Сутність, поняття та правове регулювання ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ із тваринами

Правове регулювання запобігання та протидії жорстокому поводженню із тваринами - це сукупність нормативно-правових актів, норм та принципів, які регламентують діяльність державних і недержавних органів, установ, організацій та громадськості у сфері попередження, виявлення та припинення фактів жорстокого пово­дження із тваринами, у тому числі захисту від страждань та загибелі внаслідок означених дій, притягнення винних до кримінальної, адміністративної, цивільної відповідальності й виявлення, усунен­ня причин та умов, що сприяють вчиненню вказаних правопору­шень, а також захисту природних прав тварин та укріплення мора­льності й гуманності суспільства.

Основним правовим нормативним документом, який закладає засади правового регулювання не тільки сфери запобігання, проти­дії жорстокому поводженню із тваринним, але й державного устрою взагалі, є Основний Закон. Відповідно до ст. 66 Конституції Украї­ни кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі та відшкодо­вувати завдані ним збитки. Засади використання природних ресур­сів визначаються виключно законами України (п. 5 ст. 92 Основного Закону) ^[253].

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні дого­вори, в тому числі у сфері зоозахисту, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного зако­нодавства України^[254]. Слід пам’ятати: якщо міжнародним догово­ром України, який набрав чинності в установленому порядку, вста­новлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (ст. 19 «Дія міжнародних договорів на території України» Закону України «Про міжнародні договори України»)^[255].

Питання захисту прав тварин від жорстокого поводження до­сить активно розглядається на міжнародному рівні. Україна бере активну участь у зазначеному процесі.

- Європейська конвенція про захист домашніх тварин^[256];

- Європейська конвенція про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей^[257];

- Конвенція про збереження мігруючих видів диких тва­рин ^[258];

- Конвенція ООН про міжнародну торгівлю видами дикої фа­уни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (СІТЕС)^[259];

- Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхунська конвенція)^[260];

- Конвенція про охорону біологічного різноманіття^[261];

- Картахенський протокол про біобезпеку до Конвенції про охорону біологічного різноманіття^[262];

- Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої флори та фауни, що перебувають під загрозою зникнення^[263];

- Угода про збереження афро-євразійських мігруючих водно- болотних птахів^[264];

- Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі ^[265]та інші.

Розглянемо положення окремих із перелічених міжнародних договорів. Європейська конвенція про захист домашніх тварин передбачає основні принципи благополуччя тварин, а саме:

- ніхто не повинен спричиняти для домашньої тварини не­потрібного болю, страждання або пригнічення;

- ніхто не повинен залишати домашньої тварини^[266].

Домашньою твариною вважається будь-яка тварина, яку утри­мує чи збирається утримувати людина, зокрема у своїй оселі для власного задоволення й товариства^[267].

У ст. 4 Європейської конвенції про захист домашніх тварин пе­редбачено вимоги щодо утримання домашніх тварин. Зазначе­но, яка будь-яка особа, що утримує домашню тварину або доглядає за нею, повинна забезпечувати їй місце для проживання, турботу й увагу з урахуванням етологічних потреб тварини відповідно до її виду й породи, зокрема:

a) забезпечувати її належною їжею та водою в достатній кі­лькості;

b) надавати їй відповідні можливості для фізичного наванта­ження;

c) уживати всіх обґрунтованих заходів для недопущення її втечі^[268].

Тварина не може утримуватись як домашня, якщо вищезазна­чені вимоги не виконуються, а також, не зважаючи на виконання перелічених умов, тварина не може пристосуватись до неволі^{268 [269].}

Розглянемо національне законодавство у сфері зоозахисту. Відповідно до п. 1 ст. 180 Цивільного кодексу України тварини ма­ють правий статус речі і вони є особливим об'єктом цивільних прав.

Право власності або інші речові права особи, яка утримує тва­рину, обмежені обов'язком дотримання норм і вимог Закону Укра­їни «Про захист тварин від жорстокого поводження» (ст.12). Право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені за рішенням суду шляхом їх оплатного вилучення або конфіскації.

Відповідно до положень Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» жорстоке поводження із тварина­ми - це знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило мучення, завдало їм фізичного страждання, тілесні ушкодження, каліцтво або призвело до загибелі, нацьковування тварин одна на одну та на інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, залишення домашніх та сільськогосподарсь­ких тварин напризволяще, в тому числі порушення правил утри­мання тварин^[270].

У Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) законодавець передбачив спеціальну норму, що встановлює відповідальність за жорстоке поводження із тваринами, а саме у ст. 89 визнано правопорушенням:

- жорстоке поводження з тваринами - знущання над твари­нами, завдання побоїв або вчинення інших насильницьких дій, що завдали тварині фізичного болю, страждань і не спричинили тілес­них ушкоджень, каліцтва чи загибелі, залишення тварин напризво­ляще, у тому числі порушення правил утримання тварин;

- ті самі дії, вчинені стосовно двох і більше тварин, або гру­пою осіб, або особою, яку протягом року було піддано адміністрати­вному стягненню за таке саме порушення,

- пропаганда жорстокого поводження з тваринами;

- насильницькі дії стосовно тварин, спрямовані на задово­лення статевої пристрасті^[271].

Суб'єктом у такому правопорушенні є фізична особа, яка дося­гла 16 років. Зауважимо, що коли особа віком 14-16 років жорстоко поводиться із твариною або вчиняє інші діяння, передбачені ст. 89 КУпАП, то її не буде притягнуто до адміністративної відповідально­сті. Однак слід пам'ятати, що у такому випадку до адміністративної відповідальності будуть притягнуті батьки дитини за ст. 189 «Не­виконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей» КУпАП.

Суб’єктивна сторона жорстокого поводження із тваринами виражається у формі умислу, тобто особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передба­чає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.

Об'єктом указаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони тваринного світу, природні права тварини. Останні виникають відповідно до положень Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», де вказано, що означений За­кон спрямований на захист від страждань та загибелі тварин уна­слідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства^[272].

Безпосереднім об’єктом є встановлений порядок поводження із тваринами.

Предмет посягання - це тварина, яка знаходиться на волі, в то­му числі безпритульна, у напіввільних умовах або тримається в неволі.

Об'єктивна сторона вчинення правопорушення, передбаче­ного ст. 89 КУпАП, виражається у таких формах:

1) жорстоке поводження із тваринами;

2) залишення тварин напризволяще;

3) порушення правил утримання тварин;

4) пропаганда жорстокого поводження з тваринами;

5) насильницькі дії стосовно тварин, спрямовані на задово­лення статевої пристрасті.

У ст. 7 Закону України «Про запобігання жорстокому пово­дженню із тваринами» законодавець вказує загальні правила ут­римання тварин, що виключають жорстокість, а саме:

- умови утримання тварин повинні відповідати їх біологіч­ним, видовим та індивідуальним особливостям;

- умови утримання тварин повинні задовольняти ї'х природ­ні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у при­родній активності та інші потреби;

- кількість тварин, які утримуються, обмежується можливіс­тю забезпечення їм умов утримання відповідно до вимог законо­давства;

- місце утримання тварин повинно бути оснащено таким чи­ном, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем;

- утримання тварин у дитячих акладах допускається за умо­ви забезпечення постійного догляду за тваринами відповідно до законодавства^[273].

Під час поводження з тваринами не допускається:

- використання оснащень, інвентарю, що травмують тварин;

- примушування тварин до виконання неприродних для них дій, що призводять до травмувань;

- нанесення побоїв, травм із метою примушування тварин до виконання будь-яких вимог;

- використання тварин в умовах надмірних фізіологічних на­вантажень тощо^[274].

Супроводжувати домашню тварину може особа, яка досяг­ла 14-річного віку^[275].

Дія Закону України «Про захист тварин від жорстокого пово­дження» поширюється на такі види діяльності:

- скотарство, включаючи племінне скотарство;

- поводження із тваринами на території державних природ­них заповідників, на інших особливо охоронюваних природних те­риторіях;

- мисливство, мисливське господарство, рибальство;

- утримання домашніх тварин і племінна робота з ними;

- використання тварин у цирках, зоопарках, на виставках та інших видовищних заходах;

- використання тварин у спорті, у сфері відпочинку і розваг людей;

- використання тварин у науково-дослідних і навчальних ці­лях, у тестуванні;

- використання тварин у виробництві, в тому числі у вироб­ництві біологічних препаратів;

- інші види діяльності, де здійснюється вплив на тварин^[276].

- адміністративну відповідальність

Указані у ст. 89 КУпАП правопорушення передбачають у формі накладення адміністративних стягнень, а саме:

- за ч. 1 вказаної статті - тягнуть за собою накладення штра­фу від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника ста­новить загрозу для її життя або здоров'я;

- за ч. 2 - тягнуть за собою накладення штрафу від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністратив­ний арешт на строк до 15 діб із конфіскацією тварини, якщо пере­бування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров'я;

- за ч. 3 - тягнуть за собою накладення штрафу від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров'я^[277].

Зазначимо, що за правопорушення у сфері зоозахисту правопо­рушника може бути притягнуто до адміністративної відповідально­сті й за інші протиправні діяння. Наприклад, порушення правил тримання собак і котів (ст. 154 КУпАП).

Правове регулювання запобігання та протидії жорстокому по­водженню із тваринами здійснюється також через низку підзакон- них нормативно-правових актів. Порядок оформлення матеріалів у справі про адміністративні правопорушення у сфері зоозахисту регламентовано Наказом МВС України «Про затвердження Ін­струкції з оформлення матеріалів про адміністративні право­порушення в органах поліції» від 06.11.2015 № 1376.

У Наказі Міністерства соціальної політики України та Міні­стерства внутрішніх справ України «Про затвердження Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства» №369/180 від 13.03.2019^[278] передбачено, що, крім інших факторів, збільшують ризик учинення домашнього насильства погрози крив­дника вбити або уже вчинене вбивство, завдання навмисної шкоди домашній та/або іншій тварині.

9.3. Реагування поліцейськими на випадки жорстокого поводження із тваринами, що містять ознаки адміністративного правопорушення

Слід пам'ятати, що підставою для порушення адміністративної справи про вчинення жорстокого поводження з тваринами є вчинен­ня особою правопорушення, за яке положеннями КУпАП передбачена відповідальність, а саме ст. 89 «Жорстоке поводження із тваринами».

Приводом для порушення адміністративної справи про вчи­нення жорстокого поводження із тваринами є:

- заяви та повідомлення фізичних осіб (свідків та інших осіб, яким стала відома інформація про правопорушення);

- заяви та повідомлення посадових осіб зоо- та ветеринарних установ, закладів освіти, соціальних служб, інших посадовців підп­риємств, установ, організацій;

- безпосереднє виявлення патрульним поліцейським або ін­шим поліцейським фактів жорстокого поводження із тваринами;

- самостійне повідомлення правопорушником підрозділів Націо­нальної поліції про вчинення ним правопорушення у сфері зоозахисту;

- виявлення поліцейським повідомлення у засобах масової ін­формації, в тому числі Інтернеті, соціальних мережах, повідомлення про випадки жорстокого поводження із тваринами.

Розгляд заяв та повідомлень органами Національної поліції про вчинення жорстокого поводження із тваринами регламентується низкою нормативних актів, а саме:

- Наказом МВС України «Про затвердження Інструкції з оформ­лення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» від 06.11.2015 № 1376;

- Наказом МВС України від «Про затвердження Порядку веден­ня єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події» 08.02.2019 № 100 та ін.

Алгоритм дій поліцейського під час розгляду заяв і повідом­лень про вчинення жорстокого поводження із тваринами, що міс­тить ознаки адміністративного правопорушення (ст. 89 КУпАП):

- вживає всіх заходів для негайного припинення проявів жор­стокого поводження із тваринами;

- за потреби забезпечує надання ветеринарної допомоги тварині;

- повідомляє «гарячу лінію» з питань порятунку тварин за тел. 0 800 302 303;

- приймає заяву (якщо її не було) усну або письмову від заяв­ника (у разі наявності такого), яка заноситься до журналу єдиного обліку ^[279];

- роз'яснює особі-заявнику порядок розгляду її звернення, конституційні права та обов'язки (зокрема, право не давати свід­чення проти себе та своїх близьких; право на захист; кожна особа вважається невинною, поки судом не буде визнано протилежне, та інші^[280]), а також попереджає під підпис про кримінальну відповіда­льність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочи­ну, передбачену ст. 383 Кримінального кодексу України;

- складає протокол про адміністративне правопорушення, що передбачене ст. 89 «Жорстоке поводження із тваринами» Кодек­су України про адміністративні правопорушення;

- за необхідності застосовує заходи забезпечення прова­дження у справах про адміністративні правопорушення. Тобто з метою припинення правопорушення, коли вичерпано інші заходи впливу (ст. 260 КУпАП), працівники Національної поліції, в тому числі дільничний офіцер поліції, патрульний поліцейський, право­мочні здійснити адміністративне затримання кривдника (п. 1 ст. 262 КУпАП) до 3 год. (ч. 1 ст. 263 КУпАП). Власне, адміністративне затримання провадиться поліцейським під час порушення правил полювання, рибальства й охорони рибних запасів та інших пору­шень законодавства про охорону і використання тваринного світу. У випадках, прямо передбачених законами України, з метою припи­нення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші захо­ди впливу, встановлення особи, складення протоколу про адмініст­ративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов у справах про адміністративні право­порушення допускається адміністративне затримання особи. Про це обов’язково складається протокол про адміністративне затри­мання відповідно до положень чинного законодавства.

Слід пам’ятати: у п. 3 ст. 264 КУпАП указано, що при вчиненні порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу, в тому числі жорстокого поводження із тваринами, провести особистий огляд і огляд речей можуть також поліцейські. Особис­тий огляд правопорушника може провадитись поліцейським однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі.

У разі вчинення порушень законодавства про охорону і викори­стання тваринного світу, крім уповноважених на те посадових осіб органів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, органів рибоохорони, поліцейські можуть провадити в установленому порядку огляд транспортних засобів^[281].

Огляд речей, ручної поклажі, багажу, знарядь полювання і лову риби, добутої продукції, транспортних засобів та інших предметів здійснюється, як правило, у присутності особи, у власності (воло­дінні) якої вони є. У невідкладних випадках зазначені речі, предме­ти може бути піддано оглядові з участю двох понятих під час відсу­тності власника (володільця). Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про це робиться відповідний запис у про­токолі про адміністративне правопорушення чи у протоколі про адміністративне затримання;

- поліцейський вирішує питання про місце перебування тварини на час провадження у справі. Так, у випадку залишення тварини напризволяще, якщо вона була знайдена іншою особою (виявлена бездоглядна тварина), тварина може бути передана на тимчасове утримання тому, хто її знайшов. Відповідно до положень ст. 341 Цивільного кодексу України, якщо протягом 6 місяців із мо­менту заявления про затримання бездоглядної робочої або великої рогатої худоби і протягом 2 місяців - щодо інших домашніх тварин не буде виявлено їхнього власника або він не заявить про своє пра­во на них, право власності на ці тварини переходить до особи, в якої вони були на утриманні та в користуванні.

Оскільки відповідно до п.1 ст.180 Цивільного кодексу України тварини мають правий статус речі і вони є особливим об'єктом цивільних прав, працівник поліції може здійснити вилучення тварини до розгляду справи відповідно до ст. 265 «Вилучення речей і документів» Кодексу України про адміністративне правопо­рушення. Про вилучення тварини складається протокол або ро­биться відповідний запис у протоколі про адміністративне право­порушення, про огляд речей або адміністративне затримання.

Безпосередньо місце перебування тварини може бути встано­влено із представниками зоозахисних організацій (повідомивши про таку потребу за тел. 0-800-302-303) та оформлено Актом пере­дачі на відповідальне зберігання, відповідно до якого зоозахис- ник, який візьме тварину, зобов'язаний дбати про тварину, забезпе­чити їй належні умови для проживання, лікування, харчування та задоволення її природних потреб відповідно до виду тварини та стану її здоров'я;

- формує адміністративну справу за фактом жорстокого по­водження із тваринами. Дільничний офіцер поліції збирає необ­хідну інформацію для прийняття рішення, а саме:

а) опитує свідків;

б) з'ясовує обставини вчинення жорстокого поводження із тва­ринами;

в) з'ясовує наявність пом'якшуючих або обтяжуючих обставин;

г) збирає докази у справі;

д) залучає спеціалістів, які надають інформацію. Наприклад, у випадку знущання над тваринами, завдання побоїв або вчинення інших насильницьких дій, що завдали тварині фізичного болю, страждань і не спричинили тілесних ушкоджень, каліцтва чи заги­белі, про вчинення саме таких дій із твариною;

е) інформацію, що характеризує правопорушника, з місця робо­ти, навчання, проживання;

є) здійснює постановку на профілактичний облік правопоруш­ника;

ж) встановлює наявність або відсутність адміністративної чи кримінальної відповідальності за жорстоке поводження із тваринами;

з) іншу інформацію, яка має значення для кваліфікації та прий­няття рішення у справі за суттю, а саме вчинення правопорушення у присутності дитини, жорстоке поводження із твариною з метою задоволення статевої пристрасті, жорстоке поводження над 2 і бі­льше тваринами, вчинене групою осіб, тощо.

Розгляд адміністративної справи про вчинення жорстокого поводження із тваринами та прийняття рішення у справі відне­сено до повноважень Національної поліції (ст. 222 КУпАП) та суду (ст. 221 КУпАП);

Необхідно пам'ятати, що відповідно до ст. 29, 32, 89 КУпАП за жорстоке поводження із тваринами лише суд може призначити адміністративний арешт та конфіскацію тварини, якщо перебуван­ня тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров'я. Відповідно до ст. 27, 89 КУпАП органи Національної поліції за жорс­токе поводження з тваринами можуть накладати адміністративне стягнення у формі штрафу²⁸².

У випадку вчинення жорстокого поводження з тваринами (ст. 89 КУпАП) особою віком від 16 до 17 років розгляд такої справи віднесено до компетенції суду, працівник поліції в жодному разі не може розглядати таку справу.

Розгляд адміністративної справи вказаної категорії включає три етапи:

- підготовку справи до розгляду;

- розгляд справи;

- прийняття рішення (винесення постанови).

Для розгляду справи передбачено ряд обов'язкових правил. Згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа), а саме поліцейські (суддя), під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 89 КУпАП, вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд такої справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи є необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притяга­ється до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх закон­них представників і адвоката.

Термін розгляду адміністративної справи про жорстоке пово­дження із тваринами відповідно до ч. 1 ст. 277 КУпАП становить 15 днів, та відповідно до ст. 276 КУпАП справа розглядається за місцем учинення правопорушення.

Після завершення підготовчого етапу починається слухання справи, відповідний порядок якого визначено ст. 279 КУпАП. Розг­ляд розпочинається із представлення посадової особи (поліцейсь­кого, судді), яка вирішує справу. Після цього оголошують справу, що розглядається, та хто притягається до адміністративної відповіда­льності. Всім учасникам провадження роз’яснюють їхні права та обов'язки. Далі оголошують протокол про адміністративне право­порушення, передбачене ст. 89 КУпАП.

Стаття 280 КУпАП визначає перелік обставин, що підлягають з'ясуванню під час розгляду справи. Це входить до обов'язків тієї посадової особи, яка має повноваження розглядати справу (полі­цейського, судді). Підлягає з'ясуванню інформація про те, чи:

- було вчинено жорстоке поводження із твариною, що перед­бачене ст. 89 КУпАП;

- винна дана особа у його вчиненні;

- підлягає вона адміністративній або іншій відповідальності;

- є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідаль­ність;

- заподіяно майнову шкоду;

- є інші обставини, що мають значення для правильного ви­рішення справи.

Доказами в адміністративній справі про вчинення жорстокого поводження із тваринами є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку поліцейський (суддя) з'ясовує за­значені обставини. Ці дані включаються до протоколу про адмініст­ративне правопорушення: поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновками експерта, речо­вими доказами, показаннями технічних приладів, які використову­ються під час нагляду за виконанням правил дорожнього руху. Ок­ремо складається протокол про вилучення речей і документів, а також інші документи (наприклад акти перевірок, різні довідки, характеристики, протокол про адміністративне затримання, особи­стий огляд чи огляд речей тощо). Поліцейський оцінює докази (тобто вирішує питання про їх достовірність) за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктив­ному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 251-252 КУпАП).

Розгляд справи про вчинення закінчується прийняттям постано­ви у справі про адміністративне правопорушення (глава 23 КУпАП).

Стаття 283 КУпАП визначає зміст постанови. Вона повинна міс­тити: найменування органу, що прийняв рішення, посадової особи, яка винесла постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; викладення обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення ст. 89 КУпАП, що передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. За змістом рішення постанова може бути: а) про накладення адміністративного стягнення; б) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься за наявності обста­вин, які виключають провадження у справі. Перелік таких обставин вказано у ст. 247 КУпАП. На підставі наявності хоча б однієї з указа­них обставин провадження не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю. До означених обставин належить:

1) відсутність події і складу адміністративного правопорушен­ня, що передбачене ст. 89 КУпАП;

2) недосягнення особою на момент учинення адміністративно­го правопорушення 16-річного віку;

3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездія­льність;

4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необ­хідної оборони;

5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адмініс­тративного стягнення;

6) скасування акта, який встановлює адміністративну відпові­дальність;

7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП;

8) наявність за тим самим фактом щодо особи, яка притягаєть­ся до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стяг­нення або нескасованої постанови про закриття справи про адміні­стративне правопорушення, а також повідомлення про підозру осо­бі у кримінальному провадженні за даним фактом;

9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження у справі.

9.4. Реагування на випадки жорстокого поводження із тваринами, що містять ознаки злочину

Кримінальна відповідальність за вчинення жорстокого пово­дження із тваринами настає відповідно до ст. 299 Кримінального кодексу України (далі - КК України), яка визначає, що злочином є:

- жорстоке поводження з тваринами, що належать до хребе­тних, у тому числі з безпритульними тваринами, що вчинене умис­но та призвело до каліцтва чи загибелі тварини, а також нацькову­вання тварин одна на одну чи інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, публічні заклики до вчинення діянь, які мають ознаки жорстокого поводження з тваринами, а також поши­рення матеріалів із закликами до вчинення таких дій;

- ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього чи неповно­літнього;

- дії, передбачені ч. 1 або 2 ст. 299 КК України, вчинені з особ­ливою жорстокістю або у присутності малолітнього чи неповноліт­нього, або щодо двох і більше тварин, або повторно, або групою осіб, або вчинені активним способом.

Об'єктом цього злочину є моральні засади громадськості у сфері поводження із тваринами.

Предметом жорстокого поводження із тваринами є:

1) тварини, що належать до хребетних;

2) матеріали із закликами до жорстокого поводження із тва­ринами або їх нацьковування одна на одну чи інших тварин.

Хребетні тварини - це тварини, які рухаються і відчувають живі організми, мають спинний хребет, що утворений ланцюгом хрящів або кісток, йде вздовж спини і містить у собі спинний мозок. До означених тварин зараховуються:

- риби;

- птахи;

- сухопутні істоти^[283].

Не впливає на кваліфікацію такого злочину:

- вік тварини (молодняк чи доросла особина);

- форма власності на тварину (тварина безпосередньо пере­буває у власності винного, третьої особи або взагалі безпритульна);

- належність до домашніх тварин (наприклад кіт чи собака), диких тварин (наприклад заєць, ведмідь, орел), сільськогосподар­ських тварин (наприклад кінь, корова, свиня, кролик).

Матеріалами із закликами до вчинення діянь, що містять озна­ки жорстокого поводження з тваринами, слід уважати будь-яку інформацію та її матеріальні носії у будь-якій формі (наприклад, друкована продукція, аудіо та відеоматеріали у вигляді текстів зо­бражень, цифрових файлів). Означені матеріали можуть існувати:

- як предмети (наприклад книга, журнал, брошура, листівки, фото, носії електронної інформації: карта пам'яті, флеш-пам'ять, диски, дискети);

- у віртуальній формі (файли, що зберігаються у хмарних схо­вищах, на поштових серверах).

Головним для віднесення окреслених вище матеріалів до пре­дмета ст. 299 КК України є їх зміст, а саме: містять заклики до жорс­токого поводження із тваринами або нацьковування тварини одна на одну.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 299 КК Украї­ни, може бути виконана при вчиненні одного з таких діянь:

- жорстокого поводження з тваринами;

- нацьковування тварин одна на одну чи інших тварин;

- публічних закликів до вчинення діянь, що мають ознаки жорстокого поводження із тваринами;

- поширення матеріалів із закликами до вчинення таких дій^[284].

Жорстоке поводження із тваринами - це завдання тварині болю, страждань шляхом нанесення ударів, тілесних ушкоджень, позбавлення їжі або води, впливу термічних факторів, хімічних ре­човин тощо. Означене діяння полягає в негуманному поводженні з твариною, впливі на неї з метою задоволення хворобливих потреб у спостереженні за стражданнями живої істоти. Слід пам'ятати, що обов'язковою ознакою жорстокого поводження із тваринами є нас­лідки, а саме:

- каліцтво тварини, що передбачає появу в неї ушкоджень, що утрудняють її звичайне життя. Наприклад, втрата кінцівки, органу, пошкодження шкірного покриву, припинення лактації, порушення нормальної діяльності інших органів та систем організму тварини;

- загибель тварини, тобто настання смерті тварини внаслі­док жорстокого поводження з нею^[285].

Нацьковування тварини одна на одну чи інших тварин - це дії, що мають на меті змусити тварину битися, кусатися, дряпати, травмувати, будь-яким іншим чином боротися з іншою твариною.

Публічні заклики до вчинення діянь, що містять ознаки жорстокого поводження із тваринами, - це одне та більш відк­рите звернення до невизначеної кількості осіб, де використовується прохання, пропозиції до жорстокого поводження із тваринами (тва­риною), переконання в належності (доцільності, вигідності, корис­ності, загальноприйнятій нормі поведінки) такого поводження. Публічність закликів передбачає можливість будь-якої особи озна­йомитись із такою інформацією.

Поширення матеріалів із закликами до вчинення діянь, які мають ознаки жорстокого поводження з тваринами, - це дії, що полягають у доведенні змісту відповідних матеріалів до будь- якої кількості людей (розміщенні плакатів, роздачі листів, іншої друкованої продукції, електронних носіїв інформації, розсиланні листів поштою, електронною поштою, повідомленнями через су­часні засоби зв'язку, розміщенні інформації у мережі Інтернет, у тому числі соціальних мережах, тощо)^{285 [286].}

Суб'єктом злочину, передбаченого ст. 299 КК України, є фізич­на осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 299 КК Украї­ни, характеризується умислом. Хуліганський або корисливий мотив є однією з альтернативних ознак складу злочину, що досягається нацьковуванням тварини одна на одну чи інших тварин.

Алгоритм дій поліцейського під час розгляду заяв і повідом­лень про вчинення жорстокого поводження з тваринами, що міс­тить ознаки злочину (ст. 299 Кримінального кодексу України):

- вживає всіх заходів для негайного припинення жорстокого поводження з твариною. У тому числі застосовує заходи поліцей­ського примусу відповідно до положень Закону України «Про Наці­ональну поліцію» та чинного законодавства України;

- у випадку якщо тварина жива, поліцейський повинен зверну­тися за телефоном 0 800 302 303 із проханням про надання ін­формації щодо екстреної ветеринарної допомоги тварині. За чинним законодавством, на жаль, не передбачено екстреної ветери­нарної допомоги, тому поліцейський за власний кошт або за кошт третіх осіб (очевидців події, волонтерів тощо) може звернутись до державних установ ветеринарної медицини або приватних зооклінік для надання допомоги тварині. За вказаним вище телефоном «га­рячої лінії» для тварин особі нададуть інформацію про можливі волонтерські організації на місцях, які можуть надати допомогу тварині, у тому числі й екстрену ветеринарну.

У випадку смерті тварини, з метою належного збереження її ті­ла для подальшої судово-ветеринарної експертизи, поліцейський направляє її труп до центрів поводження з тваринами (комуналь­них підприємств) у відповідному населеному пункті;

- за наявності заявника поліцейський приймає заяву (якщо її не було), усну або письмову, яка заноситься негайно до журналу єдиного обліку^[287] та негайно, але не пізніше 24 години - до Єдино­го реєстру досудових розслідувань. Слід також пам'ятати, що в разі виявлення такого злочину патрульним, дільничним офіцером поліції або іншим поліцейським вони вживають вищезазначених заходів та обов'язково викликають слідчо-оперетивну групу (далі - СОГ) і до її прибуття здійснюють охорону місця події. Після прибут­тя СОГ слідчий керує перебігом подій;

- у випадку вчинення жорстокого поводження із тваринами складність розслідування цього злочину зумовлена, як правило, відсутністю свідків, характером речових доказів, інсценуванням у окремих випадках злочинних дій над тваринами. Слідчий під час розслідування вказаної кримінальної справи повинен установити:

а) спосіб учинення злочину;

б) спосіб приховування;

в) місце, час та обстановку;

г) типові сліди;

д) особу злочинця.

Способи вчинення жорстокого поводження із твариною, що при­звело до каліцтва чи загибелі тварини, надзвичайно різноманітній:

- застосування вогнепальної чи холодної зброї;

- удавлення зашморгом;

- дія високої температури;

- утоплення;

- розчленування тіла тварини тощо.

Спосіб учинення вказаного злочину вказує на злочинця і дає можливість висувати версії щодо особи злочинця та його мотиви.

- Спосіб приховування жорстокого поводження із твариною, що призвело до каліцтва чи загибелі тварини. Найбільш пошире­ними є :

- знищення слідів злочину;

- приховування чи знищення знарядь і засобів злочину;

- інсценування події, наприклад, під дорожньо-транспортну пригоду, дії хижих тварин тощо;

- знищення тіла тварини (спалювання, розчленування, утоп- лення, закопування тощо);

- спотворення тіла тварини з метою унеможливлення іден­тифікації тварини та її власника.

Означені вище дії злочинця, як правило, пов'язані бажанням уникнути будь-якої, в тому числі кримінальної, відповідальності.

Місце, час та обстановка жорстокого поводження із твариною, що призвело до каліцтва чи загибелі тварини. Місцем найчастіше є безлюдна місцевість чи зручне для злочинця приміщення (недобу­довані будівлі, сараї, власне помешкання, гараж тощо).

Типові сліди злочину. Слідову картину утворюють обставини та сліди події злочину, які дають можливість у подальшому побудува­ти картину події, сформулювати уявні та дійсні моделі злочину.

Особа злочинця. Соціальний та психологічний портрети злочи­нця можуть бути різними.

Обставини, що підлягають з’ясуванню під час розслідування злочину, передбаченого ст. 299 КК України:

1) чи мали місце:

а) жорстоке поводження із твариною, що призвело до каліцтва чи загибелі тварини;

б) нацьковування тварини одна на одну чи інших тварин із ху­ліганських чи корисливих мотивів;

в) публічні заклики до вчинення діянь, які мають ознаки жорс­токого поводження із тваринами;

г) поширення матеріалів із закликами до вчинення діянь, які мають ознаки жорстокого поводження із тваринами;

2) чи є жорстоке поводження із твариною причиною каліцтва чи загибелі тварини;

3) який спосіб жорстокого поводження із твариною було за­стосовано. Чи застосовував злочинець способи приготування чи приховування злочину;

4) які обставини передували жорстокому поводженню із тва­риною;

5) які обставини супроводжували злочинні дії;

6) час учинення злочину та настання загибелі тварини;

7) місце вчинення злочину;

8) чи збігаються місце виявлення тварини із місцем скоєння злочину;

9) яке знаряддя було використано;

10) мета і мотиви;

11) особа злочинця;

12) чи мав злочин груповий характер, кількість учасників, роз­поділ їх рольових функцій. Наявність неповнолітніх та їх функції;

13) чи має злочин серійний характер, або його взаємозв’язок з іншими злочинами.

Слідчий з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обста­вин вчинення жорстокого поводження із твариною залежно від виду протиправного діяння злочинця проводить огляд місцевості, приміщення, речей та документів, що оформляє відповідним про­токолом огляду місця події, протоколом огляду приміщення, про­токолом огляду речей і документів.

У протоколі огляду місця події зазначається час, місце, дата, по­чаток та закінчення огляду, на підставі чого проводиться огляд, у присутності 2-ох понятих, підозрюваного, захисника, потерпілого, представника, спеціаліста, власника (користувача) приміщення чи іншого володіння особи або інших учасників.

Перед початком огляду зазначеним вище особам роз’яснено їх­нє право бути присутніми при всіх діях, які проводяться у процесі огляду, робити зауваження, що підлягають занесенню до протоко­лу. Особам, які беруть участь у проведенні огляду, також роз’яснено вимоги ч. 3 ст. 66 КПК України про їх обов’язок не розголошувати відомості щодо проведеної процесуальної дії, а також про застосу­вання технічних засобів фіксації, умови та порядок їх використання.

При застосуванні технічних засобів вказується їх вид, а саме за­стосування фото, - відеозйомки, інших технічних та спеціальних засобів, зазначаються їх найменування, технічні параметри та носій, на який здійснюється запис.

Слідчий зазначає погодні умови (ясно, сонячно, похмуро, туман; без опадів, дощ, снігопад; температура повітря), пору доби (світла, темна, сутінки), вид освітлення (міське електроосвітлення (зазна­чає ліхтарі, що не функціонують, світло вікон будинків, інші джере­ла світла) або його відсутність.

Огляд необхідно проводити зліва направо, зверху донизу. На­самперед проводиться огляд місця проникнення ззовні у примі­щення. У подальшому огляд здійснюється від входу до приміщення. Якщо в будівлі декілька приміщень, починати огляд необхідно зліва направо. Окремо описується місце проникнення. Вказується адреса житла чи іншого володіння особи та детально описуються чіткими і загальнозрозумілими фразами загальна обстановка на місці події, всі предмети і сліди в тій послідовності, в якій вони досліджувались, якими технічними засобами вони виявлені й зафіксовані, які зміни обстановки проведено під час динамічного огляду. Якщо слід або предмет оглядався повторно, результати кожного огляду опису­ються окремо. Якщо після закінчення огляду виникла потреба щось додатково оглянути, результат описується в кінці протоколу. Роби­ти дописки або будь-які виправлення в тексті категорично заборо­нено. Спеціальні терміни, названі спеціалістом, пишуться дослівно, але, як правило, повинні роз’яснюватись. В описовій частині прото­колу фіксується обстановка місця події, вказується взаєморозташу- вання основних об’єктів і речових доказів, описуються виявлені сліди й інші об’єкти; їхній зовнішній вигляд, розмір, колір, захід, номерний знак, написи, матеріал, з якого виготовлені, інші індиві­дуальні ознаки.

Під час опису обстановки слідчий завжди повинен виходити з того, що в подальшому може виникнути необхідність у реконструк­ції обстановки місця події (жорстокого поводження із твариною) і що це стане можливим лише в тому випадку, якщо якісно буде складено протокол. Неприпустимо вживати у протоколі невизначе- ні слова й вираження типу поблизу, поруч, біля або робити в ньому якісь припущення.

Слідчим у протоколі огляду місця події в разі жорстокого поводження із тваринами також установлюються:

- адреса (місто, вулиця, номер будинку, номер корпусу, но­мер під’їзду, номер квартири) та інші координати місця огляду;

- підходи (дорога; прибудинковий майданчик; місце під’їзду автомобіля (заасфальтоване; ґрунтове; бетонне; тротуарна плитка; кам’яне; пісочне; засаджене газоном, інше);

- схеми перехресть і площ (хрестоподібне, Т-подібне, Х- подібне, У- подібне, багатобічне перехрестя, площа);

- дорога (проїжджа частина, земляне полотно, дорожнє по­лотно, смуга відведення, узбіччя, кювет, обріз, осьова лінія дороги);

- профіль вулиці (проїжджа частина (дорожнє покриття), смуга зелених насаджень, тротуар, газон;

- елементи вулиці (ширина вулиці, ширина тротуару, ши­рина проїжджої частини, ширина трамвайної колії, посадочний майданчик, центр перехрестя, острівець безпеки, осьова лінія);

- житловий будинок (дім-дача з мансардою, цегляний жит­ловий будинок, багатоповерховий панельний (секційний) житло­вий будинок, панельний (односекційний) житловий будинок);

- об'єкти торгівлі і громадського харчування (торговельний центр, супермаркет, магазин; літнє кафе; кіоск (торгівельний намет);

- сходи і ліфт (зовнішні сталеві пожежні сходи); ліфт; гори­щна драбина; двомаршеві сходи з дрібнорозмічених залізобетонних елементів; дерев'яні сходи; сходовий майданчик);

- двері (вхідні тамбура; квартири; торговельного центру; су­пермаркету; магазину; літнього кафе; кіоску (торговельного наме­ту); одностулкові двостулкові; матеріал (металеві; дерев'яні; мета­лопластикові; ДВП; ДСП);

- дверні ручки (ручка-скоба на планці, обертова Г-подібна ручка, обертова ручка-кнопка; інші);

- дверні прилади (перекидний врізаний шпінгалет; шпінга- лет-засувка; поперечна засувка з круглим стрижнем; поперечна засувка з плоским стрижнем та кільцем для замка; заставний крю­чок на планках; поперечний пробій; дверний запобіжний ланцю­жок; запірна штанга; напівшарнірна звичайна петля; напівшарнірна кутова петля; шарнірна петля; петля «стрілою»);

- замок: врізний (врізний циліндровий замок; меблевий сува- льдний замок; врізний сувальдний замок із рігельним засовом та фіксатором, що регулюється; врізний сувальдний замок із важелем для відводу клямки ключем); накладний (циліндричний двооберто- вий замок із косою клямкою; циліндричний напівобертовий замок; сувальдний двообертовий замок; скриньовий сувальдний замок; універсальний меблевий циліндричний прирізний замок); навісний (сувальдний двообертовий замок; безсувальдний безпружинний замок із дужкою, що знімається; пружинний замок; циліндричний автоматичний висячий замок; висячий контрольний замок; безсува- льдний замок; висячі замки без ключа з чотиризначним літерним (зліва) та 3-значним цифровим (справа) кодом; гвинтовий замок);

- кількість кімнат у будинку або в приміщенні торговельно­го центру, супермаркету; магазину; літнього кафе; кіоску (торгове­льного намету);

- коридор (порожній чи мебльований);

- ванна кімната (порожня чи мебльована; перерахувати са­нітарно-технічне устаткування)

- кухонна кімната (порожня чи мебльована; кімната № 1 (порожня чи мебльована, перерахувати все умеблювання); віконні і дверні балконні прилади.

Слідчий обов’язково у протоколі огляду місця події фіксує виявлені та вилучені:

- об’єкти, предмети (фрагменти, речі, документи, цінності, грошові кошти й ін.);

- сліди пальців рук (вказуються місце розташування із зазна­ченням розмірних характеристик (відстань від того чи іншого об'єкта); поверхня, на якій виявлено та вилучено слід; методи та способи виявлення і вилучення; матеріал, на який вилучається слід (дактоплівка, липка стрічка з об'єктом - носієм та ін.), з обов'яз­ковим зазначенням реактивів, порошків та реагентів, за допомогою яких вилучається слідова інформація; вид пензлика (магнітний, флейцевий та ін.); зазначаються: тип, вид, форма, розмір і кількість слідів; спосіб пакування та опечатування);

- сліди низу взуття (вказуються місце розташування із за­значенням розмірних характеристик (відстань від того чи іншого об'єкта); поверхня, на якій виявлено та вилучено слід; методи і спо­соби виявлення та вилучення; матеріал, на який вилучається слід (дактоплівка, липка стрічка з об'єктом - носієм та ін.), з обов'яз­ковим зазначенням реактивів, порошків, реагентів та приладів, за допомогою яких вилучається слідова інформація; зазначаються: тип, вид, форма, розмір (загальна довжина, найбільша ширина, найменша ширина) та кількість слідів; схематично відображається слід та/або слідова доріжка; вказується спосіб пакування та опеча­тування);

- сліди транспортних засобів (вказуються місце розташуван­ня із зазначенням розмірних характеристик бази автомобіля, шин; поверхня, на якій виявлено та вилучено слід; методи і способи ви­явлення та вилучення з обов'язковим зазначенням матеріалу, за допомогою якого, вилучається слідова інформація; зазначаються: тип, вид, форма, розмір та кількість слідів; схематично відображаєть­ся слід у протоколі, вказується спосіб пакування та опечатування);

- сліди знарядь зламу (вказуються місце розташування із за­значенням розмірних характеристик (відстань від того чи іншого об'єкта); поверхня, на якій виявлено та вилучено слід; методи і спо­соби виявлення та вилучення з обов'язковим зазначенням матеріа­лу, за допомогою якого вилучається слідова інформація (зліпкова маса, об'єкт-носій, інформаційний носій); зазначаються: тип, вид, форма, розмір (загальна довжина, найбільша ширина, найменша ширина) та кількість слідів; спосіб пакування та опечатування);

- сліди речовини бурого кольору (вказуються місце, поверхня, на якій виявлено слід; методи і способи виявлення й вилучення з

Глава 9. Запобігання та протидія жорстокому поводженню із тваринами обов’язковим зазначенням матеріалу, за допомогою якого вилуча­ється слідова інформація; зазначаються: тип, вид, форма, розмір і кількість слідів; спосіб пакування та опечатування);

- мікрооб’єкти, волокна (вказуються місце виявлення та ви­лучення об’єкту; розмірні характеристики; способи і методи вилу­чення; кількість слідів; спосіб пакування та опечатування);

- сліди біологічного походження - епітеліальні клітини, во­лосся, піт, слину тощо (вказуються місце, поверхня, на якій виявле­но слід; методи і способи виявлення та вилучення; матеріал, на який вилучається слід; зазначається: тип, вид, форма, розмір і кіль­кість слідів; спосіб пакування й опечатування) та інші сліди.

Під час огляду місця події слідчий описує обстановку, складає схему розташування предметів, споруд, будівель та, у випадку смер­ті тіла тварини, слідів крові, інших біологічних матеріалів. Установ­лює предмет, яким було вчинено злочин, якщо такий був (напри­клад бита, палиця, камінь, мотузка, цегла тощо).

Слід пам’ятати, що в разі виявлення фактів жорстокого пово­дження із твариною за допомогою засобів масової інформації, в тому числі Інтернет, слідчий фіксує джерело надходження інфор­мації та складає протокол огляду конкретного Інтернет-ресурсу. Наприклад, протокол огляду сторінки користувача всесвітньої соці­альної мережі Інтернет «Facebook» тощо. У вказаному протоколі обов’язково зазначається час доступу до Інтернет-ресурсу та його скріншоти;

Слідчий збирає показання свідків, що оформлюється протоко­лом допиту свідка (слід пам’ятати, що означена слідча дія може здійснюватись тільки після внесення інформації до ЄРДР).

Під час допиту свідка слідчий бов’язково повідомляє, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснен­ня щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначено законом, як передбачено у ст. 63 Конституції України. Свідок також повідомляється про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України (Завідомо неправдиве показання) та ст. 385 КК Ук­раїни (Відмова свідка від давання показань), про заборону розго­лошення відомостей, що стали відомі під час проведення слідчих дій, що вказані у ч. 3 ст. 66 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а також про права та обов’язки свідка, що передбачені у ст. 66 КПК України, а саме:

1) свідок має право:

- знати, у зв’язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується;

- користуватися під час давання показань та участі у прове­денні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката;

- давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача;

- користуватися нотатками і документами під час давання показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам'яті;

- на відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для да­вання показань;

- ознайомлюватися з протоколом допиту та заявляти клопо­тання про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, а також власноручно робити такі доповнення і зауваження;

- заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;

- заявляти відвід перекладачу.

2) свідок зобов'язаний:

- прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

- давати правдиві показання під час досудового розслідуван­ня та судового розгляду;

- не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відо­мості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) при ньому, і які стали відомі свідку у зв'язку з виконанням його обов'язків.

Особа, яку залучають до проведення процесуальних дій під час досудового розслідування як понятого або яка стала очевидцем таких дій, зобов'язана на вимогу слідчого, прокурора не розголошу­вати відомості щодо проведеної процесуальної дії.

Слідчий призначає проведення судово-ветеринарної екс­пертизи^[288], що на сьогодні проводиться у Харківській державній зооветеринарній академії.

У разі направлення тіла тварини на дослідження слідчий пови­нен звернутися до експерта із такими запитаннями:

1) причина настання смерті;

2) чи є на тілі тілесні ушкодження, спосіб їх нанесення;

3) наявність каліцтва, їх причини та ін.

У випадку поширення матеріалів із закликами до вчинення жор­стокого поводження із тваринами слідчий проводить обшук житла чи іншого володіння з метою встановлення аудіо-, відео-, фото ма­теріалів, вилучає всі технічні засоби (у тому числі мобільні телефо­ни) та носії інформації і направляє на комп'ютерно-технічну екс­пертизу з метою встановлення на вказаних носіях зображення, відео жорстокого поводження із тваринами.

Слідчий складає обвинувальний акт і реєстр матеріалів до- судового розслідування, який передає до прокурора, який пого­джує, затверджує та направляє кримінальну справу за ст. 299 КК України до суду для прийняття рішення.

Отже, жорстоке поводження із тваринами - це протиправні діяння, за які особу буде притягнуто до юридичної відповідальнос­ті, а також діяння, що свідчать про відхилення у поведінці правопо­рушника щодо тварин та людей. Своєчасне виявлення, припинення та притягнення винних до адміністративної чи кримінальної відпо­відальності за жорстоке поводження із тваринами дає не тільки можливість захистити природні права тварин, реалізувати законо­давство у сфері зоозахисту, але й можливості для попередження та виявлення протиправних дій щодо людей.

Слід також пам'ятати, що найуразливішими від дій правопору­шника, який жорстоко поводиться із тваринами, стають не тільки тварини, але й члени сім'ї, які є найближчими до маргінала.

Питання для самоконтролю

1. Поняття та сутність жорстокого поводження із тваринами.

2. Правове регулювання запобігання та протидії жорстокому поводженню із тваринами: міжнародний та національний рівень.

3. Розкрийте феномен зв'язку жорстокого поводження із тва­ринами та насильства над людьми. Охарактеризуйте дослідження вчених із цього питання.

4. Виникнення та діяльність Британського королівського то­вариства з попередження жорстокого поводження із тваринами.

5. Охарактеризуйте правовий статус тварини відповідно до чинного законодавства України.

6. Як співвідносяться право власності на тварину та природні права тварини?

7. Які загальні правила поводження із тваринами виключають жорстокість? Що не допускається під час поводження із тваринами?

8. Сутність адміністративно-юрисдикційної діяльності поліції у випадках жорстокого поводження із тваринами.

9. Адміністративна відповідальність за жорстоке поводження із тваринами.

10. Розкрийте сутність кримінальної відповідальності за жо­рстоке поводження з тваринами.

Тестові завдання

1. Який правовий статус мають тварини відповідно до чин­ного законодавства України:

а) тварини не мають жодного правового статусу;

б) тварини мають правовий статус речі;

в) тварини мають правовий статус речі, і вони є особливим об'єктом цивільних прав.

2. Чи обмежене право власності або інші речові права осо­би, яка утримує тварину:

а) ні;

б) так, обмежені обов'язком дотримання норм і вимог Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» (ст.12);

в) так, але за добровільної згоди власника.

3. Як впливають на ризик учинення домашнього насильст­ва погрози кривдника вбити або уже вчинене вбивство, за­вдання навмисної шкоди домашній та/або іншій тварині:

а) зменшується ризик домашнього насильства;

б) не впливає на ризик домашнього насильства;

в) збільшується ризик домашнього насильства.

4. Чи може бути припинено право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними:

а) так, але за згоди власника;

б) ні;

в) так.

5. Який орган приймає рішення про припинення права вла­сності та інші речові права на тварин у разі жорстокого пово­дження з ними:

а) поліцейський;

б) суд;

в) прокурор.

6. У якій країні та в якому році було прийнято Закон Марті- на, який перший передбачав благополуччя тварин та заборо­няв жорстоке поводження із тваринами:

а) у 1922 році в Німеччині;

б) у 1822 році у Великій Британії;

в) у 1922 році у Франції.

7. Перша організація захисту тварин називалась:

а) Німецьке товариство з попередження жорстокого поводжен­ня із тваринами;

б) Французьке товариство з попередження жорстокого пово­дження із тваринами;

в) Британське королівське товариство з попередження жорсто­кого поводження із тваринами.

8. На захист природних прав тварин в Україні спрямований:

а) Закон України «Про Національну поліцію»;

б) Закон України «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них»;

в) Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження».

9. Під час поводження із твариною не допускається:

а) використання оснащень, інвентарю, що травмують тварин; примушування тварин до виконання неприродних для них дій, що призводять до травмувань;

б) нанесення побоїв, травм із метою примушування тварин до виконання будь-яких вимог; використання тварин в умовах надмі­рних фізіологічних навантажень;

в) всі перелічені вище відповіді правильні.

10. Чи може бути вилучена тварина, яка стала об'єктом жо­рстокого поводження, до розгляду справи за суттю у межах ад­міністративного провадження:

а) ні;

б) так;

в) так, але тільки за письмової згоди власника.

11. Супроводжувати домашню тварину може особа, яка до­сягла:

а) 13-річного віку;

б) 14-річного віку;

в) 15-річного віку.