Поява та розвиток руху і вчень щодо захисту ПРАВ ТВАРИН

Поява гуманістичних засад організації суспільства, а також ряд інших факторів спричинили переосмислення ідеї існування навко­лишнього світу, тварин та людей у ньому. Одним із завдань цієї теми є розширення знань щодо захисту природних прав тварин від протиправних посягань.

Відсутність людської турботи (морального відношення), ви­ключно споживче ставлення до тварин, домінуюче ставлення до тварини (наприклад, переконання, що хтось може контролювати, домінувати над тваринами) безпосередньо пов'язані та збільшують вірогідність (ймовірність) жорстокої поведінки над тваринами^[228].

Низка вчених вказує, що жорстоке поводження із тваринами є формою репетиції насильства проти людини. Це потрібно сприйма­ти як серйозне відхилення і ні в якому разі його не ігнорувати. Якщо означену поведінку у формі злочинів над тваринами не визнавати як проблему і не здійснювати відповідну корекцію та/або ліку­вання, вона переросте у більші масштаби і тяжчі наслідки^[229]. Такої ж позиції притримуються, зокрема, науковці Л. Мерз-Перез і К. Хайд. У своїй праці під назвою «Жорстоке поводження із тваринами - це напівдороги до насильства над людьми» вони зазначають, що жор­стоке поводження із тваринами може бути не тільки ознакою май­бутньої більш тяжчої злочинної поведінки особи, але й маркером того, що особа сама страждає від насильства з боку членів своєї ро­дини або близького оточення^[230].

Американські вчені вказують, що коли поведінку у формі зло­чинів над тваринами не визнавати як проблему і не здійснювати відповідну корекцію та/або лікування, вона переросте у більші ма­сштаби і тяжчі наслідки. Означені агресивні дії, вчинені дітьми про­ти тварин, можуть бути раннім діагностичним показником майбут­ньої психопатології. Наприклад, дослідження серійних убивць- підлітків, проведені Федеральним бюро розслідування в 1988 р., установили, що більшість з проаналізованих убивць ще в дитячому віці здійснювали жорстокі форми насильства над тваринами.

- 36 % здійснювали найтяжчі форми жорстокого поводження із тваринами в дитинстві;

- і 46 % - у підлітковому віці^[231].

Сьогодні зростає увага до проблеми жорстокого поводження із тваринами^[232]. Дослідники вказують, що жорстоке поводження із тваринами та домашнє насильство (або ще дуже часто окремі нау­ковці вживають термін насильство над близькими партнерами) є взаємопов'язаними між собою явищами, тому що вони виникають частіше за все в одних і тих же домівках. Випадків жорстокого пово­дження із тваринами значно більше у родинах, де вчиняється до­машнє насильство, ніж у сім'ях, де його не вчиняють^[233]. Зв'язки між жорстоким поводженням із тваринами, жорстоким поводженням із дітьми та домашнім насильством є складними^[234].

На окрему увагу заслуговує досвід діяльності державних орга­нів влади штату Теннессі (США). Так, у 2015 р. теннесські нормо- творці прийняли Закон про Теннеський реєстр жорстокого пово­дження із тваринами, відповідно до якого було вперше запрова­джено Єдиний реєстр жорстокого поводження з тваринами. Означений реєстр почав функціонувати 1 січня 2016 р. Він являє

Глава 9. Запобігання та протидія жорстокому поводженню із тваринами собою онлайн - базу даних правопорушників, яких засудили за жорстоке поводження із тваринами. У цю базу Федеральне бюро розслідувань штату Теннессі помішує інформацію про особу право­порушника, в тому числі його прізвище, ім'я, побатькові та фото. Якщо особу засудили вперше, її дані зберігаються у реєстрі протя­гом 2 років, якщо особу засудили повторно, то 5 років. Законодавці, приймаючи рішення про створення Єдиного реєстру жорстокого поводження із тваринами, мотивувались бажанням «виступити проти жорстокості над тваринами», однак пізніше зрозуміли, що такий реєстр дав можливість також попереджати насильство відно­сно людей^[235].

Отже, випадки насильницької поведінки до тварин - це перші прояви девіантної поведінки людини у суспільстві. В особи, під впли­вом певних обставин чи факторів, виникає бажання завдавати шко­ду оточуючим. Як потерпілу сторону агресор вибирає найбільш неза- хищену жертву (тварину) із найменшою вірогідністю викриття його протиправних вчинків. Після першої спроби агресор буде праг­нути повторити пережиті враження й уникнути покарання. Дії правопорушника змінюються та вдосконалюються, особа може залучати спільників, знімати і демонструвати відео в Інтернеті тощо^[237]. Саме тому сьогодні не викликає сумнівів, що жорстоке поводження із тваринами є проявом серйозних психо-соціальних відхилень, які потребують негайного реагування з боку правоохо­ронних органів та громадськості.

Розглянемо появу нормативних документів у сфері захисту тварин у світі. У 1635 р. перший відомий зоозахисний законодавчий документ було прийнято в Ірландії під назвою «Акт проти оранки хвостом та видирання шерсті із живих овець»^[238]. У 1641 р. у колонії Масачусецтс законодавчою палатою було передбачено норми щодо

зоозахисту, а саме: «... жодна особа не може застосовувати тиранію або жорстоко поводитись із тваринами, які утримуються людиною для задоволення своїх потреб...»^[239]. У 1680 р. в Японії винесено за­борону їсти м'ясо та вбивати тварин^[240].

Поява зоозахисних організацій та суспільних рухів щодо зооза­хисту розпочалась у 19 столітті, а саме після прийняття у 1822 р. у Великій Британії Закону Мартіна, який передбачав благополуччя тварин та забороняв жорстоке і неправильне поводження із дома­шньою худобою^[241]. Ідею заборони жорстокого поводження із тва­ринами було покладено в основу створення та діяльності Британсь­кого королівського товариства з попередження жорстокого пово­дження із тваринами у 1824 р.

Організації, подібні до Британського королівського товариства з попередження жорстокого поводження із тваринами, було ство­рено в 1866 р. у США під назвою Американське товариство з попе­редження жорстокого поводження із тваринами^[244] та в 1869 р. у Канаді ^[245].

20 століття відзначається низкою подій у сфері зоозахисту. У 1944 р. англійський адвокат захисник прав тварин Дональд Ватсон створив Вегетаріанське товариство Британії.

У 1979 р. було створено Фонд правового захисту тварин та Національне товариство проти вівісекції^[246]. Термін «вівісекція» походить від латинського vivus - живий і sectio - розсічення. Суть такої процедури полягала у проведенні операції на живій тварині з експериментальною метою. Було започатковано 24 квітня - Всес­вітній день захисту лабораторних (піддослідних)тварин^[247].

У 2019 р. Каліфорнія заборонила продаж та виготовлення хут­ряних виробів, у 2009 р. Індія заборонила тестування косметики на тваринах^[248].

Питаннями зоозахисту займаються не тільки держави, але й міжнародні організації. Так, наприклад, у 2009 р. Європейська ко­місія заборонила тестування косметики на тваринах^[249].

Всесвітня організація охорони здоров'я тварин (від анг. World Organization for Animal Health), яка до 2003 р. називалась Між­народне епізоотичне бюро (від анг. Office International des Epizooties, OIE), на сьогодні відповідальна за поліпшення здоров'я тварин у всьому світі. Штаб-квартира організації розташована в Парижі, Франція^[250]. Вона налічує 182 країни, і Україна теж є державою- членом Всесвітної організації охорони здоров'я тварин^[251].

Слід пам'ятати, що сьогодні більшість фірм - гігантів припини­ли тестування на тваринах (наприклад, компанія «Дженерал Мо- торс» припинила використовувати тварин у краштестах у 1993 р.), в індустрії краси заборонено проведення дослідів на тваринах (на­приклад, «Ейвон» - у 1989 р., «Ревлон» - у 1990 р.). Було видано ряд творів, присвячених захисту прав тварин, серед них: Генрі Стівен Солт «Права тварин: у контексті соціального прогресу» (1892); Аптон Сінклер «Джунглі» (1906); Пітер Сінгер «Звільнення тварин: нові етичні норми поводження із тваринами» (1975); Джим Масон «Фабрики тварин» (19 80)^[252] та ін.

9.2.