§ 5.8. Організаційно-правові заходи щодо охорони тваринного світу

ЗУ «Про тваринний світ» передбачено, що охорона тваринного світу включає систему правових, організаційних, економічних, мате­ріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збере­ження, відтворення і використання об'єктів тваринного світу, та за­безпечується шляхом:

- встановлення правил і науково обґрунтованих норм охорони, раціонального використання і відтворення об'єктів тваринного світу;

- встановлення заборон і обмежень під час використання об'єктів тваринного світу;

- охорони від самовільного використання та інших порушень встановленого законодавством порядку використання об'єктів тва­ринного світу;

- охорони середовища існування, умов розмноження і шляхів мі­грації тварин;

- запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів;

- формування екологічної мережі, створення державних запові­дників, заказників і визначення інших природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні;

- встановлення особливого режиму охорони видів тварин, зане­сених до Червоної книги України і до переліків видів тварин, які під­лягають особливій охороні на території АРК, областей, міст Києва і Севастополя;

- розроблення і впровадження програм (планів дій) щодо збере­ження та відтворення видів диких тварин, які перебувають під загро­зою зникнення;

- розведення у неволі рідкісних і таких, що перебувають під за­грозою зникнення, видів тварин, створення центрів і «банків» для збе­рігання генетичного матеріалу;

- встановлення науково обґрунтованих нормативів і лімітів ви­користання об'єктів тваринного світу та вимог щодо засобів їхнього добування;

- регулювання вилучення тварин із природного середовища для зоологічних колекцій;

- надання допомоги тваринам у разі захворювання, загрози їх­ньої загибелі під час стихійного лиха і внаслідок надзвичайних еколо­гічних ситуацій;

- організації наукових досліджень, спрямованих на обґрунту­вання заходів щодо охорони тваринного світу;

- виховання громадян у дусі гуманного ставлення до тварин;

- пропаганди важливості охорони тваринного світу;

- здійснення контролю в галузі охорони, використання і відтво­рення тваринного світу;

- проведення заходів екологічної безпеки;

- запобігання проникненню в природне середовище України чужорідних видів диких тварин і здійснення заходів щодо недопу­щення негативних наслідків у разі їхнього випадкового проникнення;

- створення системи державного обліку, кадастру та моніторин­гу тваринного світу;

- урахування питань охорони тваринного світу під час встанов­лення екологічних нормативів і здійснення господарської діяльності;

- регулювання вивезення за митний кордон України об'єктів тваринного світу;

- стимулювання діяльності, спрямованої на охорону, раціональ­не використання і відтворення тваринного світу;

- проведення відповідно до законодавства інших заходів і вста­новлення інших вимог щодо охорони об'єктів тваринного світу.

З метою збереження і відтворення тварин здійснення окремих видів використання об'єктів тваринного світу, а також вилучення з природного середовища тварин може бути обмежене або повністю заборонене на певній території чи на певні строки.

Підприємства, установи, організації та громадяни під час здійс­нення будь-якої діяльності, що впливає або може вплинути на стан тваринного світу, зобов'язані забезпечувати охорону середовища існу­вання, умов розмноження і шляхів міграції тварин.

Під час розміщення, проектування та забудови населених пунк­тів, підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконалення існуючих і впровадження нових технологічних процесів, введення в господарсь­кий обіг цілинних земель, заболочених, прибережних і зайнятих ча­гарниками територій, меліорації земель, здійснення лісових користу­вань і лісогосподарських заходів, проведення геологорозвідувальних робіт, видобування корисних копалин, визначення місць випасання і прогону свійських тварин, розроблення туристичних маршрутів та організації місць відпочинку населення повинні передбачатися і здій­снюватися заходи щодо збереження середовища існування та умов розмноження тварин, забезпечення недоторканності ділянок, які ста­новлять особливу цінність для збереження тваринного світу.

Під час розміщення, проектування і будівництва залізничних, шосейних, трубопровідних та інших транспортних магістралей, ліній електропередачі і зв'язку, а також каналів, гребель та інших гідротех­нічних споруд повинні розроблятися і здійснюватися заходи, які за­безпечували б збереження шляхів міграції тварин.

Введення в експлуатацію об'єктів і застосування технологій без забезпечення їх засобами захисту тварин та середовища їхнього існу­вання забороняються.

Проведення вибухових та інших робіт, які є джерелом підвищеного шуму, в місцях розмноження тварин обмежується законодавством.

Випалювання сухої рослинності або її залишків допускається ли­ше в разі господарської необхідності за відповідним дозволом терито­ріальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, а на тери­торії АРК - органу виконавчої влади АРК з питань екології та приро­дних ресурсів.

З метою збереження і поліпшення екологічного стану окремих територій, визначених в установленому законом порядку такими, що мають особливу цінність як середовище існування рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, та цінних видів тварин, спе­ціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з пи­тань екології та природних ресурсів може розробляти і запроваджува­ти для цих територій більш суворі екологічні нормативи, ніж ті, що встановлені для всієї території України.

Експлуатація гідротехнічних та інших споруд на водних об'єктах, встановлення гідрологічного режиму і режиму водоспоживання та інша діяльність, що впливає чи може вплинути на стан середовища існуван­ня диких тварин, повинні здійснюватися з урахуванням вимог охоро­ни тваринного світу, інтересів рибного і мисливського господарства.

Гідромеліоративні роботи та промислове рибальство у місцях, які за рішенням спеціально уповноважених органів виконавчої влади, що здійснюють управління та регулювання у галузі охорони, викорис­тання і відтворення тваринного світу, визначені як такі, що мають особливе значення для перебування водноболотних птахів та напівво- дних ссавців (бобри, хохулі тощо), здійснюються за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань ми­сливського господарства та полювання і рибного господарства, а на території АРК - з органом виконавчої влади АРК з питань мисливсь­кого господарства та полювання.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані вживати заходів для запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів, у тому числі зберігання, транспортування, за­стосування небезпечних для тварин препаратів, хімічних речовин і сполук, складування, знищення, захоронення промислових і побуто­вих відходів, проведення сільськогосподарських, лісогосподарських, лісозаготівельних та інших робіт, а також під час експлуатації елект­ричної мережі та транспортних засобів.

Під час проведення екологічної експертизи діючих об’єктів, про­ектів будівництва та реконструкції підприємств, споруд та інших об’єктів, впровадження нової техніки, технології, матеріалів і речовин обов’язково враховується їхній вплив на стан тваринного світу, сере­довище існування, шляхи міграції та умови розмноження тварин.

Рідкісні та такі, що перебувають під загрозою зникнення в при­родних умовах на території України, види тварин підлягають особли­вій охороні й заносяться до Червоної книги України.

ЗУ «Про Червону книгу» регулюються відносини, пов’язані з її веденням, охороною, використанням та відтворенням рідкісних і та­ких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рос­линного світу, занесених до неї з метою попередження зникнення таких видів із природи, забезпечення збереження їхнього генофонду.

Червона книга України є офіційним державним документом, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) еконо­мічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих ви­дів тваринного і рослинного світу та заходи щодо їхнього збереження і відтворення.

Рідкісні й такі, що перебувають під загрозою зникнення, види тваринного і рослинного світу, занесені до Червоної книги України, підлягають державному обліку.

Про кожний рідкісний і такий, що перебуває під загрозою зник­нення, вид тваринного і рослинного світу, занесений до Червоної книги України, зазначаються такі відомості: назва (українською та латинською мовами), місце у системі класифікації тваринного і рос­линного світу, категорія, наукове значення, поширення та чисельність (у тому числі за межами України) і причини їхньої зміни, місця пере­бування (зростання), загальна характеристика, заходи з охорони, ви­моги щодо режиму збереження популяцій, відомості про розмножен­ня або розведення у спеціально створених умовах, джерела відповід­ної інформації тощо. Щодо кожного виду тваринного і рослинного світу, занесеного до Червоної книги України, складається картосхема поширення, а також виготовляються його фотографії (малюнки).

КМ України забезпечує офіційне видання та розповсюдження Червоної книги України не рідше одного разу на 10 років.

Залежно від стану та ступеня загрози зникнення видів тваринно­го і рослинного світу, що заносяться до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії:

- зниклі - види, про які після неодноразових пошуків, проведе­них у типових місцевостях або в інших відомих і можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про наявність їх у природі чи спеціально створених умовах;

- зниклі у природі - види, які зникли у природі, але збереглися у спеціально створених умовах;

- зникаючі - види, які перебувають під загрозою зникнення у природних умовах і збереження яких є малоймовірним, якщо трива­тиме вплив негативних факторів на стан їхніх популяцій;

- вразливі - види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії зникаючих, якщо триватиме вплив негативних факторів на стан їхніх популяцій;

- рідкісні - види, популяції яких є невеликими і на даний час не належать до категорії зникаючих чи вразливих, хоча їм і загрожує не­безпека;

- неоцінені - види, про які відомо, що вони можуть належати до категорії зникаючих, вразливих чи рідкісних, але ще не віднесені до неї;

- недостатньо відомі - види, які не можна віднести до жодної із зазначених категорій через відсутність необхідної повної й достовір­ної інформації.

Спеціальне використання (добування, збирання) об'єктів Черво­ної книги України здійснюється у виняткових випадках лише у нау­кових і селекційних цілях, у тому числі для розмноження, розселення і розведення у штучно створених умовах, а також для відтворення по­пуляцій за дозволом Мінприроди на підставі рішень Національної комісії з питань Червоної книги України, прийнятих відповідно до її повноважень.

Спеціальне використання (добування, збирання) об'єктів Черво­ної книги України з метою отримання прибутку забороняється.

Внесення об'єктів тваринного світу до Червоної книги є підставою для вжиття додаткових заходів щодо їхньої охорони, в тому числі запро­вадження підвищеної відповідальності за їхнє незаконне добування.

Розведення в неволі рідкісних і таких, що перебувають під загро­зою зникнення, видів тварин може дозволятися з метою їхнього збе­реження, охорони і відтворення, насамперед, якщо цього неможливо досягти у природних умовах, а також у науково-дослідних та інших цілях, які не мають наслідком скорочення чисельності цих тварин.

Дозволи на право займатися розведенням у напіввільних умовах чи в неволі видів тварин, які занесені до Червоної книги України, ви­дає Мінприроди.

Створення і поповнення зоологічних колекцій (живих колекцій зоопарків, зоосадів, океанаріумів тощо, а також у вигляді колекцій опудал, препаратів, частин і залишків тварин) шляхом вилучення тва­рин з природного середовища здійснюються підприємствами, устано­вами, організаціями та громадянами лише за дозволами, що видаються Мінприроди.

В інтересах охорони, раціонального використання та відтворення тваринного світу права власників і користувачів землі, лісів, водних об'єктів та інших природних ресурсів можуть бути обмежені законом і на них можуть покладатися відповідні обов'язки згідно із законом.