8.5. Правова охорона рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу

У різних куточках нашої планети дедалі частіше відбуваються екологічні катастрофи різних масштабів. Це втрата родючості земель, забруднення атмосферного повітря та водних об’єктів, знищення лісів, водних ресурсів, безповоротні зміни гідрологічних режимів цілих регіонів внаслідок необґрунтованих гігантських масштабів меліоративних робіт, тощо.

Слід зазначити, що зникнення певних видів тварин і рослин, як і утворення нових видів, - це еволюційний процес, проте темпи природного вимирання настільки незначні порівняно з темпами знищення їх людиною, що процес утворення нових видів не може компенсувати ці втрати. Вже давно слід переглянути тезу про те, що людина – перетворювач природи. Історія розвитку цивілізації нагромадила незаперечні факти саме бездумного, хижацького, безвідповідального ставлення до природи, безсистемного використання і винищення її багатств людиною.

Біологічне різноманіття є не лише умовою існування екосфери, але і повинно розглядатися як важливий ресурс техносфери. Генотипи багатьох видів рослин, тварин та мікроорганізмів широко застосовуються у сільському господарстві, медицині, біологічній промисловості і дають чималий економічний ефект. Отримані матеріали з дикої флори та фауни використовуються для виготовлення ефірних олій, клеїв, різноманітних смол, фарбників, дубильних речовин, лікарських препаратів, інсектицидів тощо. Але кількість біологічного різноманіття суттєво зменшується у всьому світі внаслідок деяких видів людської діяльності, і це стало приводом для стурбованої світової громадськості поставити це питання на порядок денний Конференції ООН по навколишньому середовищу та розвитку (Ріо-де-Жанейро, червень 1992 року) і прийняти Конвенцію про охорону біологічного різноманіття.

Правові засади регулювання відносин, пов’язаних з веденням Червоної книги України, охороною, використанням та відтворенням рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, визначені законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про тваринний світ», «Про рослинний світ», «Про природно-заповідний фонд України», «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Про Червону книгу України» та іншими нормативно-правовими актами.

Об’єктами Червоної книги України є рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види тваринного і рослинного світу, які постійно або тимчасово перебувають (зростають) у природних чи штучно створених умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

Залежно від стану та ступеня загрози зникнення видів тваринного і рослинного світу, що заносяться до Червоної книги України, вони поділяються на такі основні категорії: зниклі - види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про наявність їх у природі чи спеціально створених умовах; зниклі в природі - види, які зникли в природі, але збереглися у спеціально створених умовах; зникаючі - види, які перебувають під загрозою зникнення у природних умовах і збереження яких є малоймовірним, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій; вразливі - види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії зникаючих, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій; рідкісні - види, популяції яких невеликі і на даний час не належать до категорії зникаючих чи вразливих, хоча їм і загрожує небезпека; неоцінені - види, про які відомо, що вони можуть належати до категорії зникаючих, вразливих чи рідкісних, але ще не віднесені до неї; недостатньо відомі - види, які не можна віднести до жодної із зазначених категорій через відсутність необхідної повної і достовірної інформації.

Ведення Червоної книги України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а наукове забезпечення її ведення, підготовку пропозицій про занесення та про виключення з неї рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, організацію наукових досліджень, розроблення заходів щодо збереження і охорони таких видів та контроль за їх виконанням, координацію відповідної діяльності органів державної влади та громадських організацій здійснює Національна комісія з питань Червоної книги України.

Охорона об’єктів Червоної книги України забезпечується шляхом: установлення особливого правового режиму охорони рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, заборони їх використання (добування та збирання) в господарських та військових цілях; урахування вимог щодо їх охорони під час розроблення нормативно-правових актів; систематичної роботи з виявлення місць їх перебування (зростання), проведення постійного спостереження (моніторингу) за станом їх популяцій; пріоритетного створення заповідників, інших територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також екологічної мережі на територіях, де перебувають (зростають) об’єкти Червоної книги України, та на шляхах міграції таких видів; створення центрів та «банків» для збереження генофонду зазначених об’єктів; розведення їх у спеціально створених умовах (зоологічних парках, розплідниках, ботанічних садах, дендрологічних парках тощо); урахування спеціальних вимог щодо охорони об’єктів Червоної книги України під час розміщення продуктивних сил, вирішення питань відведення земельних ділянок, розроблення проектної та проектно-планувальної документації, здійснення оцінки впливу на довкілля.