<<
>>

§ 3.3. Використання об'єктів рослинного світу

Правове регулювання відносини у сфері використання рослинно­го світу є реалізацією інституту права природокористування в законо­давстві про рослинний світ з усіма притаманними йому принципами та вимогами.

Як і вивчення будь-якого питання, вивчення викорис­тання рослинного світу необхідно розпочинати з класифікації. У спе­ціальній літературі вже досліджувалося це питання і було запропоно­вано різні критерії для такого поділу. Це, у свою чергу, дозволило зазначити, що основними видами користування природними рослин­ними ресурсами є такі (залежно від критерію поділу):

1) за підставою виникнення права користування природними рос­линними ресурсами: загальне (здійснюється без одержання дозволу, без­оплатно) та спеціальне користування природними рослинними ресурса­ми (виникає у встановленому порядку на підставі спеціального дозволу, є платним). При цьому спеціальне використання природних рослинних ресурсів поділяється на різновиди залежно від мети використання (гос­подарсько-цільового використання) об'єктів рослинного світу;

2) за строками користування: постійне (без встановлення строку), тимчасове (на певний строк). Тимчасове користування природними рослинними ресурсами поділяється на різновиди залежно від трива­лості: короткострокове і довгострокове;

3) залежно від мети використання природних рослинних ресур­сів: використання природних рослинних ресурсів з природоохорон­ною, рекреаційною, оздоровчою, культурно-освітньою, виховною, науково-дослідною, господарською чи іншою метою. При цьому ви­користання природних рослинних ресурсів з господарською метою здійснюється: для забезпечення потреб населення та виробництва у технічній, лікарській, пряно-ароматичній, харчовій сировині з дико­рослих рослин; для випасання худоби, для забезпечення інших по­треб тваринництва; для потреб бджільництва; для потреб мисливсько­го та рибного господарства; для інших потреб;

4) за суб’єктами: використання природних рослинних ресурсів фізичними і юридичними особами;

5) за формами організації природокористування: колективне (спі­льне) використання природних рослинних ресурсів, що характеризу­ється спільним використанням природних рослинних ресурсів декі­лькома суб'єктами, та індивідуальне (відособлене) використання при­родних рослинних ресурсів одним суб'єктом;

6) за впливом на навколишнє природне середовище: позитивне (не пов'язане з погіршенням стану природних рослинних ресурсів, інших природних об'єктів і довкілля в цілому) і негативне викорис­тання природних рослинних ресурсів (при якому відбувається погір­шення якісного стану природних рослинних ресурсів, інших природ­них об'єктів чи навколишнього природного середовища);

7) за рівнем охоронного режиму, встановленим для користування природними ресурсами: користування природними рослинними ре­сурсами загальнодержавного і місцевого значення;

8) залежно від виду природних рослинних ресурсів, що викорис­товуються: використання лісових рослинних ресурсів та використан­ня нелісової рослинності[161].

Для належного вивчення використання природних рослинних ресурсів необхідно більш детально зупинитися на поділі залежно від підстав виникнення та мети використання.

Право загального природокористування рослинними ресурсами передбачає використання природних об'єктів та їхніх корисних влас­тивостей без закріплення за окремими особами та надання відповід­них дозволів на їхнє використання. Крім того, воно є безоплатним.

У порядку загального використання природних рослинних ре­сурсів фізичні особи можуть збирати лікарську і технічну сировину, квіти, ягоди, плоди, гриби та інші харчові продукти для задоволення власних потреб, а також використовувати ці ресурси в рекреаційних, оздоровчих, культурно-освітніх і виховних цілях.

Загальне використання природних рослинних ресурсів здійсню­ється громадянами з додержанням правил, які повинні затверджува­тися Мінприроди України, без надання їм відповідних дозволів. Од­нак законодавцем встановлені певні обмеження на здійснення загаль­ного природокористування рослинними ресурсами, зокрема, забороняється збирання у порядку загального використання дикорос­лих рослин, віднесених до переліку нарковмісних рослин, їхніх пло­дів, насіння, післяжнивних залишків, відходів сировини тощо. Також забороняється торгівля лікарськими і декоративними видами рослин та їхніми частинами (корені, стебла, плоди тощо), зібраними в поряд­ку загального використання природних рослинних ресурсів.

Загальне використання природних рослинних ресурсів у разі їх­нього виснаження, різкого зменшення популяційної та ценотичної різ­номанітності тощо може бути обмежене Радою міністрів АРК, місцеви­ми органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також Мінприроди та іншими спеціально уповноваженими централь­ними органами виконавчої влади відповідно до їхньої компетенції.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійсню­ється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їхніх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибут­ку від реалізації цих ресурсів або продуктів їхньої переробки.

Вирізняють­ся такі види спеціального використання природних рослинних ресурсів:

— збирання лікарських рослин;

— заготівля деревини під час рубок головного користування;

— заготівля живиці;

— заготівля кори, лубу, деревної зелені, деревних соків тощо;

— збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової підстилки, очерету тощо;

— заготівля сіна;

— випасання худоби.

Законодавством України можуть передбачатися й інші види спе­ціального використання природних рослинних ресурсів.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів загаль­нодержавного значення здійснюється за дозволом, що видається в по­рядку, який визначається КМ України[162]. Спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається ВР АРК та ор­ганами місцевого самоврядування.

Своєрідним дублюванням положень про загальне використання рослинного світу є законодавча заборона реалізації лікарської та тех­нічної сировини дикорослих рослин юридичними або фізичними особами, які не мають дозволу на спеціальне використання природ­них рослинних ресурсів.

Видача дозволів на спеціальне використання природних рослин­них ресурсів здійснюється у межах лімітів їхнього використання. Лі­міти спеціального використання природних рослинних ресурсів зага­льнодержавного значення встановлюються на підставі науково обґру­нтованих нормативів Мінприроди[163].

Не потребують дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів: власники земельних ділянок, на яких знаходять­ся об'єкти рослинного світу, крім тих, що занесені до Червоної книги України та Зеленої книги України; користувачі (в тому числі орендарі) земельних ділянок, які їм надано для цільового призначення (ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, колективного садівництва, городництва, сінокосіння, випасання худоби), за винятком використання ними дикорослих су­динних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також гри­бів, види яких занесені до Червоної книги України, та природних рос­линних угруповань, занесених до Зеленої книги України.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів є плат­ним. Розмір збору за спеціальне використання природних рослинних ресурсів визначається з урахуванням природних запасів, поширення, цінності, можливості відтворення, продуктивності цих ресурсів.

Від збору за спеціальне використання природних рослинних ре­сурсів звільняються:

- користувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок (для за­доволення природними рослинними ресурсами власних потреб без права їхньої реалізації), науково-дослідні установи, навчальні та осві­тні заклади, що проводять наукові дослідження об'єктів рослинного світу з метою їхньої охорони, невиснажливого використання та від­творення, за винятком використання ними об'єктів, занесених до Чер­воної книги України чи до Зеленої книги України;

- власники земельних ділянок.

Слід зазначити, що збір за використання природних рослинних ре­сурсів не був включений до ПК України, однак практика застосування законодавства вказує: збір та використання рослинних ресурсів встано­влюється на основі актів, що регламентують збір за використання лісо­вих ресурсів. А вже останній був включений до ПК України.

Законодавець встановив, що використання природних рослинних ресурсів може здійснюватися з такою метою:

- природоохоронною;

- рекреаційною;

- оздоровчою;

- культурно-освітньою;

- виховною;

- науково-дослідною;

- господарською: а) для забезпечення потреб населення та виро­бництва у технічній, лікарській, пряно-ароматичній, харчовій сиро­вині з дикорослих рослин; б) для випасання худоби, для забезпечення інших потреб тваринництва; в) для потреб бджільництва; г) для по­треб мисливського та рибного господарства.

Законодавчо передбачено, що використання природних рослин­них ресурсів з природоохоронною, рекреаційною, оздоровчою, куль­турно-освітньою та виховною метою здійснюється в порядку загаль­ного використання.

Для проведення науково-дослідних робіт, пов’язаних із викорис­танням природних рослинних ресурсів, у встановленому земельним законодавством порядку можуть визначатися спеціальні земельні ді­лянки, на яких зростають об’єкти рослинного світу.

Господарське використання рослинних ресурсів, у тому числі промислове збирання технічної, лікарської, пряно-ароматичної, хар­чової сировини з дикорослих рослин, проводиться з урахуванням принципів невиснаження природних рослинних ресурсів, збереження сприятливих умов для життя диких тварин та охорони довкілля.

Використання природних рослинних ресурсів для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва здійснюється на земельних ділянках, що визначаються в установленому земельним за­конодавством порядку. Але таке використання природних рослинних ресурсів для випасання худоби та забезпечення інших потреб тварин­ництва забороняється, якщо це може призвести до деградації земель, зайнятих об’єктами рослинного світу, або перешкоджає їхньому своєча­сному природному відтворенню.

Використання природних рослинних ресурсів для потреб бджі­льництва здійснюється безоплатно і без отримання дозволу на спеціа­льне використання природних рослинних ресурсів шляхом розмі­щення пасік на відповідних земельних ділянках за погодженням із власником, користувачем (у тому числі орендарем) такої ділянки.

Використання природних рослинних ресурсів для потреб мислив­ського і рибного господарства здійснюється з урахуванням вимог ЗУ «Про рослинний світ», а також земельного, водного законодавства та нормативно-правових актів з питань ведення мисливського та рибного господарства. Юридичні або фізичні особи, які здійснюють ведення мисливського і рибного господарства, зобов’язані здійснювати заходи щодо охорони природних рослинних угруповань на території закріп­лених за ними мисливських угідь та рибогосподарських водойм.

Окремо слід наголосити на можливості використання об’єктів рос­линного світу на праві власності. Законодавство про рослинний світ не містить правового інституту права власності на об’єкти рослинного світу. Однак це не означає, що відповідне право та його захист відсутнє взагалі. У зв'язку з тим, що об'єкти рослинного світу нерозривно пов'язані із земельною ділянкою, право власності на рослини, які зрос­тають на ділянці власника, є похідним від права власності на саму зе­мельну ділянку.

Крім того, в разі необхідності набуття права власності на об'єкт рослинного світу на такі правовідносини можна поширювати чинність відповідних норм ЦК України, що регламентують право влас­ності в Україні на будь-який об'єкт, не вилучений з цивільного обігу.

Підтвердженням існування елементів права власності на об'єкти рослинного світу є вказівки в ЗУ «Про рослинний світ» на можливість землевласників здійснювати використання рослинних ресурсів на власних ділянках безоплатно, без отримання спеціального дозволу і незалежно від мети використання. Крім того, власник земельної діля­нки безперешкодно може, наприклад, зносити насадження на своїй земельній ділянці[164].

Крім того, ст. 6 та 7 ЗУ «Про Червону книгу України» передбача­ють право державної, комунальної та приватної власності на об'єкти Червоної книги, а серед її об'єктів є рослини.

<< | >>
Источник: Екологічне право України. Особлива частина : навч. посіб. / [О. М. Шуміло, І. В. Бригадир, В. А. Зуєв та ін.] ; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х. : ХНУВС,2014. - 386 с.. 2014

Еще по теме § 3.3. Використання об'єктів рослинного світу:

  1. § 3.5. Юридична відповідальність за правопорушення у сфері охорони та використання об'єктів рослинного світу
  2. Управління і контроль у сфері використання й охорони рослинного світу
  3. Правове регулювання використання й охорони рослинного світу
  4. § 5.4. Загальна характеристика використання об'єктів тваринного світу
  5. 4.5. Правове забезпечення раціонального використання й ефективної охорони лісів та рослинного світу
  6. § 3.4. Правова охорона рослинного світу
  7. Рослинний світ як об’єкт правової охорони та використання
  8. 8.5. Правова охорона рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу
  9. Державне управління у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу
  10. 4.6. Особливості правового регулювання використання й охорони тваринного світу
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -