Поява та розвиток руху і вчень щодо захисту ПРАВ ТВАРИН
Поява гуманістичних засад організації суспільства, а також ряд інших факторів спричинили переосмислення ідеї існування навколишнього світу, тварин та людей у ньому. Одним із завдань цієї теми є розширення знань щодо захисту природних прав тварин від протиправних посягань.
Відсутність людської турботи (морального відношення), виключно споживче ставлення до тварин, домінуюче ставлення до тварини (наприклад, переконання, що хтось може контролювати, домінувати над тваринами) безпосередньо пов'язані та збільшують вірогідність (ймовірність) жорстокої поведінки над тваринами[228].
Низка вчених вказує, що жорстоке поводження із тваринами є формою репетиції насильства проти людини. Це потрібно сприймати як серйозне відхилення і ні в якому разі його не ігнорувати. Якщо означену поведінку у формі злочинів над тваринами не визнавати як проблему і не здійснювати відповідну корекцію та/або лікування, вона переросте у більші масштаби і тяжчі наслідки[229]. Такої ж позиції притримуються, зокрема, науковці Л. Мерз-Перез і К. Хайд. У своїй праці під назвою «Жорстоке поводження із тваринами - це напівдороги до насильства над людьми» вони зазначають, що жорстоке поводження із тваринами може бути не тільки ознакою майбутньої більш тяжчої злочинної поведінки особи, але й маркером того, що особа сама страждає від насильства з боку членів своєї родини або близького оточення[230].
Американські вчені вказують, що коли поведінку у формі злочинів над тваринами не визнавати як проблему і не здійснювати відповідну корекцію та/або лікування, вона переросте у більші масштаби і тяжчі наслідки. Означені агресивні дії, вчинені дітьми проти тварин, можуть бути раннім діагностичним показником майбутньої психопатології. Наприклад, дослідження серійних убивць- підлітків, проведені Федеральним бюро розслідування в 1988 р., установили, що більшість з проаналізованих убивць ще в дитячому віці здійснювали жорстокі форми насильства над тваринами.
Так, наприклад, у юності Джефрі Дамер (серійний вбивця) нанизав черепи собак, яких він убив палками, і вивісив їх на задньому подвір'ї. Учені вивчили історії 28 злочинців, які вчиняли сексуальні злочини та вбивства, і виявили таке:- 36 % здійснювали найтяжчі форми жорстокого поводження із тваринами в дитинстві;
- і 46 % - у підлітковому віці[231].
Сьогодні зростає увага до проблеми жорстокого поводження із тваринами[232]. Дослідники вказують, що жорстоке поводження із тваринами та домашнє насильство (або ще дуже часто окремі науковці вживають термін насильство над близькими партнерами) є взаємопов'язаними між собою явищами, тому що вони виникають частіше за все в одних і тих же домівках. Випадків жорстокого поводження із тваринами значно більше у родинах, де вчиняється домашнє насильство, ніж у сім'ях, де його не вчиняють[233]. Зв'язки між жорстоким поводженням із тваринами, жорстоким поводженням із дітьми та домашнім насильством є складними[234].
На окрему увагу заслуговує досвід діяльності державних органів влади штату Теннессі (США). Так, у 2015 р. теннесські нормо- творці прийняли Закон про Теннеський реєстр жорстокого поводження із тваринами, відповідно до якого було вперше запроваджено Єдиний реєстр жорстокого поводження з тваринами. Означений реєстр почав функціонувати 1 січня 2016 р. Він являє
Глава 9. Запобігання та протидія жорстокому поводженню із тваринами собою онлайн - базу даних правопорушників, яких засудили за жорстоке поводження із тваринами. У цю базу Федеральне бюро розслідувань штату Теннессі помішує інформацію про особу правопорушника, в тому числі його прізвище, ім'я, побатькові та фото. Якщо особу засудили вперше, її дані зберігаються у реєстрі протягом 2 років, якщо особу засудили повторно, то 5 років. Законодавці, приймаючи рішення про створення Єдиного реєстру жорстокого поводження із тваринами, мотивувались бажанням «виступити проти жорстокості над тваринами», однак пізніше зрозуміли, що такий реєстр дав можливість також попереджати насильство відносно людей[235].
Юристи зоозахисники переконані, що само по собі існування такої бази діє як стримуючий захід для осіб, які хотіли вчинити такі акти жорстокого поводження із тваринами[236].Отже, випадки насильницької поведінки до тварин - це перші прояви девіантної поведінки людини у суспільстві. В особи, під впливом певних обставин чи факторів, виникає бажання завдавати шкоду оточуючим. Як потерпілу сторону агресор вибирає найбільш неза- хищену жертву (тварину) із найменшою вірогідністю викриття його протиправних вчинків. Після першої спроби агресор буде прагнути повторити пережиті враження й уникнути покарання. Дії правопорушника змінюються та вдосконалюються, особа може залучати спільників, знімати і демонструвати відео в Інтернеті тощо[237]. Саме тому сьогодні не викликає сумнівів, що жорстоке поводження із тваринами є проявом серйозних психо-соціальних відхилень, які потребують негайного реагування з боку правоохоронних органів та громадськості.
Розглянемо появу нормативних документів у сфері захисту тварин у світі. У 1635 р. перший відомий зоозахисний законодавчий документ було прийнято в Ірландії під назвою «Акт проти оранки хвостом та видирання шерсті із живих овець»[238]. У 1641 р. у колонії Масачусецтс законодавчою палатою було передбачено норми щодо
зоозахисту, а саме: «... жодна особа не може застосовувати тиранію або жорстоко поводитись із тваринами, які утримуються людиною для задоволення своїх потреб...»[239]. У 1680 р. в Японії винесено заборону їсти м'ясо та вбивати тварин[240].
Поява зоозахисних організацій та суспільних рухів щодо зоозахисту розпочалась у 19 столітті, а саме після прийняття у 1822 р. у Великій Британії Закону Мартіна, який передбачав благополуччя тварин та забороняв жорстоке і неправильне поводження із домашньою худобою[241]. Ідею заборони жорстокого поводження із тваринами було покладено в основу створення та діяльності Британського королівського товариства з попередження жорстокого поводження із тваринами у 1824 р.
[242]. Засновниками останнього були Річард Мартін, Артур Брум, Вільям Вілберфорс. Штаб-квартира товариства знаходилась у місті Лондон у приміщенні кав'ярні. У 1835 р. було прийнято Закон Піса, який вказував, що заборона жорстокого поводження із тваринами поширювалась не тільки на худобу, але й на інших домашніх тварин (собак, котів тощо), а також забороняв бої ведмедів та півнів, звертав увагу на поліпшення стандартів забою худоби[243].Організації, подібні до Британського королівського товариства з попередження жорстокого поводження із тваринами, було створено в 1866 р. у США під назвою Американське товариство з попередження жорстокого поводження із тваринами[244] та в 1869 р. у Канаді [245].
20 століття відзначається низкою подій у сфері зоозахисту. У 1944 р. англійський адвокат захисник прав тварин Дональд Ватсон створив Вегетаріанське товариство Британії.
У 1979 р. було створено Фонд правового захисту тварин та Національне товариство проти вівісекції[246]. Термін «вівісекція» походить від латинського vivus - живий і sectio - розсічення. Суть такої процедури полягала у проведенні операції на живій тварині з експериментальною метою. Було започатковано 24 квітня - Всесвітній день захисту лабораторних (піддослідних)тварин[247].
У 2019 р. Каліфорнія заборонила продаж та виготовлення хутряних виробів, у 2009 р. Індія заборонила тестування косметики на тваринах[248].
Питаннями зоозахисту займаються не тільки держави, але й міжнародні організації. Так, наприклад, у 2009 р. Європейська комісія заборонила тестування косметики на тваринах[249].
Всесвітня організація охорони здоров'я тварин (від анг. World Organization for Animal Health), яка до 2003 р. називалась Міжнародне епізоотичне бюро (від анг. Office International des Epizooties, OIE), на сьогодні відповідальна за поліпшення здоров'я тварин у всьому світі. Штаб-квартира організації розташована в Парижі, Франція[250]. Вона налічує 182 країни, і Україна теж є державою- членом Всесвітної організації охорони здоров'я тварин[251].
Слід пам'ятати, що сьогодні більшість фірм - гігантів припинили тестування на тваринах (наприклад, компанія «Дженерал Мо- торс» припинила використовувати тварин у краштестах у 1993 р.), в індустрії краси заборонено проведення дослідів на тваринах (наприклад, «Ейвон» - у 1989 р., «Ревлон» - у 1990 р.). Було видано ряд творів, присвячених захисту прав тварин, серед них: Генрі Стівен Солт «Права тварин: у контексті соціального прогресу» (1892); Аптон Сінклер «Джунглі» (1906); Пітер Сінгер «Звільнення тварин: нові етичні норми поводження із тваринами» (1975); Джим Масон «Фабрики тварин» (19 80)[252] та ін.
9.2.