Проблемні кредити: поняття та правове регулювання.

На початок 2023 року частка непрацюючих кредитів (NPL) в Україні становила 38%. Непрацюючі кредити - наслідок кризи та низьких стандартів кредитування. НБУ проаналізував фактори дефолтів за корпоративними кредитами результати чого засвідчили, що зовнішні шоки, війна, втрата територій та ринків збуту вплинули на якість боргу вкрай негативно.

За статистикою Світового банку та НБУ ще до початку повномасштабного втор гнення укр аїнські банки лідир ували за часткою непрацюючих кредитів (NPLs) у світі: 51.7 ⁰% кредитного портфеля платоспроможних банків, або 599 млрд грн. (Рис. 6.3). 85% NPLs складали корпоративні борги.

Рис. 6.3. Частка непрацюючих кредитів на світовому фінансовому ринку у 2019 році^и

Динаміка непрацюючих кредитів у портфелях банків України наведена

на рис. 6.4.

Рис. 6.4. Частка непрацюючих кредитів у портфелях банків Україниⁱⁱ

Динаміка непрацюючих споживчих кредитів у портфелях банків України представлена на Рис. 6.5.

Рис. 6.5. Динаміка непрацюючих споживчих кредитів у портфелях банків України¹¹

Питання проблемних активів (кредитів) врегульоване «Положенням про організацію процесу управління проблемними активами в банках України», затвердженому Постановою Правління НБУ від 08.07.2019 № 97.

Банк організовує процес управління проблемними активами з дотриманням таких принципів:

- економічна доцільність;

- пріоритетність;

- своєчасність;

- стр уктурованість;

- адекватність;

- усебічність та комплексність;

- ефективність;

- монітор инг.

Принцип економічної доцільності встановлює, що визначені банком заходи з управління проблемними активами є економічно та, якщо можливо, статистично обґрунтованими, а розрахунки банку з урахуванням власного досвіду свідчать, що їх реалізація забезпечуватиме отримання банком економічної вигоди, вищої, ніж витр ати, що можуть бути понесені під час управління проблемними активами.

Принцип пріоритетності передбачає, що банк під час прийняття рішення щодо вибору варіанта врегулювання заборгованості боржника/контрагента, заходів, спрямованих на реалізацію стягнутого майна, надає перевагу варіанту (заходам), що забезпечують найбільшу чисту теперішню вартість очікуваних грошових потоків від активу (далі - ЧТВ).

Принцип своєчасності передбачає, що банк виявляє на ранній стадії активи з ознаками потенційної проблемності, уживає своєчасних та адекватних заходів, спрямованих на зменшення р озміру збитків банку від проблемних активів.

Принцип структурованості передбачає чіткий розподіл функцій, обов’язків і повноважень під час управління проблемними активами між задіяними структурними підр озділами та пр ацівниками банку, установлення належного взаємозв’язку між ними, визначення відповідальних осіб за належне забезпечення взаємодії між підр озділами банку на всіх організаційних рівнях із застосуванням моделі трьох ліній захисту.

Принцип адекватності встановлює, що організований банком процес управління проблемними активами відповідає рівню, обсягу, структурі проблемних активів банку, динаміці їх змін, забезпечує пріоритетне спрямування банком фінансових, часових та людських ресурсів на активи з найбільшою вартістю/найбільшою експозицію під ризиком та найбільшим розміром кредитного ризику.

Принцип усебічності та комплексності передбачає, що процес упр авління пр облемними активами є комплексною системою взаємопов’язаних процесів, які охоплюють повний життєвий цикл проблемного активу та інтегровані із системою корпоративного управління та системою управління ризиками банку.

Принцип ефективності встановлює, що банк забезпечує скорочення рівня (у відсотках до відповідного обсягу активів) та обсягу проблемних активів (в абсолютних значеннях) з досягненням оптимального балансу між часом та обсягом повернення заборгованості за такими активами/обсягом надходжень від продажу/відступлення права вимоги за такими активами відповідно до затвердженої банком стратегії управління проблемними активами.

Принцип моніторингу передбачає постійний контроль банком за досягненням цілей та виконанням завдань, що встановлені стр атегією управління проблемними активами та оперативним планом, ефективністю дій підр озділів та пр ацівників банку, ефективністю застосованих банком інструментів врегулювання заборгованості та продажу стягнутого майна.

Банк організовує процес управління проблемними активами, який охоплює всі ор ганізаційні р івні банку, визначає чіткий р озподіл функцій, обов’язків і повноважень між усіма його суб’єктами, а також їх відповідальність згідно з таким р озподілом, забезпечує порядок їх взаємодії та звітування.

Банк повинен створити окремий підрозділ по роботі з проблемними активами.

Банк розробляє стратегію управління проблемними активами, реалізація якої забезпечуватиме:

> скор очення рівня та обсягу непр ацюючих активів;

> скорочення рівня та обсягу стягнутого майна.

Банк визначає у стратегії управління проблемними активами цільові показники скорочення рівня та обсягу непрацюючих активів на валовій основі та за вирахуванням резервів.

Банк упроваджує процес управління проблемними активами, який охоплює всі етапи життєвого циклу проблемного активу, включаючи:

> перший етап - раннє виявлення боржників/контрагентів з ознаками потенційної проблемності та боржників/контрагентів, що не мають наміру співпрацювати з банком щодо повернення заборгованості;

> другий етап - реструктуризація/процедура фінансової реструктуризації заборгованості боржника/контрагента (далі - р еструктуризація);

> тр етій етап - ужиття заходів, спрямованих на припинення відносин із боржником/контрагентом, із застосуванням інструментів позасудового та/або судового повернення заборгованості;

> четвертий етап - управління стягнутим майном.

Банк запроваджує систему раннього реагування, яка включає:

> ідентифікацію боржників/контрагентів з ознаками потенційної проблемності та боржників/контрагентів, які не мають наміру співпрацювати з банком щодо повернення заборгованості;

> віднесення боржника/контрагента до відповідного сегмента, визначення та запр овадження відповідних заходів з метою недопущення зр остання обсягів пр остр оченої заборгованості боржника/контрагента перед банком, уключаючи застосування до бор жника/контрагента інстр ументів вр егулювання заборгованості;

> моніторинг виконання та аналіз ефективності запроваджених банком заходів.

Банк уживає заходів, спрямованих на повернення заборгованості боржника (контрагента), шляхом застосування таких інструментів:

- позасудове врегулювання;

- судове врегулювання.

Банк з урахуванням вимог законодавства України, нормативно -правових актів Національного банку, міжнародних стандартів фінансової звітності та Положення про організацію процесу управління проблемними активами в банках України розробляє та впроваджує положення про списання заборгованості, яке, щонайменше, включає:

> критерії відсутності обґрунтованих очікувань щодо відновлення фінансового активу, встановлені нор мативно-правовим актом Національного банку щодо визначення критеріїв для списання знецінених фінансових активів за рахунок оціночних резервів під очікувані кредитні збитки (основні критерії);

> інші додаткові (за потреби) критерії для списання знецінених фінансових активів. Банк не має пр ава визначати більш спр иятливі кр итерії щодо списання знецінених фінансових активів для бор жників/контрагентів, які є пов'язаними із банком особами, ніж для інших боржників/контрагентів банку за аналогічними активами;

> порядок ухвалення рішення щодо списання заборгованості.

Банк організовує управління стягнутим майном шляхом:

> визначення відповідального підрозділу та покладання на такий підрозділ функцій щодо управління стягнутим майном;

> розроблення та впровадження порядку утримання, експлуатації, охорони та страхування майна від втрати/пошкодження до часу його продажу;

> розроблення та затвердження плану продажу майна;

> упровадження заходів, спрямованих на реалізацію плану продажу майна, уключаючи рекламні кампанії;

> постійного моніторингу за виконанням плану продажу майна;

> аналізу причин відхилень від плану, перегляду заходів, строків виконання заходів, передбачених планом, унесення змін до плану продажу майна;

> надання уповноваженим колегіальним органам банку звітності щодо виконання плану продажу майна не рідше одного разу на квартал;

> визначення порядку ухвалення рішень щодо продажу майна.

Повномасштабне військове вторгнення росії в Україну переломило тенденцію до поступового скорочення частки непрацюючих кредитів (NPL), яке тривало з 2018 року: за цей час обсяг NPL зменшився на майже 300 млрд грн, частка в кредитному портфелі скоротилася з 55% до 27% станом на 1 березня 2022 року.

У березні - травні 2022 року частка непрацюючих кредитів залишалася майже незмінною, зокрема через регуляторні пом’якшення в частині оцінки кредитного ризику-. Починаючи з червня 2022 року, банки розпочали поступове визнання NPL.

На 1 січня 2023 року частка непрацюючих кредитів NPL у банківському секторі зросла до 38%. Обсяг непрацюючих кредитів за березень - грудень 2022 року збільшився на 127 млрд грн до 432 млрд грн.

Близько 75% NPL сектору сконцентровано в державних банках, зокрема, понад 40% припадає на Приватбанк.

Наслідки війни - руйнування активів та заставного майна, падіння доходів та погіршення платоспроможності позичальників знижують їх спр оможність обслуговувати кр едити, знижують якість кр едитних пор тфелів банків та зумовлюють збільшення відрахувань у резерви.

Банки вже визнали значні кредитні втрати - від початку

повномасштабної війни обсяги відр ахування в р езер ви під кр едити перевищили 100 млрд грн і становлять понад 12% кредитного портфеля, що банки мали наприкінці лютого 2022 року. Потенційні втрати кредитного портфеля внаслідок війни, економічної кризи та енергетичного терору країни- агресора можуть сягнути 30%.

Своєчасна оцінка банком кредитного ризику та проведення виважених реструктуризацій за потреби - запорука подальшої стійкості банків.

Робота з NPL, що виникнуть під час поточної кризи, триватиме після завершення її глибокої фази. Зокрема, банки матимуть актуалізувати стратегії скорочення NPL після припинення чи скасування воєнного стану. Це стосується і актуалізації планів зі зниження NPL державних банків, ухвалених Радою з фінансової стабільності. Виконання цих планів є необхідною передумовою для підвищення їх інвестиційної привабливості в майбутньому.

Рис. 6.6. Непрацюючі кредити в банках України (станом на 01.07.2023 р.)

Алгоритм споживчого кредитування

У стандартній інформації щодо споживчого кредиту має визначатися:

> максимальна сума, на яку може бути виданий кр едит;

> р еальна р ічна пр оцентна ставка;

> максимальний стр ок, на який видається кр едит;

> у разі надання кредиту для придбання товарів (послуг) у формі оплати з відстроченням або з розстроченням платежу - розмір першого внеску.

Стандартна інформація повинна бути зрозумілою і точною. Якщо стандартна інформація викладається в письмовому вигляді, вона наводиться однаковим шрифтом та відображається в основному тексті реклами.

Якщо в рекламі щодо надання споживчого кредиту зазначається процентна ставка чи будь -які дані, що стосуються загальних витрат за споживчим кредитом, така реклама додатково до вимог, встановлених законодавством про рекламу, повинна містити стандартну інформацію. У р екламі щодо надання споживчого кр едиту забороняється зазначати, що він може надаватися без документального підтвер дження кр едитоспроможності споживача (позичальника) або що кр едит є безпр оцентним чи надається під нуль процентів, іншу аналогічну за змістом та сутністю інформацію (ст.7 Закону України «Про споживче кредитування»).

Реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нор мативно-правових актів ор ганів, що здійснюють дер жавне р егулювання ринків фінансових послуг (ст.8 Закону України «Про споживче кредитування»). Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витр ати за споживчим кр едитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов’язані з отриманням, обслуговуванням та повер ненням кр едиту, р озраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов’язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов’язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов’язані з договором про споживчий кр едит, не включаються до загальних витр ат за споживчим кр едитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов’язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі.

До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються:

> платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов’язків, передбачених договором про споживчий кредит;

> платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов’язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

Обчислення реальної річної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов’язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витр ат за споживчим кр едитом при обчисленні р еальної р ічної пр оцентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка обчислюється на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

У договорі про споживчий кредит зазначаються (ст.12 Закону України «Пр о споживче кр едитування»):

> найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника);

> тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту;

> загальний розмір наданого кредиту;

> порядок та умови надання кредиту;

> стр ок, на який надається кр едит;

> необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов’язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності);

> види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення);

> процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів;

> реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі пр ипущення, викор истані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені;

> порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);

> інформація про наслідки прострочення виконання зобов’язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються пр и невиконанні зобов’язання за договором про споживчий кредит;

> порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;

> порядок дострокового повернення кредиту;

> відповідальність стор ін за порушення умов договору.

У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю стор ін.

Забороняється у будь -який спосіб ускладнювати прочитання споживачем реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача, зазначених у договорі про споживчий кредит або в додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону.

У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь -який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Споживач не зобов’язаний сплачувати кредитодавцю будь -які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) стор ін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов’язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про споживче кредитування».

Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кр едит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з викор истанням засобів дистанційного зв’язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.

Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

У разі відмови кредитодавця від укладення договору про споживчий кредит на підставі інформації, отриманої з офіційних джерел, визначених законодавством, зокрема з бюро кредитних історій, споживачу безоплатно надається відповідна інформація із зазначенням таких джерел, за його бажанням - у письмовій формі.

Не вважається пропозицією укласти договір про споживчий кредит застереження про можливість надання кредиту під час придбання товару (послуги).

Забороняється вимагати від споживача укладення договору про споживчий кр едит як обов’язкової умови пр идбання будь -яких товар ів чи послуг у кредитодавця або у його спорідненої чи пов’язаної особи.

Споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) до закінчення стр оку, встановленого частиною першою цієї статті.

Якщо споживач подає повідомлення не особисто, воно має бути засвідчене нотаріально або подане і підписане представником за наявності довіреності на вчинення таких дій.

Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов’язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит.

Споживач не зобов’язаний сплачувати будь -які інші платежі у зв’язку з відмовою від договору про споживчий кредит.

Відмова від договору про споживчий кредит є підставою для пр ипинення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг, що були визначені як обов’язкові для отр имання кр едиту, укладених споживачем. Кредитодавець або третя сторона зобов’язані повернути споживачу кошти, сплачені ним за такі додаткові чи супутні послуги, не пізніш як протягом 14 календарних днів з дня подання письмового повідомлення пр о відмову від договору про споживчий кредит, якщо такі послуги не були фактично надані до дня відмови споживача від договору про споживчий кредит у порядку, визначеному законодавством.

Пр аво на відмову від договору пр о споживчий кр едит не застосовується щодо:

> договорів про споживчий кредит, виконання зобов’язань за якими забезпечено шляхом укладення нотаріально посвідчених договорів (правочинів);

> споживчих кредитів, наданих на придбання робіт (послуг), виконання яких відбулося до закінчення стр оку відмови від договору про споживчий кредит, встановленого частиною першою цієї статті.

Споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних платежів. Договором про споживчий кредит може бути пер едбачено обов’язок повідомлення кр едитодавця пр о намір достр окового повернення споживчого кредиту з оформленням відповідного документа.

Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних платежів, кредитодавець зобов’язаний здійснити відповідне коригування зобов’язань споживача у бік їх зменшення та на вимогу споживача надати йому новий графік платежів. Договором про споживчий кредит може встановлюватися порядок дострокового повернення споживчого кредиту з урахуванням положень частини третьої цієї статті.

Споживач у разі дострокового повернення споживчого кредиту сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом та вартість усіх послуг, пов’язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту, за період фактичного користування кредитом.

Кредитодавцю забороняється:

> відмовляти споживачу в прийнятті платежу у разі дострокового повернення споживчого кредиту;

> забороняється встановлювати споживачу будь -яку плату, пов’язану з достроковим поверненням споживчого кредиту. Умова договору про споживчий кредит, що передбачає сплату споживачем будь -якої плати у разі дострокового повернення споживчого кредиту, є нікчемною.

У разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кр едиту, стр ок виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов’язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повер нення споживчого кр едиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кр едитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кр едитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втр ачає чинність.

Кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію зобов’язань за договором про споживчий кредит.

Реструктуризація зобов ’язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.

Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства.

У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов’язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

> у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

> у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;

> у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Окремим, і, напевно, найбільш популярним видом споживчого кредитування є кредит по платіжній картці. На сьогодні, більшість банків використовують пільговий період кредитування до 60 днів (термін, в який плата за кредитом не стягується), безплатні безготівкові розрахунки карткою за р ахунок кр едитних коштів, відсутність застави за таким кр едитом ^u.