4.6. Особливості правового регулювання використання й охорони тваринного світу

Відповідно до преамбули ЗУ «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 р., тваринний світ є одним з компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об’єктом наукових досліджень, а також важливою базою для отримання харчових продуктів, промислової, технічної, лікарської сировини та інших матеріальних цінностей.

Об’єктами тваринного світу, згідно ст. 3 ЗУ «Про тваринний світ», є: дикі тварини – хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі; частини диких тварин (роги, шкіра тощо); продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо). Крім цього, правовій охороні підлягають нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин, місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, що є середовищем їх існування та шляхами міграції.

Правові заходи щодо охорони, використання і відтворення тваринного світу, об’єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, розміщені у різних нормативних актах, законах, постановах, положеннях, інструкціях, і до яких належать: загальні положення Конституції України та Земельного, Водного і Лісового кодексів, а також спеціальні положення Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р., «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 р., «Про мисливське господарство та полювання» від 22 лютого 2000 р., «Про Червону книгу України» від 7 лютого 2002 р., «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 р., «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» від 6 лютого 2003 р., «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 р., «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16 травня 1995 р., «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21 грудня 2010 р., «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 8 липня 2011 р., а також іншими нормативно-правовими актами.

Відносини у галузі охорони, використання та відтворення сільськогосподарських, свійських тварин, а також діяльність, пов’язана з охороною і відтворенням залишків викопних тварин, регулюються нормами аграрного, цивільного та інших галузей законодавства. Окремі норми щодо охорони тваринного світу містяться у цивільному, адміністративному та кримінальному законодавстві, зокрема стосовно притягнення винних осіб до певних видів юридичної відповідальності.

Об’єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі і знаходяться в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника об’єктів тваринного світу, які є природним ресурсом загальнодержавного значення, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Кожний громадянин має право на користування об’єктами тваринного світу, які в свою чергу можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Слід зазначити, що всі об’єкти тваринного світу, незалежно від права власності на них, знаходяться під охороною держави.

Тваринний світ є одним з найбільш вразливих об’єктів природи, тому що впливати на його стан можна як безпосередньо, так і через вплив на середовище його перебування. Тому власники тваринного світу і його користувачі зобов’язані здійснювати комплекс визначених ст. 37 Закону «Про тваринний світ» заходів, які повинні забезпечити збереження дикої фауни. З цією метою в Україні здійснюється охорона тваринного світу, яка включає в себе систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення і використання об’єктів тваринного світу. Охорона тваринного світу передбачає комплексний підхід до вивчення стану, розроблення і здійснення заходів щодо охорони та поліпшення екологічних систем, в яких перебуває і складовою частиною яких є тваринний світ. Відповідно заходи щодо його охорони можна умовно поділити на дві групи: спрямовані на охорону самих тварин та ті, які забезпечують охорону середовища їх перебування, умов відтворення та шляхів міграції тварин.

Охорона тваринного світу забезпечується шляхом: встановлення правил та науково обґрунтованих норм охорони, раціонального використання і відтворення об’єктів тваринного світу; встановлення заборони та обмежень при використанні об’єктів тваринного світу; охорони від самовільного використання та інших порушень встановленого законодавством порядку використання об’єктів тваринного світу; охорони середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції тварин; запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів; формування екологічної мережі, створення природних заповідників, заказників і визначення інших природних територій та об’єктів, що підлягають особливій охороні; встановлення особливого режиму охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України і до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні; розроблення і впровадження програм (планів дій) щодо збереження та відтворення видів диких тварин, які перебувають під загрозою зникнення; розведення в неволі рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин, створення центрів та «банків» для зберігання генетичного матеріалу; встановлення науково обґрунтованих нормативів і лімітів використання об’єктів тваринного світу та вимог щодо засобів їх добування; регулювання вилучення тварин із природного середовища для зоологічних колекцій; надання допомоги тваринам у разі захворювання, загрози їх загибелі під час стихійного лиха і внаслідок надзвичайних екологічних ситуацій; організації наукових досліджень, спрямованих на обґрунтування заходів щодо охорони тваринного світу; виховання громадян у дусі гуманного становлення до тварин; пропаганди важливості охорони тваринного світу; проведення заходів екологічної безпеки; запобігання проникненню в природне середовище України чужорідних видів диких тварин та здійснення заходів щодо недопущення негативних наслідків у разі їх випадкового проникнення; створення системи державного обліку, кадастру та моніторингу тваринного світу; урахування питань охорони тваринного світу під час встановлення екологічних нормативів та здійснення господарської діяльності; регулювання вивезення за митний кордон України об’єктів тваринного світу; стимулювання діяльності, спрямованої на охорону, раціональне використання і відтворення тваринного світу; проведення відповідно до законодавства інших заходів і встановлення інших вимог щодо охорони об’єктів тваринного світу.

Крім того, ст. 27 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» закріплює положення про охорону і відтворення мисливських тварин, якими є дикі звірі та птахи, що можуть бути об’єктами полювання. З цією метою користувачі мисливських угідь здійснюють комплекс біотехнічних заходів, тобто комплекс різноманітних робіт, спрямованих на поліпшення умов існування, розмноження та збільшення чисельності мисливських тварин.

Негативні антропогенні чинники, що впливають на довкілля, призвели до зникнення великої кількості біологічних видів та до загрози існуванню для багатьох з існуючих. Одним із найбільш дієвих заходів запобігання цьому процесу є надання особливого охоронного статусу видам тварин, що є рідкісними або перебувають під загрозою зникнення, зокрема, занесення таких об’єктів до Червоної книги України.

Проведення заходів щодо охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу, а також здійснення будь-якої діяльності, яка може вплинути на середовище існування диких тварин та стан тваринного світу, повинно відповідати основним вимогам і принципам охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу, що зазначені у ст. 9 ЗУ «Про тваринний світ», а саме: збереження умов існування видового і популяційного різноманіття тваринного світу в стані природної волі; недопустимість погіршення середовища існування, шляхів міграції та умов розмноження диких тварин; збереження цілісності природних угруповань диких тварин; додержання науково обґрунтованих нормативів і лімітів використання об’єктів тваринного світу, забезпечення невиснажливого їх використання, а також відтворення; раціональне використання корисних властивостей і продуктів життєдіяльності диких тварин; платність за спеціальне використання об’єктів тваринного світу; регулювання чисельності диких тварин в інтересах охорони здоров’я населення і запобігання заподіянню шкоди довкіллю, господарській та іншій діяльності; урахування результатів оцінки впливу на довкілля об’єктів господарської та іншої діяльності, які можуть негативно впливати на стан тваринного світу.