матеріалів ОРД становить оперативно-розшукова інфор­мація— будь-які відомості (фактичні дані), що входять до предмета дослідження в оперативно-розшуковій справі, які отримані відповідно до мети й завдань ОРД у визначений законом спосіб із будь-яких не заборонених законом джерел уповноваженими на це суб’єктами, що можуть бути обґрунтуванням відповідних рішень у певних сферах дія­льності.

Змістом матеріалів ОРД, які використовуються в інтересах кримі­нального процесу, є оперативно-розшукова інформація, що використо­вується в інтересах кримінального судочинства, яка являє собою будь- які відомості (фактичні дані), отримані відповідно до мети й завдань ОРД у визначений законом спосіб із будь-яких не заборонених законом джерел уповноваженими на проведення ОРД суб’єктами, що можуть бути обґрунтуванням відповідних рішень у кримінальному процесі.

Для того щоб таку інформацію (фактичні дані), яка є змістом ма­теріалів ОРД, можна було використати відповідно до визначених за­коном напрямків в інтересах кримінального судочинства, вона по­винна бути придатна для формування відповідно приводів та підстав для порушення провадження у кримінальній справі або проведення слідчих дій, прийняття інших процесуальних рішень і отримання фа­ктичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі.

Для використання оперативно-розшукової інформації (фактичних даних) в інтересах кримінального процесу важливим є як інформацій­не значення цієї категорії, так і її матеріально-документальне закріп­лення, яке дає можливість перевірки отримання цих даних у ході ОРД кримінально-процесуальними засобами, у зв’язку з чим перед теорією ОРД і кримінального процесу постає завдання вироблення таких форм матеріалів ОРД, які б відповідали вимогам кримінального процесу при використанні їх для прийняття відповідних процесуальних рішень.

Аналіз матеріалів ОРД дозволяє зробити висновок, що їх основ­ною складовою є відповідний документ, отриманий гласно й негласно від фізичних і юридичних осіб, виявлений у ході ОРЗ, а також складе­ний у ході ОРД уповноваженою на це особою. Нерідко сам процес складання документів в ОРД, як вже нами зазначалося, називається оперативно-розшуковим документуванням.

Попри те, що термін «документ оперативно-розшукової діяльнос­ті»¹ є достатньо поширеним у законодавстві, теорії і на практиці, а не­однозначне його трактування створює певні труднощі, в тому числі й при використанні матеріалів ОРД у кримінальному процесі, він до цього часу законодавчо не визначений.

Нерідко документ ОРД у правозастосовній діяльності ототожню­ють з матеріалами ОРД, тому визначення поняття «матеріали операти­вно-розшукової діяльності», які використовуються у кримінальному процесі, потребує й визначення поняття документа ОРД як засобу фік­сації та передачі оперативно-розшукової інформації й вимог, що став­ляться до його змісту й форми, а також дослідження його співвідно­шення з поняттям «матеріали ОРД».

З цього приводу В. К. Лисиченко слушно зазначає, що у зв’язку з відсутністю науково розробленого поняття «документ» і схожого з ним поняття «матеріали» нечітко формулюються окремі норми, де ці терміни застосовуються у різних значеннях^{[645] [646].}

Слід звернути увагу на те, що у видавничій та бібліотечній справі документ визначається як матеріальний об’єкт з інформацією, закріп­леною створеним людиною способом для її передавання в часі та про­сторі^[647]. Тобто допускаються найрізноманітніші засоби фіксації інфор­мації: за допомогою знаків письма, за допомогою технічних засобів відтворення зображення, за допомогою засобів мистецького відтво­рення дійсності.

Водночас чинні державні стандарти України містять й інші визна­чення вказаного терміна. Документ визначається і як записана інфор­мація, яка може розглядатися як одиниця в інформаційній діяльності¹. Норми Держстандарту, що стосуються термінів архівної справи, ви­значають документ як матеріальний об’єкт, що містить у закріпленому вигляді інформацію, оформлений у встановленому порядку й має від­повідно до чинного законодавства правове значення^{[648] [649].}

У теорії інформації документом вважається зафіксоване повідом­лення^[650] і матеріальний об’єкт із зафіксованою на ньому інформацією^[651].

У статті 27 Закону України «Про інформацію»^[652] документ визнача­ється як передбачена законом матеріальна форма одержання, збері­гання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на па­пері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носії.

У теорії кримінального права, кримінального процесу та криміна­лістики документ визначають: як письмові акти^[653]; як акти застосування права, способи засвідчення чи викладення фактів, що мають юридичне значення^[654]; як будь-які предмети, що засвідчують факти, які мають юридичне значення^[655]; як «письмовий акт, призначений засвідчувати події або факти, які мають юридичне значення»^[656].

Найповніше визначення документа дає В. К. Лисиченко, визна­чаючи його як письмовий акт чи спеціально виготовлений предмет, на якому за допомогою письма чи інших знакових систем закріплені відомості про обставини, які мають значення для справи, що підда­ються спеціальним дослідженням з метою з’ясування його доказового значення¹.

Подібне визначення документа дається і у Модельному кримі­нально-процесуальному кодексі для держав— учасниць СНД, але з більш докладним розшифруванням його носіїв та знакових систем. Таким документом визнається будь-який запис на паперовому, елект­ронному або іншому носієві, виконаний у словесній, цифровій, графі­чній чи іншій знаковій формі, призначений для зберігання, перетво­рення, передачі, посвідчення відомостей, що можуть мати значення для кримінальної справи^{[657] [658].}

Інформатизація суспільства, бурхливий розвиток комп’ютерних технологій і проникнення їх до всіх сфер людської діяльності спри­чинили появу документів на новітніх, нетрадиційних безпаперових носіях інформації. З цим пов’язано те, що документ ототожнюється з матеріальним носієм, оскільки інформація, закріплена на ньому, під­дається однаковим процесам: запису, зберіганню, передачі, одержан­ню, збиранню, пошуку та читанню з метою обігу інформації^[659].

Носії інформації на перфострічках, перфокартах, магнітні й оптич­ні носії, а також інші документи, призначені для переведення в іншу мовну систему, прийнято відносити до категорії матричних документів. Документи на сучасних носіях інформації, як правило, не піддаються безпосередньому сприйняттю (зчитуванню). Інформація зберігається на машинних носіях, а частина документів складається й використову­ється безпосередньо в формі машинного зчитування. За призначенням для сприйняття такі документи належать до тих, які читаються за до­помогою машин. Ці документи призначені для автоматичного відтво­рення інформації, що знаходиться в них. Зміст таких документів ціл­ком або частково подано знаками (перфорація, матричний магнітний запис, матричне розташування знаків, цифр тощо), пристосованими для автоматичного зчитування. Інформація фіксується на перфорацій­них картах чи стрічках, магнітних стрічках, картах, дискетах, спеціа­льних бланках та інших подібних носіях.

Документи на сучасних носіях інформації належать до класу тех- ніко-кодованих, які містять запис, доступний для відтворення тільки за допомогою технічних засобів, у тому числі звуковідтворюючої, проекційної апаратури або комп’ютера. З усього масиву існуючих до­кументів розглянута група виділяється за способом запису й зчиту­вання інформації. Відповідно до цієї ознаки документи на сучасних носіях інформації поділяють на: документи на перфорованих носіях інформації (перфоровані документи) — перфокарти, перфострічки, апертурні карти; документи на магнітних носіях інформації (магнітні документи), до яких належать магнітні стрічки, магнітні карти, магніт­ні диски — гнучкі (дискети) й тверді, а також відеодиски; документи на оптичних носіях інформації (оптичні документи), групу яких ста­новлять мікрографічні документи (мікрофільми, мікродиски, мікрока- рти) й оптичні диски; документи на голографічних носіях інформації (голографічні документи)¹.

У літературі зазначається, що поняття електронного документа слід визначати з урахуванням загального поняття «документ». Отже, суттєвими ознаками електронного документа є його зміст (інформація) і форма (технічний носій інформації). Виходячи з цього, електронним документом є інформація, зафіксована на електронних носіях, яка має реквізити, що дозволяють її ідентифікувати^{[660] [661]. Електронний доку­мент— це певна кількість інформації, яка міститься не на папері, а в пам’яті електронно-обчислювальних машин (чи на магнітному носієві, що є приналежністю електронно-обчислювальної техніки). Проте інформація, що міститься у документі, буде доступною для ро­зуміння людини, а значить, виконувати комунікативну функцію лише у вигляді письмового документа, що буде розміщений на відповідно­му технічному пристрої (моніторі). Сама інформація може існувати як візуальна копія паперового документа, а також у «розібраному» ви­гляді — коли окремі частини документа, поняття або елементи даних зберігаються в різних місцях, а «збираються» разом лише в момент використання документа1. Електронний документ завжди є письмо­вим, оскільки окремим документом є певна кількість інформації, ви­кладена для людини за допомогою письмових знаків, а не математич­ного коду. З цього приводу слід зазначити, що в Законі України «Про електронні документи та електронний документообіг»[662] [663] елект­ронний документ не розуміється як альтернатива письмовому доку­менту. Термін «електронний документ» означає лише різновид його носія, на відміну, наприклад, від паперового. Тому висловлена в літе­ратурі точка зору, що документ матеріалізується лише у письмовій формі мовлення[664], заслуговує на підтримку.}

Аналіз поглядів на загальнонаукове, кримінальне, криміналістич­не й кримінально-процесуальне поняття документа, а також аналіз норм законодавства про ОРД та відомчих нормативно-правових актів дає підстави для виокремлення характерних ознак документа: він є ма­теріальним об’єктом, що виготовлений (зафіксований) на паперових, магнітних, оптичних носіях, перфострічках, перфокартах та ін.; він є засобом фіксації та засобом передачі інформації у часі і просторі за допомогою знаків письма та інших технічних засобів відтворення зо­браження та звуку, мистецьких засобів відтворення дійсності; має пе­вні реквізити та форму; в ньому зафіксовані відомості (фактичні дані, інформація), що має певне значення для його споживача.

Виходячи із цих ознак, можна визначити документ оперативно- розшукової діяльності як паперовий або інший матеріальний носій, що призначений для зберігання, перетворення, передачі, посвідчення відомостей, на якому у знаковий чи в будь-який інший спосіб та в пев­ній формі зафіксована оперативно-розшукова інформація, отримана уповноваженими суб’єктами у визначений законом та відомчими но­рмативними актами спосіб, яка може мати значення для прийняття відповідних рішень в ОРД та інших встановлених законом сферах діяльності.

У сфері ОРД такими документами є: повідомлення осіб, які пере­бувають у негласних конфіденційних відносинах з оперативно-розшу- ковими підрозділами; копії письмових завдань цим особам; плани проведення окремих оперативно-розшукових заходів (оперативні ком­бінації, експерименти тощо); заяви громадян, повідомлення організа­цій, підприємств, установ, посадових осіб про підготовлювані, ті, що вчиняються, або вчинені злочини; пояснення громадян, посадових осіб; матеріали перевірок, інвентаризацій, ревізій фінансово-госпо­дарської діяльності підприємств, установ та організацій; відповіді на офіційні запити організацій, підприємств, установ, посадових осіб з питань, що входять до їх компетенції; копії документів архівних опе­ративно-розшукових, кримінальних справ; копії документів оператив­но-розшукових справ, що перебувають у провадженні відповідних оперативно-розшукових підрозділів; копії документів кримінальних справ, що перебувають у провадженні правоохоронних чи судових ор­ганів (копії відповідей на запити правоохоронних та судових органів, копії пояснень громадян та посадових осіб, копії протоколів допитів, обшуків, виїмок, оглядів тощо); рапорти оперативних працівників про виявлені у ході проведення ОРЗ протиправні діяння, що містять озна­ки злочинів, виявлення і припинення яких віднесено до компетенції органів СБ України, інші документальні матеріали, в яких містяться підстави для заведення оперативно-розшукових справ; рапорти опера­тивних працівників про заведення оперативно-розшукової справи; уза­гальнюючі довідки, складені за результатами аналізу отриманої в ході роботи у справі інформації та її правової оцінки; постанови про заве­дення, тимчасове припинення та закриття оперативно-розшукової справи; узагальнюючі довідки про отримані результати перевірки пер­винної оперативної інформації про протиправну діяльність; матеріали перевірки за автоматизованими банками даних та оперативними облі­ками СБ України, а також оперативно-довідковими картотеками УМВС-МВС України; рапорти, довідки, меморандуми, протоколи проведення негласних ОРЗ тощо.

Серед документів ОРД, які можуть бути використані в інтересах кримінального судочинства, особливе місце посідає протокол, що ві­дображає хід документування та результати проведення відповідного ОРЗ. Надаючи протоколу ОРЗ особливого значення серед документів, які функціонують в ОРД, законодавець у ч. 2 ст. 8 Закону про ОРД зазначив, що «за результатами негласного проникнення до житла чи до іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв’язку, конт­ролю за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та ін­шою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів отри­мання інформації складається протокол з відповідними додатками, який підлягає використанню як джерело доказів^[665] у кримінальному судочинстві», а в ч. 2 ст. 65 чинного КПК серед джерел доказів вказав «протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та інші документи». Проте в жодній статті Закону про ОРД та чинного КПК України не вказано ані змісту цього протоколу, ані в якому порядку і якою посадовою особою цей протокол повинен складатися, що на практиці необґрунтовано знижує можливість використання таких протоколів у кримінальному процесу, в тому числі й для визнання їх доказами у кримінальній справі.

Враховуючи зазначене, вважаємо доцільним Закон про ОРД допо­внити окремою статтею, яка б мала назву: «Протокол оперативно- розшукового заходу», такого змісту: «У протоколі про оперативно- розшуковий захід зазначається місце й дата його складання; посади і прізвища осіб, що проводять захід; час його початку та закінчення; зміст проведеного заходу; всі істотні обставини, виявлені при вико­нанні цього оперативно-розшукового заходу, що мають значення для справи.

Відомості про осіб, що проводили захід чи брали в ньому участь, є інформацією з обмеженим доступом і можуть бути розкриті лише за особистою письмовою згодою цих осіб та письмовим дозволом керів­ника органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність.

З метою нерозголошення даних про особу, яка проводила опера- тивно-розшуковий захід, а також даних про інших осіб, що брали участь у його проведенні, у протоколі зазначаються лише їх псевдоні­ми, а справжні прізвища, ім’я, по батькові, дата народокення і місце проживання, сімейний стан, місце роботи, рід занять або посада та ін­ші дані, що містять інформацію про цих осіб, зберігаються в матеріа­лах оперативно-розшукової справи до набрання чинності вироком чи іншим передбаченим законом процесуальним актам.

До протоколу можуть бути додані фотознімки, матеріали звуко­запису, кінозйомок, відеозапису, плани, схеми, зліпки та інші матеріали, які пояснюють його зміст, про що вказується в цьому протоколі. У протоколі вказуються також технічні засоби та умови їх застосування.

Протокол підписує особа, яка проводила оперативно-розшуковий захід, та інші особи, які були присутні при цьому чи брали участь у його проведенні.

Протокол з відповідними додатками до нього долучається до ма­теріалів оперативно-розшукової справи і в разі необхідності направля­ється особі, яка приймає рішення про порушення провадження у кри­мінальній справі за матеріалами ОРД, особі, у провадженні якої пере­буває кримінальна справа, особі, за дорученням якої проводився опе­ративно-розшуковий захід, у порядку, визначеному цим законом та іншими нормативними актами».

За результатами аналізу пунктів 7, 16 ч. 1 ст. 8, ст. 10, п. 2 ч. 2 ст. 14 Закону України про ОРД, а також норм відомчих нормативно- правових актів, у яких цей термін вживається, можна зробити висно­вок про те, що поняття «матеріали ОРД» ширше за поняття «докумен­ти ОРД». Вони співвідносяться між собою як ціле та частина, оскільки матеріалами ОРД є не лише документи, а й предмети (вироби, макети й інші об’єкти), які отримані в результаті проведення ОРЗ і є носіями оперативно-розшукової інформації та можуть бути використані в інте­ресах ОРД і кримінального судочинства.

Поняття «оперативно-розшукова інформація» як «дані», «фактич­ні дані», «відомості» не можна ототожнювати з поняттями «оператив- но-розшукові документи», «матеріали оперативно-розшукової діяль­ності», оскільки останні визначають стан статичної фіксації оператив­но-розшукової інформації (даних, фактичних даних), характеризують різні способи її матеріального закріплення. А отже, поняття «викорис­тання оперативно-розшукової інформації» та «використання матеріа­лів ОРД» мають неоднакове змістовне навантаження.

У першому випадку мова йде про відомості (дані, фактичні дані), які використовуються автономно від матеріалів ОРД, тобто без їх до­кументального закріплення відповідно до визначених Законом про ОРД та відомчими нормативними актами форм.

У другому— про використання як самої оперативно-розшукової інформації, так і тих матеріалів (документів, предметів), у яких вона зафіксована.

Матеріали ОРД у практичній діяльності правоохоронних та судо­вих органів нерідко помилково ототожнюють з оперативно-розшу- ковими справами, які передбачені відомчими нормативними актами й ведуться з метою організації і здійснення цілеспрямованих ОРЗ, сис­тематизації, документації і фіксації результатів їх проведення, для аналізу отриманих даних щодо протиправної діяльності об’єктів спра­ви, оперативної і правової оцінки матеріалів ОРД, а також прийняття управлінських і процесуальних рішень.

У теорії кримінального процесу та ОРД результатами ОРД вважа­ється як усна оперативно-розшукова інформація, так і різні матеріаль­ні об’єкти: «предмети й документи, що несуть важливі відомості про обставини справи», здобуті при здійсненні ОРЗ¹.

Оскільки результати ОРД є реалізацією мети та завдань ОРД чи її певних етапів, ОРЗ тощо, їх підсумком — фактичними даними (інфор­мацією), що фіксуються в оперативно-службових документах (рапор­тах, довідках, зведеннях, меморандумах, актах, звітах, протоколах, отриманих у ході ОРД предметах, та ін.) — матеріалах ОРД, які зосере­джуються в матеріалах оперативно-розшукової справи, то поняття «ре­зультат оперативно-розшукової діяльності» має інформаційно-пра­вовий характер, являючи собою реалізовані на практиці мету та завдан­ня відповідної оперативно-розшукової дії, ОРЗ чи в цілому ОРД, а також формалізовано юридичний характер. Тому, на нашу думку, слід виходити з рівнозначності термінів «оперативно-розшукова інформа­ція», «відомості», «дані», «фактичні дані» й «результати ОРД» за умо­ви, що «оперативно-розшукова інформація», «відомості», «дані», «фак­тичні дані» є остаточним, кінцевим підсумком відповідно оперативно- розшукової дії, ОРЗ чи в цілому ОРД, спрямованих на їх отримання, а також рівнозначності термінів «матеріали оперативно-розшукової діяльності» й «результати оперативно-розшукової діяльності».

Окремі автори вважають, що як результати ОРД слід розглядати також підсумки вирішення завдань, які стоять перед підрозділами, що здійснюють ОРД, тобто захоплення обвинуваченого, що переховуєть­ся, чи особи, запідозреної у вчиненні розслідуваного злочину, за до­помогою здійснення оперативно-тактичної комбінації^{[666] [667].}

Існує думка, що результат ОРД — це дані (відомості, інформація), отримані при здійсненні ОРЗ, а також від конфідентів і зафіксовані в матеріалах оперативно-розшукових справ^[668], «інформаційний і (чи) матеріальний продукт, отриманий оперативно-розшуковим органом як підсумок конкретної оперативно-розшукової дії, заходу, операції»¹.

У спеціальній літературі зазначається також, що під результатами ОРД слід розуміти фактичні дані, відомості, інформацію, отримані при проведенні ОРЗ, передбачених Законом про ОРД, і обставини, що пов’язані з підготовлюваним чи вчиненим злочином, розшуком осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства й суду, що ухиляють­ся від відбування покарання і безвісти пропали. Вони можуть містити­ся: в оперативно-службових документах, що фіксують хід ОРЗ і скла­дені відповідно до відомчих нормативних актів; у матеріалах фото-, кінозйомки, у звуко-, відеозаписах, зроблених у процесі оперативних заходів; у поясненнях осіб, що брали участь у їх проведенні; у предме­тах, матеріалах і повідомленнях, вилучених при здійсненні ОРЗ; у по­відомленнях конфіденційних джерел^{[669] [670].}

Подібне визначення результату ОРД дається й у міжвідомчій Ін­струкції РФ «Про порядок надання результатів оперативно-розшу­кової діяльності органу дізнання, слідчому, прокурору чи суду», де під ним розуміються фактичні дані, отримані оперативними підрозділами у встановленому федеральним законом про ОРД порядку, про: ознаки підготовлюваного, такого, що вчиняється, чи вчиненого злочину, осіб, що підготовляють, вчиняють чи вчинили правопорушення, що перехо­вуються від органів дізнання, слідства й суду, що ухиляються від від­бування покарання й безвісти пропали, а також про події чи дії, що створюють загрозу державній, воєнній, економічній або екологічній безпеці Росії^[671].

Аналіз матеріалів ОРД, які передбачені Законом про ОРД та ві­домчими нормативно-правовими актами, дає підстави для висновку, що вони за своєю інформаційною та правовою природою є неодно­рідними. Це дозволяє класифікувати їх на відповідні види з метою

виявлення можливостей використання кожного з них в інтересах кри­мінального судочинства та вироблення вимог до порядку їх оформ­лення й залучення до кримінального процесу.

Матеріали ОРД, що можуть бути використані в інтересах кримі­нального судочинства, залежно від обраних критеріїв можна класифі­кувати на такі види:

а) за способом отримання:

1) отримані в ході негласних ОРЗ, результати яких мають відпо­відний ступінь таємності;

2) отримані гласним, офіційним шляхом;

б) залежно від можливості розсекречення (для матеріалів ОРД, отриманих у ході негласних ОРЗ):

1) ті, що можуть бути розсекречені у встановленому законом та відомчими нормативними актами порядку;

2) які не підлягають розсекреченню: у зв’язку з недоцільністю ро­зшифрування форм та методів ОРД; з неможливістю забезпечення безпеки осіб, що брали участь в ОРД та можуть стати учасниками кримінального судочинства (можуть бути допитані як свідки та взяти участь у проведенні інших слідчих дій); з недоцільністю розголошен­ня конфіденційних відносин; з відсутністю письмової згоди особи, щоб дані про її конфіденційні відносини з підрозділами, які здійсню­ють ОРД, були розголошені;

в) за змістом:

1) які містять інформацію про носії фактичних даних;

2) у яких зафіксовані дані про дії запідозрених у вчиненні злочину осіб;

3) які містять інформацію про матеріальні сліди злочинів та інші фактичні дані, що можуть бути використані в інтересах кримінального процесу;

г) за характером:

1) вербального походження: повідомлення, отримані від осіб, що перебувають у конфіденційних відносинах з оперативно-розшуковими підрозділами; пояснення, заяви, звернення окремих осіб;

2) документального походження: отримані від фізичних та юри­дичних осіб гласно й негласно; складені уповноваженими особами в ході їх оперативно-службової діяльності (протоколи, акти, рапорти, довідки, зведення, меморандуми, огляди, звіти тощо);

3) речового походження: виявлені в ході ОРЗ (зброя, наркотики тощо); виготовлені в ході оперативно-службової діяльності (макети, копії тощо);

ґ) за способом використання:

1) документального й речового походження, отримані як гласно, так і негласно, та можуть бути використані процесуальним шляхом як приводи та підстави для порушення провадження у кримінальній справі або проведення слідчих дій, для отримання фактичних даних, що можуть бути доказами у кримінальній справі, та прийняття інших процесуальних рішень: рапорти оперативного працівника про вияв­лення ознак злочину; довідки, меморандуми, протоколи проведення негласних ОРЗ (оперативного постачання предметів, товарів і речо­вин; проведення візуального спостереження тощо); фото-, кіноплівки, аудіо-, відеодиски та інші носії, на яких зафіксована оперативна інфо­рмація (фактичні дані) про протиправні діяння окремих осіб та груп; заяви громадян, повідомлення організацій, підприємств, установ, по­садових осіб про підготовлювані, ті, що вчиняються, або вчинені зло­чини; пояснення громадян, посадових осіб; акти й матеріали переві­рок, інвентаризацій, ревізій фінансово-господарської діяльності підп­риємств, установ та організацій; відповіді на офіційні запити організа­цій, підприємств, установ, посадових осіб, що входять до їх компетен­ції; копії процесуальних документів архівних кримінальних справ, кримінальних справ, що перебувають у провадженні правоохоронних чи судових органів (копії відповідей на запити правоохоронних та су­дових органів, копії пояснень громадян та посадових осіб, копії прото­колів допитів, обшуків, виїмок, оглядів тощо); копії будь-яких інших документів, що вказують на ознаки злочину, а також обставини, що сприяють його розкриттю; рапорти оперативних працівників про ви­явлені у ході проведення ОРЗ протиправні діяння, що містять ознаки злочинів, та дані щодо запідозреної особи та її зв’язки, інші матеріали перевірки за автоматизованими банками даних та оперативними облі­ками СБ України, а також оперативно-довідковими картотеками УМВС — MBC України, що не містять конфіденційної інформації;

2) документального й речового походження, які отримані негласно й можуть бути використані в кримінальному процесі лише в організа­ційно-тактичних цілях: агентурні повідомлення; плани проведення окремих агентурно-оперативних заходів (оперативні комбінації, екс­перименти та ін.); копії письмових завдань агентам; документальні матеріали, в яких містяться підстави для заведення оперативно- розшукових справ; рапорти оперативних працівників про заведення оперативно-розшукової справи; узагальнюючі довідки, складені за ре­зультатами аналізу отриманої в ході роботи у справі інформації та її правової оцінки; постанови про заведення, тимчасове припинення та закриття оперативно-розшукової справи; довідки за результатами пе­ревірки отриманої первинної оперативної інформації про протиправну діяльність, фото-, кіноплівки, аудіо-, відеодиски та інші носії, на яких зафіксована оперативна інформація (фактичні дані) про протиправні діяння окремих осіб та груп тощо;

д) за напрямками використання — на ті, що можуть бути:

1) приводами та підставами для порушення провадження у кримі­нальній справі;

2) приводами та підставами для проведення слідчих дій;

3) приводами та підставами для застосування заходів примусу та забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства й членів їх сімей;

4) використані для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі;

5) використані лише в організаційно-тактичних цілях.

Кожний із визначених нами видів матеріалів ОРД має свої особ­ливості, які повинні бути враховані при розробці засад використання їх в кримінальному процесі відповідно до передбачених ст. 10 Закону про ОРД та КПК України напрямками.