ВИСНОВКИ

Результатом проведеного дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення і розроблення нових положень та практичний рекомендацій щодо вирішення проблем, які виникають у механізмі реалізації майнової відповідальності за порушення лісового законодавства.

1. Майнова відповідальність за лісопорушення – це охоронне правовідношення щодо покладення на особу, винну в заподіянні шкоди лісам як природному об’єкту, лісовому господарству, правам та законним інтересам власників і користувачів лісових ресурсів, обов’язку компенсувати негативні наслідки лісопорушення.

2. Майнова відповідальність за порушення лісового законодавства має цивільно-правову природу. Сукупність норм, що регулюють відносини цієї відповідальності – це комплексний правовий інститут, який об’єднує норми різних галузей права. Відносини, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної в результаті пошкодження або знищення лісів, регулюються у відповідності до загальних положень цивільного права щодо підстав, умов майнової відповідальності, поняття шкоди, принципу її повного відшкодування тощо. Проте існують особливості лісових відносин, пов’язані з їх об’єктами і змістом, характером і складом шкоди, яка завдається лісопорушеннями, котрі зумовлюють специфіку застосування до них норм цивільного права. Зазначена специфіка відображена в нормативно-правових актах лісового законодавства.

3. Майнове лісопорушення як підстава відповідальності – це протиправне винне соціально шкідливе (або суспільно небезпечне) діяння, що порушує встановлений порядок використання, відтворення, захисту та охорони лісів і завдає шкоди лісам як природному об`єкту, лісовому господарству, правам та законним інтересам лісокористувачів і держави як власника лісових ресурсів. Майнове лісопорушення є різновидом цивільного правопорушення, проте володіє істотною специфікою, що обумовлена об’єктом посягання і характером заподіяної шкоди.

4. В залежності від суб’єкта та характеру протиправних дій майнова відповідальність за порушення лісового законодавства поділяється на два види: договірну та позадоговірну. Договірна відповідальність – це відповідальність за порушення, допущені суб’єктами законного лісокористування, що мають належним чином оформлене право на здійснення того чи іншого його виду. Роль договору у відносинах лісокористування відіграє лісорубний квиток (ордер) або лісовий квиток, у яких зазначаються права та обов`язки лісокористувача, строки, розмір плати та інші умови лісокористування.

Позадоговірній же відповідальності, навпаки, притаманна відсутність правового зв`язку між заподіювачем шкоди та потерпілим до моменту вчинення правопорушення. Позадоговірна відповідальність за лісопорушення покладається на будь-якого правопорушника, що не має законних підстав для лісокористування.

Таким чином, позадоговірна відповідальність за лісопорушення – це різновид відповідальності за зобов`язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди. Відповідальність законних лісокористувачів за порушення Правил відпуску деревини на пні в лісах України, Санітарних правил в лісах України, а також умов лісокористування визначених лісорубним квитком (ордером) або лісовим квитком є різновидом договірної відповідальності.

5 Шкода, заподіяна порушеннями лісового законодавства, може бути визначена як негативні для лісового господарства наслідки протиправних діянь у формі знищення, пошкодження, забруднення, іншого погіршення якості лісу або окремих елементів лісової екосистеми, порушення екологічних зв’язків між ними, а також зниження ефекту від лісогосподарської діяльності законних лісокористувачів через недоотримання продукції лісової галузі.

Основним способом відшкодування шкоди, заподіяної лісовому господарству, є відшкодування збитків, тобто компенсація грошового виразу негативних наслідків лісопорушення, як тих, що вже виникли, так і тих, що мають перспективний характер. У структурі збитків, заподіяних порушеннями лісового законодавства, визначити наступні елементи:

а) прямі збитки, тобто вартість знищеного або пошкодженого лісу; б) втрачена вигода, тобто вартість лісових ресурсів, що утворилися б у майбутньому, якби цьому не перешкодило лісопорушення; в) невикористані витрати праці й матеріальних засобів, вкладені у лісове господарство з метою покращення стану лісів, підвищення їх продуктивності тощо; г) майбутні витрати, які доведеться зробити з метою відновлення порушеної природної рівноваги.

6. Специфічний склад еколого-економічної шкоди, що заподіюється внаслідок лісопорушення, зумовив використання для її обчислення твердих такс. Такси представляють собою заздалегідь обчислений умовний грошовий еквівалент шкоди, нормативно закріплений для цілей визначення розміру компенсації негативних наслідків екологічного правопорушення. Виходячи з цивільно-правової природи деліктної майнової відповідальності за лісопорушення, такси не повинні включати штрафних елементів і мають застосовуватися лише в тих випадках, коли правопорушення змінює нормальний розвиток екологічної системи і передбачити та довести на день пред’явлення позову всі більш чи менш віддалені негативні екологічні наслідки неможливо.

7. В структурі майнових стягнень за порушення Правил відпуску деревини на пні та Санітарних правил в лісах України виділяються збитки, завдані порушенням вимог щодо ведення лісового господарства, та штрафна законна неустойка. В частині встановлення розмірів майнових стягнень зазначені нормативні акти доцільно переглянути. По-перше, розміри стягнень за договірні лісопорушення не можуть бути меншими, ніж ті, що встановлені за аналогічні порушення осіб, які не є законними лісокористувачами, інакше порушується принцип повного відшкодування, закріплений у нормах цивільного права і ч. 1 ст. 69 Закону “Про охорону навколишнього природного середовища”. По-друге, слід уніфікувати правове регулювання відповідальності, усунувши суперечності, які існують між Санітарними правилами і правилами відпуску деревини на пні в лісах України. По-третє, необхідно поглибити диференційований підхід, поставивши розмір відшкодування в залежність від породи пошкоджених або знищених дерев, а також від реґіону, в якому було вчинене порушення.

8. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р.

9. Для оцінки ефективності механізму майнової відповідальності за лісопорушення вводиться комплексний критерій, у рамках якого виділяються критерії ефективності окремих функцій відповідальності: а) критерієм ефективності загальнопревентивної функції відповідальності є стійка тенденція до зменшення кількості порушень лісового законодавства за певний проміжок часу; б) критерієм ефективності функції індивідуальної превенції необхідно вважати зниження кількості випадків повторного вчинення лісопорушень особами, які вже притягувалися до майнової відповідальності; в) критеріями ефективності компенсаційної функції виступають, по-перше, відсоток відшкодування шкоди в кожному випадку її заподіяння, по друге, відношення загального розміру шкоди, заподіяної лісопорушення, в грошовому вимірі, до суми коштів, спрямованих на потреби відновлення порушеного стану лісів. Крім того, при оцінці ефективності майнової відповідальності за порушення лісового законодавства слід враховувати такі показники як загальні обсяги заподіяної шкоди, кількість виявлених лісопорушень, рівень їх латентності, кількість випадків невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди.

10. Зміцненню правопорядку в галузі ведення лісового господарства та профілактиці лісопорушень сприятиме демонополізація лісової галузі та зміна порядку надання ділянок лісового фонду в користування. Необхідно підвищити вимоги до потенційних лісокористувачів стосовно наявності в них кваліфікованих спеціалістів, техніки, що дозволяє здійснювати заготівлю деревини та інших лісових ресурсів, не завдаючи шкоди довкіллю. Лісові ресурси та ділянки лісового фонду повинні надаватися в користування винятково на конкурентних засадах. При цьому не повинно допускатися надання дозволів на лісокористування суб’єктам, що раніше грубо порушували Правила відпуску деревини на пні в лісах України та інші норми лісового законодавства або мають заборгованість по платежам за спеціальне лісокористування. Доцільно запровадити надання ділянок лісового фонду в користування під грошову заставу, за рахунок якої забезпечувалося б відшкодування потенційно можливої шкоди.

11. З метою забезпечення більш ефективної боротьби з лісопорушеннями, перш за все з тими, які вчиняються самими лісокористувачами, потрібно здійснити організаційні зміни в структурі органів управління лісовим господарством. Рекомендується передати контрольні повноваження державної лісової охорони окремій інспекційній службі, що функціонувала б поза межами підпорядкованості адміністрації лісгоспів та державних лісогосподарських об’єднань і входила б до структури Міністерства екології і природних ресурсів України. Положення про цю службу має бути затверджене Кабінетом Міністрів України.

12. Ефективність судового розгляду цивільних і господарських справ про відшкодування шкоди, заподіяно порушеннями лісового законодавства може бути підвищена шляхом:

а) перегляду в напрямку поглиблення індивідуалізації та відповідності характеру і розміру заподіяної шкоди чинних Такс для обчислення розміру шкоди та майнових санкцій за договірні лісопорушення;

б) затвердження постановою Кабінету Міністрів України Порядку притягнення до майнової відповідальності порушників лісового законодавства, який чітко встановив би процедуру збирання і закріплення доказів вчинення лісопорушення, вини конкретної особи, розміру заподіяної шкоди, врегулював би порядок вилучення, оцінки і подальшу долю незаконно добутої продукції лісу та визначив би форму акта про лісопорушення як основного доказу в справах про відшкодування шкоди, заподіяної лісу;

в) недопущення необґрунтованого зменшення розміру відшкодування та встановлення в кожному випадку можливості й доцільності присудження натурального відшкодування шкоди, заподіяної лісу.

13. З метою забезпечення повного відшкодування заподіяної шкоди та уникнення розбіжностей у судовій практиці вважаємо за доцільне запропонувати уточнити ст. 101 ЛК України і викласти її в такій редакції: “Незаконно добута деревина та інші лісові ресурси підлягають вилученню. У разі неможливості вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів стягується їх вартість за ринковими цінами, що склалися на день ухвалення судового рішення”.

14. Необхідно змінити порядок розподілу і використання коштів, отриманих за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями лісового законодавства. Ці кошти повинні зараховуватися не до місцевих бюджетів, як це передбачено чинним екологічним і бюджетним законодавством, а до спеціального фонду Державного бюджету України (а після ухвалення Закону “Про Національний екологічний фонд” – до цього фонду) і використовуватися на фінансування заходів по лісовідновленню, охороні і захисту лісів.