Поняття митних режимів як предмета правового регулювання та їх функції

Як справедливо зазначає провідний фахівець у галузі митного права Д. В. Приймаченко, досліджуючи адміністративну діяльність митних органів у сфері реалізації митної політики держави, функції митних органів - це, зокрема, результат поділу змісту їх діяльності на відносно однорідні, взаємопов’язані напрями впливу.

Дослідженням митних відносин у цілому та митних режимів зокрема займались такі науковці, як Д. Н. Бахрах [36], К. В. Бережна [37],

О. П. Гребельник [38], Н. М. Джалолов [39], Ю. М. Дьомін [40], Є. В. Додін [41], С. В. Ківалов [42], В. В. Козик [43], А. Н. Козирін [44], О. Г. Міхеєва [45], А. С. Мостовий [46], О. В. Прядко [47], К. К. Сандровський [48], Ю. О. Тихомиров [49], О. В. Чуприна [50] та ін. Митні режими як предмет правового регулювання були предметом досліджень багатьох вітчизняних науковців [51-67], позиції яких буде проаналізовано нижче.

Визначаючи поняття митного режиму як предмету правового регулювання, потрібно, на нашу думку, стисло розглянути систему адміністративно-правових режимів, як її розуміють правознавці, загалом та місце в ній галузевих правових режимів зокрема. Такі питання, у т. ч. роль митного режиму в цій системі, співвідношення режиму і процедур тощо, неодноразово досліджувались у роботах українських і зарубіжних учених, зокрема В. Б Авер’янова [68], Ю. М. Бисаги [69], Ю. П. Битяка [70], К. В. Бережної [37], В. М. Гаращука [71], І. І. Дахно [72], О. В. Дяченко [70],

В. М. Завгородньої [73], Т. О. Коломоєць [74], А. Т. Комзюка [75], Б. А. Кормича [76], О. О. Крестьянінова [77], С. О. Кузніченка [78],

О. В. Кузьменко [79], О. С. Лагоди [80], М. І. Матузова та А. В. Малька [81],

В. Ю. Мащука [82], Т.

О. В. Чуприни [93], О. М. Шевчук [94] та ін.

Стосовно сутності правового режиму більшість дослідників з теорії держави і права та адміністративного права дотримуються концепції, що у загальній формі поняття “правовий режим” визначається як порядок регулювання, комплекс правових засобів, що характеризують особливе поєднання взаємодіючих дозволів, заборон, а також позитивних зобов\'язань, який створює особливу спрямованість регулювання. При цьому своєрідність адміністративно-правового режиму проявляється в особливому порядку виникнення і формування змісту прав і обов\'язків учасників адміністративно - правових відносин та їх здійснення, наявності специфічних санкцій, особливих засобах їх реалізації, а також в дії єдиних принципів, загальних положень, які поширюються на дану сукупність правових норм [70, с. 245; 95, с. 185; 96, с. 6; 97; 98, с. 291-292; 99, с. 287].

Із праць вітчизняних науковців останнього часу необхідно виділити ґрунтовне дослідження О. В. Чуприни, який, аналізуючи роботи

0. Ю. Шабаліної [100, с. 336], А. В. Малько та А. В. Косака [96, с. 5]

1. С. Барзилової [101, с. 38-39], І. О. Соколової [87, с. 118], Ю. О. Колеснікова [102], Г. С. Бєляєвої [103, с. 59], В. Я. Настюка [84, с. 4], Ю. С. Новікової [104, с. 133], В. М. Завгородньої [73], І. В. Делягіна [105] та ін., визначає, що провідними тенденціями у визначенні ролі правового режиму й адміністративно-правового режиму в системі адміністративного права є їх розмежування. Як найбільш вдалий, на його думку, приклад з цього питання він наводить роз’яснення Т. П. Мінки. Остання, зокрема, пропонує сприймати правовий режим адміністративного права як правову форму функціонування відносин, що становлять предмет адміністративного права, які забезпечуються особливим поєднанням правових способів, типів та методів адміністративно-правового регулювання.

На основі узагальнення наукових здобутків Т. О. Коломоєць [74, с. 200], А. Н. Бондаря [109], М. І. Агабалаєва [110, с. 121; 111], Б. А. Кормича [112, с. 433], Р. А. Марченка [113, с. 30-32], П. В. Пашка [85, с. 569],

О. М. Строітєлєва [114, с. 54], В. Б. Рушайла [115, с. 8], М. В. Рум’янцева [116, с. 8], О. І. Сапожнікова [117], В. В. Богуцького [71, с. 282-283],

О. О. Крестьянінова [118, с. 248-249], В. М. Редкоуса [119, с. 214] та ін.

О. В. Чуприна робить висновки про помилковість поглядів тієї частини дослідників, які наполягають на безпековому контексті адміністративно- правових режимів, у т. ч. митного режиму. Коли науковцями нарівні розглядаються режими надзвичайного і воєнного стану, ліцензійно - дозвільної системи, захисту державної таємниці, митний та прикордонний режими тощо, то це, на його думку, призводить до помилкового висновку про те, що “фактично, адміністративно-правові режими є певним винятком із загального порядку діяльності органів виконавчої влади і складаються з особливих “режимних” правил поведінки” [120, с. 491; 50, с. 32].

Щодо цього не можна не приєднатися до точки зору О. В. Чуприни, який вважає слушною думку К. Л. Бречалова стосовно основного значення адміністративно-правових режимів у митній справі, яка полягає в їх регулятивній, упорядковуючій спрямованості. При цьому реалізація суб’єктами митних правовідносин своїх прав і обов’язків, передбачених відповідними правовими нормами, є об’єктивною передумовою для нормального функціонування механізму управління митною справою і зовнішньоекономічною діяльністю [121; 50, с.

Дійсно, навіть якщо розглядати сутність інституту митного режиму з семантичної точки зору, то друга складова словосполучення терміна “митний режим” у своєму лексичному значенні жодним чином не вказує на надзвичайність, загрозу, необхідність забезпечення безпеки тощо. Так, згідно з тлумачним словником слово “режим” - це державний лад, спосіб правління; точно встановлений розпорядок життя, праці, відпочинку і т. ін.; певні умови, необхідні для забезпечення роботи, функціонування, існування чого-небудь. Нас насамперед цікавить четверте значення цього слова, а саме “система заходів, правил, запроваджуваних для досягнення певної мети” [122, с. 485.]. При цьому під останньою (метою) стосовно інституту митного режиму ми вважаємо забезпечення інтересів держави у митній сфері. Або, як зазначає К. В. Бережна, “головними завданнями митних органів України стають контроль за порядком переміщення товарів, який здійснюється з метою захисту економічних інтересів держави та внутрішнього споживчого ринку; контроль за додержанням законодавства України про митну справу; забезпечення сплати належних митних платежів; створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон країни; запобігання контрабанді і порушенням митних правил” [37, с. 63]. Що ж до тлумачень правознавцями (які акцентують увагу на безпековому контексті) терміна “адміністративно-правові режими”, можна припустити наявність усталеного, стереотипного підходу до самого слова “режим”, якому сучасне використання часто надає негативного відтінку. Але такий підхід не розкриває сутності змісту останньої складової цього терміна і стає причиною численних дискусій щодо природи інституту митного режиму в системі митного права України [123, с. 59].

Повертаючись до думки К. В. Бережної, не можна не погодитись з тим, що своєчасному виконанню зазначених завдань “має сприяти чітке нормативне визначення порядку проведення митних процедур, тобто сукупності дій працівників митних органів, які є необхідними передумовами пропуску товарів на митну територію України, розміщення товарів у визначений режим та завершення дії такого режиму згідно з чинним законодавством” [37, с.

У зв’язку з обраним Україною шляхом до євроінтеграції перед вітчизняними законодавцями виникла необхідність у гармонізації

національного митного законодавства відповідно до стандартів

Європейського Союзу. Тож перед правознавцями постали завдання щодо пошуку оптимальних шляхів у визначенні співвідношень правових норм українського та європейського законодавства та удосконаленні термінологічного апарату. Останнє стосується насамперед терміна “митний режим”, оскільки митним законодавством Європейського Союзу (Union Customs Code) для визначення комплексу правових норм, що визначають митну процедуру щодо товарів при переміщенні їх через митний кордон, умови оподаткування та ін. вживається термін “митні процедури”.

Стосовно цієї термінологічної відмінності, на нашу думку, потрібно передусім зауважити, що в українській та європейській практиці само тлумачення слів “режим” та “процедура” є різним. Так, згідно з Оксфордським словником англійської мови “процедура” призначена для опису “хто”, “що”, “де”, “коли”, “чому” і “як” шляхом створення системи правил на підтримку реалізації управлінських заходів у сфері регулювання суспільних відносин. Термін “режим” вживається здебільшого для характеристики політичних режимів та особливостей діяльності певного уряду [124]. В Україні в загальновживаному тлумаченні “процедура” - офіційно встановлений чи узвичаєний порядок здійснення, виконання або оформлення чого-небудь [122, с. 343.]. Тобто європейське визначення терміна “процедура” поєднує в собі природу і терміна “процедура” і терміна “режим”, як вони вживаються у вітчизняній законодавчій, правовій та загальновживаній практиці. На нашу думку, “режим” у широкому сенсі можна тлумачити як систему (у значенні, що це сукупність яких-небудь елементів, об\'єднуваних за спільною ознакою, призначенням [125, с. 203.]) процедур, запроваджуваних для досягнення певної мети.

З огляду на зазначене ми підтримуємо думку О. В. Чуприни щодо неприйняття поглядів тих дослідників (як, наприклад, А.

Поряд з тим його заперечення на твердження ряду науковців, що “митні режими мають насамперед процедурний характер” ([128, с. 23-24]), на нашу думку, не тільки надто категоричні, а й суперечать визначенню терміна “митний режим”, наданому чинним Митним кодексом України, а саме, це “комплекс взаємопов’язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування й зумовлюють їх використання після митного оформлення” (ст. 4 Митного кодексу України) [2].

Як зазначає провідний фахівець з митного права Б. А. Кормич, митні режими є одним із ключових інститутів законодавства в галузі державної митної справи, визначаючи порядок його застосування при переміщенні товарів через митний кордон. Його важливість підкреслюється встановленням міжнародних стандартів та безпосереднім міжнародно - правовим регулюванням деяких з митних режимів (наприклад, транзиту). Зазначені обставини зумовлюють складну структуру правового регулювання митних режимів і надають актуальності й практичного значення науковому аналізу даної проблематики [76, с. 86].

Також питанням, пов’язаним із визначенням поняття “митний режим”, приділяли увагу В. В. Бєлєвцева [129], К. В. Бережна [130], В. М. Бойко [131], І. П. Голосніченко [132], М. І. Дідківський [133], С. В. Ківалов [134],

H. В. Коваленко [135], О. О. Крестьянінов [136], І. В. Міщенко [137],

I. М. Резнік [138], В. С. Стефанюк [139], Д. В. Чермянинов [140],

О. В. Чуприна [141], М. Г. Шульга [142], А. Н. Яцушко [143] та ін. Досить ґрунтовно дану проблематику дослідив І. І. Дахно, який зазначає, що митний режим становить сукупність норм чинного законодавства, які залежно від мети переміщення товарів і послуг визначають порядок такого переміщення через митний кордон і обсяг митних процедур, які при цьому проводяться [144, с. 137].

На думку М. Г. Шульги, умови митного режиму стосуються порядку оформлення товарів, стягнення митних платежів і надання пільг, встановлення меж прав фізичних і юридичних осіб з розпорядження товарами, що перебувають у їх володінні, і транспортними засобами, ввезеними на митну територію України, вивезеними з цієї території або переміщуваними транзитом тощо [142, с. 271].

О. О. Крестьянінов розглядає митний режим як систему правових норм, які визначають у митних цілях: статус товарів, транспортних засобів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; статус юридичних і фізичних осіб, які мають до цього відношення; сукупність митних процедур, пов’язаних із розміщенням товарів та інших предметів під обраний митний режим, знаходженням під його дією та припиненням його дії [136, с. 92].

В. В. Бєлєвцева вважає, що призначення митного режиму полягає у визначенні можливості переміщення товарів, порядку митного оформлення і митного контролю, розміру митних платежів, які підлягають сплаті за товари і транспортні засоби, що переміщуються, а також визначенні кола дій, які можуть бути здійснені щодо останніх [145, с. 140].

К. В. Бережна, здійснивши аналіз наукових напрацювань С. В. Ківалова [146, с. 4], А. М. Яцушка [143, с. 210-212], Б. Н. Габрічідзе [147, с. 112], О. Г. Нападистого [148, с. 71], визначає митний режим як сукупність положень, що залежно від заявленої мети переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення; умови перебування товарів та інших предметів на чи поза митною територією України; встановлюють коло прав та обов’язків учасників правовідносин, які при цьому виникають; обсяг і зміст митних процедур, що здійснюються митними органами держави [37, с. 19-20].

В. Т. Батичко також характеризує митний режим як сукупність положень, але тих, які визначають статус товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон для митних цілей. Водночас за його допомогою, на думку автора, визначаються сам порядок переміщення товарів через митний кордон залежно від їх призначення та мети такого переміщення, умови перебування товарів “на” або “поза” межами митної території; права і обов\'язки бенефіціара (заявника) митного режиму, додаткові вимоги, що пред\'являються в окремих випадках до статусу товарів або особі, яка їх переміщує [149, с. 112].

На нашу думку, доволі цікавим є лаконічне визначення митного режиму, надане М. І. Дідківським, яке водночас відображає основну їх сутність, а саме: це “сукупність правил, відповідно до яких товари переміщуються через кордон” [150, с. 22].

О. П. Гребельник звертає увагу, що запровадження митних режимів зумовлено насамперед необхідністю надання переміщенню товарів і транспортних засобів комерційного призначення певного статусу з метою недопущення їх хаотичного ввезення та вивезення, а також з метою забезпечення можливості здійснення митного контролю [151, с. 33].

Отже, визначившись з роллю митного режиму в системі адміністративно-правових режимів та первісним значенням понять “режим” і “процедура” та їх співвідношенням, можна зробити висновок, що митний режим як предмет правового регулювання - це сукупність митних процедур, які встановлюють правила переміщення товарів через митний кордон України та їх подальше використання з метою забезпечення інтересів держави у митній сфері.

Як зазначає С. В. Ківалов, митна діяльність нерозривно пов\'язана насамперед з зовнішньоекономічною діяльністю держави, оскільки причиною їх виникнення є наявність міждержавних економічних (торговельних) зв’язків як об’єкта державного впливу та контролю. Цей факт зумовлює переважання економічного характеру функцій митної політики [51, с. 24]. Водночас К. В. Бережна підкреслює, що митна служба відіграє особливу роль у забезпеченні економічних інтересів України. При цьому здатність робити значний внесок у формування державного бюджету, на її думку, походить від властивих їй фіскальної та правоохоронної функцій [37, с. 62].

Чимало вчених до основних функцій, властивих митній діяльності в цілому, відносять фіскальну, регулятивну та захисну [52, с. 4; 53, с. 51; 54, с. 7; 55, с. 11; 56, с. 222; 39, с.148].

Найменше суперечок серед науковців викликає, мабуть, лише фіскальна функція, зміст якої, за словами С. В. Ківалова, полягає в наповненні державного бюджету шляхом стягнення мита, податку на додану вартість, акцизного збору з товарів та інших предметів при переміщенні через митний кордон [57, с. 10]. Тобто того, що митним і податковим законодавством іменується як “митні платежі”. При цьому К. В. Бережна зауважує, що стягнення останніх є однією з основних і чи не найважливішою функцією митних органів держави [56, с. 222]. Власне, саме виникнення і існування митних органів як складової державного управління пов’язано із захистом митних інтересів держави.

Регулятивна функція митної політики загалом, на думку С. В. Ківалова, на сьогодні має пріоритетне значення. Він пов’язує це з тим, що регулятивна функція передбачає вплив держави та її компетентних органів на зовнішньоекономічні відносини за допомогою встановлення ставок мита та митних зборів, ліцензування, квотування та встановлення інших нетарифних обмежень з метою забезпечення національних інтересів та інтересів національних товаровиробників та створення сприятливих для них умов, виконання міжнародно-правових зобов\'язань держави тощо [58, с. 125]. Зазначене повною мірою можна віднести саме до визначення цієї функції стосовно митної політики держави в цілому. Однак, якщо розглядати цю функцію щодо окремих правових інститутів митної сфери, брати за основу діяльність, пов’язану із встановленням ставок мита і митних зборів, ліцензування та ін., на нашу думку, не можна.

З цього приводу Д. В. Приймаченко, аналізуючи дослідження Є. В. Додіна [59, с.9], справедливо зауважує, що останній хибно зазначає, що здійснення митними органами регулятивної функції можливе шляхом встановлення ставок мита, а також ліцензування, квотування експорту та імпорту. Адже “перше відповідно до ст. 92 Конституції України належить до повноважень ВР України, а друге - це прерогатива Кабінету Міністрів України” [60, с. 157].

Говорячи про необхідність відокремлення функцій митної політики, наприклад від функцій митних органів, учений звертає увагу і на класифікацію функцій митних органів, запропоновану О. П. Гребельником, до якої, на думку останнього, належать фіскальна, регулятивна, правова, контролююча у сфері митних відносин, контролююча у сфері валютних відносин, статистична і законодавча [38, с. 14]. Зокрема, він не погоджується з тезою О. П. Г ребельника щодо прояву регулятивної функції митних органів у тому, що митні органи - це економічний інструмент зовнішньоекономічної політики. З цього приводу не можна не погодитись з Д. В. Приймаченком, адже до таких економічних інструментів відносять вищезазначені ліцензування, квотування експорту та імпорту тощо, які митними органами, як він акцентує вище, не встановлюються.

Загалом, на нашу думку, потрібно зауважити, що регулятивна функція є специфічною для кожного із правових інститутів митної сфери. Так, О. Г. Міхеєва при її визначенні стосовно митного тарифу зазначає, що та впливає на формування структури виробництва, механізм ціноутворення, заохочує розвиток певних галузей та стримує розвиток інших [45, с. 24].

До не менш дискусійних серед науковців належить і захисна функція, або як її ще називають, “охоронна”, “правоохоронна” чи “правова”. Як доречно зауважує С. В. Ківалов, ця функція з огляду на митну політику держави загалом має дещо ширше значення, ніж просто правоохоронна діяльність держави. На його думку, вона спрямована насамперед на захист внутрішнього ринку, забезпечення екологічної безпеки, захист інтересів споживачів, створення умов для підтримання законності щодо порядку переміщення через митний кордон України товарів та транспортних засобів, ефективну боротьбу з контрабандою та іншими порушеннями митних правил [61, с. 5]. Водночас не можна погодитись з включенням ним до цього переліку “підтримання миру та міжнародної безпеки”, оскільки це не є завданням митної політики держави, а отже, і сфери захисної функції.

Поряд з цим С. В. Ківалов, розглядаючи захисну функцію, зазначає, що чимала частина зазначених завдань, на вирішення яких вона спрямована, реалізується в процесі виконання митними органами своїх контрольних функцій (митний, валютний, екологічний, медико-санітарний та інші види контролю) [61, с. 5].

Також як одне ціле розглядає захисну і контрольну функцію

А. С. Мостовий. Так, на його думку, за допомогою митних режимів відбувається контроль за захистом національної економіки та інтересів суб’єктів господарської діяльності [62, с. 209]. При цьому він посилається на визначення митного контролю за митним законодавством України. Дійсно, відповідно до статті 4 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку [2].

Тобто, з одного боку, мета контролю у сфері митних режимів, зокрема, спрямована на захист комплексу інтересів держави, у т. ч. фіскальних, економічних, екологічних, медико-санітарних та ін. Водночас митним законодавством України у сфері правового регулювання митних режимів розмежовується застосування заходів митного контролю та нетарифного регулювання (наприклад, щодо товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території України). Останні, як і контроль у сфері митних режимів, спрямовані на захист комплексу інтересів держави. Наприклад, на охорону вітчизняного виробництва від надмірної іноземної конкуренції, яка може завдати шкоди національному виробникові [55, с. 14], захист фіскальних і природо-охоронних інтересів, національної культурної та історичної спадщини тощо.

Проте методи застосування заходів нетарифного регулювання і митного контролю мають суттєві відмінності. Так, заходи нетарифного регулювання полягають у виконанні усіма передбаченими суб’єктами зовнішньоекономічних відносин, встановлених законодавством України, вимог ліцензування, квотування та інших нетарифних обмежень при

поміщенні товарів у митні режими. Водночас митний контроль передбачає вибірковість суб’єктів перевірки, різні форми контролю (залежно від виду митного режиму) тощо. Має місце відмінність і у строках реалізації заходів нетарифного регулювання й митного контролю, а також у самому їх застосуванні. Так, митні режими переробки на митній території України, транзиту, митного складу тощо звільнені від застосування заходів нетарифного регулювання, але товари, поміщені у такі режими, перебувають під митним контролем протягом усього строку поміщення (а він може тривати від кількох днів до кількох років). Водночас при поміщенні товарів у митний режим імпорту заходи нетарифного регулювання застосовуються у повному обсязі, а митний контроль має вибірковий характер. При цьому строк і заходів нетарифного регулювання, і митного контролю збігається у часі. Тобто відмінність між захисною та контрольною функціями в інституті митних режимів полягає у шляхах їх реалізації. У зв’язку з цим при визначенні функцій у сфері митних режимів, на нашу думку, захисну і контрольну функції потрібно розмежувати.

Поряд з цим потрібно зазначити, що у процесі реалізації митної політики кожен з її засобів може реалізовувати не одну окрему функцію, а декілька. Наприклад, сплата мита виконує і фіскальну, і регулятивну функції [42, с. 107]. Оскільки функція - не ізольована категорія, а, як зауважує Д. В. Приймаченко щодо функцій митних органів, вони рівнозначні, взаємопов’язані та взаємозумовлені, адже в сукупності становлять узагальнюючу характеристику призначення й спрямованості дій митних органів на досягнення об’єктивно зумовлених цілей та завдань у сфері митного регулювання суспільних відносин. Вони реалізуються безперервно, взаємодіючи між собою, і на практиці доволі важко провести чітку межу між функціями [63, с. 238-239]. Це цілком стосується функцій і інших митних інститутів, у т. ч. митних режимів.

При дослідженні окремих правових інститутів митної сфери науковці пропонують і інші види функцій. Наприклад, О. Г. Міхеєва поряд з фіскальною, захисною та регулюючою функціями до функцій митного тарифу відносить торговельно-політичну як інструмент непрямого впливу на економічну політику інших країн, що відіграє певну роль у досягненні балансу економічних інтересів різних країн; протекціоністську функцію митного тарифу, яка полягає в тому, що при стягненні мита з імпортних товарів збільшується їхня вартість при реалізації на внутрішньому ринку країни-імпортера, що, у свою чергу, підвищує конкурентоспроможність аналогічних товарів, котрі виробляються національною промисловістю чи сільським господарством; функцію регулятора торгівлі, яка заохочує виробництво та торгівлю; дискримінаційну тощо [55, с. 24, 26, 56, 73].

Проблемам функцій митних режимів останнім часом з боку вітчизняних науковців приділяється належна увага. Але водночас має місце недостатність їх комплексного висвітлення. Як правило, дослідники торкаються лише окремих аспектів певних митних режимів.

Так, К. В. Бережна у процесі розвідки митного режиму транзиту акцентує на функціях контролю та реєстрації й митного оформлення вантажно-митної декларації. При цьому вона визначає, що до функції контролю належать: перевірка наявності транзитної вантажно-митної декларації у Єдиній автоматизованій інформаційній системі фіскальних органів; перевірка відповідності відомостей, зазначених у товаросупровідних документах та самого товару відомостям, зазначеним у електронній копії зазначеної декларації та ін. До функції реєстрації та митного оформлення вантажно-митної декларації, на її думку, належать: накладення митних забезпечень, що засвідчують закінчення митного оформлення; за відсутності зауважень надання дозволу на пропуск транзитного товару за межі митної території України тощо [37, с. 111]. Тобто нею надана класифікація і визначення функцій виключно з огляду на специфіку певного митного режиму, а саме транзиту. Але окреслені автором функції та їх реалізація, безумовно, не охоплюють усієї сфери митних режимів в Україні.

А. С. Мостовий безпосередньо до функцій, покладених на митні режими, відносить фіскальну, стимуляційну і охоронну. При цьому він підкреслює подібність виконуваних функцій інститутом митних режимів і мита. Це, на його думку, зумовлено значенням цих інститутів у процесах регулювання товарообігу з іншими країнами і залежністю стягнення мита від конкретного виду митного режиму [64, с. 36]. Аналізуючи дослідження

А. С. Мостового, О. В. Чуприна робить зауваження стосовно того, що останній пов’язує воєдино два митно-правові інститути, а саме мито й митні режими. При цьому наголошує, що функції митно-правових інститутів слід відрізняти від функцій власне предмета регулювання нормами таких правових інститутів [50, с. 145]. Безумовно, не можна не погодитись з тим, що митні режими і мито - це окремі митно-правові інститути. Проте не можна забувати, що мито - наріжний камінь всієї митної сфери й усіх його правових інститутів. Відокремлення, навіть для теоретичних досліджень, відносин, що стосуються безпосередньо мита, нівелює взагалі увесь зміст цих митних відносин. Особливо щодо інституту митних режимів. Оскільки навіть поміщення товарів у митні режими, які передбачають звільнення від оподаткування митними платежами (наприклад, переробка на митній території України або за її межами), не виходить за межі митного інтересу держави (зокрема, це стосується продуктів переробки).

О. В. Чуприна в розвідці правового регулювання митних режимів переробки на митній території України та за її межами провів ґрунтовне дослідження праць науковців, як вітчизняних, так і зарубіжних, з питань, що стосуються функцій митних режимів. Зокрема, аналізуючи праці Н. М. Джалолова [39; 65], він зазначає, що останній робить спробу виявити взаємозв’язок фіскальної, захисної та регулятивної функції митних режимів. При цьому, на думку О. В. Чуприни, Н. М. Джалолов вважає, що серед зазначених функцій фіскальна функція є пріоритетною, а регулятивна й захисна є якщо не другорядними, то, так би мовити, похідними функціями митних режимів [50, с. 144].

На нашу думку, вести мову про пріоритетність одних функцій над іншими або похідність одних від інших, це надто категорично. Адже кожна з них відіграє свою роль у системі митних відносин та виконанні завдань і цілей, які стоять у цій сфері. Як уже вище зверталась увага, функції митних інститутів, у т. ч. митних режимів, взаємопов’язані й фактично невідривні одна від одної. Стосовно сфери митних режимів вести мову про переважання якоїсь з них можна лише у вузьких межах певного митного режиму, а не інституту в цілому.

Також О. В. Чуприна звертає увагу, що у вітчизняній навчальній літературі тривалий час домінує точка зору, згідно з якою митні режими виконують такі функції: а) встановлюють порядок переміщення товару через митний кордон залежно від призначення товару, б) визначають умови перебування його на / поза митною територією, в) встановлюють рамки, в яких може використовуватися товар, г) регламентують права та обов’язки особи, що переміщує товари, д) визначають вимоги до товару, що розміщується у даний конкретний митний режим [66, с. 363; 67, с. 479; 50, с. 144].

Зокрема, сам О. В. Чуприна як класифікаційний критерій визначає переважання у їх змісті тих чи інших правових приписів. І з огляду на це до функцій митного режиму він відносить обмежувальні, заборонні, дозвільні (стимулювання) [50, с. 145]. Безумовно, ці функції властиві певним митним режимам, наприклад, режиму переробки на митній території України та за її межами або іншим певним видам, для яких провідною є стимуляційна функція, а не фіскальна або захисна (як приклад останньої - митний режим знищення та руйнування). Проте для інституту митних режимів у митному праві України загалом класифікація функцій, наданих О. В. Чуприною, за критерієм переважання у їх змісті тих чи інших правових приписів, на наш погляд, є дещо обмеженою. Крім того, запропоновані ним функції можна розглядати як ознаки функцій митних режимів, з наявністю яких погоджується більшість учених, а саме - захисної та стимуляційної.

Отже, загалом погоджуючись з більшістю дослідників щодо визначення функцій митних режимів, взявши за класифікаційний критерій - державний інтерес у цій сфері, ми пропонуємо таку їх систематизацію:

- фіскальна функція, яка полягає у стягненні митних платежів з метою забезпечення фінансових інтересів держави в зовнішньоекономічній діяльності;

- стимуляційна, що реалізується у звільненні від митного оподаткування і застосуванні заходів нетарифного регулювання, спрощенні митних процедур з метою стимуляції суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, сприянні розвитку національної промисловості, міжнародним торговельним та економічним відносинам, взаємовідносинам у гуманітарній сфері тощо;

- захисна, яка втілюється у застосуванні заходів нетарифного регулювання і має за мету захист економічних та інших національних інтересів держави шляхом впровадження системи ліцензування, квотування та інших нетарифних обмежень при поміщенні товарів у митні режими;

- контрольна функція - спрямована на забезпечення додержання норм чинного законодавства України у митній сфері й реалізується за допомогою специфічних методів та форм, властивих контролю у сфері державного управління;

- регулятивна функція - стосується порядку дій при поміщенні товару в митний режим, пов’язаних із напрямом переміщення товару через митний кордон, визначенням його статусу товару та операцій з ним тощо.

1.3.