Правове регулювання особливих митних режимів

З урахуванням обраного нашою країною шляху до євроінтеграції, віднесення митних режимів реімпорту, реекспорту, безмитної торгівлі, знищення або руйнування та відмови на користь держави до особливої групи правового інституту митних режимів в митному праві України у першу чергу пов’язано із необхідністю удосконалення правового регулювання у цій сфері, з огляду на їх відповідність до загальноприйнятих норм митного законодавства Європейського Союзу.

В тому чи іншому ракурсі проблеми, пов’язанні із правовим регулюванням зазначених митних режимів, розглядались в роботах науковців

В. Т. Батичка [149], О. П. Гребельника [157], А. А. Дубініної та О. І. Зельніченко [276], О. О. Крестьянінова [136], А. С. Мостового[46], Н. В. Осадчої [159], П. В. Пашка [181], Д. В. Приймаченка [277], О. В. Прядко [186], О. В. Чуприни [163] та ін.

Митний режим “реімпорт” є похідним від режиму “імпорт” [67, с. 498]. Згідно з чинними правовими нормами товари, що були вивезені або оформлені для вивезення за межі митної території України, випускаються у вільний обіг на митній території України зі звільненням від оподаткування ввізним митом, податком на додану вартість та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. При цьому від сплати акцизного збору товари звільняються лише за умови не реалізації їх у подальшому на митній території України. Після поміщення у зазначений режим товарів, які раніше знаходились у митному режимі експорту та повертаються у зв’язку з невиконанням умов зовнішньоекономічного договору, сплачені суми вивізного мита повертаються, проте товари оподатковуються податком на додану вартість у розмірі 20 відсотків. У цей митний режим може бути поміщений будь-який товар (або його частина), який раніше знаходився у режимах тимчасового вивезення, переробки за межами митної території України або експорту. Вітчизняні товари, поміщені у цей режим, зберігають статус українських товарів, а іноземні - набувають такий статус (ст.ст.

213.2.2, 213.3.3 ПК України) [2; 187].

Відповідно, “реекспорт” є похідним від режиму “експорт товарів” [67,

с. 496]. Правовими норами Митного кодексу України закріплено, що згідно з ним товари, які були раніше ввезені на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивозяться за межі митної території України без сплати вивізного мита, податку на додану вартість, акцизного збору та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. При цьому для товарів які раніше були поміщені у митний режим імпорту і повертаються у зв’язку з невиконанням умов договору - суми ввізного мита, сплачені при їх імпорті, повертаються особам, які їх сплачували, або їх правонаступникам, а податок на додану вартість складає нульову ставку. У зазначений режим може бути поміщений будь-який товар, який раніше знаходився у режимах тимчасового ввезення, переробки на митній території України або імпорту. Крім того, він може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та після ввезення не були поміщені у митний режим (у тому числі у зв’язку з обмеженнями чи заборонами щодо ввезення таких товарів на митну територію України). У митний режим реекспорту також поміщуються товари, що перебували у митному режимі вільної митної зони, безмитної торгівлі та вивозяться за межі митної території України; такі, що були поміщені у митний режим митного складу або визнані помилково ввезеними. Поміщені у нього іноземні товари зберігають статус іноземних товарів, а ті, що набули статусу українських внаслідок імпорту та реекспортуються, втрачають цей статус з моменту їх фактичного вивезення за межі митної території України (ст.ст. 85-89, 286 Митного кодексу України; ст.ст. 195.1.1, 206.5, 213.2.1 Податкового кодексу України) [2; 187].

О. П. Гребельник звертає увагу, що митний режим реекспорту складається з двох самостійних операцій по ввезенню товарів і вивозу товарів.

Митні режими реімпорту та реекспорту передбачають ряд умов, в цілому аналогічні загальним умовам тих режимів преференційної групи у яких вони попередньо були розміщені. Так, 1) товари повинні перебувати у тому самому стані, в якому вони були вивезені за межі України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик; змін, що настали внаслідок операцій по їх збереженню та/або ремонту; а також змін, що стались внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили; 2) можливість ідентифікації цих товарів фіскальними органами; 3) при раніше заявлених режимах товари повинні бути повернуті до завершення строку дії цих режимів; а при експорті або імпорті - у строк, що не перевищує шести місяців з дати вивезення їх за межі митної території України (ст.ст. 78, 79, 86 Митного кодексу України) [2].

Також, спільним у правовому регулюванні цих двох митних режимів є, передбачена законодавством, можливість декларування товарів у будь-якому органі доходів і зборів; вивезення товару за межі митної території України або (відповідно) ввезення його на її митну територію однією чи кількома партіями; використання книжки (карнет) А.Т.А., що передбачає відсутність необхідності у заповненні інших митних документів; звільнення від надання фінансових гарантій тощо. Крім того, реімпорт товарів, поміщених у митний режим експорту, може бути здійснений їх експортером/ імпортером або його правонаступником. (ст.ст. 79, 87 Митного кодексу України) [2; 252].

Разом з цим, відмінним у застосуванні цих митних режимів є те, що для поміщення товару в режим реекспорту, у випадках, встановлених законодавством, необхідно надати органу доходів і зборів дозвіл на проведення зовнішньоекономічної операції з реекспорту цих товарів (ст.

Як зауважує О. П. Гребельник, режим реекспорту є зворотним відображенням режиму реімпорту, але правовий режим їх використання має принципові відзнаки. Регламентація режиму реекспорту виходить з наявності реекспортованих товарів на митній території України, що дає можливість митним органам здійснювати митний контроль, уживати додаткових заходів по забезпеченню виконання умов застосування зазначеного режиму. А в правовій регламентації реімпорту товарів значне місце займають процедурні питання, головний акцент переноситься на документальні форми контролю [67, с. 496].

Безмитна торгівля - це митний режим, відповідно до якого товари, не призначені для вільного обігу на митній території України, знаходяться та реалізуються для вивезення за межі митної території України під митним контролем у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, відкритих для міжнародного сполучення, та на повітряних, водних або залізничних транспортних засобах комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси. Товари, поміщенні у цей режим, мають умовне повне звільнення від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт та експорт таких товарів. До них не застосовуються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі державного санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-санітарного, фітосанітарного, екологічного та радіологічного контролю. Товари, поміщені у цей митний режим, незалежно від походження, мають статус іноземних товарів (ст.ст. 140, 141, 145, 286, 319 Митного кодексу України; ст.ст. 14.1.61,

195.1.1, 206.11, 213.3.8 Податкового кодексу України) [2; 187].

Реалізація товарів, поміщених у цей митний режим здійснюється в спеціалізованих торгівельних закладах - магазинах безмитної торгівлі, розташованих у пунктах пропуску через державний кордон України, а також на повітряному або водному транспортному засобі комерційного призначення, що виконує міжнародні рейси.

У магазині безмитної торгівлі з товарами можуть проводитися прості складські операції та ті, що стосуються підготовки товарів до продажу та транспортування (сортування, пакування, маркування тощо). При цьому характеристика, за якими ці товари були класифіковані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) не повинна змінюватись. Крім того, ці товари можуть повністю або частково вивозитись в інший магазин безмитної торгівлі (ст. 144 Митного кодексу України) [2; 278].

Хочеться звернути увагу, що на відміну від Митного кодексу України в редакції 2002 року, який передбачав строк перебування товарів у режимі магазину безмитної торгівлі не більш трьох років (ст. 226 Митного кодексу України в ред. 2002 р.) [247], чинним законодавством він обмежений лише строком їх придатності для споживання та/або використання, протягом якого вони знаходяться під митним контролем (ст.

Крім загальних правил припинення митного режиму (про які йшла мова при аналізі преференційних режимів), перебування товарів у режимі безмитної торгівлі завершується шляхом їх реекспорту або поміщення їх у інший митний режим, у т.ч. режим імпорту, але до останнього - за умови скасування раніше встановлених заборон (ст. 146) [2].

Безпосередні відносини між суб’єктами, що виникають в ході відкриття та експлуатації магазину безмитної торгівлі регулюються правовими нормами Глави 60 Митного кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 08.06.2012 р. № 692, яким затверджено Порядок подання та розгляду заяв, надання, зупинення дії, анулювання дозволів на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі та форми заяви на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі [2; 279].

Окремі науковці вважають, що основою економічної доцільності застосування даного митного режиму є можливість отримання прибутку фактично за рахунок імпортного товару і зовнішнього споживача. Значне зниження собівартості товару за рахунок фактичної відсутності митних витрат збільшує товарообіг магазину, створює сприятливі умови для розвитку інфраструктури аеропортів, портів і ін. [149, с. 52].

Разом з цим, як раніше зверталась увага, товари, поміщенні у цей митний режим, реалізовуються на території, яку обмежено територією пунктів пропуску через державний кордон або комерційних транспортних засобів міжнародного сполучення. Придбати такі товари мають можливість лише пасажири міжнародних рейсів або громадяни, які виїжджають за межі митної території України (ст.ст. 141, 420 Митного кодексу України) [2], тобто це достатньо лімітоване коло осіб. Асортимент, як правило, охоплює категорію супутніх товарів, необхідних під час поїздки. Крім того, як свідчить практика, цінова політика у магазинах безмитної торгівлі часто буває вище ніж у мережі роздрібної торгівлі на митній території.

Твердження щодо позитивного впливу на розвиток інфраструктури аеропортів, портів тощо, з боку В. Т. Батичка є лише припущенням, яке не має економічного підґрунтя. На нашу думку, такий розвиток знаходиться у залежності від розвитку національної системи комерційних транспортних засобів міжнародного сполучення в цілому, яка в Україні до цього часу не сповна відповідає міжнародним стандартам. Так, наприклад, з 2008 до 2013 року наша країна знаходилась у “чорному списку” Паризького меморандуму, який передбачає більш детальні перевірки з боку інспекцій контролю держави порту, що зазвичай призводить до затримок суден і тягне додаткові витрати для судновласника [280]. На нашу думку, розвитку конкуренції на морському транспорті, а значить і “інфраструктурі портів”, зокрема, сприяє не наявність на їх території магазинів безмитної торгівлі, а забезпечення недискримінаційного та справедливого доступу до об’єктів портової інфраструктури, а також поліпшення умов ведення бізнесу. З цією метою у 2015 році завершено перший етап дерегуляції та спрощення процедур оформлення вантажів у морських портах України, у т.ч. запроваджено електронне оформлення прибуття суден; електронне оформлення портових формальностей для вантажів; скасовано контрольні процедури при переході між портами України; зайвий етап погодження з прикордонною службою виїзду вантажів із порту та ін. (постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2015 р. № 491 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” [281], від 07.07.2015 р. № 492 “Про внесення зміни до Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення” [282], від 30.07.2015 р. № 574 “Про внесення зміни до Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду” [283]) [284, с. 80] тощо.

Не можливо не погодитись із фахівцями з митної справи, які стверджують, що існують ще два специфічних митних режими, такі як знищення або руйнування та відмова на користь держави. Товари, ввезені на митну територію України, розміщуються під такі режими в тих випадках, коли з причин економічного або іншого характеру продовження зовнішньоекономічної діяльності є недоцільним, наприклад, при збитковості або неможливості реалізації таких товарів на внутрішньому ринку. В таких випадках стягнення мита та митних зборів не відбувається, а витрати щодо знищення або передачі товарів несе їх власник [285, с. 75]. Хоч останнє відбувається не завжди. Так, при незгоді власника (уповноваженої ним особи) самостійно організувати та оплатити процедуру знищення або руйнування товарів, і їх стан виключає можливість декларування у будь-який інший митний режим, а також у разі неможливості стягнення з власника шляхом списання, витрати відшкодовуються за рахунок коштів державного бюджету (ст. 178 Митного кодексу України) [2].

О. П. Гребельник об’єднує митні режими відмови на користь держави та знищення або руйнування у групу режимів, які використовуються при припиненні зовнішньоекономічних операцій (у зв\'язку з неможливістю або неефективністю реалізації інших митних режимів на території України) [67, с. 492]. Тобто, як і митний режим безмитної торгівлі, ці режими суттєво не впливають на задоволення фінансових інтересів держави у митній сфері, на підтримку розвитку національної промисловості, на сприяння зовнішньоекономічним стосункам.

Митним та податковим законодавством України передбачено, що знищення або руйнування - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари під митним контролем знищуються або приводяться у стан, який виключає можливість їх використання, з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Якщо залишки або відходи, що утворилися в результаті знищення або руйнування товарів, мають господарську цінність то протягом 10 днів вони підлягають поміщенню у відповідний митний режим як іноземні товари. У разі, якщо не мають такої цінності - вони підлягають видаленню як українські товари (ст.ст. 175, 179, 286 Митного кодексу України;

ст.ст. 14.1.61, 206.14, 213.3.3 Податкового кодексу України) [2; 187].

Цілком приєднуємось до твердження Д. В. Приймаченка, що дозвільна діяльність здійснюється митними органами з метою набуття легітимності певних видів господарської діяльності в галузі митної справи. При цьому вона є одним із спеціальних видів діяльності, зміст якого полягає у видачі суб’єктам господарювання спеціальних дозволів на право здійснення певного виду діяльності або вчинення певного виду дій (видання дозволу на знищення або руйнування товарів), здійснення яких вимагає особливого порядку, і яке в силу властивих йому особливостей може завдати шкоди охоронюваним суспільним відносинам у сфері митно-правового регулювання суспільних відносин, а також у наступному контролі за відповідністю здійснення цієї діяльності встановленим правилам [286, с. 7].

Так, дозвіл на поміщення товарів у митний режим знищення або руйнування видається органом доходів і зборів безоплатно протягом трьох робочих днів за заявою власника товарів з одночасним наданням договору з підприємством, уповноваженим на знищення (руйнування) відповідних категорій товарів, дозволу на проведення таких операцій від державних органів, до повноважень яких належить контроль за переміщенням цих товарів, товаротранспортних та інші товаросупровідних документів. На заборонені до ввезення на митну територію України та транзиту, вилучені як предмети порушення митних правил, ядерні матеріали, радіоактивні відходи та особливо небезпечні хімічні речовини, культурні цінності та деякі інші категорії товарів - дозвіл на розміщення у цей митний режим не видається [287]. Стосовно всіх інших товарів, митний орган письмово пропонує заявнику обрати митний режим відмови на користь держави. Не визнається операцією зі знищення або руйнування товарів: використання для споживання тваринами товарів, попередньо призначених для споживання людиною; проведення з товарами будь-яких операцій з переробки та їх ремонт (ст. 176 Митного кодексу України). Знищення або руйнування лікарських і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; неякісної та небезпечної продукції; вогнепальної, холодної і пневматичної зброї; боєприпасів та вибухових речовин; спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозогінної та дратівної дії, засобів індивідуального захисту тощо здійснюються відповідно до вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України чи центральними органами виконавчої влади відповідно до їх повноважень (ст. 177 Митного кодексу України) [2; 255]. Дії із знищення або руйнування стосовно останніх зокрема регламентовано правовими нормами Закону України “Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції” [288]; постанов Кабінету Міністрів України від 3 червня 2009 р. № 589 та від 6 квітня 2016 р. № 282, що стосуються питань пов’язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів [209; 210] та інших.

Однією з особливостей митного режиму знищення або руйнування є розмежування суб’єктів юридичної відповідальності за недотримання його

умов. Так, власник товарів є таким суб’єктом з моменту заявлення товарів у цей митний режим до моменту їх передання уповноваженому підприємству, яке фактично здійснює знищення (руйнування), а також з моменту отримання від цього підприємства залишків (відходів) знищення (руйнування), якщо такі залишки утворюються, до моменту завершення їх митного оформлення та видалення відходів. У той же час, вищевказане підприємство є суб’єктом відповідальності з моменту прийняття для знищення (руйнування) товарів, поміщених у цей митний режим, до моменту передання власнику товарів залишків, якщо вони утворилися в результаті здійснення таких операцій, а в разі якщо залишки за договором передаються у власність цьому підприємству, - до моменту завершення митного оформлення цих залишків у відповідний митний режим (ст. 182 Митного кодексу України) [2].

Митний режим відмови на користь держави - це митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від іноземних товарів на користь держави без будь-яких умов на свою користь. Такі товари звільняються від оподаткування ввізним митом, податку на додану вартість, акцизного збору та застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ст.ст. 183, 184, 286 Митного кодексу України; ст. 206.15, 213.3.3 Податкового кодексу України) [2; 187].

Як і у випадку митного режиму знищення або руйнування, здійснення дій, спрямованих на відмову суб’єкта правовідносин від іноземних товарів на користь держави, вимагає особливого порядку, на якому акцентовано увагу Д. В. Приймаченка. Так, за заявою власника товарів дозвіл на поміщення товарів у митний режим відмови на користь держави надається керівником митного органу, у зоні діяльності якого перебувають такі товари. Одночасно із заявою митному органу надаються документи на право розпорядження товарами, товаротранспортні та інші товаросупровідні документи. Рішення про надання дозволу надається не пізніше трьох робочих днів з дня надходження заяви (ст. 184 Митного кодексу України) [2; 255].

Перелік товарів, які не можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, згідно правовим нормам постанови від 21 травня 2012 р. № 427 до таких товарів належать ті, що заборонені до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через її митну територію; не перебувають на митній території України; строк придатності для споживання або використання яких закінчився; потребують особливих умов зберігання, яких не може забезпечити митний орган; ядерні матеріали, радіоактивні та небезпечні відходи, особливо небезпечні хімічні речовини, отруйні речовини та деякі інші категорії [289]. Заявлені у цей митний режим товари, крім валютних цінностей, дорогоцінних металів й каміння, підлягають обов\'язковому переданню на склад митного органу [290].

Таким чином, шляхом аналізу правового регулювання особливих митних режимів можливо виділити наступне:

1. До їх суттєвих рис відноситься:

- митний режим реімпорту:

а) звільнення від оподаткування ввізним митом та податку на додану вартість;

б) не застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

в) застосовується до товарів, що перебували в митних режимах тимчасового вивезення за межі митної території України, переробки за межами митної території України або експорту;

г) вітчизняні товари, поміщені у цей режим, зберігають статус українських товарів, а іноземні - набувають такий статус;

- митний режим реекспорту:

а) звільнення від оподаткування вивізним митом, податку на додану вартість, акцизного збору;

б) не застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

в) застосовується до товарів, що перебували в митних режимах тимчасового ввезення на митну територію України, переробки на митній території України, імпорту, вільної митної зони, безмитної торгівлі та вивозяться за межі митної території України, митного складу, після ввезення на митну територію України не були поміщені у митний режим або визнані помилково ввезеними;

г) іноземні товари зберігають статус іноземних товарів, а ті, що набули статусу українських внаслідок імпорту та реекспортуються, втрачають цей статус з моменту їх фактичного вивезення за межі митної території України;

д) у випадках, встановлених законодавством, потребує дозволу на проведення зовнішньоекономічної операції з реекспорту цих товарів;

- загальні умови поміщення товарів у митні режими реімпорту та реекспорту:

а) товари повинні перебувати у тому самому стані, в якому вони були вивезені за межі України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик; змін, що настали внаслідок операцій по їх збереженню та/або ремонту; а також змін, що стались внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили;

б) можливість ідентифікації цих товарів фіскальними органами;

в) при раніше заявлених режимах товари повинні бути повернуті до завершення строку дії цих режимів; а при експорті або імпорті - у строк, що не перевищує шести місяців з дати вивезення їх за межі митної території України;

г) існує можливість декларування товарів у будь-якому органі доходів і зборів; вивезення товару за межі митної території України або (відповідно) ввезення його на її митну територію однією чи кількома партіями;

використання книжки (карнет) А.Т.А., що передбачає відсутність необхідності у заповненні інших митних документів; звільнення від надання фінансових гарантій тощо;

д) можуть здійснюватися експортером/ імпортером товару або його правонаступником;

- митний режим безмитної торгівлі:

а) передбачає умовне повне звільнення від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт та експорт таких товарів;

б) не застосовуються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі державного санітарно- епідеміологічного, ветеринарно-санітарного, фітосанітарного, екологічного та радіологічного контролю;

в) товари, незалежно від походження, мають статус іноземних товарів;

г) товари не призначені для вільного обігу на митній території України;

д) продаж товарів у зазначених магазинах здійснюється виключно громадянам, які виїжджають за межі митної території України, пасажирам міжнародних рейсів повітряних та водних транспортних засобів комерційного призначення;

- митний режим знищення або руйнування:

а) умовне повне звільнення від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт цих товарів;

б) не застосовуються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

в) можуть бути поміщені лише іноземні товари;

г) застосовуються при виключенні можливості поміщення в інший митний режим;

д) для виключення завдання шкоди охоронюваним суспільним відносинам у сфері митно-правового регулювання, застосовується при наявності дозволу від відповідних органів державної влади;

е) розмежування суб’єктів юридичної відповідальності за недотримання умов митного режиму;

- митний режим відмови на користь держави:

а) звільнення від митних платежів;

б) не застосовуються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

в) можуть бути поміщені лише іноземні товари;

г) для виключення завдання шкоди охоронюваним суспільним відносинам у сфері митно-правового регулювання, застосовується при наявності дозволу від відповідних органів державної влади.

2. Правове регулювання особливих режимів характеризується наявністю наступних прогалин та суперечностей:

а) митні режими реімпорту, реекспорту, знищення або руйнування та відмови на користь держави є похідними від основних та преференційних митних режимів і за своєю суттю є процедурними операціями, передбаченими останніми;

б) правові норми, якими регламентовані умови розміщення товарів у митні режими реімпорту та реекспорту, у зв’язку з тим, що вони лише визначають операцію ввезення товарів на митну територію України або вивезення за її межі з визначенням характерної ознаки товару, а саме, його правового статусу, дублюються нормами, що регулюють відносини у сфері правового регулювання основних та преференційних митних режимів;

в) митним законодавством України закладено нелогічне розмежування суспільних відносин, які складаються у сфері безмитної торгівлі і припасів, де стосовно останніх лише регламентовано процедури митного оформлення, у той час, як відносно безмитної торгівлі вони більш ускладнені, що пов’язано із загальними правилами поміщення товарів у митний режим.

Отже, митні режими безмитної торгівлі, знищення або руйнування та відмови на користь держави не відповідають головній меті застосування інституту митних режимів - задоволенню фінансових інтересів держави у митній сфері, розвитку національної промисловості, сприянню зовнішньоекономічним стосункам тощо. Водночас, сутність митних режимів реімпорту та реекспорту полягає у визначенні процедури операції з ввезення товарів на митну територію України або вивезення за її межі з окресленням відмінної ознаки країни походження товару (національний або іноземний) і стосується безпосередньо митних режимів для випуску товарів для вільного обігу або експорту. З урахуванням таких особливостей, митне законодавство Європейського Союзу не передбачає їх у якості видів інституту митних режимів. Їх правове регулювання здійснюється в межах митних режимів випуску для вільного обігу, експорту, транзиту, зберігання (тимчасового зберігання, зберігання під митним контролем та вільних зон), специфічного використання (тимчасового ввезення та кінцевого використання) та переробки на митній території й за її межами. Вирішення питання щодо доцільності регламентації митних режимів реімпорту, реекспорту, безмитної торгівлі, знищення або руйнування та відмови на користь держави, як різновидів правового інституту митних режимів, не тільки наблизить норми українського законодавства до європейських правових актів у цій сфері, але й стане проявом не задекларованого, а дійсного спрощення митних процедур.