§ 3.4. Правова охорона рослинного світу

Правова охорона рослинного світу - це цілеспрямований процес правового регулювання і здійснення заходів з охорони, раціонального використання і відтворення природних рослинних ресурсів.

У зв'язку з тим, що охорона рослинного світу є одним із напрям­ків природоохоронної діяльності, вона проявляється у різноманітних формах: біологічна (відновлення рослинних ресурсів), технологічна (використання новітніх технологій, які сприяють більш ефективному виробництву), санітарна (проведення заходів щодо боротьби зі шкід­никами і хворобами), організаційна (організація використання і конт­ролю за станом рослинного світу), економічна (матеріально-технічне забезпечення, планування), ідеологічно-виховна (проведення еколо- го-виховної роботи).

Відповідно до ст. 25 ЗУ «Про рослинний світ», охорона рослинно­го світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різно­манітності й цілісності об'єктів рослинного світу, охорону умов їхньо­го місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання.

У ст. 26 профільного Закону вказано, що охорона рослинного сві­ту забезпечується: 1) встановленням правил і норм охорони, викорис­тання та відтворення об'єктів рослинного світу; 2) забороною та об­меженням використання природних рослинних ресурсів у разі необ­хідності; 3) проведенням екологічної експертизи та інших заходів з метою запобігання загибелі об'єктів рослинного світу в результаті го­сподарської діяльності; 4) захистом земель, зайнятих об'єктами рос­линного світу, від ерозії, селей, підтоплення, затоплення, заболочен­ня, засолення, висушення, ущільнення, засмічення, забруднення про­мисловими і побутовими відходами і стоками, хімічними й радіоактивними речовинами та від іншого несприятливого впливу; 5) створенням і оголошенням територій та об'єктів природно- заповідного фонду; 6) організацією наукових досліджень, спрямова­них на забезпечення здійснення заходів щодо охорони та відтворення об'єктів рослинного світу; 7) розвитком системи інформування про об'єкти рослинного світу та вихованням у громадян дбайливого став­лення до них; 8) створенням системи державного обліку та здійснен­ням державного контролю за охороною, використанням і відтворен­ням рослинного світу; 9) занесенням рідкісних і таких, що перебува­ють під загрозою зникнення, видів рослин до Червоної книги України, а також рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зни­кнення, та типових природних рослинних угруповань - до Зеленої книги України; 10) встановленням юридичної відповідальності за по­рушення порядку охорони та використання природних рослинних ресурсів.

Слід зазначити, що заходами щодо охорони рослинного світу мо­жна вважати й ті, які не містяться в ст. 26 ЗУ «Про рослинний світ». Так, з метою охорони здоров'я населення, запобігання захворюванню тварин та заподіянню збитків рослинному світу, господарюючим суб'єктам можуть здійснюватися заходи, спрямовані на регулювання поширення і чисельності окремих видів дикорослих рослин (отруй­них, нарковмісних, карантинних тощо). Однак ці заходи не повинні завдавати шкоди іншим об'єктам рослинного і тваринного світу.

Перелік дикорослих видів рослин, поширення і чисельність яких підлягають регулюванню, а також порядок здійснення відповідних заходів з регулювання їхнього поширення і чисельності визначаються Мінприроди за погодженням із відповідними центральними органами виконавчої влади.

Крім цього, до правових засад щодо охорони рослинних ресурсів можна віднести вимоги щодо інтродукції, переселення, акліматизації та селекції рослин. Правовою гарантією охорони об'єктів рослинного світу та їхніх угруповань є створення (запровадження) Червоної книги України та Зеленої книги України.

До Червоної книги України заносяться рідкісні й такі, що пере­бувають під загрозою зникнення, види тваринного і рослинного світу, які постійно або тимчасово перебувають (зростають) у природних умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони. До Зеленої книги України заносяться відомості про сучасний стан рідкісних, таких, що перебу­вають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань, які підлягають охороні.

Червона книга України є основою для розроблення та реалізації програм (планів дій), спрямованих на охорону та відтворення рідкіс­них і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринно­го і рослинного світу, занесених до неї. Зелена книга є основою для розроблення охоронних заходів щодо збереження, відтворення та ви­користання занесених до неї природних рослинних угруповань. Охо­рона цих угруповань спрямовується на збереження їхньої ценотичної структури, популяцій рідкісних видів рослин та умов місцезростання.

Здійснення правової охорони рослинного світу неможливе без належного виконання державних приписів з метою охорони, викори­стання і відтворення природних ресурсів рослинного світу відповід­ними суб’єктами, а діяльність останніх є необхідною організаційною умовою охорони рослинного світу.

Суб’єкти правовідносин з охорони рослинного світу наділені державою певними правами та обов’язками, коло яких визначає їхній правовий статус у цій сфері. Відповідно до правового статусу суб’єктів правовідносин з охорони і використання рослинного світу їх можна поділити на певні групи. Зокрема, це:

- ВР України, Президент України, КМ України та інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які наділені по­вноваженнями щодо регулювання правовідносин з охорони, викорис­тання і відтворення рослинного світу, управління і державного конт­ролю у цій сфері;

- підприємства, установи, організації і громадяни як власники та користувачі земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти рослин­ного світу, а також користувачі природних рослинних ресурсів, які є носіями прав і обов’язків щодо охорони, використання і відтворення природних рослинних ресурсів;

- громадяни та громадські організації, які мають право брати участь у рослинноохоронних правовідносинах, здійснюючи громад­ський контроль у галузі охорони і раціонального використання при­родних рослинних ресурсів;

- правоохоронні органи, зокрема, органи прокуратури (особливо природоохоронні прокуратури), наділені контрольно-наглядовими повноваженнями за законністю в рослинноохоронних правовідноси­нах та функцією розслідувань правопорушень у цій сфері.

До правових заходів охорони рослинного світу можна віднести здійснення контролю в галузі охорони, використання і відтворення рослинного світу, що охоплює весь механізм правового регулювання охорони, використання і відтворення рослинного світу, починаючи з розроблення правових норм, їх застосування та закінчуючи оцінкою результатів їх дії та рівня ефективності правового регулювання.

Об’єктами контролю в галузі охорони, використання і відтворен­ня рослинного світу є стан рослинного світу, виконання, дотримання та застосування законодавства про рослинний світ. З метою досягнення вищого рівня ефективності охорони рослинного світу необхідно ком­плексно підходити до об'єктів контролю. Стан рослинного світу, на­приклад, може свідчити про ефективність чи неефективність вико­нання рослинноохоронних заходів, дотримання законодавства про охорону рослинного світу органами виконавчої влади, підприємства­ми, установами, організаціями і громадянами та застосування цього законодавства уповноваженими органами державної влади. А ефекти­вне здійснення цих форм реалізації права сприяє покращенню якіс­них характеристик рослинного світу.

Контроль у галузі охорони, використання і відтворення рослин­ного світу поділяється на державний, відомчий, виробничий, гро­мадський.

Державний контроль у галузі охорони, використання і відтво­рення рослинного світу має надвідомчий характер, його завданням є дотримання законодавства про рослинний світ і нормативів щодо охорони рослинного світу всіма державними органами, службовцями, а також усіма підприємствами, установами, організаціями та фізич­ними особами.

Що стосується відомчого контролю в галузі охорони, викорис­тання і відтворення рослинного світу, то здійснюється він міністерст­вами, державними комітетами з додержання законодавства про рос­линний світ, підприємствами, установами та організаціями, які їм підпорядковані, тобто в межах підпорядкованої їм галузі управління.

Виробничий контроль полягає в тому, що підприємства, органі­зації контролюють дотримання законодавства про рослинний світ під час здійснення своєї діяльності.

Громадський контроль у галузі охорони рослинного світу, відпо­відно до ст. 37 ЗУ «Про рослинний світ», здійснюють громадські ін­спектори з охорони навколишнього природного середовища, які ді­ють згідно з Положенням про громадських інспекторів з охорони до­вкілля. Однак громадський контроль у широкому розумінні не обмежується тільки роботою громадських інспекторів. До форм конт­ролю громадськості у сфері охорони об'єктів рослинного світу можна віднести доступ до інформації про заходи з охорони чи використання рослинного світу, громадські слухання щодо проектної документації на об'єкти містобудування тощо.