Стаття 2. Поняття оперативно-розшукової діяльності

Оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Динамічні зміни, які відбулися в суспільстві з отриманням Україною незалежності докорінно змінили нашу країну і суспільство, не могли не зачепити органи внутрішніх справ, складову частину державного апарату влади. Ускладнення соціального і економічного життя і завдань, які мають вирішувати органи внутрішніх справ, відобразились в першу чергу на змісті, формах і методах оперативно-розшукової діяльності.

Оперативно-розшукова діяльність, яка раніше регламентувалася відомчими інструкціями і наказами і носила закритий, таємний характер, в незалежній Україні, в якій за Конституцією встановлено і закріплено верховенство права, законодавчо легалізована. Оперативно-розшукові підрозділи законодавством наділені широкими повноваженнями, але ним же встановлені і обмеження в їх діяльності, гарантії конституційних прав громадян.В умовах складної криміногенної ситуації, коли злочинці користуються не тільки найсучаснішим матеріально-технічним обладнанням, але мають і достатній інтелектуальний рівень, коли більшість тяжких злочинів носить латентний характер, а при вчиненні злочинів застосовуються відповідні досягнення науки, оперативно- розшукова діяльність все більш набуває творчого характеру. Серцевиною оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ є отримання, збирання, у відповідності з законом, інформації про обставини злочину і осіб, які вчинили його. Оперативно-розшукова діяльність ґрунтується на досвіді практичних працівників і теоретичних розробках вчених. Проблема оперативно- розшукового забезпечення процесу розкриття і розслідування злочинів в теорії і практиці оперативно-розшукової діяльності набула особливої гостроти в зв'язку з соціально-політичними змінами у суспільстві і, зокрема, з визнанням існування організованої злочинності, з якою без застосування прийомів і методів ОРД боротись неможливо.^[3]

Як зазначено у статті, оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних, пошукових, розвідувальних і контррозвідувальних заходів, що здійснюються визначеними в законі оперативними підрозділами, із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Таким чином, оперативно-розшукова діяльність - це різновид соціально корисної людської діяльності, тобто частина регламентованої нормативними актами державно-владної діяльності компетентних державних органів, спрямована на виконання вищезазначених завдань і функцій. Виходячи зі змісту сказаного, можна виділити дві групи ознак ОРД. Перша витікає з наукового визначення даної діяльності, і друга - ознаки, передбачені законодавством.

До першої групи відносяться такі:

- вид державної діяльності, основаної на законі;

- діяльність уповноважених законом суб’єктів;

- діяльність, яка здійснюється як гласним, так і негласним шляхом;

- мета діяльності - захист людини і суспільства;

- ОРД застосовується у випадках неможливості використання інших гласних засобів.

Друга група - це ті ознаки, що витікають із даної статті:

- система гласних і негласних заходів;

- заходи можуть бути пошукові, розвідувальні і контррозвідувальні;

- оперативно-розшукові заходи можуть здійснюватися тільки визначеними в Законі суб’єктами;

- оперативно-розшукові заходи застосовуються з допомогою оперативних та оперативно-технічних засобів.

Аналіз перерахованих груп ознак свідчить про те, що в цілому вони співпадають за своїм змістом і доповнюють одна одну. Все це ще раз підкреслює, що оперативно-розшукова діяльність має не тільки правовий, але й науково-теоретичний і практично-прикладний характер.

Сам термін «оперативно-розшукова діяльність» означає, відповідно до тлумачного словника, що розшук здійснюється практично, швидко, завчасно може змінити хід справи, реалізувати відповідні матеріали^[4]. Крім того, поняття «оперативний» часто пов’язується не тільки із швидкістю, гнучкістю, але й з таємністю роботи. Підрозділи і особи, які займаються ОРД, мають назву оперативних, а працівників часто називають оперативниками. Звичайно, швидкість реагування і конфіденційність у роботі - невід’ємні ознаки оператив­ності. На практиці не завжди може проявитись швидкість в оперативній роботі. Так, під час роботи по справах оперативного обліку (передбачених п.

Оперативно-розшукова діяльність як вид діяльності держави встановлюється вищими органами державної влади України, які також визначають права і обов’язки суб’єктів, котрі здійснюють ОРД і вирішують питання контролю за цією діяльністю. У підручнику, підготовленому колективом вищих навчальних закладів Росії, наукове визначення ОРД розглядається у вузькому і широкому значеннях. У вузькому розумінні, ОРД - це вид соціально корисної юридичної державної діяльності уповноважених на те законодавством суб’єктів, що являє собою систему актів поведінки конспіративного і гласного застосування спеціальних сил, засобів і методів, а також здійснення оперативно-розшукових дій і прийняття оперативно значущих рішень, направлених на захист людини і суспільства від злочинних посягань за наявності об’єктивних труднощів, за неможливості досягнення цієї мети шляхом реалізації інших законних засобів.

У широкому розумінні, у визначенні ОРД змінюється зміст одного з основних її суб’єктивних елементів - мети. Крім її вузької направленості (захист суб’єктів, що охороняються законом, від злочинних посягань), метою такої діяльності виступає забезпечення безпеки людини, суспільства, держави

Оперативно-розшукова діяльність як наука, відповідно до класифікації юридичних наук, розробленої теорією держави і права, відноситься до спеціальних прикладних юридичних наук. Оперативно-розшукова діяльність має три основних значення. Перше - це специфічний вид державної діяльності спеціальних служб правоохоронних органів, який направлений на протидію злочинності, забезпечення національної безпеки і державної таємниці. Друге - це самостійна юридична наука, яка має свій предмет і метод дослідження, що спирається на досягнення інших наук. І третє -розглядається як самостійна навчальна дисципліна у системі юридичної освіти.

Для виконання завдань оперативно-службової діяльності оперативні підрозділи використовують гласні і негласні пошукові, розвідувальні та контррозвідувальні заходи, застосовують оперативні та оперативно-технічні засоби. Такі заходи і засоби можуть використовувати тільки ті підрозділи, які наділені правом здійснення оперативно-розшукової діяльності. Негласними та гласними можуть бути як пошукові так і розвідувальні та контррозвідувальні заходи, які здійснюються суб'єктами оперативно-розшукової діяльності із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Гласні заходи найбільш поширені як у самій оперативно-розшуковій діяльності, так і взагалі у практиці боротьби зі злочинністю для виявлення і фіксації фактичних даних про скоєні правопорушення, джерела доказів, розшуку осіб, які ухиляються від юридичної відповідальності, перш за все кримінальної. Кримінально-процесуальним законодавством та цим Законом передбачаються підстави для проведення таких заходів. Так, у ч. 5 ст. 97 КПК України закріплюється, що заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно- розшукової діяльності. Проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Постанова судді про надання такого дозволу виноситься і на неї може бути принесена апеляція з додержанням порядку і у випадках, передбачених статтями 177, 178 і 190 КПК України.

Нагадаємо зміст вищезгаданих статей КПК України.