10.3. Правове забезпечення охорони навколишнього середовища на підприємствах паливно-енергетичного комплексу

Паливно-енергетичний комплекс складається із підприємств, установ та організацій електроенергетичного, ядерно-промислового, вугільно-промислового та нафтогазового комплексів незалежно від форми власності.

Особливість впливу кожного із секторів паливно-енергетичного комплексу країни обумовлюють різний: - рівень екологічних ризиків; - спектр потенційного впливу на навколишнє середовище (емісія парникових газів; загрози рослинному і тваринному світу; потрапляння забруднюючих речовин у атмосферне повітря, водні об’єкти та земельні ресурси; винищення лесів та виснаження ґрунтів; утворення та розміщення відходів тощо); - комплекс необхідних заходів із упередження та мінімізації негативних наслідків для навколишнього середовища.

Законодавчим підґрунтям забезпечення екологічної безпеки в паливно-енергетичному комплексі є низка спеціальних законодавчих актів: «Про ринок електричної енергії», «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів»^[137], «Про теплопостачання»^[138], «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»^[139], «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання»^[140], «Про нафту і газ»^[141] та інших законодавчих актів.

Електроенергетика є галуззю економіки України, що забезпечує споживачів електричною енергією, яка виробляється на об’єктах електроенергетики (електричних станціях (крім ядерної частини атомних електричних станцій), електричних підстанціях, електричних мережах).

Підприємства електроенергетики в процесі господарювання повинні дотримуватися вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, здійснювати технічні та організаційні заходи, спрямовані на зменшення шкідливого впливу об’єктів електроенергетики на навколишнє природне середовище, а також несуть відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У разі порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності електричних станцій, об’єктів системи передачі приймається Кабінетом Міністрів України, а відповідні рішення щодо інших об’єктів електроенергетики приймають місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у межах їхніх повноважень, передбачених законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів» для забезпечення надійної експлуатації та охорони енергогенеруючих об’єктів і об’єктів передачі електричної та теплової енергії, а також безпеки населення і охорони навколишнього природного середовища встановлюються спеціальні зони об’єктів енергетики: санітарно-захисні зони та спеціальні зони об’єктів енергетики (санітарно-захисні зони атомних електростанцій; зони спостереження атомних електростанцій; охоронні зони об’єктів енергетики; санітарно-захисні зони об’єктів енергетики; охоронні зони магістральних теплових мереж), розміри та порядок використання яких визначаються в нормативно-правових актах і проектах цих об’єктів, затверджених у встановленому порядку.

Земельні ділянки в межах спеціальних зон об’єктів енергетики не вилучаються (викупляються) у власників чи користувачів земельних ділянок, а використовуються з обмеженнями (крім випадків, коли встановлення спеціальних зон призводить до неможливості використання земельних ділянок за цільовим призначенням). У разі якщо встановлення спеціальних зон об’єктів енергетики призводить до неможливості раціонального використання земельної ділянки за цільовим призначенням, власник чи користувач земельної ділянки має право вимагати вилучення (викупу) всієї земельної ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а орендар такої земельної ділянки має право вимагати в односторонньому порядку розірвання договору оренди земельної ділянки та відшкодування завданих цим збитків. Спеціальні зони об’єктів енергетики встановлюються на землях всіх категорій.

В санітарно-захисних зонах усі види господарської діяльності, дозволені режимом їх використання, можуть провадитися виключно за погодженням з власником об’єкта електроенергетики або уповноваженим ним органом відповідно до Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів». Особливо важливі об’єкти електроенергетики, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, і затверджується Кабінетом Міністрів України^[142], у тому числі територія забороненої зони та контрольованої зони гідротехнічних споруд, охороняються відомчою воєнізованою охороною із залученням, за потреби, працівників відповідних структурних підрозділів органів державної влади. Охорона інших об’єктів електроенергетики здійснюється відповідно до законодавства.

На об’єктах електроенергетики встановлюється особливий режим допуску. На території забороненої зони гідротехнічних споруд діє особливий (внутрішньо об’єктовий та пропускний) режим. В охоронних зонах електричних мереж, а також інших особливо важливих об’єктів електроенергетики діють обмеження, передбачені Законом України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів».

Розміщення споруд та інших об’єктів в охоронних зонах електричних мереж без здійснення передбачених нормативно-технічними документами технічних заходів безпеки не допускається. На території забороненої зони та контрольованої зони гідротехнічних споруд установлюється особливий режим охорони. Доступ сторонніх осіб та всіх видів транспорту на цю територію можливий лише в порядку, встановленому власником гідротехнічних споруд або уповноваженим ним органом. Особливості охорони атомних електростанцій регулюється нормами законів України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» та «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання».

Закон «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» є основоположним у ядерному законодавстві України, його норми встановлюють пріоритет безпеки людини та навколишнього природного середовища, закріплюють права і обов’язки громадян у сфері використання ядерної енергії, регулюють діяльність, пов’язану з використанням ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання, встановлюють також правові основи міжнародних зобов’язань України щодо використання ядерної енергії.

Використання ядерної енергії - це сукупність видів діяльності, пов’язаних з використанням ядерних технологій, ядерних матеріалів, джерел іонізуючого випромінювання у науці, виробництві, медицині та інших галузях, а також видобуванням уранових руд та поводженням з радіоактивними відходами. З метою забезпечення радіаційної безпеки розробляються і затверджуються норми, правила і стандарти з ядерної та радіаційної безпеки, які містять критерії, вимоги і умови забезпечення безпеки під час використання ядерної енергії. Дотримання таких норм, правил і стандартів є обов’язковою умовою при здійсненні будь-якого виду діяльності у сфері використання ядерної енергії. Вимоги зазначених норм, правил та стандартів приймаються з урахуванням рекомендацій міжнародних організацій у сфері використання ядерної енергії.

Використання ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання на території України базується на дозвільному принципі. Дозвіл на кожен окремий вид діяльності надається органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. Здійснення будь-якої діяльності, пов’язаної з використанням ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання, юридичними чи фізичними особами, які не мають дозволу, виданого у встановленому порядку, забороняється.

Пропозиції щодо розміщення ядерних установок мають право вносити органи державної влади та органи місцевого самоврядування, окремі юридичні та фізичні особи. Рішення про будівництво ядерних установок приймає Кабінет Міністрів України за погодженням з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, на території яких планується будівництво зазначених об’єктів. Рішення приймається на підставі оцінки впливу на довкілля, висновків державної експертизи безпеки установки або об’єкта та інших експертиз відповідно до законодавства.

У місцях розташування ядерної установки може бути встановлено особливий режим території: встановлюються санітарно-захисна зона і зона спостереження, в яких здійснюється контроль за радіаційним станом території. Розміри і межі зазначених зон визначаються у проекті згідно з нормами, правилами і стандартами у сфері використання ядерної енергії, а також узгоджуються з органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. Відносини в сфері виробництва, транспортування, постачання і використання теплової енергії врегульовані нормами Закону України «Про теплопостачання». Діяльність в цій сфері є екологічно небезпечною і входить до Переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

Об’єктами теплопостачання є теплогенеруючі станції чи установки, теплові електростанції, теплоелектроцентралі, котельні, когенераційні установки, теплові мережі, які призначені для виробництва і транспортування теплової енергії, а також об’єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що використовуються для забезпечення безпечної та надійної експлуатації теплових мереж.

Суб’єкти, що здійснюють господарську діяльність у сфері теплопостачання повинні дотримуватися вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, нести відповідальність за його порушення і здійснювати технічні та організаційні заходи, спрямовані на зменшення шкідливого впливу об’єктів у сфері теплопостачання на навколишнє природне середовище. У разі порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності суб’єктів відносин у сфері теплопостачання приймають органи місцевого самоврядування і спеціально уповноважені органи виконавчої влади у межах своїх повноважень з урахуванням прав споживачів теплової енергії. Для забезпечення безпеки населення, що мешкає в районі розташування об’єктів теплопостачання, встановлюються охоронні зони, розміри та порядок використання яких визначаються нормативно-правовими актами і проектами цих об’єктів, затвердженими у встановленому законодавством порядку.

Правові основні діяльності нафтогазової галузі України визначені Законом України «Про нафту і газ» та іншими актами. Нафтогазова галузь забезпечує пошук, розвідку та розробку родовищ нафти і газу, транспортування, переробку, зберігання і реалізацію нафти, газу та продуктів їх переробки. Відповідно до ст. 11 Закону «Про нафту і газ» користування нафтогазоносними надрами, пошук і розвідка родовищ нафти і газу, їх експлуатація, спорудження та експлуатація підземних сховищ для зберігання нафти і газу здійснюються лише за наявності спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, що надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, на умовах, визначених чинним законодавством.

Суб’єкти господарської діяльності незалежно від форми власності, що здійснюють користування нафтогазоносними надрами, видобуток, транспортування, зберігання, переробку та реалізацію нафти, газу та продуктів їх переробки, повинні додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, нести відповідальність за його порушення і здійснювати технічні, організаційні заходи, спрямовані на зменшення шкідливого впливу на нього. Проекти на проведення геологорозвідувальних робіт на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення підлягають обов’язковій оцінці впливу на довкілля.