Правове регулювання преференційних митних режимів
У попередніх підрозділах обґрунтовано, що мета інституту митних режимів полягає насамперед у забезпеченні фінансових інтересів держави шляхом безпосереднього отримання мита. Водночас задоволення інтересу в миттєвому поповненні державної казни не може домінувати над перспективами національного розвитку загалом.
Це аксіома, що не потребує доведення. До складників такого розвитку належать: підтримка національної промисловості, сприяння вільній торгівлі та міжнародним відносинам тощо. Саме митні режими транзиту, митного складу, вільної митної зони, тимчасового ввезення товарів на митну територію та вивезення за її межі, переробки на митній території та за її межами, які передбачають преференції при їх застосуванні, є однією зі складових механізму цього сприяння.Питання, пов’язані з правовим регулюванням названих митних режимів, з огляду на місце, яке вони займають в інституті митних режимів у національному митному праві, понад два десятиліття - під пильною увагою правознавців та фахівців у цій сфері. Ґрунтовні дослідження по окремих видах цих митних режимів проведено такими вітчизняними та зарубіжними дослідниками, як К. В. Бережна (“Митно-правовий режим транзиту в Україні”) [37], А. А. Бельтюкова (“Митна процедура переробки для внутрішнього споживання”) [239], Р. К. Касимбеков (“Удосконалення правового регулювання митних процедур переробки в Митному союзі Республіки Білорусь, Республіки Казахстан і Російської Федерації”) [240], О. В. Прядко (“Митні пільги і тарифні преференції”) [47], О. В. Чуприна (“Правове регулювання митних режимів переробки”) [50]. Також розвідкою з цієї теми займались В. Б. Авер\'янов [179], С. Я. Боринець [241], О. П. Гребельник [67], С. В. Ківалов [242], О. О. Крестьянінов [136] та ін.
Однозначної думки стосовно співвідношення у митній сфері категорій “митні пільги”, “тарифні преференції”, “митні привілеї” серед правознавців на цей час не склалось.
Ґрунтовний аналіз з цього питання належитьО. В. Прядко у її дослідженні “Митні пільги і тарифні преференції”. Розглядаючи їх місце у митній сфері, вона розмежовує митні пільги, тарифні преференції, митні привілеї на окремі види, об’єднані такою родовою ознакою, як “митні переваги”. Останнє автор розуміє як “передбачений актом митного або податкового законодавства, а також укладений в установленому порядку міжнародним договором України засіб митного регулювання, що полягає в стимулюванні учасників митних правовідносин до реалізації законних прав та інтересів через надання митних пільг, тарифних преференцій, забезпечення функціонування механізму митних привілеїв”. При цьому митні пільги вона визначає як стимулюючий захід митної політики держави щодо надання суб’єктам додаткових прав або звільнення їх від виконання обов’язків перед державою в процесі митних відносин в односторонньому порядку або на умовах взаємності, який полягає у спрощенні процедур митного контролю й оформлення, митного обкладення при переміщенні товарів і предметів через митний кордон держави. Водночас, на її думку, тарифні преференції - це засіб митно-тарифного регулювання, що полягає в наданні однією державою в односторонньому порядку або на умовах взаємності переваг товарам іншої держави або групи держав у вигляді звільнення від обкладення митом, зниження ставок мита, встановлення квот на преференційне ввезення товарів та інших предметів, повернення раніше сплаченого мита з метою полегшення їх доступу на внутрішньодержавний товарний ринок [186, с. 13-14].
Проте, якщо розглядати “митні переваги” (за тлумаченням О. В. Прядко) у вужчій сфері, ніж це зроблено у її вищезазначеній праці, а саме, стосовно правового регулювання митних режимів, то не можна повністю погодитись з її думкою щодо розмежування категорій “пільги” та “преференції”, а також визначенням останніх. Так, на її думку, тарифні преференції - це засіб, який “полягає в наданні однією державою... переваг товарам іншої держави або групи держав”.
Така ознака, як звільнення від оподаткування митними платежами, що властива митним режимам транзиту, вільної митної зони тощо, хоча й передбачає такі умови, але згідно з правовими нормами Митного кодексу України вони не виявляються у наданні переваг товарам певної держави або одним товарам над іншими. Тобто у широкому аспекті, який охоплює усю сферу митних відносин, безумовно, такі переваги мають місце, але безпосередньо у діяльності, пов’язаній із поміщенням товарів у митні режими, ні. Обмеження, які час від часу приймаються урядом України для захисту її інтересів, продиктовані тимчасовою необхідністю, як правило, економічною. Їх закріплення на законодавчому рівні пов’язане з національними інтересами держави в життєво важливих сферах в цілому. У зв’язку з цим вони, по-перше, є винятком із правил, а по-друге, знову ж таки, охоплюють усю сферу митних відносин і пов’язані з ввезенням або вивезенням товарів у загальному сенсі. Таким чином, тарифні преференції можна розглядати або так, як пропонує О. В. Прядко, або як характерну ознаку, властиву певним митним режимам. Саме в останньому ракурсі, на нашу думку, і необхідно розглядати категорію “преференції” з огляду на правове регулювання митних режимів.Аналогічна ситуація має місце і стосовно категорії, яку автор виокремила як “митні привілеї”. Нагадаємо, що слово “привілей” походить від латинського Privilegium і означає виключне право. Тобто це особлива перевага, пільга, яку закон надає окремим особам, групам людей або певному станові, класові (класам); певна перевага кого-небудь, право на виняткове ставлення до себе порівняно з іншими; право на відмітну ознаку [243, с. 573.]. Але, як зазначалось вище, правові норми Митного кодексу України, що безпосередньо регулюють відносини, які складаються при поміщенні товарів у митні режими, не передбачають виняткове пільгове становище, наприклад, для певної держави, категорії осіб тощо. Крім того, якщо термін “тарифні преференції” передбачено митним законодавством, то “митні привілеї” доречно вживати, на нашу думку, лише при науковому аналізі питань, пов’язаних із митною сферою.
Зокрема, в Митному кодексі України йдеться про привілеї у зв’язку з суб’єктами митних відносин, які мають дипломатичні привілеї та імунітет.Розглядаючи безпосередньо правове регулювання таких митних режимів, як транзит, режими митного складу, вільної митної зони, тимчасового ввезення товарів на митну територію та вивезення за її межі, переробки на митній території та за її межами, на нашу думку, більш раціональний підхід полягає у об’єднані “пільг” і “преференцій” в єдину категорію. Це зумовлено, по-перше, тим, що названі митні режими передбачають одночасне застосування як звільнення від обкладання мита, так і спрощення процедур митного контролю та оформлення. По-друге, тим, що назвою ст. 281 Митного кодексу України “Тарифні пільги (тарифні преференції)” фактично ототожнені ці два поняття (пільги та преференції). Та, нарешті, якщо звернути увагу на загальне тлумачення слова “преференції”, то можна бачити, що воно містить обидва компоненти: і перевагу (що видно із тлумачення слова “привілей”), і пільгу. Так, згідно з тлумачними словниками преференція походить від латинської Praeferentia\