11.5. Правове забезпечення охорони природного середовища при експлуатації тваринницьких ферм і комплексів
Стратегічним напрямком розвитку тваринництва в Україні визначено виробництво основних видів тваринницької продукції на високотехнологічних, високоінтенсивних тваринницьких комплексах, з високопродуктивним стадом тварин та кормовою базою.
Згідно ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23 травня 2017 року здійснення оцінки впливу на довкілля є обов’язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності. Види планованої діяльності та об’єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля поділяються на дві категорії. Так, перша категорія включає потужності для інтенсивного вирощування птиці (60 тисяч місць і більше), у тому числі бройлерів (85 тисяч місць і більше), свиней (3 тисячі місць для свиней понад 30 кілограмів або 900 місць для свиноматок). Цей вид планованої діяльності підлягає обов’язковому розгляду щодо наявності підстав для здійснення оцінки транскордонного впливу на довкілля згідно з міжнародними зобов’язаннями України.
Друга категорія видів планованої діяльності та об’єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, щодо сільського господарства, включає:
- потужності для вирощування: птиці (40 тисяч місць і більше); свиней (1 тисяча місць і більше, для свиноматок – 500 місць і більше); великої та дрібної рогатої худоби (1 тисяча місць і більше); кролів та інших хутрових тварин (2 тисячі голів і більше);
- установки для промислової утилізації, видалення туш тварин та/або відходів тваринництва;
- інтенсивна аквакультура з продуктивністю 10 тонн на рік і більше або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах; намив територій на землях водного фонду.
Відповідно до п.
23 Постанови Кабінет Міністрів України «Про затвердження переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку» від 28 серпня 2013 року[152] тваринницькі комплекси для вирощування свиней – 5 тис. голів і більше, великої рогатої худоби – 2 тис. голів і більше, хутрових тварин – 3 тис. голів і більше, птиці – 60 тис. кур - несучок і більше та 85 тис. бройлерів і більше, м’ясокомбінати та м’ясопереробні підприємства, а також виробництва з перероблення та утилізації відходів тваринного походження, зокрема птахівництва, рибництва та операції з дублення шкіри є об’єктами, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Включення тваринницьких комплексів до цього переліку є цілком раціональним, оскільки вони здійснюють значний, як безпосередній, так і опосередкований, вплив на навколишнє середовище. Понад 40 відсотків органіки, отримуваної в результаті діяльності великих тваринницьких комплексів та птахофабрик, з потенційних органічних добрив перетворюються на джерела забруднення довкілля.На промислових фермах утворюється велика кількість гною і посліду, яка також потребує правильного зберігання та утилізації. Саме дані відходи є найбільш небезпечними для водних ресурсів і шкода від них є в рази більшою, ніж від значного водокористування тваринництвом. Закон України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною»[153] виділяє три категорії даних побічних продуктів та регламентує поводження з ними, зокрема забороняє ввезення продуктів першої категорії на територію України. Прийняття даного Закону безумовно є позитивним, однак, існують проблеми з реалізацією його положень. Так, відходи зберігаються переважно у величезних відкритих лагунах. Порушення вимог щодо зберігання відходів призводить до утворення значної кількості хвороботворних бактерій та мікроорганізмів, які, у разі неналежної ізоляції з цих лагун можуть потрапляти в підземні та поверхневі води і забруднювати їх, і як наслідок негативно впливати на здоров’я жителів прилеглих населених пунктів.
Саме тому ст. 98 ВК України передбачає заборону на введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів, які впливають на стан води. Перед введенням в дію тваринницьких ферм та комплексів по переробці сільськогосподарської продукції слід впевнитися у дотриманні ними встановлених правил щодо забезпечення об’єктів очисними обладнаннями і спорудами, які знешкоджують стічні води.В результаті тваринництва крім зменшення ґрунтових вод, їх забруднення, також утворюються стійкий неприємний запах та підвищений рівень шумів, що в комплексі сильно впливає на здоров’я, добробут та якість життя населення. Для зменшення такого впливу, передбачається встановлення при будівництві та експлуатації тваринницьких комплексів і ферм санітарно-захисних зон, що запобігають забрудненню ґрунтів, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря. У залежності від виду і кількості тварин на фермі чи комплексі розміри санітарних зон можуть бути від 25 до 500 метрів відповідно до санітарних правил і норм розміщення, облаштування і експлуатації малих ферм для утримання тварин (худоби, птиці, звірів). Крім встановлення захисних зон, дані правила містять ряд вимог стосовно вибору місця забудови, матеріалів та технологій, досить детально регламентують умови утримання тварин. Отже, найбільш оптимальним засобом усунення зазначених проблем є внесення змін до законодавства, що сприятиме належному правовому регулюванню та розвитку відносин щодо забезпечення охорони природного середовища при експлуатації тваринницьких ферм і комплексів.
У даний час необхідність створення санітарно-захисних зон також передбачається Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 червня 1996 року, Державними будівельними нормами України: 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», Б.2.4-3-95 «Генеральні плани сільськогосподарських підприємств» та В.2.2-1-95 «Будівлі і споруди для тваринництва».
Підприємствам необхідно враховувати їх положення ще на початковому етапі планування своєї діяльності. У разі дотримання всіх вимог, випадків порушення екологічної безпеки буде значно менше.З метою забезпечення охорони навколишнього природного середовища при експлуатації тваринницьких комплексів і ферм законодавством, зокрема Законом України «Про ветеринарну медицину»[154] передбачено правові вимоги щодо ветеринарно-санітарної якості та безпеки продукції тваринного походження, охорони довкілля, прав і обов’язків юридичних та фізичних осіб у сфері забезпечення ветеринарного і епізоотичного благополуччя, карантину тварин, здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду. Враховуючи проблеми з відходами тваринництва, поводження з ними вимагає жорсткого регулювання, особливо для промислових ферм. Наприклад, у країнах ЄС Директива 2010/75/ЄС щодо промислових забрудників регулює екологічні вимоги для ферм потужністю більше 40 тис. курей, 2000 свиней та 750 свиноматок. Вимоги, які висуваються перед промисловими фермами щодо поводження з відходами та запобігання забрудненню унеможливлюють збір та накопичення відходів у відкритих лагунах в обсягах, характерних для України. Тому підприємства шукають альтернативні шляхи утилізації. За цих умов найбільш анаеробна переробка відходів тваринництва (окремо або в поєднанні з іншими субстратами) може розглядатися як найкраща з наявних технологій[155].
Слід зазначити, що сьогодні нагальною є проблема скорочення кількості суб’єктів господарювання, які займаються тваринництвом. Так, у Концепції Державної цільової програми розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року однією з причин наявності проблем в АПК названо відсутність мотивації у сільськогосподарських товаровиробників до розвитку трудомістких галузей та високою вартістю капіталу, що стримує їх розвиток, зокрема овочівництва, садівництва, виноградарства, хмелярства, тваринництва, органічного виробництва[156].
Огляд тенденцій розвитку тваринництва за останні роки на прикладі Одеської області підтверджує наявність проблем, що призводять до скорочення виробництва продукції тваринного походження. Так, відповідно до Регіональної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Одеській області у 2016 році в цілому по області в усіх категоріях господарств у порівнянні до відповідного періоду 2015 року зменшилось виробництво м’яса (реалізація на забій в живій вазі) - на 5,2 % і становить 69,6 тис. тонн, молока - на 5,6 % і становить 363,7 тис. тонн, яєць - на 9,2 % і становить 322,3 млн. шт. Станом на 1 січня 2017 року у порівнянні з 2016 роком в усіх категоріях господарств зменшилась чисельність поголів’я великої рогатої худоби – на 5,5 % і становить 169,6 тис. гол., у т.ч. корів – на 4,0 % і становить 96,0 тис. гол., свиней – на 17,5 % (288,,8 тис. гол.), овець і кіз – на 2,1 % ( 352,0 тис. гол.) та птиці – на 10,6 % (4407,9 тис. гол.)[157].
Особливо цікавим аспектом охорони навколишнього природного середовища є охорона тварин, як її складового елементу. Етичні аспекти поводження з тваринами та добробут тварин привертають все більш уваги наукових та державних установ, постачальників та споживачів. У відповідь на громадську думку, уряди країн, зокрема країни, що розвиваються, та країни з перехідною економікою почали вдосконалювати законодавство та його впровадження щодо етичного поводження з тваринами та добробуту тварин. Так, Закон «Про захист тварин від жорстокого поводження»[158] базується на принципах заборони жорстоких методів утримання тварин та відповідальності за жорстоке поводження з тваринами. Закон визначає загальні правила утримання тварин, що включають жорстокість, вимоги до транспортування та умертвіння Детальні умови утримання, розмноження, транспортування та забою регулюються стандартами та нормами, які розроблені в орієнтації на дотримання санітарної безпеки утримуваних тварин, а не захисту тварин від жорстокого поводження.